ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
17.10.2019Справа № 910/8748/19
За позовомТовариство з обмеженою відповідальністю "М Газ Трейдінг" доАкціонерного товариства "Укртрансгаз" простягнення 254972,29 грн Суддя Смирнова Ю.М.
Секретар судового засідання Багнюк І.І.
Представники учасників справи:
від позивачаПоліщук П.Я., ордер серії АА№1002074 від 04.07.2019; від відповідачаОнищенко І.П., довіреність №1-1160 від 06.06.2019;
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "М Газ Трейдінг" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" 257538,52 грн, з яких: 256505,34 грн основного боргу та 1033,17 грн 3% річних. Також позивач просив суд покласти на відповідача 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору транспортування природного газу №1807000749 від 19.09.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/8748/19; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 07.08.2019; встановлено відповідачу строки для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
02.08.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній проти заявлених позовних вимог заперечив. При цьому відповідач підтверджує наявність зобов`язань з оплати позитивного небалансу за квітень 2019 року, однак просить відмовити у позові в повному обсязі, посилаючись на відсутність вини у простроченні виконання зобов`язання з огляду на надзвичайну ситуацію, пов`язану з припиненням роботи технологічного обладнання газотранспортної системи. Крім того відповідач навів свої заперечення щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу.
У підготовчому засіданні 07.08.2019 було оголошено перерву до 25.09.2019.
11.09.2019 до канцелярії Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позов заперечив. Також у відповіді на відзив позивач зменшив заявлені позовні вимоги та просив суд стягнути з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" 253939,12 грн основного боргу та 1033,17 грн 3% річних та судові витрати.
20.09.2019 через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній проти тверджень позивача у відповіді на відзив, заперечив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.10.2019.
Представник позивача в судове засідання 17.10.2019 з`явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 17.10.2019 проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві на позов.
В судовому засіданні 17.10.2019 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва -
ВСТАНОВИВ:
19.09.2018 між Акціонерним товариством "Укртрансгаз" (оператор, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "М Газ Трейдінг" (замовник, позивач) був укладений договір транспортування природного газу №1807000749 (договір) за умовами якого оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому Договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг (п.2.1), цей договір набирає чинності з дня його укладання на строк до 31.12.2022 (п.17.1).
Додатковою угодою №1 від 28.09.2018 до цього договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності з 01.12.2018 на строк до 31.12.2022.
Згідно додаткової угоди №2 від 30.11.2018 сторони визначили, що цей договір набирає чинності з 01.03.2019 на строк до 31.12.2022.
01.04.2019 між сторонами підписано додаткову угоду №4 до договору та викладено розділи 2 - 12 в новій редакції.
За змістом п.3.1 договору оператор зобов`язаний здійснити у строк до 20 числа місяця, наступного за звітним, виплату грошових коштів на рахунок замовника, якщо загальна вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових негативних небалансів замовника протягом звітного газового місяця.
Пунктом п.7.1 договору сторони погодили, що вартість послуг балансування розраховується за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом.
За умовами п.9.1 договору сторони дійшли згоди, що у разі виникнення у замовника добового небалансу оператор здійснює купівлю/продаж природного газу замовника в обсягах добового небалансу.
Положеннями п.9.2 договору визначено, що у разі виникнення у замовника позитивного добового небалансу оператор здійснює купівлю у замовника, а замовник продаж природного газу оператору в обсягах позитивного добового небалансу за ціною, яка встановлюється розділом XIV Кодексу.
У випадку якщо загальна вартість позитивних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця оператор до 14 числа газового місяця наступного за звітним, повідомляє замовника про розмір грошових коштів, які підлягають виплати замовнику (розмір визначається як різниця між загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця та загальною вартістю щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця). Виплата грошових коштів здійснюється на рахунок Замовника у термін до 5 робочих днів з дня повідомлення. За заявою замовника оператор може здійснити зарахування плати за добовий небаланс на користь замовника в якості попередньої оплати за добовий небаланс наступних періодів (п.9.4 договору).
Відповідно до п.11.4 договору врегулювання щодобових небалансів оформлюється одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг щодобових небалансів. В акті зазначаються щодобові обсяги небалансів. а також ціни за яким оператор врегулював щодобові небаланси (у розрізі кожної доби).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору відповідачем у квітні 2019 року надано послуги з врегулювання щодобових небалансів замовника на суму 342637,11 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць квітень 2019 року №04-2019-1807000749 від 30.04.2019.
Вказаний акт надійшов на адресу позивача 14.05.2019.
28.05.2019 позивачем направлена на адресу відповідача претензія №27/05-1 від 27.05.2019 з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 342637,11 грн за позитивний небаланс квітня місяця 2019 року.
У відповідь на наведену претензію відповідачем листом за №1001вих-19-2561 від 12.06.2019 повідомлено позивача про часткову оплату заборгованості.
Як вбачається з матеріалів справи, Акціонерне товариство "Укртрансгаз" здійснило часткову оплату позитивного небалансу на загальну суму 88697,99 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №1875 від 29.05.2019 на суму 1131,77 грн, №2265 від 05.06.2019 на суму 85000,00 грн, №4909 від 21.06.2019 на суму 231,10 грн, №6300 від 26.06.2019 на суму 1131,77 грн, №12932 від 16.07.2019 на суму 71,58 грн, №16116 від 26.07.2019 на суму 1131,77 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам укладеного між контрагентами правочину не в повному обсязі здійснив оплату позитивного небалансу за квітень 2019 року, а отже, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, Товариство з обмеженою відповідальністю "М Газ Трейдінг" просить суд стягнути з відповідача 253939,12 грн основного боргу та 1033,17 грн 3% річних.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).
Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
Правовідносини з транспортування природного газу та діяльність позивача як оператора газотранспортної системи врегульовані, зокрема, нормами Закону України "Про ринок природного газу" та Кодексом газотранспортної системи. До спірних правовідносин застосовуються положення Кодексу газотранспортної системи в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (Кодекс ГТС).
Згідно з ч.1 ст.32 та ч.2 ст.35 Закону України Закону України "Про ринок природного газу" транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Розмір плати за небаланси замовників визначається виходячи із обґрунтованих та реальних витрат оператора газотранспортної системи, пов`язаних із здійсненням балансування.
Відповідно до п.1 гл.1 розділу VІІІ Кодексу ГТС одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі вчинення дій з врегулювання добового небалансу, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Оператор газотранспортної системи не має права відмовити в укладенні договору транспортування за умови дотримання заявником вимог щодо його укладення, передбачених цим розділом. Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування.
Оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників) (п.19 ч.1 ст.1 Закону України "Про ринок природного газу").
За умовами п.1 гл.3 розділу І Кодексу газотранспортної системи оператор газотранспортної системи на підставі договору транспортування природного газу та згідно з умовами, визначеними в цьому Кодексі, надає суб`єктам ринку природного газу: право користування газотранспортною системою в межах розподілу потужностей на точках входу та виходу; послуги транспортування природного газу газотранспортною системою в межах договірних потужностей та підтверджених номінацій.
Згідно з п.5 гл.1 розділу І Кодексу ГТС алокація - обсяг природного газу, віднесений оператором газотранспортної системи в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів)) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників; балансування системи - діяльність, яка здійснюється оператором газотранспортної системи в рамках надання послуг транспортування, що полягає у врівноваженні попиту та пропозиції природного газу у газотранспортній системі, що охоплює фізичне балансування та комерційне балансування; фізичним балансуванням є заходи, що вживаються оператором газотранспортної системи для забезпечення цілісності газотранспортної системи, а саме, необхідного співвідношення обсягів природного газу, що фізично надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, фізично відібраного з точок виходу; комерційне балансування - діяльність оператора газотранспортної системи, що полягає у визначенні та врегулюванні небалансу, який виникає з різниці між обсягами природного газу, що надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, відібраного через точку виходу, у розрізі замовників послуг транспортування, що здійснюється на основі алокації; небаланс - різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається відповідно до алокації.
