Постанова

від 21.10.2019 по справі 914/487/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2019 р. Справа № 914/487/19

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Якімець Г.Г.

суддів Бонк Т.Б.

Матущак О.І.

За участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.

за участю представників сторін:

від позивача: Жарський І.Р.- адвокат (довіреність №296-К-О від 24.01.2019);

від відповідача 1: не зявився;

від відповідача 2: не зявився;

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , б/н від 30 серпня 2019 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 17.07.2019 (суддя Рим Т.Я., повний текст складено 22.07.2019., м.Львів)

у справі №914/487/19

за позовом Акціонерного товариства комерційного банку ,,Приватбанк'', м.Київ

до відповідача 1 Приватного підприємства ,,2В Буд'', м.Львів

до відповідача 2 ОСОБА_1 , м.Львів

про стягнення 494 565,61 грн.

В С Т А Н О В И В :

18.03.19 Акціонерне товариство комерційного банку ,,Приватбанк'' звернулось з позовом до Приватного підприємства ,,2В Буд'' та ОСОБА_1 про стягнення 494 565,61 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватне підприємство ,,2В Буд'' у порушення вимог кредитного договору не повернуло Банку отримані кредитні кошти в сумі 267'030,92 грн. В межах укладеного договору Підприємство не сплатило відсотків у розмірі 105'107,42 грн., комісії у сумі 28'900,39 грн. За порушення грошових зобов`язань Банк також нарахував 93'463,88 грн. пені. Оскільки ОСОБА_1 поручився за виконання Підприємством умов кредитного договору, Банк просить стягнути заявлені суми боргу солідарно з обох відповідачів на підставі статей 554 та 610 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Львівської області від 17.07.2019 у справі №914/487/19 (суддя Рим Т.Я.) позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банку ,,Приватбанк'' до Приватного підприємства ,,2В Буд'' та ОСОБА_1 про стягнення 494 565,61 грн. задоволено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що підписавши заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 08.08.2013, відповідач-1 тим самим приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", які разом із заявою відповідача-1 складають договір банківського обслуговування б/н від 29.05.2017 та взяв на себе зобов`язання виконувати умови договору, а відповідач-2, уклавши з позивачем договір поруки №POR1496059599932 від 29.05.2017 також погодився із вказаними Умовами та правилами надання банківських послуг та зобов`язався відповідати перед позивачем за виконання зобов`язань відповідача-1, як боржника, за зазначеним договором банківського обслуговування б/н від 29.05.2017 в тому ж обсязі, що і боржник. На виконання зазначеного договору позивач надав відповідачу-1 кредитні кошти. Однак, відповідачі свої зобов`язання за укладеними договорами банківського обслуговування та поруки не виконали, кредитні кошти не повернули, нараховані відсотки та комісію не сплатили, докази на спростування зазначених обставин не надали, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за договором банківського обслуговування б/н від 29.05.2017 в розмірі заявлених до стягнення позивачем сум основного боргу, відсотків за користування кредитом, комісій та пені.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 17.07.19 у справі №914/487/19 та прийняти нове рішення про відмову в позові. Зокрема, зазначає про неправильне застосування судом першої інстанції статтей 547 та 1055 Цивільного Кодексу України та залишення поза увагою обставин, що свідчать про те, що в розумінні наведених норм, укладений між сторонами кредитний договір у вигляді ,,Умов та правил надання банківських послуг'' є нікчемним, оскільки не містить підписів поручителя, а також не враховано відсутність доказів обізнаності поручителя із зазначеними умовами.

Представник позивача в судове засідання зявився, проти поданої апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у поданому письмовому відзиві на неї (вих №1 від 12.09.19), надав усні пояснення по суті спору, зокрема зазначив, що рішення суду першої інстанції вважає законним та обгрутованим, просив залишити його без змін апеляційну скаргу без задоволення.

Представники відповідачів 1 та 2 в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Статтею 242 ГПК України, яка регламентує порядок вручення судового рішення, зазначено, що днем вручення судового рішення є день проставляння у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживаня чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, або відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи з вищевикладених положень Господарського процесуального кодексу України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень учасників справи, колегія суддів вважає відповідачів належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду, що надає суду право розглянути справу без їх участі.

