Рішення

від 25.10.2019 по справі 910/11319/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.10.2019Справа № 910/11319/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Приватного акціонерного товариства Авдіївський коксохімічний завод

до Акціонерного товариства Українська залізниця

про стягнення 10 705,05 грн,

без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2019 року Приватне акціонерне товариство Авдіївський коксохімічний завод (далі - ПрАТ АКХЗ , позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Українська залізниця (далі - АТ Укрзалізниця , відповідач) про стягнення 10 705,05 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем, як перевізником, своїх зобов`язань щодо дотримання строків доставки вантажу за залізничною накладною СМГС № 53576641.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача штраф у розмірі 10 705,05 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2019 відкрито провадження у справі № 910/11319/19 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.

Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, ухвала суду від 23.08.2019 згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103051306116 отримана позивачем 03.09.2019, згідно з рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103051306124 відповідач отримав ухвалу суду 02.09.2019.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

26.09.2019 до суду надійшли подані відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на підставі ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, а також відзив на позовну заяву, з порушенням строку, встановленого судом в ухвалі від 23.08.2019 про відкриття провадження.

У вищевказаному відзиві відповідач заявив клопотання про поновлення строку на подання відзиву, обґрунтоване тим, що ухвала Господарського суду міста Києва від 23.08.2019 про відкриття провадження у справі № 910/11319/19 була отримана та зареєстрована відповідачем 03.09.2019, однак для опрацювання регіональній філії Південно-Західна залізниця разом з іншими документами по справі була передана лише 13.09.2019 (у п`ятницю під кінець робочого дня), а представник вказаної регіональної філії почав опрацьовувати передані документи разом з ухвалою тільки 16.09.2019 (понеділок). Зважаючи на те, що за розрахунком відповідача останній день строку подання відзиву наступив 19.08.2019, відповідач вважав порушення строку для подання відзиву незначним. Відповідач вказував, що певний обсяг документів, необхідних для справи, знаходиться в різних структурних підрозділах відповідача, для збору інформації, документів по суті позовних вимог та отримання необхідних доказів, а також підготовки відзиву на позовну заяву відповідачу потрібен був певний проміжок часу. Враховуючи викладене, відповідач вважав порушення строку подання відзиву виникло з об`єктивних та поважних причин.

Розглянувши клопотання відповідача про поновлення строку для подання відзиву суд відхилив вказане клопотання з огляду на таке.

По-перше, відповідач отримав направлену позивачем позовну заяву та додані до неї документи 22.08.2019 (тобто навіть до виготовлення судом ухвали про відкриття провадження у даній справі від 23.08.2019), про що свідчить штамп реєстрації вхідної кореспонденції АТ Укрзалізниця . Отже, відповідач був завчасно повідомлений про факт звернення позивача до суду та мав необхідні документи для того, щоб надати оцінку вимогам позивача, а також скласти у разі незгоди з такими вимогами заперечення на доводи та твердження позивача.

По-друге, матеріали справи свідчать, що відповідач завчасно отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 23.08.2019, а саме - 02.09.2019, та здійснив її реєстрацію 03.09.2019 за вхідним № Ц30532/0/67-19, отже, мав достатній термін тривалістю 15 днів для складення та направлення відзиву (обсяг якого становить чотири сторінки та є великим), у межах відповідного процесуального строку, встановленого судом.

По-третє, відповідачем до відзиву були долучені (окрім довіреностей на представників) лише копії перших сторінок ухвали суду від 23.08.2019, претензії позивача № 11/08/45 від 19.02.2019 та позовної заяви з відмітками АТ Укрзалізниця про їх отримання. При цьому з указаних додатків лише претензія № 11/08/45 від 19.02.2019 з відміткою про її отримання АТ Укрзалізниця не була передана у розпорядження співробітника відповідача, який опрацьовував даний позов, одночасно з матеріалами позовної заяви та ухвалою суду від 23.08.2019. Таким чином, обсяг доказів, які відповідач вважав за необхідне подати разом з відзивом на позовну заяву, не є великим, водночас, відповідач не надав суду докази того, що вказана претензія позивача не перебувала на зберіганні у відділі претензійно-позовної роботи, працівник якого опрацьовував даний позов та складав відзив.