Пунктом 3 гл.1 розділу XIV Кодексу ГТС визначено, що перевищення обсягів переданого природного газу над обсягами відібраного природного газу - позитивним небалансом.
Відповідно до п.2 розділу XIII Кодексу ГТС замовники послуг транспортування зобов`язані своєчасно врегульовувати свої небаланси. Оператор газотранспортної системи надає послуги балансування виключно з метою підтримання звичайного рівня функціонування газотранспортної системи в разі недотримання замовниками послуг транспортування своїх підтверджених номінацій.
Пунктом 4 гл.1 розділу XIV Кодексу ГТС унормовано, що оператор газотранспортної системи надсилає замовнику послуг транспортування відомості для визначення статусу небалансу замовника послуг транспортування. Відомості про статус небалансу надаються замовнику послуг транспортування за допомогою інформаційної системи.
За умовами п.п.6, 7, 18, 20 гл.6 розділу XIV Кодексу ГТС якщо обсяг добового небалансу замовника послуг транспортування природного газу за газову добу є позитивним, то вважається, що замовник послуг транспортування природного газу на підставі попередньої згоди, наданої на умовах договору на транспортування природного газу, продав оператору газотранспортної системи природний газ в обсязі добового небалансу і, відповідно, має право на отримання грошових коштів від оператора газотранспортної системи у розмірі плати за добовий небаланс. Для розрахунку плати за добовий небаланс для кожного замовника послуг транспортування природного газу оператор газотранспортної системи множить остаточний обсяг добового небалансу на ціну, що застосовується відповідно до пунктів 8 - 12 цієї глави. Оператор газотранспортної системи до 12 числа газового місяця, наступного за звітним, надає замовнику послуг транспортування природного газу в електронному вигляді через інформаційну платформу інформацію про остаточні щодобові подачі та відбори (у розрізі споживачів замовника послуг транспортування природного газу), обсяги та вартість щодобових небалансів у звітному газовому місяці.
Враховуючи вищенаведені положення Кодексу ГТС і умови укладеного між сторонами договору для наявності підстав для оплати вартості позитивного небалансу законодавчо передбачено сукупність обставин, зокрема: 1) виникнення позитивного місячного небалансу; 2) оформлення оператором одностороннього акту щодо врегулювання щодобових небалансів замовника; 4) повідомлення оператором замовника до 14-го числа місяця, наступного за газовим місяцем розрахунку про розмір грошових коштів, які підлягають виплаті замовнику.
Аналіз вказаних положень законодавства та умов договору свідчить, що відповідач як оператор газотранспортної системи до 14-го числа місяця, наступного за звітним, надає позивачу односторонній акт про надання послуг балансування.
Як вже зазначалось судом, акт врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць квітень 2019 року №04-2019-1807000749 від 30.04.2019 на суму 342637,11 грн було надано позивачу оператором системи 14.05.2019, а відповідно до умов п.9.4 договору виплата грошових коштів на рахунок замовника повинна відбутись у термін до 5 робочих днів з дня повідомлення, тобто у строк до 21.05.2019 включно з урахуванням правил обчислення строків унормованих у ст.253 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин 1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частина 1, п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, всупереч умов укладеного між сторонами договору, відповідач у строк визначений цим правочином оплату позитивного небалансу за квітень 2019 року не здійснив, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість на суму 253939,12 грн. Строк виконання відповідачем обов`язку з оплати позитивного небалансу є таким, що настав. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Отже враховуючи, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів оплати позитивного небалансу за квітень 2019 року у повному обсязі, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості на суму 253939,12 грн.
Щодо заперечень відповідача проти заявлених позовних вимог з посиланням на відсутність вини у простроченні виконання зобов`язання з огляду на надзвичайну ситуацію, пов`язану з припиненням роботи технологічного обладнання газотранспортної системи, суд зазначає наступне.
Відповідно до розділу XIV договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов`язань за цим договором, якщо таке невиконання є наслідком обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) та якщо в момент взяття на себе зобов`язань за цим договором така сторона не могла ані передбачити, ані попередити їх настання (п.14.1 договору).
