Постанова

від 21.10.2019 по справі 910/16322/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2019 р. Справа№ 910/16322/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Михальської Ю.Б.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом Єрохіна В.О .

від відповідача за первісним позовом Яцко В.В.

розглянувши апеляційну скаргу

Фізичної особи-підприємця Яцко Віталія Володимировича

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2019 (повний текст рішення складено 25.03.2019)

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2019

у справі №910/16322/18 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

За позовом Державного підприємства Українська студія телевізійних фільмів Укртелефільм

до Фізичної особи-підприємця Яцко Віталія Володимировича

про визнання недійсним додатків та розірвання договору ,

та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Яцко Віталія Володимировича

до Державного підприємства Українська студія телевізійних фільмів Укртелефільм

про стягнення 60 365, 49 грн. та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство Українська студія телевізійних фільмів Укртелефільм звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Яцко Віталія Володимировича про визнання недійсним додатку № 5 від 26.11.2015 до договору від 17.01.2014; визнання недійсним договору про внесення змін та доповнень від 15.12.2017 до договору від 17.01.2014; визнання недійсним пункту 4 додатку № 1 договору від 17.01.2014; розірвання договору від 17.01.2014, укладеного позивачем та відповідачем.

Позовні вимоги мотивовано тим, що додаток № 5 до договору та договір про внесення змін і доповнень не відповідають нормам чинного законодавства, укладені представником позивача з перевищенням повноважень та в інтересах відповідача. Крім того, позивач вказує на істотну різницю між тим, на що позивач розраховував при укладенні договору і тим, що в дійсності було ним отримано.

У грудні 2018 року Фізична особа-підприємець Яцко Віталій Володимирович подав зустрічну позовну заяву до Державного підприємства Українська студія телевізійних фільмів Укртелефільм про стягнення 60 365, 49 грн. та зобов`язання вчинити дії.

Зустрічний позов мотивовано тим, що окрім вартості наданих послуг які є предметом спору у справах № 910/13091/18 та 910/14738/18 позивачем за зустрічним позовом було надано, а відповідачем за зустрічним позовом не оплачено послуги в сумі 55 000,00 грн. Одночасно позивачем за зустрічним позовом було нараховано пеню в розмірі 5 365, 49 грн. за несвоєчасну оплату наданих послуг в розмірі 68 000, 00 грн., крім того, не виконано передбачений договором обов`язок щодо надання довіреності.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.03.2019 позовну заяву Державного підприємства Українська студія телевізійних фільмів Укртелефільм до Фізичної особи-підприємця Яцко Віталія Володимировича про визнання недійсним додатків та розірвання договору задоволено частково. Розірвано договір від 17.01.2014, укладений державним підприємством Українська студія телевізійних фільмів Укртелефільм та фізичною особою-підприємцем Яцко Віталієм Володимировичем . Присуджено до стягнення з Фізичної особи-підприємця Яцко Віталія Володимировича на користь Державного підприємства Українська студія телевізійних фільмів Укртелефільм 1 762 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Зустрічний позов Фізичної особи-підприємця Яцко Віталія Володимировича до Державного підприємства Українська студія телевізійних фільмів Укртелефільм про стягнення 60 365, 49 грн. та зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Присуджено до стягнення з Державного підприємства Українська студія телевізійних фільмів Укртелефільм на користь Фізичної особи-підприємця Яцко Віталія Володимировича 1 894 грн. пені, 55, 28 грн. - судового збору. В іншій частині у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 року у задоволенні клопотання Державного підприємства Українська студія телевізійних фільмів Укртелефільм про стягнення з Фізичної особи-підприємця Яцко Віталія Володимировича судових витрат на професійну правничу допомогу відмовлено. У задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Яцко Віталія Володимировича про стягнення з державного підприємства Українська студія телевізійних фільмів Укртелефільм витрат на професійну правничу допомогу за первісним позовом у розмірі 96 534, 75 грн. відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що матеріалами справи не підтверджується наявність обставин для визнання недійсними додатку № 5 від 26.11.2015 до договору від 17.01.2014 та договору про внесення змін та доповнень від 15.12.2017, а позивачем не доведено факту істотного порушення відповідачем за первісним позовом умов Договору, однак враховуючи характер відносин сторін у справі та явну неможливість продовження у подальшому встановлених договором від 17.01.2014 правовідносин, судом прийнято рішення про розірвання укладеного 17.01.2014 сторонами у справі Договору про надання юридичних послуг та правової допомоги.

