Постанова

від 25.10.2019 по справі 826/17028/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/17028/18 Суддя (судді) першої інстанції: Патратій О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Єгорової Н.М. та Сорочка Є.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Аскоп-Україна до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, третя особа: Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві про стягнення пені в розмірі 25000 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Аскоп-Україна (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (далі - відповідач), третя особа: Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - третя особа), в якому просило суд:

- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві пеню в розмірі 205 800 грн, нараховану на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за період з 04.02.2016 по 18.10.2018.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2019 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Аскоп-Україна з Державного бюджету України пеню в розмірі 200 179,76 грн. (двісті тисяч сто сімдесят дев`ять) грн. 76 коп.

У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, третьою особою подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення від 28 травня 2019 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що на момент розгляду даної справи сума бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, із державного бюджету на рахунок позивача не відшкодована, тому нарахування пені позивачем згідно наведеного розрахунку не включає в себе день погашення такої заборгованості, як наслідок нарахування такої пені є передчасним.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено, що право на нарахування пені виникає в момент виникнення бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ, а не в день її погашення, тому позовні вимоги є обґрунтованими, а рішення суду законним та таким, що не підлягає скасуванню.

Згідно п.3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У силу вимог ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 18.12.2015 року ТОВ Аскоп-Україна подало до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість з додатками за листопад 2015 року, яка була прийнята і зареєстрована відповідачем того ж дня, що підтверджується роздруківкою електронної квитанції № 2.

У вказаній податковій декларації з податку на додану вартість в рядку 23.2 Розділу ІІІ Розрахунки за звітний період суму від`ємного значення, що не перевищує суму обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 розділу V Податкового кодексу України , яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок у банку позивач задекларував у розмірі 400000 грн.

Вважаючи протиправною бездіяльність ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо не проведення бюджетного відшкодування заявленої суми податку в розмірі 400000 грн. ТОВ Аскоп-Україна звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва відповідним позовом.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2017 року у справі № 826/5990/16 позов було задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 400 000 грн, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ТОВ Аскоп-Україна . Зобов`язано Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві скласти та подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню товариству з обмеженою відповідальністю Аскоп-Україна за листопад 2015 року. В іншій частині в позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2017 у справі № 826/5990/16 апеляційну скаргу ТОВ Аскоп-Україна задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2017 року в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві скласти та подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню Товариству з обмеженою відповідальністю Аскоп-Україна за листопад 2015 року - скасовано. Ухвалено в цій частині нове рішення. Зобов`язано Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві внести заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Аскоп-Україна про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 400000,00 грн. відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2015 року № 9256387081 від 18.12.2015 до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Як зазначає позивач, незважаючи на набрання чинності постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2017 у справі № 826/5990/16, відповідачем до цього часу суму ПДВ в розмірі 400 000 грн. позивачу так і не відшкодовано, у зв`язку з чим позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить стягнути пеню в розмірі 205 800 грн., нараховану на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до положень статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок відшкодування з Державного бюджету України (бюджетного відшкодування) податку на додану вартість врегульовано статтею 200 Податкового кодексу України .

Пунктом 200.7 статті 200 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 200.10 статті 200 ПК України визначено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (пункт 200.11 статті 200 ПК України ).

Відповідно до пункту 200.12 статті 200 ПК України контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно з пунктом 200.13 статті 200 ПК України на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

У силу вимог пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Отже на суми податку, не відшкодовані протягом визначених статтею 200 ПК України строків, які вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ, нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Неподання контролюючим органом до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв`язку з цим заборгованості бюджету з ПДВ, не позбавляє платника податку права пред`явити вимоги про стягнення зазначеної пені.

Вказане узгоджується з правовим висновком, викладеним в постанові Верховного Суду від 22.08.2019 у справі № 825/388/15-а.

Як свідчать матеріали справи, позивач виконав всі необхідні дії, передбачені Податковим кодексом України , для отримання бюджетного відшкодування сум від`ємного значення ПДВ у відповідній сумі, однак відповідачем суму бюджетного відшкодування повернуто не було.

При цьому, податкове законодавство передбачає право платника податку на додану вартість на повернення суми бюджетного відшкодування, платник податку у цій справі має майновий інтерес щодо відшкодування з бюджету податку на додану вартість, що охоплюються поняттям майно в аспекті частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950.