Також колегія суддів зазначає, що явка представників сторін не визнавалась обов`язковою.

Згідно з Порядком ведення державного реєстру судових рішень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2006р. за № 740, кожна фізична або юридична особа має загальний доступ до судових рішень, внесених до Реєстру. Відкритий доступ користувачів до електронних копій судових рішень здійснюється цілодобово та безоплатно через офіційний веб-портал ДСА.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Підприємство (в особі директора ОСОБА_1) підписало 08.08.2013 заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, чим висловило свою згоду з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку, які разом із цією заявою становлять Договір банківського обслуговування. Крім того, підписавши вказану заяву, Підприємство засвідчило згоду на ведення з Банком документообігу, у тому числі підписання угод, договорів, додаткових угод до них, заяв, актів, платіжних та інших документів, як шляхом власноручного підписання, так і шляхом накладення електронного цифрового підпису , що отримано в порядку, який передбачено Умовами та правилами надання банківських послуг.

Підприємство (в особі директора ОСОБА_1 ) 08.08.2013 підписало заяву на відкриття поточного ( НОМЕР_1 ) та карткового ( НОМЕР_2 ) рахунків.

Банк та Підприємство уклали кредитний договір шляхом приєднання Підприємства 29.05.2017 до публічної оферти через підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуги "КУБ", зокрема, до розділу 3.2.8 Умов та правил надання послуги "КУБ" (надалі - Кредитний договір).

Вказана анкета-заява підписана шляхом накладення електронного цифрового підпису, про що свідчить наданий позивачем результат перевірки електронного цифрового підпису.

Як вбачається з банківської виписки з 01.06.2017 по 16.01.2019, Банк 01.06.2017 перерахував на поточний рахунок Підприємства ( НОМЕР_1 ) 500'000,00 грн. кредиту, заборгованість Підприємства за кредитним договором становить 267'030,92 грн., за відсотками - 105'170,42 грн., за комісією - 28'900,39 грн.

29.05.17 Банк та ОСОБА_1 підписали договір поруки № 1496059599932 (надалі - Договір поруки).

Вказаний договір поруки підписаний ОСОБА_1 шляхом накладення електронного цифрового підпису, про що свідчить наданий позивачем результат перевірки електронного цифрового підпису.

Предметом цього договору є надання поруки поручителем ( ОСОБА_1 ) перед кредитором (Банк) за виконання боржником (Підприємство) зобов`язань за Кредитним договором зі сплати: а) процентної ставки за користування кредитом; а) за період користування кредитом згідно з Кредитним договором - 2% від суми кредиту щомісяця; за період користування кредитом згідно з підпунктом 3.2.8.5.3 Кредитного договору - 4% від суми кредиту щомісяця; б) кредиту в розмірі, що вказаний в Кредитному договорі.

Якщо під час виконання Кредитного договору зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя. Поручитель при укладенні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за кредитним договором в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні (пункт 1.1.1).

Згідно з пунктом 1.3 Договору поруки поручитель з умовами Кредитного договору ознайомлений.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини на підставі укладених Кредитного договору та Договору поруки в силу статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 1055 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до частин 1-3 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За нормами, закріпленими у частині 1 статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Як зазначалось вище, 08.08.2013 Приватне підприємство ,,2В Буд'' (відповідач 1) підписав заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, чим висловило свою згоду з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку, які разом із цією заявою становлять Договір банківського обслуговування. Крім того, підписавши вказану заяву, Підприємство засвідчило згоду на ведення з Банком документообігу, у тому числі підписання угод, договорів, додаткових угод до них, заяв, актів, платіжних та інших документів, як шляхом власноручного підписання, так і шляхом накладення електронного цифрового підпису , що отримано в порядку, який передбачено Умовами та правилами надання банківських послуг.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про електронний цифровий підпис" (тут і надалі - чинного на час виникнення спірних правовідносин) електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Статтею 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" визначено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Положеннями статті 4 Закону України "Про електронний цифровий підпис" встановлено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

З вищезазначеного вбачається, що законодавець прирівнює письмову форму правочину до електронної форми. Відповідно, договір, укладений в електронній формі, має таку ж юридичну силу як і договір в паперовій формі.