Щодо вимог зустрічної позовної заяви, суд вказав, що позивачем за зустрічним позовом не підтверджено належними та допустимими доказами факту надання послуг на суму 55 000,00 грн., а отже позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, що в свою чергу, стало підставою для перерахунку суми пені яка є предметом спору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець Яцко Віталій Володимирович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2019 року у справі №910/16322/18 в частині задоволення позовної вимоги про розірвання Договору від 17.01.2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в розірванні Договору від 17.01.2014 року.

А також, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2019 року у справі №910/16322/18 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з Державного підприємства Українська студія телевізійних фільмів Укртелефільм на користь Фізичної особи-підприємця Яцко Віталія Володимировича заборгованість у розмірі 55 000, 00 грн., пені у розмірі 3 471, 49 грн. і про зобов`язання вчинити дії та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Крім того, не погоджуючись частково з прийнятим додатковим рішенням Фізична особа-підприємець Яцко Віталій Володимирович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 в частині відмови в задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Яцко Віталія Володимировича про стягнення з Державного підприємства Українська студія телевізійних фільмів Укртелефільм витрат на професійну правничу допомогу за первісним позовом у розмірі 96 534, 75 грн. та прийняти нове рішення, яким вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити.

Апеляційна скарга на рішення мотивована тим, що судом було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Апелянт зазначає, що судом визначено підставу для розірвання договору яка не передбачена нормами чинного законодавства, а крім того безпідставно відхилено докази на підтвердження факту надання послуг та, відповідно, наявності заборгованості у відповідача за зустрічним позовом.

У апеляційній скарзі на додаткове рішення апелянт зазначає, що ним надано всі необхідні докази які підтверджують витрати апелянта на професійну правничу допомогу, а тому суд першої інстанції безпідставно відхилив вимоги позивача за зустрічним позовом щодо розподілу судових витрат пов`язаних з отриманням професійної правничої допомоги.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2019 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорна Л.В., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2019 Апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця Яцко Віталія Володимировича на рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2019 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 у справі №910/16322/18 залишити без руху. Надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційних скарг.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2019, після усунення апелянтом недоліків апеляційних скарг, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Яцко Віталія Володимировича на рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2019 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 у справі №910/16322/18. Запропоновано позивачу надати відзив на апеляційну скаргу. Розгляд справи №910/16322/18 призначено на 11.07.2019.

13.06.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача за первісним позовом надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги у зв`язку з тим, що позивачем ніяких юридичних послуг та правової допомоги не надавались, оскільки 17.10.2018 року довіреність на ім`я Яцко В.В. була відкликана.

Крім цього, пунктом 4.1. договору від 17.10.2014 року вартість юридичних послуг, що надається виконавцем (позивачем за зустрічним позовом) встановлюється в додатках до цього договору щодо конкретної справи, питання, замовлення тощо. Ніяких додатків до договору сторонами не укладалось.

11.07.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про постановлення окремої ухвали.

Також, 11.07.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача за первісним позовом надійшла заява про намір подати докази понесення судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду по даній справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2019 року в судовому засіданні оголошено перерву до 16.07.2019 року.

12.07.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача подано клопотання про долучення до матеріалів справи належні копії документів, які знаходяться в матеріалах справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2019 року оголошено перерву в судовому засіданні за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Яцко Віталія Володимировича на рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2019 року та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 року у справі №910/16322/18 на 01.08.2019 року .

Відповідно до витягу з протоколу автоматичної зміни складу колегії судді від 31.07.2019 року, у зв`язку з відпусткою судді Чорної Л.В., сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №910/16322/18 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Чорногуз М.Г., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2019 року апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Яцко Віталія Володимировича на рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2019 року та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 року прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі.

01.08.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача за зустрічним позовом надійшло клопотання про долучення додаткових доказів та клопотання про витребування справи №910/2692/18, що перебуває в Господарському суді міста Києва.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2019 оголошено перерву в судовому засіданні за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Яцко Віталія Володимировича на рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2019 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 у справі №910/16322/18 та призначено розгляд справи на 12.09.2019 року .

03.09.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача за первісним позовом надійшли додаткові пояснення в яких останній також просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ФОП Яцко В.В.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 11.09.2019, у зв`язку з відпусткою судді Тарасенко К.В., сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №910/16322/18 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Чорногуз М.Г., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2019 року апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Яцко Віталія Володимировича на рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2019 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 у справі №910/16322/18 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі та призначено її розгляд на 21.10.2019 року.