Як вірно відзначено судом першої інстанції, суми податку, не відшкодовані або несвоєчасно відшкодовані платникам, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість, а отже пеня, яка нараховується на такі суми підлягає стягненню саме з Державного бюджету України.

Однак, неподання податковим органом після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв`язку з цим заборгованості бюджету з ПДВ, не позбавляє платника податку права пред`явити вимоги про стягнення зазначеної пені.

Так, у пункті 7 рішення у справі Лелас проти Хорватії і пункті 70 Рішення у справі Рисовський проти України ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу належного урядування та пояснив його практичне значення, зокрема, зазначивши, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу. Принцип належного урядування передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, Онер`їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах Онер`їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), п. 119).

Вирішуючи даний спір, розрахунок суми слід проводити наступним чином: розмір бюджетної заборгованості х (120% облікової ставки НБУ) / 365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення, та становить:

1) сума бюджетної заборгованості 400 000 грн., кількість днів бюджетної заборгованості за період з 04.02.2016 по 21.04.2016 складає 78 днів; річна ставка НБУ у розмірі 120% у даному періоді становить 26,40% (22,00% річних х 1,2). Розмір пені за обумовлений період становить 22 566,58 грн. (400 000,00 х 26,40% / 365 днів х 78 днів бюджетної заборгованості);

2) сума бюджетної заборгованості 400 000 грн., кількість днів бюджетної заборгованості за період з 22.04.2016 по 26.05.2016 складає 35 днів; річна ставка НБУ у розмірі 120% у даному періоді становить 22,80% (19,00% річних х 1,2). Розмір пені за обумовлений період становить 8 745,21 грн. (400 000 х 22,80% / 365 днів х 35 днів бюджетної заборгованості);

3) сума бюджетної заборгованості 400 000 грн., кількість днів бюджетної заборгованості за період з 27.05.2016 року по 23.06.2016 року складає 28 днів; річна ставка НБУ у розмірі 120% у даному періоді становить 21,60% (18,00% річних х 1,2). Розмір пені за обумовлений період становить 6 627,95 грн. (400 000 х 21,60% / 365 днів х 28 днів бюджетної заборгованості);

4) сума бюджетної заборгованості 400 000 грн., кількість днів бюджетної заборгованості за період з 24.06.2016 по 28.07.2016 складає 35 днів; річна ставка НБУ у розмірі 120% у даному періоді становить 19,80% (16,50% річних х 1,2). Розмір пені за обумовлений період становить 7 594,52 грн. (400 000,00 х 19,80% / 365 днів х 35 днів бюджетної заборгованості);

5) сума бюджетної заборгованості 400 000 грн., кількість днів бюджетної заборгованості за період з 29.07.2016 по 15.09.2016 складає 49 днів; річна ставка НБУ у розмірі 120% у даному періоді становить 18,60% (15,50% річних х 1,2). Розмір пені за обумовлений період становить 9 987,95 грн. (400 000 х 18,60% / 365 днів х 49 днів бюджетної заборгованості);

6) сума бюджетної заборгованості 400 000 грн., кількість днів бюджетної заборгованості за період з 16.09.2016 по 27.10.2016 складає 42 днів; річна ставка НБУ у розмірі 120% у даному періоді становить 18,00% (15,00% річних х 1,2). Розмір пені за обумовлений період становить 8 284,95 грн. (400 000 х 18,00% / 365 днів х 42 днів бюджетної заборгованості);

7) сума бюджетної заборгованості 400 000 грн., кількість днів бюджетної заборгованості за період з 28.10.2016 по 13.04.2017 складає 149 днів; річна ставка НБУ у розмірі 120% у даному періоді становить 16,80% (14,00% річних х 1,2). Розмір пені за обумовлений період становить 27 432,33 грн. (400 000 х 16,80% / 365 днів х 149 днів бюджетної заборгованості);

8) сума бюджетної заборгованості 400 000 грн., кількість днів бюджетної заборгованості за період з 14.04.2017 по 25.05.2017 складає 42 днів; річна ставка НБУ у розмірі 120% у даному періоді становить 15,60% (13,00% річних х 1,2). Розмір пені за обумовлений період становить 7 180,27 грн. (400 000 х 15,60% / 365 днів х 42 днів бюджетної заборгованості);

