Постанова

від 22.10.2019 по справі 910/17649/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2019 р. Справа№ 910/17649/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Скрипки І.М.

Михальської Ю.Б.

секретар судового засідання: Бендюг І.В.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 22.10.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай Сі Ті"

на ухвалу

Господарського суду м. Києва

від 04.09.2019 про забезпечення позову

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - Адванс"

у справі № 910/17649/18 (суддя Князьков В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - Адванс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай Сі Ті"

про стягнення 1 110 111, 22 грн.

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім -Адванс звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Ай Сі Ті про стягнення 1 110 111,22 грн. заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором № 02-12-16/ОС-КД від 01.12.2016 в частині оплати вартості робіт на суму 987 297,00 грн., що стало підставою для додаткового нарахування пені в сумі 13 463,66 грн., 3 % річних в сумі 23 963,66 грн. та інфляційних втрат в сумі 85 386,90 грн.

Короткий зміст заяви про забезпечення позову

01.07.2019 на адресу Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що обліковуються на рахунках відповідача.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначив, що відповідач ігнорує вимоги про погашення спірної заборгованості і, одночасно з цим, вчиняє дії спрямовані на затягування розгляду даної судової справи.

Окрім цього, позивач вказав, що на теперішній час у провадженні господарського суду перебувають інші справи, у яких відповідачем є Товариство з обмеженою відповідальністю Ай Сі Ті , а позивачами - інші юридичні особи (зокрема, справи №910/17650/18, № 910/16680/18, № 910/10296/18, №910/17650/18, №910/4001/19).

Також позивач посилався на обставини покладення на відповідача зобов`язань перед ПАТ ТАСКОМБАНК за договором іпотеки 11.08.2017, укладеним в забезпечення виконання грошових зобов`язань за кредитним договором на суму 3 500 000,00 доларів США та відсутність у відповідача іншого майна, за рахунок якого може бути виконане рішення по справі.

На підтвердження викладеного позивачем надано суду, зокрема, відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підтвердження факту державної реєстрації іпотеки, банківські виписки з інформацією про відкриті банківські рахунки відповідача, витяг з веб-сайту Судова влада України з відомостями про судові провадження за участю відповідача.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2019 заяву про забезпечення позову задоволено, вжито заходи забезпечення позову, а саме накладено арешт на грошові кошти в межах заявленої ціни позову в сумі 1 110 111,22 грн., що обліковуються на рахунках відповідача.

Підставою для задоволення заяви про забезпечення позову місцевий господарський суд зазначив зловживання відповідачем своїми процесуальними правами шляхом неодноразового подання заяв, апеляційних та касаційних скарг на рішення суду з метою затягування розгляду справи, наслідком чого стало те, що протягом тривалого часу спір не вирішено по суті, а справа перебуває на стадії підготовчого провадження.

За висновками суду, зважаючи на поведінку відповідача, як учасника спірних правовідносин, так і учасника судової справи, наявні підстави вважати, що невжиття заявлених позивачем заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у даній справі.

При цьому, судом зазначено, що заявлені заходи про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах ціни позову є співмірними з заявленими позовними вимогами, а заявником належним чином обґрунтовано та доведено наявність обставин, з якими процесуальний закон пов`язує можливість вжиття заходів забезпечення позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права та невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- відповідач правомірно користувався наданими йому процесуальними правами та не вчиняв дій, які можуть бути кваліфіковані як зловживання правом за ст. 43 ГПК України;

- наявність кредитних та іпотечних зобов`язань перед третіми особами не може свідчити про імовірність ухилення відповідача від виконання чи утруднення виконання судового рішення, оскільки не встановлено обставин, що свідчили б про те, що такі зобов`язання є простроченими або відповідач штучно взяв їх на себе з метою уникнення виконання рішення у даній справі;

- не свідчить про імовірність ухилення відповідача від виконання чи утруднення виконання судового рішення і наявність у провадженні господарського суду інших справ за участю відповідача, оскільки в жодній з цих справ судами не винесено рішення та не встановлено факту неналежного виконання своїх зобов`язань та/або рішення суду;

- ігнорування позивачем та судом питання про застосування зустрічного забезпечення.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу місцевого суду про забезпечення позову без змін з огляду на безпідставність та необґрунтованість апеляційної скарги та обставини, які були викладені позивачем у заяві про забезпечення позову та, відповідно, підтримані місцевим господарським судом.

Додатково, позивач зазначив про те, що останній надав пропозицію про зустрічне забезпечення, а прийняття рішення про застосування зустрічного забезпечення є правом, а не обов`язком суду, та може бути прийняте на будь-якій стадії процесу за наявності відповідних доказів.

Явка представників у судове засідання

В судове засідання 22.10.2019 з`явилися уповноважені представники відповідача та позивача, які підтримали доводи та вимоги, викладені у апеляційній скарзі та відзиві відповідно.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно дост. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1ст. 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема,накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, зокрема як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів. При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, або коли, невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

При цьому, обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.

Крім цього, при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ).

За приписами ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст. 13 Конвенції).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року в справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Поняття ефективний засіб , за висновками Європейського суду з прав людини (рішення від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії"), передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Отже, у розумінні зазначених положень, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 14.06.2018 по справі №910/361/18.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав та доказів для забезпечення позову та, зокрема, існування обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду з огляду на наступне.

Апеляційний суд погоджується із доводами відповідача щодо того, що саме по собі користування учасником справи певними процесуальними правами у вигляді вчинення тих чи інших, передбачених процесуальним законом дій (зокрема, подання заяв, клопотань, апеляційних або касаційних скарг на ухвали суду, які підлягають оскарженню окремо від рішення суду), не може вважатися зловживанням процесуальним правом, якщо такі дії не були кваліфіковані та визнані судом в порядку ч. 2 ст. 43 ГПК України як зловживання процесуальним правом.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, що процесуальні дії відповідача в межах даної справи були визнані зловживанням правом у визначеному законом порядку місцевим, апеляційним або касаційним судом, як і не вбачається та не доведено, що такі дії відповідача підпадають під визначені ч. 2 ст. 43 ГПК України ознаки зловживання правом.

Відтак, застосування до відповідача заходів забезпечення позову з підстав вчинення останнім процесуальних дій, які не були визнані у встановленому порядку зловживанням правом, є неправомірним та обмежує такого учасника у користуванні правами, наданими процесуальним законом.

Посилання та доводи позивача на обставини покладення на відповідача зобов`язань за договором іпотеки, укладеним в забезпечення виконання грошових зобов`язань за кредитним договором,також не може бути достатньою підставою для вжиття заходів до забезпечення позову, оскільки матеріали справи не містять доказів, які б свідчили б про те, що такі зобов`язання є простроченими або штучними, а відтак не можуть свідчити про імовірність ухилення відповідача від виконання чи утруднення виконання судового рішення у даній справі.

Суд також не приймає до уваги доводи позивача щодо існування необхідності у забезпеченні позову у зв`язку із відсутністю у відповідача іншого, окрім іпотечного, рухомого та/або нерухомого майна, на яке може бути звернено стягнення в порядку виконання рішення, у зв`язку із тим, що відповідач може зняти грошові кошти з рахунків, оскільки позивачем не доведено існування реальної загрози такого зняття , зокрема, вчинення відповідачем умисних дій, направлених на ухилення від виконання можливого рішення у справі, безпідставного витрачання коштів, укладення договорів поруки чи застави тощо. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Суд також погоджується з тим, що той факт, що у провадженні господарських судів перебувають інші справи за позовами про стягнення заборгованості з відповідача, не є підставою для забезпечення позову, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що у вказаних справах судами винесено рішення, якими встановлено факт неналежного виконання своїх зобов`язань відповідачем та, основне, що таке рішення не було чи не може бути виконано останнім.

На переконання суду, сама по собі наявність зобов`язань відповідача перед іншими контрагентами, в тому числі банківськими установами, свідчить лише про здійснення останнім звичайної господарської діяльності та не є самостійною підставою для задоволення заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

Аналогічну правову позицію щодо вказаних позивачем та прийнятих до уваги місцевим господарським судом підстав для забезпечення позову викладено у постанові Верховного Суду від 24.04.2018 по справі №910/8875/17.

Крім того, слід окремо зазначити, що факт ухилення відповідача від виконання зобов`язань чи неналежного його виконання не є встановленим і підлягає доведенню під час вирішення справи по суті та сам по собі не може свідчити про майбутнє ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду.

При цьому, суд не погоджується із доводами апелянта щодо того, що не вирішення місцевим господарським судом питання про вжиття зустрічного забезпечення є підставою для скасування оскаржуваної ухвали з огляду на наступне.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

Судом встановлено, що позивачем виконано вимоги вказаної вище статті та прямо зазначено у самій заяві (останній абзац сторінки 12), що на його переконання, заходи забезпечення позову не можуть та не призведуть до настання збитків відповідача, у зв`язку з чим відсутні підстави та необхідність вжиття заходів зустрічного забезпечення. При цьому, матеріали справи не містять доказів понесення відповідачем будь-яких збитків у зв`язку із прийнятою ухвалою про забезпечення позову.

Окрім цього, у відповідності до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 25.02.2019 по справі №924/789/18, ч. 1 ст. 141 ГПК України передбачено право суду, а не обов`язок, вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), а відтак, розгляд судом заяви про забезпечення позову, яка не містить пропозиції щодо зустрічного позову, не є порушенням наведених норм законодавства та не свідчить про незаконність оскаржуваних судових рішень .

Таким чином, позивачем було надано пропозиції щодо зустрічного забезпечення, а відсутність таких пропозицій, в будь-якому випадку, не може бути підставою для скасування ухвали про забезпечення позову.

Підсумовуючи, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач, всупереч положенням статей 76-79 ГПК України щодо належності, допустимості, достовірності та достатності доказів, не надав суду доказів, що невжиття заходів, про які просить позивач, можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Відтак, оскаржувана ухвала про забезпечення позову, як і подана позивачем заява про забезпечення позову, не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності та необхідності забезпечення позову у визначений заявником спосіб на даній стадії судового процесу.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд не погоджується із висновками місцевого господарського суду щодо наявності підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що обліковуються на рахунках відповідача, з підстав невідповідності зазначеного висновку обставинам справи та наявним у справі доказам, а відтак наявні підстави для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 04.09.2019 та відмови у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - Адванс" про забезпечення позову.

Керуючись статтями 267, 270, 271, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай Сі Ті"

на ухвалу Господарського суду м. Києва від 04.09.2019 про забезпечення позову у справі № 910/17649/18 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.09.2019 у справі № 910/17649/18 скасувати.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - Адванс" про забезпечення позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - Адванс" (03083, м. Київ, вул. Пирогівський шлях, 34, корп.1, 4 поверх, ЄДРПОУ 36644897) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай Сі Ті" (03035, м. Київ, вул. Кудряшова, 9, код ЄДРПОУ 39988890) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1921, 00 грн.

Матеріали оскарження у справі № 910/17649/18 повернути до Господарського суду міста Києва

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до ст. 286-291 ГПК України.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді І.М. Скрипка

Ю.Б. Михальська