12.09.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи, які на думку останнього підтверджують факт надання послуг ФОП Яцко В.В.

16.10.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача за первісним позовом надійшли заперечення проти клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.

21.10.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача за первісним позовом надійшли пояснення та клопотання про долучення додаткових документів.

В судовому засіданні 21.10.2019 року представник відповідача за первісним позовом підтримав подане ним клопотання про постановлення окремої ухвали. Представник позивача за первісним позовом заперечував проти задоволення клопотання про постановлення окремої ухвали.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів не знайшла правових підстав для постановлення окремої ухвали з огляду на наступне.

В обґрунтування клопотання про постановлення окремої ухвали відповідач за первісним позовом посилається на те, що керівник Укртелефільм здійснював оплату юридичних послуг, як за наявності заборгованості із заробітної плати, підтвердженої судовими рішеннями, так і за наявності арештів майна та коштів на рахунках, які належать ДП Українська студія телевізійних фільмів Укртелефільм . Отже, на думку відповідача за первісним позовом безпідставна невиплата заробітної плати, нецільове використання коштів, призначених для виплати заробітної плати згідно ст. 175 Кримінального кодексу України є злочином.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 8 ст. 246 ГПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт, вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. Окрему ухвалу може бути постановлено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанції.

Оскільки процесуальне законодавство надає право суду винести окрему ухвалу лише у разі виявлення судом порушення законодавства при вирішенні спору , колегія суддів не вбачає правових підстав для винесення окремої ухвали за вищезазначеним клопотанням відповідача за первісним позовом, беручи зокрема до уваги, що викладені в клопотанні підстави виходять за межі розгляду господарського спору та не належать до юрисдикції господарських судів.

При цьому колегія суддів звертає увагу відповідача за первісним позовом, що останній не позбавлений права, маючи припущення щодо незаконних дій позивача за первісним позовом самостійно звернутися до відповідних органів.

Також, в судовому засіданні 21.10.2019 року відповідач за первісним позовом просив долучити подані ним додаткові документи 12.09.2019 року, а позивача за первісним позовом заперечував проти долучення таких доказів.

Заслухавши представників сторін щодо клопотання про долучення додаткових доказів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.3, ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини.

Позивач за зустрічним позовом в обґрунтування поважності причини неподання таких доказів в суді першої інстанції зазначає, що вказані докази останнім було отримано в Господарському суді м. Києва 11.09.2019 року о 17:40, отже всі ці докази не могли бути подані раніше при розгляді цієї справи в суді першої інстанції.

Втім, колегія суддів звертає увагу, що позивачем за зустрічним позовом не надано належних та допустимих доказів того, що він намагався отримати вказані докази під час розгляду даної справи в суді першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, оскільки з матеріалів справи вбачається, що подані позивачем за зустрічним позовом докази, не були подані на розгляд в суді першої інстанції і відповідно не розглядались останнім, при цьому, як вже було встановлено вище, останній не був позбавлений можливості надати такі докази під час розгляду справи в суді першої інстанції, однак своїм правом не скористався, а тому зазначені додаткові докази колегією суддів не приймаються.

Також, в судовому засіданні 21.10.2019 року відповідач за первісним позовом надав усні пояснення по справ, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу, представник позивача за первісним позовом надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга на рішення підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга на додаткове рішення не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Сторонами у справі 17.01.2014 укладено договір про надання юридичних послуг та правової допомоги (надалі - Договір), за яким відповідач (за первісним позовом) зобов`язався представляти позивача (за первісним позовом) при захисті його прав та інтересів, у тому числі в судах, органах державної виконавчої служби, перед будь-якими підприємствами, установами та організаціями тощо. (т.1, а.с. 20-21).

Відповідно до п. 1.1. договору виконавець надає замовнику юридичні послуги та/або правову допомогу щодо захисту прав та інтересів останнього, в тому числі в судах України всіх рівнів та спеціалізації, в органах державної виконавчої служби, перед будь-якими підприємствами, установами та організаціями в органах влади, місцевого та громадського самоврядування, юстиції, в управліннях юстиції будь-якого рівня, в органах Державної реєстраційної служби, в правоохоронних органах, органах прокуратури, в житлово-комунальних органах, на пошті перед банківськими кредитними та страховими установами, органами державного казначейства, а також у відносинах з будь-якими іншими юридичними або фізичними особами.

Згідно з п. 1.2. договору юридичні послуги та/або правова допомога, зазначені в п. 1.1. договору, надаються виконавцем замовнику з матою, що встановлюється в додатках до цього договору.