9) сума бюджетної заборгованості 400 000 грн., кількість днів бюджетної заборгованості за період з 26.05.2017 по 26.10.2017 року складає 154 днів; річна ставка НБУ у розмірі 120% у даному періоді становить 15,00% (12,50% річних х 1,2). Розмір пені за обумовлений період становить 25 315,07 грн. (400 000 х 15,00% / 365 днів х 154 днів бюджетної заборгованості);

10) сума бюджетної заборгованості 400 000 грн., кількість днів бюджетної заборгованості за період з 27.10.2017 по 14.12.2017 року складає 49 днів; річна ставка НБУ у розмірі 120% у даному періоді становить 16,20% (13,50% річних х 1,2). Розмір пені за обумовлений період становить 8 699,18 грн. (400 000 х 16,20% / 365 днів х 49 днів бюджетної заборгованості);

11) сума бюджетної заборгованості 400 000 грн., кількість днів бюджетної заборгованості за період з 15.12.2017 по 25.01.2018 складає 41 днів; річна ставка НБУ у розмірі 120% у даному періоді становить 17,40% (14,50% річних х 1,2). Розмір пені за обумовлений період становить 7 818,08 грн. (400 000 х 17,40% / 365 днів х 41 днів бюджетної заборгованості);

12) сума бюджетної заборгованості 400 000 грн., кількість днів бюджетної заборгованості за період з 26.01.2018 по 01.03.2018 складає 35 днів; річна ставка НБУ у розмірі 120% у даному періоді становить 19,20% (16,00% річних х 1,2). Розмір пені за обумовлений період становить 7 364,38 грн. (400 000 х 19,20% / 365 днів х 35 днів бюджетної заборгованості);

13) сума бюджетної заборгованості 400 000 грн., кількість днів бюджетної заборгованості за період з 02.03.2018 по 12.07.2018 складає 133 днів; річна ставка НБУ у розмірі 120% у даному періоді становить 20,40% (17,00% річних х 1,2). Розмір пені за обумовлений період становить 29 733,70 грн. (400 000,00 х 20,40% / 365 днів х 133 днів бюджетної заборгованості);

14) сума бюджетної заборгованості 400 000 грн., кількість днів бюджетної заборгованості за період з 13.07.2018 по 06.09.2018 складає 56 днів; річна ставка НБУ у розмірі 120% у даному періоді становить 21,00% (17,50% річних х 1,2). Розмір пені за обумовлений період становить 12 887,67 грн. (400 000 х 21,00% / 365 днів х 56 днів бюджетної заборгованості);

15) сума бюджетної заборгованості 400 000 грн., кількість днів бюджетної заборгованості за період з 07.09.2018 по 18.10.2018 складає 42 днів; річна ставка НБУ у розмірі 120% у даному періоді становить 21,60% (18,00% річних х 1,2). Розмір пені за обумовлений період становить 9 941,92 грн. (400 000 х 21,60 % / 365 днів х 42 днів бюджетної заборгованості).

Отже, сума пені за період з 04.02.2016 по 18.10.2018 (день звернення позивача до суду першої інстанції) згідно розрахунку суду становить 200 179,76 грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність стягнення з Державного бюджету України на користь позивача пені у розмірі 200 179,76 грн.

Твердження апелянта на те, що нарахування пені позивачу не включає у себе день погашення заборгованості, тому нарахування пені у даному випадку є передчасним, колегія суддів відхиляє, оскільки право на стягнення на користь платника податків пені виникає саме в момент виникнення бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ, а не в день її погашення.

Передумовою початку нарахування пені є невиконання контролюючим органом обов`язку з виплати заборгованості з відшкодування податку на додану вартість протягом строку, визначеного статтею 200 ПК України .

Нарахування пені пов`язується саме із недотриманням суб`єктами владних повноважень положень статті 200 ПК України , яка визначає, зокрема, комплекс дій, необхідних для своєчасного повернення сум бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Посилання апелянта на необхідність розрахунку пені у період з 04.02.2016 по 18.10.2018 у розмірі 203661,46 грн суд не приймає до уваги, так як третя особа не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин про необхідність відшкодування пені саме у такому розмірі.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді: