Постанова

від 25.10.2019 по справі 910/3755/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2019 р. Справа№ 910/3755/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Скрипки І.М.

Тищенко А.І.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Комплекс Агромарс

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 (повний текст складено 29.07.2019)

у справі №910/3755/19 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом Споживчого товариства УТФ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Комплекс Агромарс

про стягнення 18 667,95 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Споживче товариство УТФ (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Комплекс Агромарс (далі, відповідач) про стягнення 18 667,95 грн., з яких пеня у розмірі 7 244,87 грн., 3% річних у розмірі 777,02 грн., інфляційні втрати у розмірі 7 015,15 грн. та втрачену вигоду у розмірі 3 630,91 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасною оплатою відповідачем поставленого товару за Договором поставки № 357/2017/КАМ/О від 29.09.17.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 у справі №910/3755/19 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Комплекс Агромарс на користь Споживчого товариства УТФ 777 (сімсот сімдесят сім) грн. 02 коп. 3% річних, 7 015 (сім тисяч п`ятнадцять) грн. 15 коп. інфляційних втрат та 801 (вісімсот одну) грн. 84 коп. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідач не здійснив оплату товару у визначені умовами Договору строки, а отже відповідачем допущене прострочення виконання взятого на себе зобов`язання за Договором в частині своєчасної оплати товару. Суд встановив факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати вартості товару в сумі 353 408,00 грн. у період з 31.11.2017 по 03.11.2017 та в сумі 88 352,00 грн. - у період з 31.11.2017 по 29.01.2018, а відтак дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 777,02 грн. 3% річних та 7 015,15 грн. інфляційних втрат, розрахунок яких, наданий позивачем, є обґрунтованим. Стосовно заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача суми пені у розмірі 7 244,87 грн., нарахованої у період з 31.10.2017 по 29.01.2018, суд у її задоволенні відмовив у зв`язку з пропуском строку позовної давності. Позовні вимоги в частині стягнення упущеної вигоди в розмірі 3 630,91 грн. суд залишив без задоволення у зв`язку з їх недоведеністю та необґрунтованістю.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, 29.08.2019 (про що свідчить відмітка Укрпошти Стандарт на конверті) Товариство з обмеженою відповідальністю Комплекс Агромарс звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить частково скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 у справі №910/3755/19 та винести нове рішення, яким в частині стягнення 3% з Товариства з обмеженою відповідальністю Комплекс Агромарс на користь Споживчого товариства "УТФ" задовольнити позов в розмірі 435,71 грн., в частині стягнення інфляційних втрат задовольнити позов в розмірі 2 208, 80 грн.

У тексті апеляційної скарги апелянтом порушено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

У апеляційній скарзі відповідач не заперечує проти факту отримання партії товару, однак наголошує на помилковості доводів позивача та висновків суду першої інстанції про наявність у відповідача обов`язку здійснити оплату за поставлений товар протягом 14-ти календарних днів з дати поставки товару, тобто до 30.10.2017.

За твердженнями скаржника, у відповідності до умов пункту 7.2. Договору поставки позивач погодився на те, що плата буде здійснена протягом 14-ти календарних днів після реєстрації податкової накладної у єдиному реєстрі податкових накладних. Відповідно до інформації з електронного кабінету відповідача від 29.08.2019 та доданої позивачем до позовної заяви квитанції про реєстрацію податкової накладної №15 від 16.10.2017, остання зареєстрована в ЄРПН лише 15.11.2017.

Таким чином, саме з 15.11.2017 протягом 14-ти календарних днів відповідно до умов пункту 7.2. Договору поставки покупець повинен був здійснити розрахунок за отриманий товар, тобто до 29.11.2017 включно.

При цьому, враховуючи здійснення відповідачем 03.11.2017 часткової оплати за отриманий товар у сумі 353 408,00 грн, апелянт прострочив оплату 88 352,00 грн за період з 30.11.2017 по 28.01.2018. За розрахунком скаржника обґрунтованою до стягнення є сума 3% річних у розмірі 435,71 грн. та сума інфляційних втрат у розмірі 2 208,80 грн.

