Постанова

від 15.10.2019 по справі 420/4931/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2019 р.м.ОдесаСправа № 420/4931/19

Категорія: 109010000 Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е.В.

Час і місце ухвалення: м. Одеса

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Лук`янчук О.В.

- Ступакової І.Г.

при секретарі - Рощіній К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року (про відкриття провадження) у справі за позовом відділу державного архітектурно-будівельного контролю Білгород-Дністровської міської ради Одеської області до ОСОБА_1 , третя особа Білгород-Дністровська міська рада Одеської області, про знесення самочинно збудованого об`єкту,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2019 року відділ державного архітектурно-будівельного контролю Білгород-Дністровської міської ради Одеської області (далі відділ ДАБК Білгород-Дністровської МР) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа Білгород-Дністровська МР Одеської області, про зобов`язання відповідача знести за свій рахунок самочинно збудовані будівлі та споруди, які зазначені в схемі забудови земельної ділянки від 28 серпня 2018 року, складеної при проведенні позапланової перевірки відділом ДАБК Білгород-Дністровської МР за адресою: АДРЕСА_1, Одеська область, власник ОСОБА_1 , земельна ділянка: кадастровий №5110300000:02:019:0175, а саме: приміщення поховального бюро (№1 у схемі забудови земельної ділянки від 28 серпня 2018 року); прибудова до житлового будинку (№2 у схемі забудови земельної ділянки від 28 серпня 2018 року); прибудова до житлового будинку (№3 у схемі забудови земельної ділянки від 28 серпня 2018 року); будівля літньої кухні (№4 у схемі забудови земельної ділянки від 28 серпня 2018 року); будівля туалету (№5 у схемі забудови земельної ділянки від 28 серпня 2018 року); кам`яна споруда (вольєр) (№6 у схемі забудови земельної ділянки від 28 серпня 2018 року).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року відкрито провадження у справі за позовом відділу ДАБК Білгород-Дністровської МР до ОСОБА_1 , третя особа Білгород-Дністровська МР, про знесення самочинно збудованого об`єкту.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також що у зв`язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги, апелянт зазначає, що даний спір не є публічно-правовим.

У відзиві ДАБК Білгород-Дністровської МР на апеляційну скаргу вказується, що спори, які виникають за участю суб`єкта владних повноважень з метою реалізації у спірних правовідносинах наданих йому законодавством владних управлінських функцій, є публічно-правовим.

Учасники справи в судове засідання апеляційного адміністративного суду не з`явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлені належним чином. Враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, особиста їх участь в судовому засіданні не обов`язкова. Судова колегія, у відповідності до ч.2 ст. 313 КАС України, визнає можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 3, 19, 243, 248 КАС України, які регулюють спірні правовідносини.

Судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із п.1 ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч.1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, установлених Конституцією та законами України.

Пунктом 7 ч.1 ст. 3 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

На підставі п.5 ч.4 ст. 46 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень, зокрема, в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб`єкту владних повноважень законом.

За змістом ч.1 ст. 19 ЦПК України за правилами цивільного судочинства розглядаються спори про захист приватного права чи інтересу.

Натомість положеннями ч.1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових відносинах.

Таким чином, розгляд публічно-правових спорів віднесено до юрисдикції адміністративних судів, що унеможливлює їх розгляд за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ч.1 ст. 10 Закону України "Про архітектурну діяльність" для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Згідно ч.3 ст. 6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду. Примірне положення про органи державного архітектурно-будівельного контролю затверджується Кабінетом Міністрів України.

Статтею 13 Закону України "Про архітектурну діяльність" визначено, що до уповноважених органів містобудування та архітектури належать, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері архітектури, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архітектури.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 липня 2014 року №294 затверджено Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, відповідно до п.1 якого ДАБІ є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через віце-прем`єр-міністра України - міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

За змістом ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом. Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю. Підставою для проведення позапланової перевірки є, зокрема, звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Аналіз наведених вище положень ч.1 ст. 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у взаємозв`язку з нормами ч.1 ст. 41 цього ж Закону дає підстави для висновку про те, що в разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, орган державного архітектурно-будівельного контролю уповноважений видати припис про усунення порушень. Цей припис є обов`язковою передумовою для можливості контролюючого органу звернутися до суду на підставі ч.1 ст. 38 цього Закону у зв`язку з його невиконанням.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю діє як суб`єкт владних повноважень послідовно, в чітко визначеному порядку. Зокрема, такий орган, наділений контролюючими функціями, видає припис, який є обов`язковим до виконання і може бути оскаржений до суду. Оскільки дії щодо видання припису є публічно-правовими, то й подальше звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта зумовлене правовідносинами публічно-правового характеру.

Звертаючись до суду з позовом про знесення об`єкта самочинного будівництва і мотивуючи такий позов порушеннями архітектурних, містобудівних, пожежних, санітарних або інших подібних норм і правил, суб`єкт владних повноважень діє з метою захисту не своїх приватних прав та інтересів, а прав та інтересів громади або невизначеного кола осіб від можливих порушень їхніх прав, а також з метою запобігти можливим суспільно значимим несприятливим наслідкам порушення відповідних норм і правил.

При цьому звернення органу державного архітектурно-будівельного контролю до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта здійснюється ним як суб`єктом владних повноважень на підставі ч.1 ст. 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", що з огляду на вказані вище норми ст.ст. 2, 4, 5, 19 та 46 КАС України свідчить про належність такого спору до юрисдикції адміністративних судів.

Зважаючи на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що спір, який є предметом цього розгляду, є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень, який реалізовує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно виявлення факту самочинного будівництва та усунення порушень шляхом знесення самочинно збудованого об`єкта містобудування.

Справа за позовом такого суб`єкта владних повноважень, який звернувся до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта на підставі ч.1 ст. 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", належить до юрисдикції адміністративних судів.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 та 11 квітня 2018 року у справах №1519/2-787/11 (провадження № 14-48цс18) та №161/14920/16-а (провадження № 11-251апп18) відповідно, а також 16 жовтня 2018 року у справі №826/12543/16 (провадження № 11-520апп18).

Таким чином, спір у цій справі не має ознак приватно-правового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Розподіл судових витрат не здійснюється відповідно ст.ст. 139-143 КАС України.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 312, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.2 ст. 328, ст. 329 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25 жовтня 2019 року.

Головуючий: Бітов А.І. Суддя: Суддя: Лук`янчук О.В. Ступакова І.Г.