Відповідно до п. 1.3. договору повноваження виконавця за цим договором можуть, а в передбачених законодавством випадках повинно також посвідчуватися ордером на ведення справи або довіреністю.

Пунктом 2.3. договору передбачено, що для виконання цього договору виконавець уповноважується вести від імені замовника будь-які (в тому числі досудові) переговори, одержувати необхідні довідки і документи, розписуватися в усіх процесуальних документах та запитах, заявах, представляти та витребувати необхідні довідки і документи, а також виконувати всі інші необхідні дії, що пов`язані з виконанням цього договору.

Згідно з п. 2.4.6. договору остаточний обсяг повноважень виконавця та/або осіб, залучених ним на підставі п. 2.9. цього договору, встановлюється довіреністю/довіреностями , виданими замовником. Довіреність вважається виданою замовником на осіб, залучених виконавцем, якщо ці особи зазначені в одній довіреності з виконавцем.

Крім того, відповідно до п. 2.7. договору виконавець надає послуги замовнику відповідно до п. 1.1.-1.2. цього договору на підставі укладених додатків до цього договору.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що вартість юридичних послуг та/або правової допомоги виконавця встановлюється в додатках до цього договору щодо конкретної справи, питання, замовлення тощо.

Первісним позивачем долучено до позовної зави додатки №1 від 17.01.2014 року (т.1, а.с. 22-23), №2 від 17.01.2014 року (т.1, а.с. 24) та №5 від 26.11.2015 року (т.1, а.с. 26-27) (відповідно, додатки №2, №3 та №5 до позовної заяви), якими сторонами у справі встановлювалась та змінювалась вартість послуг первісного відповідача.

Крім того, первісним позивачем долучено до позовної заяви копії договорів про внесення змін та доповнень від 05.03.2015 року (т.1, а.с. 25), від 15.12.2017 року (т.1, а.с. 29-30) та додаткової угоди від 17.10.2016 року до договору від 17.01.2014 року. (т.1, а.с. 28)

Щодо вимог позивача про розірвання Договору, колегія суддів зазначає наступне.

Оцінивши зміст договору, з якого виникли цивільні права та обов`язки сторін, колегія суддів дійшла до висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є змішаним договором, а саме договором про надання послуг та договором доручення.

Відповідно до ч. 1, ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ст. 907 Цивільного кодексу України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом. У відповідності до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Спірний договір не передбачає права на односторонню відмову від договору чи право розірвати його в односторонньому порядку.

Так у п. 6.4. Договору вказано, що він може бути розірвано за згодою сторін.

Згідно з ст. 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Колегія суддів звертає увагу, що предмет договору доручення становить здійснення повіреним юридичних дій від імені довірителя.

Відповідно до ч. 1, ст. 1008 Цивільного кодексу України договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору, а також у разі:

1) відмови довірителя або повіреного від договору ;

2) визнання довірителя або повіреного недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім;

3) смерті довірителя або повіреного.

Частиною 2, ст. 1008 Цивільного кодексу України встановлено також, що довіритель або повірений мають право відмовитися від договору доручення у будь-який час . Відмова від права на відмову від договору доручення є нікчемною.

Отже, характерною ознакою договору доручення, як і інших договорів про надання послуг, є те, що довіритель або повірений мають права на відмову від договору в будь-який час. Причому відмова від права на відмові від договору доручення є нікчемної.

Матеріали справи містять лист №84/1 від 24.10.2018 року, яким позивач за первісним позовом повідомив відповідача за первісним позовом, що наказом ДП УСТФ Укртелефільм №Н10/2 від 04.10.2018 року (т.1, а.с. 44) було скасовано усі діючі довіреності та доручення на представництво інтересів та інших представницьких функцій ДП УСТФ Укртелефільм , які були видані Яцко Віталію Володимировичу (відповідачу за первісним позовом). Також у даному листі позивач за первісним позовом зазначив про припинення дії договору про надання юридичних послуг та правової допомоги від 17.01.2014 року. (т.1, а.с. 43).

Таким чином, у позивача за первісним позовом відсутні правові підстави вимагати розірвання договору про надання послуг в судовому порядку, оскільки зазначений договір припинив свою дію (п.1 ч.1 ст.1008 ЦК України) внаслідок відкликання довіреності на ім`я Яцко В.В. листом №84/1 від 24.10.2018 року (ст. 249 ЦК України).