Під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього договору. Строк виконання зобов`язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин (п.14.2 договору).
На підтвердження існування форс-мажорних обставин відповідачем надано лист Державної служби з надзвичайних ситуацій №02-8796/161 від 20.06.2019 та Протокол засідання Експертної комісії з визначення рівнів та класів надзвичайних ситуацій Державної служби України з надзвичайних ситуацій №93-19 від 20.06.2019, яким підтверджено протокольне рішення засідання комісії з питань надзвичайних ситуацій Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (протокол від 13.06.2019) стосовно класифікації ситуації, що пов`язана з можливим припиненням роботи технологічного обладнання об`єктів магістрального трубопровідного транспорту газотранспортної системи України, як надзвичайної ситуації техногенного характеру.
В той же час суд зазначає, що лист Державної служби з надзвичайних ситуацій №02-8796/161 від 20.06.2019 не є належним, допустимим та достовірним в розумінні ст.ст.76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України доказом на підтвердження існування форс-мажорних обставин, а прийняті у червні 2019 рішення комісії з питань надзвичайних ситуацій Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (протокол від 13.06.2019) та Експертної комісії з визначення рівнів та класів надзвичайних ситуацій Державної служби України з надзвичайних ситуацій містять лише твердження про можливе припинення роботи технологічного обладнання об`єктів магістрального трубопровідного транспорту газотранспортної системи України, а отже не можуть підтверджувати наявність обставин, що об`єктивно унеможливлюють виконання відповідачем зобов`язань за квітнень 2019 року.
З урахуванням викладеного суд відхиляє означені твердження відповідача як необґрунтовані та констатує, що Акціонерне товариство "Укртрансгаз" зобов`язано здійснити розрахунки з позивачем щодо оплати позитивного небалансу на підставі укладеного між сторонами договору, а відсутність коштів не є підставою для звільнення відповідача від виконання встановленого чинним законодавством та умовами укладеного правочину зобов`язання.
Крім того позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних на суму 1033,17 грн за період прострочення оплати з 21.05.2019 по 03.07.2019.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання по оплаті позитивного небалансу, то вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних є законними та обґрунтованими.
Здійснивши власний розрахунок 3% річних за прострочення оплати відповідачем позитивного небалансу, з урахуванням умов п.9.4 договору та правил обчислення строків визначених ст.253 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про стягнення з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" 3% річних на суму 1004,01 грн за період прострочення оплати з 22.05.2019 по 03.07.2019.
За таких обставин, враховуючи всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "М Газ Трейдінг" до Акціонерного товариства "Укртрансгаз".
Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вказувалось вище, позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Дослідивши заяву з обмеженою відповідальністю "М Газ Трейдінг" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши заперечення відповідача щодо такого розподілу цих витрат, суд вважає, що вказана заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи на виконання вимог ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, позивачем було подано суду докази, якими підтверджується надання адвокатом Поліщуком П.Я. професійної правничої допомоги у суді першої інстанції, зокрема, договір про надання правової допомоги №94/19 від 22.05.2019, рахунок на оплату №94/19 від 25.06.2019, ордер серії АА №1002074 від 04.07.2019, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №4704 від 25.10.2011 та платіжне доручення №2132 від 25.06.2019 на суму 10000,00 грн.
При цьому у договорі про надання правової допомоги №94/19 від 22.05.2019, укладеним між адвокатом Поліщуком П.Я. та Товариством з обмеженою відповідальністю "М Газ Трейдінг" зазначено, що адвокат зобов`язується надавати клієнту правову допомогу щодо захисту прав та інтересів останнього в господарській справі щодо стягнення заборгованості з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь клієнта за договором транспортування природного газу №1807000749 від 19.09.2018 (п.1.1), правова допомога полягає в зборі та правовому аналізі інформації, документів та матеріалів, що стосуються справи клієнта, проведенні розрахунків до позовної заяви по справі клієнта, складанні необхідних процесуальних документів, клопотань, скарг, претензій та позовних заяв тощо, виконанні окремих доручень клієнта, що стосується справ, представництві клієнта в Господарському суді міста Києва з усіх питань, що стосується ведення його справи (п.1.2), за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар (винагороду). Розмір гонорару (винагороди) становить 10000,00 грн (п.3.1), розмір гонорару складається з наступних сум: збір, перевірка, належне засвідчення копій письмових та електронних доказів по справі клієнта 2000,00 грн (2 год.), підготовка позовної заяви по справі клієнта 7000,00 грн (7 год.), направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу, подача позовної заяви до суду 1000,00 грн (1 год.).