Враховуючи викладене, суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву та не бере до уваги відзив відповідача на позовну заяву.

27.09.2018 до суду надійшли подані відповідачем докази направлення позивачу відзиву на позовну заяву.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

АТ Укрзалізниця на замовлення ПрАТ АКХЗ було виконане перевезення вантажу залізничним транспортом від станції Авдіївка ДОН до станції Вояни ЖСР (Словацька республіка), що підтверджується залізничною накладною № 53576641, з якої також вбачається, що вантаж прибув на станцію призначення 08.01.2019.

Звертаючись до суду з даним позовом та обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем порушено терміни доставки вантажів за вказаною накладною та перевищено термін доставки на 2 доби, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 10 705,05 грн.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, господарський суд виходив з наступного.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

В силу приписів статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов`язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі. Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті), спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 919 Цивільного кодексу України перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Перевізник зобов`язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі (ч. 1 ст. 313 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтею 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць України (далі - Статут), який визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Статтею 4 Статуту встановлено, що перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.

Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України (ст. 5 Статуту).

За приписами ч. 1 ст. 10 Цивільного кодексу України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України.

Правові відносини щодо перевезення вантажів залізничним транспортом у міжнародному сполученні регулюються Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 (далі - УМВС), учасниками якої є як Україна, так і Словацька республіка.

Так, відповідно до § 1 ст. 2 УМВС на умовах даної Угоди здійснюється перевезення вантажів у прямому міжнародному залізничному вантажному сполученні між станціями, вказаними в § 2 ст. 3 за накладними, передбаченими даною Угодою, і лише мережею залізничних доріг учасниць даної Угоди. Дана Угода має обов`язкову силу для залізних доріг, відправників і отримувачів вантажів і діє незалежно від держаної приналежності сторін договору перевезення.

Згідно з положеннями ст. 7 УМВС договір перевезення оформлюється накладною єдиного зразка. Договір перевезення може бути оформлений накладною ЦІМ/УМВС.

Відповідно до §§ 1, 2, 6 ст. 14 УМВС строк доставки визначається на весь шлях прямування (маршрут) вантажу виходячи з наступних норм: для вантажів великої швидкості - строк на відправлення 1 доба, строк на перевезення вантажу дрібною відправкою або у середньотонажному контейнері кожні розпочаті 200 тарифних кілометрів у межах кожної залізної дороги, що бере участь у перевезенні, - 1 доба.

Сплив строку доставки вантажу починається з 0.00 год. дня, наступного за днем, у якому прийняті до перевезення вантаж і накладна. Якщо вантаж прийнятий з попереднім до відправлення зберіганням, то строк доставки починається з 0.00 год. дня, наступного за днем, у який цей вантаж призначено до завантаження. Про день завантаження у накладній повинна буди проставлена відмітка.

Строк на перевезення обраховується за фактично пройденою вантажем відстані між станцією відправлення та станцією призначення.

Строк доставки вважається виконаним, якщо вантаж прибув на станцію призначення до спливу строку доставки і може бути переданий у розпорядження отримувача, про що залізниця повідомляє отримувача. Порядок повідомлення отримувача визначається внутрішніми правилами, що діють на залізниці призначення.

Згідно з положеннями §§ 1, 2 ст. 22 УМВС залізниця, яка прийняла вантаж до перевезення за накладною УМВС, відповідальна за виконання договору перевезення протягом усього шляху слідування (маршруту) вантажу до видачі його на станції призначення.

Параграфом 1 ст. 23 УМВС визначено, що залізниця відповідальна в межах умов, встановлених даним розділом, за порушення строку доставки вантажу за збитки, що виникли внаслідок повної або часткової втрати, нестачі маси, ушкодження, псування або зниження якості вантажу з інших причин за час з моменту прийняття вантажу до перевезення до видачі його на станції призначення.

Приписами ст. 27 УМВС визначений розмір відшкодування за порушення строку доставки вантажу.