Відтак, розірвати можливо лише угоду, яка не припинила свою дію. Чинним законодавством не передбачено розірвання будь-якої угоди після припинення її дії, що не позбавляє сторони такої угоди вимагати виконання зобов`язань, що виникли з цієї угоди, а тому колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив вимогу про розірвання Договору, який припинив свою дію, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в даній частині з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про розірвання договору.

Щодо вимог зустрічної позовної заяви, колегія суддів зазначає наступне.

За твердженням зустрічної позовної заяви первісному позивачу було надано послуги загальною вартістю 123 000 грн. (таблиця сторінки 2 зустрічної позовної заяви).

Відповідні рахунки на оплату цих послуг було направлено первісному позивачу (відповідачу за зустрічним позовом):

- 08.08.2018 року - рахунок №1 на суму 68 000 грн.; (т.1, а.с. 84)

- 05.12.2018 року - рахунки №2, №3 і №4 на загальну суму 55 000 грн. (т.1, а.с. 85-87)

В матеріалах справи наявний акт прийняття наданих послуг на суму 48 000 грн. від 02.08.2018 року (т.1, а.с. 82-83).

Інших актів приймання наданих послуг чи будь-яких інших доказів фактичного надання позивачем за зустрічним позовом юридичної допомоги у другій половині 2018 року матеріали справи не містять.

За твердженням позивача за зустрічним позовом, сума основного боргу на час складання зустрічної позовної заяви за Договором від 17.01.2014 року складає 55 000 грн.

Як було зазначено вище, в підтвердження наявної заборгованості до позову долучено рахунки №2, №3 і №4 від 05.12.2018 року на загальну суму 55 000 грн. (т.1, а.с. 85-87).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності позивачем за зустрічним позовом наявної заборгованості в розмірі 55 000 грн. виходячи з наступного.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що вартість юридичних послуг та/або правової допомоги виконавця встановлюється в додатках до цього договору щодо конкретної справи, питання, замовлення тощо.

Відповідно до п. 4.4. договору за бажанням будь-якої сторони на кожну надану окрему юридичну послугу/комплекс послуг сторони складають акт наданих послуг із зазначенням вартості окремої юридичної послуги/комплексу послуг .

В матеріалах справи наявний додаток №1 від 17.01.2014 року, який укладено відповідно до п. 1. З метою відновлення та/або захисту прав замовника на об`єкти (квартири, нежитлові приміщення тощо) в адміністративно-житловому будинку за адресою: вул. Ованеса Туманяня, 15-а Дніпровському районі м. Києва. (т.1, а.с. 22-23).

Тобто, вказаний додаток №1 укладено сторонами на виконання п. 4.1. договору для встановлення вартості та порядку оплати послуг по договору по конкретній справі.

Відповідно до п. 6 Додатку №1 оплата юридичних послуг та/або правової допомоги за цим додатком та договором здійснюється за супроводження кожної окремої судової справи.

В подальшому, між сторонами було укладено договір від 12.07.2018 року про внесення змін та доповнень до договору про надання юридичних послуг та правової допомоги від 17.01.2014 року. (далі договір від 12.07.2018 року; т.1, а.с. 80-81).

Відповідно до п. 1. Договору від 12.07.2018 року сторони домовились внести зміни до додатку №1 від 17.01.2014 року до договору про надання юридичних послуг та правової допомоги щодо вартості та порядку оплати наданих послуг.

Згідно з п. 3. Договору від 12.07.2018 року сторони домовились, що у зв`язку з фактичним початком надання послуг до укладання даного договору про внесення змін та доповнень він розповсюджується та регулює всі правовідносини сторін (в тому числі щодо визначення вартості юридичних послуг та/або правової допомоги (винагороди)), які виникли починаючи з 01.01.2018 року та пов`язані з представництвом інтересів та/або захистом прав замовника за судовими справами та/або виконавчими провадженнями, учасником яких є замовник та/або юридичного супроводження судових спорів, пов`язаних з договором купівлі-продажу майнових прав №28/1-13 від 12.06.2017 року, укладеним між замовником та ТОВ Лодокс (ідентифікаційний код 39857059).

Отже, зазначеним вище п. 3 Договору від 12.07.2018 року сторони на виконання п. 4.1. договору визначили вартість та порядок оплати послуг по договору по конкретній справі.

Колегія суддів звертає увагу, що в рахунках №2, №3 та №4 від 30.11.2018 року зазначено про надання послуг в межах судових справ стосовно договору купівлі-продажу майнових прав №28/1-13 від 12.06.2017 року, укладеним між замовником та ТОВ Лодокс .