Заперечення щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу обґрунтовані тим, що на думку відповідача, позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що саме адвокат, який зазначений в договорі про надання правової допомоги №94/19 від 22.05.2019, здійснював збір, перевірку письмових доказів по справі, підготовку позовної заяви та її направлення на адресу відповідача. Крім того за твердженнями відповідача, умовами договору про надання правової допомоги №94/19 від 22.05.2019 не передбачені такі повноваження адвоката, як направлення копії позовної заяви на адресу відповідача.
Також відповідачем були наведені свої міркування щодо кількості часу витраченого на надання професійної правничої допомоги позивачу та зазначено про не співмірність понесених позивачем витрат складності справи.
Статтею 123 Господарського процесуального України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За ч.ч.1, 2 ст.126 Господарського процесуального України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.126 Господарського процесуального України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Як вбачається з наявних в матеріалах справи заперечень відповідача, останній зауважив про завищену вартість наданої позивачу професійної правничої допомоги та заперечив щодо кількості часу, який необхідний для надання цих послуг, однак доказів невідповідності критеріям співмірності заявлених витрат не надав.
Аналіз наведених норм ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, а також норм ст.129 цього кодексу дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Крім того при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
За висновками суду, надання адвокатом Поліщуком П.Я. професійної правничої допомоги позивачу у суді першої інстанції при розгляді справи №910/8748/19 підтверджується, зокрема, договором про надання правової допомоги №94/19 від 22.05.2019.
Як встановлено судом, на позовній заяві та доданих до неї документах міститься підпис означеного адвоката. Також адвокат Поліщук П.Я. був присутній у судових засіданнях по справі 07.08.2019, 25.09.2019 та 17.10.2019 на виконання доручення клієнта за договором про надання правової допомоги №94/19 від 22.05.2019.
Отже як вбачається із матеріалів справи, перелічені у договорі про надання правової допомоги №94/19 від 22.05.2019 послуги, а саме: збір, перевірка, належне засвідчення копій письмових та електронних доказів по справі клієнта 2000,00 грн (2 год.), підготовка позовної заяви по справі клієнта 7000,00 грн (7 год.) були надані позивачу та оплачені останнім, а отже відповідно до вимог ст.74 Господарського кодексу України позивачем доведено надання йому професійної правничої допомоги на суму 9000,00 грн.
При цьому суд зазначає, включення позивачем витрат на суму 1000,00 грн на направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу до витрат на професійну правничу допомогу адвоката не є обґрунтованим, оскільки ці витрати не є витратами на професійну правничу допомогу у розумінні ст.19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", не передбачені укладеним між позивачем та адвокатом договором, у зв`язку з чим задоволенню не підлягають.
Враховуючи наведене, суд з урахуванням пов`язаності витрат на професійну правничу допомогу із розглядом справи, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, дійшов висновку про стягнення з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь позивача 9000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст.74, 129, 238 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м.Київ, Кловський узвіз, будинок 9/1, ідентифікаційний код 30019801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "М Газ Трейдінг" (01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, будинок 52, офіс 601, ідентифікаційний код 41584531) 253939 (двісті п`ятдесят три тисячі дев`ятсот тридцять дев`ять) грн 12 коп. основного боргу, 3% річних у розмірі 1004 (одна тисяча чотири) грн 01 коп., 3824 (три тисячі вісімсот двадцять чотири) грн 15 коп. судового збору та 9000 (дев`ять тисяч) грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 24.10.2019
Суддя Ю.М. Смирнова
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 17.10.2019 |
Оприлюднено | 28.10.2019 |
Номер документу | 85205833 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Смирнова Ю.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні