Рішення

від 22.10.2019 по справі 914/1804/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2019 справа № 914/1804/19

Господарський суд Львівської області у складі судді Гутьєвої В.В.,

при секретарі Пукач М.В.,

розглянувши в судовому засіданні матеріали справи за позовом: Сокальського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс» , м. Сокаль Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Глянс» , смт. Великий Любінь, Городоцького району Львівської області

про стягнення 23 475,77 грн. заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача: Дем`янович М.М. - директор

від відповідача: не з`явився

присутні у судовому засіданні:

Дубінін Р.В., Андрусишин Р.О.

ВСТАНОВИВ:

Суть справи: Позов заявлено Сокальським дочірнім лісогосподарським підприємством ЛГП «Галсільліс» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Глянс» про стягнення 23 475,77 грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 05.09.2019 відкрито провадження у справі № 914/1804/19 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 03.10.2019.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі суду від 03.10.2019. Судове засідання призначено на 22.10.2019.

22.10.2019 представник позивача в судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях, наданих в судовому засіданні, просив суд позов задоволити повністю та стягнути з відповідача 23 475,77 грн. заборгованості та 1 921,00 грн. сплаченого судового збору.

Представник відповідача в судове засідання 22.10.2019 не з`явився, письмового відзиву на позов на адресу суду не подав.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що Між Сокальським дочірнім лісогосподарським підприємством ЛГП Галсільліс та ТзОВ Глянс були укладені договори поставки № 17/08 від 17 серпня 2017 та № 08/15 від 08 травня 2018. Дані договори не були розірвані та не визнані недійсними. Відповідно до пункту 1.1. договору поставки № 08/15 від 08 травня 2018 постачальник зобов`язується постачати товар (передавати у власність покупця) для використання у підприємницькій діяльності, а покупець зобов`язується приймати вказаний товар та сплатити за нього на умовах договору. Відповідно до п. 2.1. договору поставки № 08/15 від 08 травня 2018 предметом поставки є товар - техсировина твердої породи (дуб). Відповідно до п. 3.2 договору поставки № 08/15 від 08 травня 2018 постачання здійснюється на умовах самовивозу з верхнього складу. Згідно з п. 4.2 договору поставки № 08/15 від 08 травня 2018 розрахунки за кожну поставлену партію здійснюються у безготівковому порядку упродовж 5 днів з моменту відвантаження. Упродовж періоду співпраці (2018 рік) на виконання умов укладених договорів поставки позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 146 521,69 грн. Даний факт підтверджується відповідними товаро-транспортними накладними, копії яких долучені до матеріалів справи. Товар згідно з вказаними накладними був прийнятий відповідачем в повному обсязі. Претензій щодо кількості та якості товару відповідач не заявляв. Проте за поставлений товар, відповідач здійснив часткову оплату в розмірі 123 045,77 грн., що підтверджується банківськими виписками. Отримані кошти від відповідача зараховувались в рахунок погашення заборгованості за лісопродукцію в порядку черговості відвантаження лісопродукції. Відтак, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 23 475,92 грн. Сокальське ДЛГП Галсільліс з метою досудового врегулювання спору надіслав відповідачу претензію № 170 від 23 жовтня 2018 про погашення заборгованості. Листом від 21 листопада 2018 року директор ТзОВ Глянс підтвердив заборгованість перед Сокальським ДЛГП Галсільліс та гарантував оплату заборгованості, проте станом на момент розгляду справи заборгованість на суму 23 475,92 грн. відповідачем не оплачено.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, дослідивши подані суду документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Між позивачем та відповідачем були укладені договори поставки, а саме: договір поставки № 17/08 від 17 серпня 2017 та договір поставки № 08/15 від 08 травня 2018. Відповідно до п. п. 1.1, 2.1 договору поставки № 08/15 від 08 травня 2018 постачальник зобов`язується постачати товар (передавати у власність покупця) для використання у підприємницькій діяльності, а покупець зобов`язується приймати вказаний товар та сплатити за нього на умовах договору. Предметом поставки є товар, а саме: пиловник, техсировина твердої породи (дуб). Відповідно до п. 3.2. постачання здійснюється на умовах самовивозу з верхнього складу. Згідно з п. 4.2. розрахунки за кожну поставлену партію здійснюються у безготівковому порядку упродовж 5 днів з моменту відвантаження. На виконання умов укладених договорів поставки позивач здійснив поставку товару на загальну суму 146 521,69 грн., що підтверджується товаро-транспортними накладними, які долучені до матеріалів справи, а саме: товаро-транспортна накладна № 00337 від 06.06.2017 на суму 40 113,20 грн., товаро-транспортна накладна № 80328 від 10.05.2018 на суму 106 402,49 грн. Вказані товаро-транспортні накладні підписані уповноваженими представниками сторін та підписи засвідчені печатками юридичних осіб. Проте за поставлений товар відповідач здійснив часткову оплату в розмірі 123 045,77 грн., що підтверджується банківськими виписками, які долучені до матеріалів справи. У зв`язку з частковим виконанням відповідачем зобов`язань за укладеними договорами поставки утворилась заборгованість, яка на момент подання позивачем позову становила 23 475,92 грн.

Підписання відповідачем товаро-транспортних накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

В силу приписів ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором поставки, відповідно до вимог ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи встановлено, що між сторонами у справі виникли господарські правовідносини на підставі укладених договорів поставки, а саме: договору поставки № 17/08 від 17 серпня 2017 та договору поставки № 08/15 від 08 травня 2018. Позивач повністю виконав взяті на себе зобов`язання за укладеними договорами поставки, що підтверджується товаро-транспортними накладними, які підписані уповноваженими представниками сторін, підписи засвідчені печатками юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов`язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Внаслідок часткового виконання відповідачем зобов`язань за укладеними договорами поставки виникла заборгованість, яка на момент подачі позовної заяви становила 23 475,77 грн. Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу на суму 23 475,77 грн. є обґрунтована, підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення.

Згідно із ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на наведене, а також враховуючи те, що позивачем надано достатньо доказів в обґрунтування своїх позовних вимог, а відповідачем не надано належних доказів їх спростування, господарський суд дійшов висновку, що позов Сокальського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Глянс» підлягає до задоволення повністю.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2 , 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, ст.ст. 236-241, 327 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Глянс» (81555, Львівська область, Городоцький район, смт. Великий Любінь, вул. Львівська, буд. 192-Е; код ЄДРПОУ № 38246585) на користь позивача: Сокальського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс» (80000, Львівська область, м. Сокаль, вул. Горького, 8а; код ЄДРПОУ № 30953917) 23 475,77 грн. заборгованості та 1 921,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і в строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складений 25.10.2019.

Суддя Гутьєва В.В.