Пунктом 2. Договору від 12.07.2018 року сторони домовились внести зміни до додатку №1 від 17.01.2014 року до додатку №1 від 17.01.2014 року до договору про надання юридичних послуг та правової допомоги в частині порядку розрахунків, а саме:

п. 3.1. суми винагород згідно рядків 1-8 таблиці, наведеної в п. 2. цього додатку (в межах окремо взятого рядка), замовник сплачує виконавцю протягом трьох робочих днів з моменту настання обставини, зокрема отримання замовником від виконавця рахунку на оплату послуг.

Тобто, умовами договору, сторони домовились, що складання акту наданих послуг не є обов`язковим (п.4.4. договору), та погодили, що порядок оплати здійснюється на підставі виставлених рахунків.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи наявний лист №84/1 від 24.10.2018 року, яким позивач за первісним позовом повідомив відповідача за первісним позовом, що наказом ДП УСТФ Укртелефільм №Н10/2 від 04.10.2018 року (т.1, а.с. 44) було скасовано усі діючі довіреності та доручення на представництво інтересів та інших представницьких функцій ДП УСТФ Укртелефільм , які були видані Яцко Віталію Володимировичу (відповідачу за первісним позовом). Також у даному листі позивач за первісним позовом зазначив про припинення дії договору про надання юридичних послуг та правової допомоги від 17.01.2014 року. (т.1, а.с. 43).

Вказаний лист відповідач за первісним позовом отримав 29.10.2018 року, що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту Укрпошти . (а.с. 45-46).

Отже, колегія суддів зазначає, що починаючи з 29.10.2018 року відповідач за первісним позовом усвідомлював факт того, що позивач за первісним позовом не має наміру отримувати юридичні послуги.

При цьому, як було вище встановлено колегією суддів, договір від 17.01.2014 року припинив свою дію на підставі п.1 ч.1 ст.1008 Цивільного кодексу України.

Втім, в матеріалах справи наявний лист №01-30112018 від 30.11.2018 року щодо виконання умов договорів, оплати заборгованості відповідно до якого, позивач за зустрічним позовом просив відповідача за зустрічним позовом терміново оплатити наявну заборгованість за надані юридичні послуги та правову допомогу, в тому числі на підставі рахунків №2, №3 та №4 від 30.11.2018 року . (т.1, а.с. 88-89).

Також, в матеріалах справи наявна копія опису вкладень у цінний лист з якого вбачається направлення 30.11.2018 року на адресу ДП Українська студія телевізійних фільмів Укртелефільм листа №01-30112018 від 30.11.2018 року та рахунків №2, №3 та №4 від 30.11.2018 року. (т.1, а.с. 90).

Крім того в матеріалах справи наявний чек та накладна, які підтверджують направлення листа №01-30112018 від 30.11.2018 року та рахунків №2, №3 та №4 від 30.11.2018 року. (т.1, а.с. 91).

Відповідачем за зустрічним позовом в свою чергу не спростовано факту отримання листа №01-30112018 від 30.11.2018 року та рахунків №2, №3 та №4 від 30.11.2018 року.

Колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять спростування відповідачем за зустрічним позовом факту отримання рахунків №2, №3 та №4 від 30.11.2018 року.

Проте, враховуючи той факт, що сторони договору практикували укладання актів надання послуг, що також передбачено умовами договору (п. 4.4. договору), відповідач за первісним позовом надаючи юридичні послуги позивачу за первісним позовом після отримання листа №84/1 від 24.10.2018 року про відмову від юридичних послуг та про скасування довіреності, мав усвідомлювати, що існує вірогідність спірних питань, щодо факту надання таких послуг та керуючись умовами договору (п.4.4. договору) міг надіслати позивачу за первісним позовом акт надання послуг для підтвердження надання таких послуг.

Договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання. Аналогічна правова позиція була викладена в постанові Верховного Суду України від 15.12.2015 року у справі № 21-4266а15.

Відповідно до ч. 1, ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З наведеного вище вбачається, що відповідач за первісним позовом, після отримання №84/1 від 24.10.2018 року про відмову від юридичних послуг та про скасування довіреності надіславши позивачу за первісним позовом рахунки №2, №3 та №4 від 30.11.2018 року (при цьому матеріали справи не містять доказів надання юридичних послуг по вказаним рахункам до скасування довіреності) не підтвердив факти надання таких послуг, зокрема актом надання послуг, або доказами надіслання такого акту позивачу за первісним позовом.

Колегія суддів також звертає увагу, що рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити на які потрібно перераховувати кошти. Рахунок-фактура за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Аналогічна правова позиція була викладена в постанові Верховного суду України по справі №37/405 від 29.09.2009 р.