Так, відповідно до § 1 ст. 27 УМВС за порушення строку доставки вантажу залізниця сплачує отримувачу штраф, розмір якого визначається виходячи з провізної плати тієї залізниці, яка допустила прострочення, і величини (тривалості) прострочки, що визначається як відношення прострочки (у добах) до загального строку доставки, а саме:

6% провізної плати при простроченні не більше однієї десятої загального строку доставки;

12% провізної плати при простроченні більше однієї десятої, але не більше двох десятих загального строку доставки;

18% провізної плати при простроченні більше двох десятих, але не більше трьох десятих загального строку доставки;

24% провізної плати при простроченні більше трьох десятих, але не більше чотирьох десятих загального строку доставки;

30% провізної плати при простроченні більше чотирьох десятих загального строку доставки.

У тому випадку, коли вантаж одними шляхами прослідував з прострочкою, а іншими - раніше встановленого для них строку, при визначенні тривалості прострочки повинен бути здійснений залік вказаних строків.

Судом встановлено, що відстань перевезення зазначена у графі 38 залізничної накладної № 53576641 та складає 1601 км (1591 км від станції Авдіївка до станції Ужгород + 10 км до станції Вояни). Отже, термін доставки вантажу повинен становити 10 діб, згідно з розрахунком: 1601 км : 200 км = 8,005 = 9 діб + 1 (1 доба на операції, пов`язані з відправленням вантажу) = 10 діб.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, вантаж за залізничною накладною № 53576641 був відправлений 27.12.2018 зі станції Авдіївка ДОН та прибув на станцію призначення Вояни ЖСР лише 08.01.2019. Отже, загальний термін доставки становить 12 діб. Таким чином, судом встановлено, що термін доставки вантажу за договором перевезення - залізничною накладною № 53576641, не дотриманий залізницею (договірним перевізником), перевищення терміну доставки вантажу становить 2 доби, що становить дві десяті загального строку доставки (2 доби перевищення строку доставки : 10 діб нормативного строку доставки = 0,2). Відповідачем вказані обставини не спростовано, а тому вимога про стягнення штрафу за вказане порушення заявлена позивачем правомірно.

Суд звертає увагу сторін на те, що поточна редакція Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення передбачає інший розмір штрафу за порушення строку доставки вантажу, ніж той, що вказаний позивачем у позовній заяві. Так, за порушення строку перевезення вантажу не більше, ніж на дві десяті загального строку доставки, стягненню підлягає штраф у розмірі 12%, а не 18%, як зазначає позивач.

Отже, враховуючи розмір провізної плати, яка становить 59 472,50 грн. (графа 49 залізничної накладної), а також розмір штрафу, який підлягає нарахуванню - 12%, стягненню з відповідача підлягає штраф у сумі 7 136,70 грн (59 472,50 грн * 12%).

Матеріали справи свідчать, що направлена позивачем претензія № 11/08/45 від 19.02.2019 про сплату штрафу за порушення терміну перевезення отримана відповідачем відповідно до штампу реєстрації вхідної кореспонденції АТ Укрзалізниця 25.02.2019.

Згідно з § 8 ст. 29 УМВС залізниця зобов`язана протягом 180-денного строку з дня звернення з претензією, підтвердженого поштовим штемпелем пункту відправлення або розпискою залізниці про отримання безпосередньо пред`явленої претензії, розглянути цю претензію, надати відповідь особі, що заявила претензію, та при повному або частковому її визнанні сплатити такій особі суму, що належить до сплати.

Враховуючи встановлений Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення строк на розгляд претензії (180 днів), а також день отримання відповідачем претензії № 11/08/45 від 19.02.2019 (25.02.2019) на момент вирішення даного спору такий строк сплив, проте відповідач доказів задоволення вимог позивача до суду не подав.

Крім того, щодо поданої відповідачем заяви про зменшення розміру штрафних санкцій на 50% або в сумі, визначеній судом, суд зазначає заступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.

Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

Враховуючи, що відповідачем в обґрунтування своїх вимог та заперечень не надано суду належних доказів щодо свого майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафу.

Приписами ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення штрафу в розмірі 7 136,70 грн..

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь приватного акціонерного товариство Авдіївський коксохімічний завод (86065, Донецька обл., м. Авдіївка, проїзд Індустріальний, буд. 1, ідентифікаційний код 00191075) штраф у розмірі 7 136,70 грн (сім тисяча сто тридцять шість грн 70 коп.) та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 280,67 грн (одна тисяча двісті вісімдесят грн 67 коп.).

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 25.10.2019.

Суддя О.Г. Удалова