З наведених підстав, як вказує скаржник, рішення місцевого господарського суду у даній справі не можна визнати законним та обґрунтованим.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

23.09.2019 позивач подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін. Позивач наголосив, що місцевим господарським судом було встановлено всі обставини, що мають значення для правильного вирішення спору по суті. У відзиві позивач зазначив, що саме наявні у матеріалах справи накладні (видаткова та товарно-транспортна) є належними та допустимими доказами у розумінні приписів статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджують факт здійснення поставки спірної партії товару на користь апелянта. Обов`язок покупця з оплати товару виникає, на думку позивача, безпосередньо з факту здійснення постачальником поставки товару та прийняття товару покупцем.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Комплекс Агромарс у справі №910/3755/19 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Скрипки І.М., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю Комплекс Агромарс пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 у справі №910/3755/19; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Комплекс Агромарс на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 у справі №910/3755/19; зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 у справі №910/3755/19 на час апеляційного провадження; розгляд апеляційної скарги, враховуючи частину 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), оскільки предметом розгляду у справі №910/3755/19 є вимоги про стягнення 18 667,95 грн., а відтак вказана справа відноситься до малозначних в розумінні Господарського процесуального кодексу України; встановлено сторонам строк для подання відзиву, заяв, клопотань.

У матеріалах справи наявні належні докази повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

29.09.2017 між Споживчим товариством УТФ (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Комплекс Агромарс (покупець) був укладений Договір поставки соєвої олії №357/2017/КАМ/0 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 3.1. Договору в порядку та на умовах, визначених даним договором, постачальник бере на себе зобов`язання здійснити поставку товару, який не обтяжений правами третіх осіб, та передати його у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити поставлений постачальником товар належної якості та в обумовлені сторонами строки.

За змістом пункту 3.2. Договору предметом даного договору є поставка соєвої олії (далі - товар).

Пунктом 4.1. Договору визначено, що поставка товару здійснюється постачальником на умовах терміну DAP (DELIVERED AT PLACE) за адресою: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 98.

Відповідно до пункту 4.4. Договору у момент поставки на кожну партію товару постачальник зобов`язаний надати покупцю оригінали наступних документів: Сертифікат якості, товарно-транспортна накладна (ТТН), видаткова накладна, оригінал рахунку-фактури, інші супровідні документи згідно діючого законодавства.

Згідно з пунктом 4.5. Договору постачальник протягом 1 доби з моменту постачання товару надсилає покупцю засобами електронного зв`язку наступні документи: податкову накладну, заповнену згідно вимог ПКУ та зареєстровану в ЄРПН.

Відповідно до пункту 4.7. Договору право власності на товар, що поставляється, переходить від постачальника до покупця в момент фактичної передачі товару покупцю та підписання сторонами видаткових накладних.

Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами видаткових накладних (пункт 4.8. Договору).

Пунктом 5.1. Договору визначено, що товар, який поставляється за даним договором, повинен відповідати державним стандартам України та технічним умовам і підтверджуватися сертифікатом якості або іншими документами, які є необхідними для товару даного виду згідно з вимогами діючого законодавства України.

Відповідно до пункту 6.1. Договору приймання товару за кількістю та якістю здійснюється покупцем згідно з даними, вказаними в договорі та супровідних документах на товар, які вказані у пункті 4.4. даного договору та порядку, що визначається чинним законодавством України.

Претензії за кількістю та якістю товару можуть бути заявлені в момент прийняття товару (пункт 6.2. Договору).

Згідно з пунктами 7.1., 7.2. Договору вартість товару визначається у рахунку-фактурі, що видається постачальником на кожну окрему партію товару. Розрахунок за товар здійснюється на умовах 100% післяплати вартості замовленого товару на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 14 календарних днів за умови виконання наступних умов:

- з дати поставки Товару Покупцю;

- за умови отримання оригіналів документів, зазначених в пункті 4.4. даного Договору;

- за умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 8.3. Договору встановлено, що покупець за несвоєчасну оплату товару сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, за кожен день прострочення, від вартості неоплаченого товару.

Відповідно до пункту 11.1. даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2017.

На виконання умов Договору позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 441 760,00 грн, що підтверджується накладною №14 від 16.10.2017 (належним чином засвідчена копія наявна в матеріалах справи).

Платіжним дорученням №9623040773 від 03.11.2017 відповідач оплатив поставлений позивачем товар на суму 353 408,00 грн.; 29.01.2018 відповідач сплатив решту вартості товару за платіжним дорученням №11509 на суму 88 352,00 грн.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов Договору сплатив вартість поставленого товару з порушенням строків, у зв`язку з чим позивачем за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання нараховані пеня, 3% річних та інфляційні втрати за період прострочення з 31.10.2017 по 29.01.2018. Також, позивач заявив до стягнення з відповідача упущену вигоду у розмірі 3 630,91 грн, зазначивши, що мав намір розмістити отримані від відповідача за договором поставки кошти на депозитному рахунку в ПАТ КБ Приватбанк за депозитною програмою Строковий депозит строком на 20 днів під 10% річних, однак у зв`язку з тим, що відповідач не виконав вчасно свої зобов`язання по оплаті поставленого товару, позивач не міг користуватись грошовими коштами за поставлений товар у повному обсязі та не одержав доходи, які він міг би одержати у разі виконання відповідачем своїх зобов`язань по оплаті товару вчасно.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягає зміні з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом частин 1-3 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

За умовами пунктів 4.7., 4.8. Договору датою поставки товару вважається день підписання сторонами видаткової накладної.

Як зазначає позивач та вбачається із матеріалів справи, позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 441 760,00 грн, що підтверджується накладною №14 від 16.10.2017.

Відповідно до пункту 7.2. Договору розрахунок за товар здійснюється на умовах 100% післяплати вартості замовленого товару на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 14 календарних днів за умови виконання наступних умов:

- з дати поставки Товару Покупцю;

- за умови отримання оригіналів документів, зазначених в пункті 4.4. даного Договору;

- за умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

За змістом пунктів 4.4., 5.1., 6.1., 6.2. Договору у момент поставки на кожну партію товару постачальник зобов`язаний надати покупцю оригінали наступних документів: Сертифікат якості, товарно-транспортна накладна (ТТН), видаткова накладна, оригінал рахунку-фактури, інші супровідні документи згідно діючого законодавства. Претензії за кількістю та якістю товару можуть бути заявлені в момент прийняття товару.

Таким чином, під час приймання товару (проставляння підпису на вказаній вище видатковій накладній від 16.10.2017) відповідач (уповноважена особа відповідача) засвідчив факт отримання товаро-супровідних документів, передбачених пунктами 4.4., 5.1. Договору, що, як вірно встановив суд першої інстанції, спростовує заперечення відповідача проти позову, які стосувалися того, що позивачем надавались документи вибірково, не у момент поставки та не в повному обсязі.

Матеріали справи не містять доказів відмови відповідача від приймання товару, складення актів розбіжностей стосовно відмови від приймання товару. Також у матеріалах справи відсутнє листування з боку відповідача стосовно виправлення будь-яких невідповідностей у супровідних документах, відсутності супровідних документів на товар, тощо.

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем було здійснено оплату отриманого за договором згідно спірної видаткової накладної товару на загальну суму 441 760,00 грн., наступним чином:

- 03.11.2017 у сумі 353 408,00 грн. згідно платіжного доручення №9623040773 від 03.11.2017;

- 29.01.2018 у сумі 88 352,00 грн. згідно платіжного доручення №11509 від 29.02.2018.

Як стверджує позивач, відповідач у порушення умов пункту 7.2. Договору у визначені строки оплату товару не здійснив, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, подаючи до суду позов у даній справі, просив суд на підставі статті 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача 3% річних на загальну суму 777,02 грн. та інфляційні втрати у розмірі 7 015,15 грн.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, позивач, із доводами якого погодився суд першої інстанції, розрахунок 3% річних та інфляційних втрат здійснював з п`ятнадцятого дня від дати поставки товару (дати підписання видаткової накладної) та по дату оплати відповідачем видаткової накладної включно.

Однак, як наголошував відповідач у відзиві на позовну заяві та наразі наголошує в апеляційній скарзі, із системного аналізу умов пункту 7.2. Договору вбачається, що строк оплати товару залежить від сукупності певних дій: поставки Товару Покупцю; отримання покупцем оригіналів документів, зазначених в пункті 4.4. даного Договору; реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

За змістом пункту 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246, податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Пунктом 8 вказаного Порядку визначено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування складаються та реєструються постачальником (продавцем) - платником податку, крім випадків, визначених пунктом 9 цього Порядку.

Проаналізувавши зміст вказаних норм та пункту 7.2. Договору, колегія суддів дійшла висновку, що сторони, керуючись принципом свободи договору, визначили в останньому інший порядок (строк) оплати отриманого товару, ніж той, на який посилається позивач у позовній заяві та суд першої інстанції в оскарженому рішенні (з моменту підписання видаткової накладної).

Колегія суддів зазначає, що сторони у Договорі фактично передбачили відкладальну обставину (стаття 212 Цивільного кодексу України) для оплати поставленого товару, якою є факт реєстрації позивачем податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, у разі відсутності реєстрації відповідної податкової накладної протягом 14-ти календарних днів з дати поставки товару, відповідач має право оплатити поставлений товар включно до дня реєстрації позивачем податкової накладної.

Відтак, при розрахунку періоду прострочення оплат має бути врахована дата реєстрації податкової накладної за спірною видатковою накладною.

Із наявної у матеріалах справи податкової накладної та квитанції про реєстрацію податкової накладної (том 1, а.с. 20 зворотна сторона) вбачається, що:

- податкова накладна №15 від 16.10.2017 зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 15.11.2017 (за видатковою накладною №14 від 16.10.2017).

Таким чином, враховуючи умови пункту 7.2. Договору, прострочення виконання зобов`язання з оплати вартості поставленого позивачем товару за видатковою накладною №14 від 16.10.2017 виникло з 16.11.2017 (наступного дня після реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних).

При цьому, факт надіслання позивачем податкової накладної до Державної фіскальної служби України 16.10.2017, на який посилається позивач у відзиві, не спростовує тієї обставини, що остання була зареєстрована 15.11.2017.

Висновки суду першої інстанції щодо обрахування періоду прострочення оплат з моменту підписання видаткової накладної суперечать умовам пункту 7.2. Договору.

Водночас, колегія суддів зазначає, що позивачем та Господарським судом міста Києва невірно враховано в період прострочення оплати день фактичної сплати боргу.

Так, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення 3% річних, інфляційних нарахувань та пені. Зазначене обґрунтоване тим, що згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено судом вище, платіжним дорученням №9623040773 від 03.11.2017 відповідач оплатив поставлений позивачем товар на суму 353 408,00 грн.; 29.01.2018 відповідач сплатив решту вартості товару за платіжним дорученням №11509 на суму 88 352,00 грн.

На підставі вищевикладеного за видатковою накладною №14 від 16.10.2017 відповідач допустив прострочення з оплати поставленого товару на суму 88 352,00 грн. за період з 16.11.2017 по 28.01.2018.

Часткова оплата товару позивачем 03.11.2017, при цьому, ніяким чином строку оплати, визначеного Договором, не змінює. Крім того, ані чинним законодавством України, ані умовами спірного договору заборони на дострокове виконання покупцем своїх грошових зобов`язань перед продавцем не передбачено.

Таким чином, розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за висновками суду апеляційної інстанції має наступний вигляд:

Розрахунок процентів

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 88352 16.11.2017 - 28.01.2018 74 3 % 537.37

Отже, загальний розмір 3% річних за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за названою вище видатковою накладною становить 537,37 грн., а вимоги позивача у цій частині є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

В іншій частині позовних вимог про стягнення 3% річних у сумі 239,65 грн. у позові слід відмовити, оскільки позивачем невірно визначено період прострочення нарахування.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 16.11.2017 - 28.01.2018 88352 1.025 2 222.05 90 574.05

Отже, загальний розмір інфляційних втрат за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за названою вище видатковою накладною становить 2 222,05 грн., а вимоги позивача у цій частині є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

В іншій частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 4 793,10 грн. у позові слід відмовити, оскільки позивачем невірно визначено період прострочення нарахування.

Відтак, за висновками суду апеляційної інстанції, позовні вимоги Споживчого товариства УТФ про стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в розмірі 537,37 грн. 3% річних та 2 222,05 грн. інфляційних втрат.

Доводи апеляційної скарги відповідача щодо неправильного обрахунку позивачем періодів прострочки оплати за спірними видатковими накладними, враховуючи зміст пункту 7.2. Договору, знайшли своє часткове підтвердження під час перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Водночас, апеляційний суд зазначає, що відповідачем також невірно визначено період прострочки за видатковою накладною №14 від 16.10.2017, оскільки відповідач помилково вважає, що період прострочення настає зі спливом 14-ти днів від дати реєстрації податкової накладної.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені у зв`язку зі спливом позовної давності та упущеної вигоди відповідачем не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції, враховуючи встановлені статтею 269 Господарського процесуального кодексу України межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, в цій частині не переглядається.

Водночас, враховуючи вищевстановлені судом апеляційної інстанції строки виконання відповідачем своїх зобов`язань із оплати поставленого товару, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що судом в оскарженому рішенні попри відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у зв`язку зі спливом строку позовної давності, помилково визначено, що період нарахування пені становить з 31.10.2017 по 29.01.2018 (адже вірним є період з 16.11.2017 по 28.01.2018). Зазначене, втім, не призвело до неправильного вирішення спору в частині позовних вимог про стягнення пені.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити судове рішення.

Відповідно до частини 4 статті 277 Господарського процесуального кодексу України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

За змістом статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Комплекс Агромарс такою, що підлягає частковому задоволенню. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 у даній справі є таким, що підлягає зміні, а позовні вимоги задовольняються частково.

Розподіл судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги здійснено у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 238, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Комплекс Агромарс на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 у справі №910/3755/19 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 у справі №910/3755/19 змінити.

Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 у справі №910/3755/19 викласти у наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Комплекс Агромарс (02094, м. Київ, вулиця Пожарського, будинок 3; код ЄДРПОУ 30160757) на користь Споживчого товариства УТФ (04205, м. Київ, проспект Оболонський, будинок 30, офіс 287; код ЄДРПОУ 30839403) 537 (п`ятсот тридцять сім) грн. 37 коп. 3% річних та 2 222 (дві тисячі двісті двадцять дві) грн. 05 коп. інфляційних втрат та судовий збір за подання позовної заяви в сумі 283 (двісті вісімдесят три) грн. 96 коп.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити. .

Стягнути зі Споживчого товариства УТФ (04205, м. Київ, проспект Оболонський, будинок 30, офіс 287; код ЄДРПОУ 30839403) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Комплекс Агромарс (02094, м. Київ, вулиця Пожарського, будинок 3; код ЄДРПОУ 30160757) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 1 861 (одна тисяча вісімсот шістдесят одна) грн. 08 коп.

Видати накази. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва відповідно до вимог процесуального законодавства.

Матеріали справи №910/3755/19 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 286 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді І.М. Скрипка

А.І. Тищенко