Отже, підсумовуючи вище наведене, колегія суддів дійшла висновку, що матеріали справи містять докази про скасування довіреності виданої відповідачу за первісним позовом для надання юридичних послуг, припинення договору на підставі п.1 ч.1 ст.1008 Цивільного кодексу України, а відповідач за первісним позовом після отримання листа про скасування довіреності виставив позивачу за первісним позовом рахунки на оплату юридичних послуг. При цьому відповідач за первісним позовом в підтвердження надання таких послуг надає лише рахунки, які датовані 30.11.2018 року (дата після скасування довіреності), що враховуючи попередні стосунки між сторонами (надання послуг до скасування довіреності), які оформлювались актом надання послуг, викликає сумніви щодо факту надання таких послуг (після скасування довіреності). При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідач за первісним позовом усвідомлюючи намір позивача за первісним позовом про відмову від надання юридичних послуг, мав усвідомлювати такі ризики, як доведеність (в разі дійсного надання послуг) факту надання послуг, та повинен був скористатися умовами договору (п. 4.4.) щодо складання акту надання послуг.

Відтак, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно зазначив, що інших належних доказів фактичного надання позивачем за зустрічним позовом послуг відповідачу за зустрічним позовом крім акту на 48 000 грн. матеріали справи не містять.

Окремо суд наголошує, що обов`язок доведення наявності права на отримання від відповідача за зустрічним позовом 55 000 грн. належить виключно позивачу за зустрічним позовом. Недоведена належними та допустимими доказами вимога не може отримати примусовий захист.

Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вимога про стягнення 55 000 грн. є недоведеною позивачем за зустрічним позовом і не може бути задоволена.

Крім того, позивачем за зустрічним позовом заявлено вимогу про стягнення з відповідача за зустрічним позовом пені у розмірі 5 365,49 грн., яку за твердженням зустрічної позовної заяви, нараховано на суму визначеного рахунком №1 боргу в розмірі 68 000, 00 грн.

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що рішенням Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 року у справі №910/13091/18, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 року було стягнуто з відповідача за зустрічним позовом заборгованість за рахунком №1 від 02.08.2018 року в розмірі 68 000, 00 грн. та пеню нараховану за період з 14.08.2018 року по 01.10.2018 року.

Проте, колегія суддів відхиляє вказані доводи, оскільки зі змісту рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 року у справі №910/13091/18, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 року не вбачається стягнення заборгованості саме по рахунку №1 від 02.08.2018 року в розмірі 68 000, 00 грн., а лише по акту надання послуг від 02.08.2018 року на суму 48 000, 00 грн.

Відтак, як зазначалось раніше, підтвердженим належними доказами є право позивача за зустрічною позовною заявою на отримання лише 48 000 грн.

Відповідно до п. 4.2 Договору від 17.01.2014 при порушенні умов оплати замовник сплачує на користь виконавця пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше, ніж в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення.

Відповідно до п. 4.3 Договору від 14.05.2015 при порушенні умов оплати замовник сплачує на користь виконавця пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше, ніж в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов`язання .

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що сплата неустойки є правовим наслідком порушення цивільно-правового зобов`язання.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов`язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (презумпція вини).

Відтак місцевий господарський суд вірно зазначив, що нарахування пені може бути здійснено виходячи з підтвердженої суми боргу у розмірі 48 000 грн., однак місцевий господарський суд помилково задовольнив вимогу зустрічного позову про стягнення пені частково у розмірі 1 894, 00 грн., оскільки відповідно до розрахунку здійсненим колегією суддів з відповідача за зустрічним позовом підлягає до стягнення пеня в розмірі 1 325, 59 грн. виходячи з підтвердженої суми боргу у розмірі 48 000 грн. за вірний (з урахуванням припинення договору) період часу з 02.10.2018 року по 29.10.2018 року, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в цій частині

Щодо вимоги зустрічного позову про зобов`язання видати не менше п`яти оригіналів довіреностей за визначеною первісним відповідачем формою, колегія суддів зазначає наступне.

В обґрунтування вказаних вимог, позивач за зустрічним позовом вказує, що останній просив відповідача за первісним позовом надати не менше п`яти оригіналів довіреностей, а підприємство в свою чергу не надало таких довіреностей.

Відповідно до частин першої та третьої статті 244 Цивільного кодексу України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Представництво за довіреністю припиняється, у тому числі, у разі скасування довіреності особою, яка її видала (частина перша статті 248 Цивільного кодексу України)

На підставі правового припису частини першої статті 249 Цивільного кодексу України особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною.