Відповідно до частини 2 статті 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідач-1, підписавши 08.08.2013 заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, тим самим приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі за текстом - Умови), Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на офіційному веб-сайті Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" www.privatbank.ua, які разом із підписаною відповідачем-1 заявою про приєднання до цих Умов складають договір банківського обслуговування та взяв на себе зобов`язання виконувати умови зазначеного договору.

Врахувавши наведене, суд першої інстанції дійшов підставного висновку, що заява відповідача 1 про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 08.08.2013, а також "Умови та правила надання банківських послуг" і "Тарифи Банку", розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua в їх сукупності визначають істотні умови договору банківського обслуговування та підтверджують факт його укладення між позивачем та відповідачем.

Як підставно встановив суд першої інстанції, уклавши договір банківського обслуговування, сторони в частині умов, які стосуються кредитного договору, досягли згоди з усіх його істотних умов; договір містить повну інформацію щодо умов кредитування: про строк кредитування, процентну ставку за користування кредитом, строки сплати платежів, а також права та обов`язки сторін, порядок розрахунків, відповідальність за порушення зобов`язань.

Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема порукою.

Як встановив суд першої інстанції, виконання зобов`язань позичальника - Приватного підприємства ,,2В Буд'' за кредитним договором було забезпечене порукою відповідно до договору поруки № РОR1496059599932 від 29.05.2017, укладеного між позивачем та відповідачем-2 - ОСОБА_1 .. За умовами зазначеного договору поруки предметом договору є надання поручителем поруки перед кредитом (позивачем) за виконання відповідачем-1 зобов`язань, зокрема за угодами-приєднаннями до розділу 3.2.8. "Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг (Угода 1).

Посилання скаржника на відсутність у нього електронного цифрового підпису та відповідно не підписання останнім договору поруки спростовується наявними в матеріалах справи оригіналами Анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання послуги "КУБ" та Договору поруки в електронному вигляді. На сайті Міністерства юстиції України (https://czo.gov.ua/verify) здійснено перевірку кваліфікованого електронного підпису на вказаних документах. Результати перевірки підтвердили підписання Підприємством Анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання послуги "КУБ" та ОСОБА_1 Договору поруки електронними цифровими підписами, що належать Підприємству і ОСОБА_1 відповідно, та проставлення електронних печаток Підприємства та ОСОБА_1 ..

Як зазначалось вище Згідно з положеннями пункту 3.2.8 "Умови та правила надання кредиту "КУБ" Умов та Правил надання банківських послуг Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати клієнту (Підприємство) "Кредит КУБ" для фінансування поточної діяльності клієнта, в обмін на зобов`язання клієнта з повернення кредиту , сплати відсотків, комісії та інших винагород в обумовлені цим договором терміни (підпункт 3.2.8.1). Повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у заяві. Банк здійснює договірне списання грошей з поточного рахунку клієнта в строки і розмірах, передбачених умовами кредитного договору (підпункт 3.2.8.3.1).

За користування послугою клієнт сплачує щомісячно проценти за користування кредитом в розмірі, що зазначені в заяві та тарифах. Датами сплати відсотків є дати сплати платежів, зазначені в заяві. При несплаті відсотків у зазначений термін, вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання Договору згідно з пунктом 3.2.8.6.2) (пункт 3.2.8.3.2).

При порушенні клієнтом будь-якого грошового зобов`язання позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі, встановленому у заяві. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань і при реалізації права банку, передбаченого пунктом 3.2.8.3.1, клієнт сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення (пункт 3.2.8.3.3).

Так, відповідно до положень анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуги "КУБ":

- строк кредиту: 12 місяців з моменту видачі коштів;

- проценти (комісія) за користування кредитом: 2% в місяць від початкового розміру кредиту;

- порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в який було здійснено видачу коштів;

- у випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, проценти за користування кредитом становлять 4% на місяць від суми заборгованості. При цьому сплачується неустойка в розмірі і згідно з розділом 3.2.8 Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідно до частини 2 статті 1069 Цивільного кодексу України права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частинами 1, 3 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця.

Відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач-1, погодившись та приєднавшись до Умов та Правил надання банківських послуг, зобов`язався сплачувати відсотки за користування кредитом та винагороду за використання ліміту та користування кредитом (щомісячну комісію), порядок та розмір нарахування яких визначені Умовами.

Як встановив місцевий суд та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов укладеного між сторонами у справі договору позивач надав відповідачу-1, як позичальнику, кредит в сумі 500 ,000,00 грн, які використовувалися відповідачем, про що свідчить, зокрема банківські виписки по поточному рахунку відповідача № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 наявні в матеріалах справи.

Однак, як підставно встановлено судом першої інстанції, станом на час звернення позивача з позовом у цій справі ні відповідач-1, як позичальник, ні відповідач-2, як поручитель, свої зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів в сумі 267 030,92 грн., сплати відсотків за їх користування та сплати комісійної винагороди за користування кредитом не виконали, внаслідок чого заборгованість за кредитом за договором банківського обслуговування в частині умов, що стосуються кредитування, станом на дату, на яку позивачем здійснено розрахунок позовних вимог, склала 105 107,42 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом - 28 900,39 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом. Докази сплати відповідачами позивачу вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні.

Врахувавши викладене, місцевий господарський суд, обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитом, по процентах за користування кредитом та комісії за користування кредитом з огляду на їх доведеність наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання він зобов`язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

У пункті 3.2.8.10.1 Умов визначено, що при порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань щодо сплати комісії за користування кредитом, передбачених п.п.3.2.8.3.2 цього договору, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.8.9, 3.2.8.3.1, 3.2.8.3.2 цього Договору, Клієнт виплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 1.5 Договору поруки встановлено, що у випадку невиконання боржником зобов`язань за Кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Згідно з пунктом 1.2 Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за Кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Врахувавши викладене, встановивши факт порушення відповідачем зобов`язань з повернення кредиту та сплаті процентів за користування кредитними коштами згідно з договором про банківське обслуговування від 29.05.17, перевіривши правильність проведеного позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги про стягнення солідарно з відповідачів пені є обґрунтованими та підставно задоволені.

Щодо посилання апелянта про те, що він не був ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, то такі спростовуються відповідним пунктом договору поруки, в якому засвідчується ознайомленість ОСОБА_1 з кредитним договором, частиною якого є Умови та правила надання банківських послуг. Більше того, ОСОБА_1 , будучи керівником Підприємства, підписував Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання послуги "КУБ" - таким чином, його ознайомленість з правилами є очевидною.

Інші заперечення, викладені у апеляційній скарзі, також не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а тому відхиляються як необґрунтовані.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за договором банківського обслуговування б/н від 29.05.2017 в розмірі заявлених до стягнення позивачем сум основного боргу, відсотків за користування кредитом, комісій та пені.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі ,,Серявін та інші проти України'' зауважив, що згідно з його уставленою практикою, яка відображає принцип, повязаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобовязує суди обгрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обовязок щодо обгрунтованості рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі ,,Трофимчук проти України'' Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобовязує суди обгрунтовувати своє рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 17.07.2019 у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 277 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення господарського суду Львівської області від 17.07.2019 у даній справі в апеляційному порядку слід покласти на скаржника в порядку, передбаченому ст. 129 ГПК України.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 282-284 ГПК України,-

Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1 .Рішення Господарського суду Львівської області від 17.07.2019 у справі № 914/487/19 залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , б/н від 30 серпня 2019 року без задоволення.

2 .Судовий збір за перегляд Рішення Господарського суду Львівської області від 17.07.2019 у справі № 914/487/19 в апеляційному порядку покласти на скаржника.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст. 287,288 ГПК України.

Повний текст постанови складено і підписано 25 жовтня 2019 року

Головуючий суддя Якімець Г.Г.

суддя Бонк Т.Б.

суддя Матущак О.І.