Таким чином, законодавцем чітко окреслено, що вирішення питання надання довіреності, визначення меж представництва та скасування цього правочину знаходиться у виключній компетенції довірителя.

Нормами ч. 1 ст. 12 Цивільного кодексу України передбачено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Відповідно до частини другої статті 14 Цивільного кодексу України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Ніхто не може зобов`язати особу у примусовому порядку здійснювати своє цивільне право, оскільки така дія призведе до прямого порушення правового порядку держави, визначеного статтею 19 Конституції України.

Крім того, відповідно до п. 3.2. договору замовник забезпечує виконавця всім необхідним для виконання його обов`язків за цим договором , в тому числі довіреностями.

Тобто, умовами договору передбачено право замовника, а не обов`язок забезпечити виконавця довіреностями, а також лише для виконання обов`язків за цим договором, проте матеріали справи не містять доказів того, що позивач за зустрічним позовом зобов`язаний здійснювати будь-яке виконання своїх обов`язків за цим договором.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, про відмову у задоволенні вимоги зустрічного позову про зобов`язання відповідача (за зустрічним позовом) видати не менше п`яти довіреностей на представництво інтересів останнього.

Щодо доводів апелянта про незаконність додаткового рішення в частині відмови у задоволенні заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу позивача за зустрічним позовом, колегія суддів зазначає наступне.

За ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи містять заперечення позивача за первісним позовом проти вимоги щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу. (т.2, а.с. 96-100).

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що з наданих відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) документів не вбачається, що витрати у розмірі 96 534, 75 грн. є розумними та виправданими (як обов`язкової умови для відшкодування таких витрат іншою стороною). Заявлена до стягнення сума не відповідає критерію реальності (дійсності).

Крім того, суду не надано та матеріали справи не містять доказів, які підтверджують понесення відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 96 534, 75 грн., а в рахунок майбутнього стягнення означеної суми з позивача (відповідача за зустрічним позовом) Господарським процесуальним кодексом України не передбачено, в свою чергу виставлення рахунку на оплату не підтверджує здійснення такої оплати, а отже й витрат сторони.

Долучена копія платіжного доручення № 1 від 01.02.2019 на суму 5 662, 00 грн. правомірно відхилена судом першої інстанції, оскільки в означеному платіжному документі не міститься посилання про надання юридичної допомоги у даній справі, а отже вона не відповідає критерію належності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів частково погоджується з доводами апеляційної скарги, щодо безпідставності розірвання Договору, а також стягнення пені, в іншій частині доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження.

Згідно з ч. 2 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції підлягає розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Яцко Віталія Володимировича на рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2019 у справі №910/16322/18 задовольнити частково.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2019 у справі №910/16322/18 скасувати частково.

3. Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2019 у справі №910/16322/18 викласти в наступні редакції:

1. У задоволенні позову Державного підприємства Українська студія телевізійних фільмів Укртелефільм до Фізичної особи-підприємця Яцко Віталія Володимировича про визнання недійсним додатків та розірвання договору відмовити повністю.

2. Зустрічний позов фізичної особи-підприємця Яцко Віталія Володимировича до державного підприємства Українська студія телевізійних фільмів Укртелефільм про стягнення 60 365, 49 грн. та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

3. Стягнути з державного підприємства Українська студія телевізійних фільмів Укртелефільм (02160, місто Київ, вулиця Туманяна, будинок 15, ідентифікаційний код 02841347) на користь фізичної особи-підприємця Яцко Віталія Володимировича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), 3 834 (три тисячі вісімсот тридцять чотири гривні) 74 коп. - пені, 223 (двісті двадцять три гривні) 87 коп. - судового збору.

4. В іншій частині у задоволенні зустрічного позову відмовити.

4. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Яцко Віталія Володимировича на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 у справі №910/16322/18 залишити без задоволення.

5. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 у справі №910/16322/18 залишити без змін.

6. Стягнути з державного підприємства Українська студія телевізійних фільмів Укртелефільм (02160, місто Київ, вулиця Туманяна, будинок 15, ідентифікаційний код 02841347) на користь фізичної особи-підприємця Яцко Віталія Володимировича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 503 (п`ятсот три гривні) 69 коп. судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2019 у справі №910/16322/18.

7. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

8.Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/16322/18.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287 - 289 ГПК України

Повний текст постанови складено 22.10.2019 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

Ю.Б. Михальська