Рішення

від 22.10.2019 по справі 917/1618/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.19 Справа № 917/1618/19

м. Полтава

за позовною заявою Акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, Полтавська область, 36022

до Комунального підприємства "Кременчуцький центр міжнародних зв`язків та економічного розвитку міста "Інститут розвитку Кременчука", 39605, м. Кременчук, пров. Дмитра Тьомкіна, буд. 4

про стягнення 31405,21 грн. заборгованості

Суддя Паламарчук В.В.

Без виклику учасників справи

Обставини справи: 16.09.2019 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" до відповідача Комунального підприємства "Кременчуцький центр міжнародних зв`язків та економічного розвитку міста "Інститут розвитку Кременчука" про стягнення 31405,21 грн. заборгованості, з яких: 25376,94 грн. - вартість спожитої теплової енергії, 4666,35 грн. - пені, 919,82 грн. - інфляційних нарахувань, 442,10 грн. - 3% річних.

Суд ухвалою від 23.09.2019 року прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 917/1618/19 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Копія ухвали суду про відкриття провадження у справі від 23.09.2019 року була надіслана сторонам 24.09.2019 року рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали.

Відповідач копію вказаної ухвали отримав 26.09.2019 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення , своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористалися.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази, суд, встановив:

10 грудня 2018 року між Позивачем та Комунальним підприємством Кременчуцьким центр міжнародних зв`язків та економічного розвитку міста Кременчук інвест було укладеноДоговір № 2530 про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі Договір, а.с. - 13-14), а 01.01.2019 у зв`язку із зміною назви споживача на Комунальне підприємство Кременчуцький центр міжнародних зв`язків та економічного розвитку міста Інститут розвитку Кременчука (далі Відповідач) було укладено Додаткову угоду № 1 про внесення змін (доповнень) до даного Договору (а.с. - 19).

Відповідно до п.п. 1.1 Договору Теплопостачальна організація зобов`язується надавати Споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді, а Споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами таздійснювати інші платежі у строки та на умовах, передбачених договором і додатками до нього.

Так, пунктом 1.2 Договору визначено, що тарифи па послуги з теплопостачання затверджуються в установленому порядку відповідно до ЗУ Про теплопостачання та діючого законодавства України.

Додатком № 2 до Договору (а.с. - 16) встановлено фактичні обсяги теплового навантаження та теплопостачання і орієнтовна вартість теплової енергії відпущеної Споживачу за поточний рік відповідно до тарифів діючих на момент укладання Договору, а Додатком № 3 (а.с. - 17) до Договору встановлено тариф на момент укладення Договору, можливість його зміни і повідомлення про це Споживача.

Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються у відповідності до п. 23 Правил користування тепловою енергією (далі Правила) затверджених постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007 року, п. 2.2.2 Договору та Додатку № 4 Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію до Договору (а.с. - 18) .

Згідно п. 1 Додатку № 4 до договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Теплопостачальній організації прогнозовану вартість теплової енергії за вказаними в Додатку № 2 Гкал, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми "заборгованості" на початок місяця. Сплату рахунків Теплопостачальної організації, виписаних на виконання даного Договору, Споживач зобов`язаний проводити не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту їх надсилання (надання).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушив терміни оплати поставленої теплової енергії, встановлені Договором, що підтверджується виставленими рахунками та документами про їх отримання.

Так, за грудень 2018 року, січень 2019 року та лютий 2019 року Відповідачем до теперішнього часу не сплачена вартість за спожиту теплову енергію в сумі 25 376 грн. 94 коп. Її споживання підтверджується актами про обсяги, які додаються (а.с. - 33-35). Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 25 376 грн. 94 коп. вартості спожитої теплової енергії за грудень 2018 року, січень 2019 року та лютий 2019 року.

Крім того, згідно п. 4.2.2. договору за несвоєчасну оплату за спожиту теплову енергію споживач несе відповідальність шляхом сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки, починаючи з дня, наступного за датою остаточного розрахунку, індексу інфляції та 3% річних.

На підставі викладеного позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню на загальну суму 4666,35 грн., інфляційні нарахування в розмірі 919,82 грн. та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 442,10 грн. (розрахунки а.с. - 9-11, 20-22 ) за грудень 2018 року, січень 2019 року, лютий 2019 року, березень 2019 року та квітень 2019 року.

Таким чином, загальний розмір заборгованості, заявлений позивачем до стягнення складає 31405,21 грн.

При вирішенні спору суд виходив з наступного.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, крім передбачених законом випадків.

Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України (далі ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст.193 ГК України.

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав зобов`язання за вищезазначеним Договором щодо постачання теплової енергії відповідачу.

Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України надані послуги з поставки теплової енергії у вигляді гарячої води за грудень 2018 року, січень 2019 року та лютий 2019 року на загальну суму 25376,94 грн. не оплатив. Дана обставина не спростовується відповідачем. Тому позовні вимоги в частині стягнення вартості теплової спожитої енергії у вигляді гарячої води у сумі 25376,94 грн. за грудень 2018 року, січень 2019 року та лютий 2019 року є правомірними та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

На підставі даної норми позивач заявив до стягнення інфляційні нарахування в розмірі 919,82 грн. та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 442,10 грн. за грудень 2018 року, січень 2019 року, лютий 2019 року, березень 2019 року та квітень 2019 року

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

У відповідності до п. 6 Додатку № 4 до Договору, п. 4.2.2 Договору № 2530 про постачання теплової енергії в гарячій воді, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" - за несвоєчасне внесення плати за спожиту теплову енергію Споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується.

З огляду на те, що відповідач не оплатив поставлену теплову енергію за грудень 2018 року, січень 2019 року, лютий 2019 року позивач нарахував пеню за грудень 2018 року, січень 2019 року, лютий 2019 року, березень 2019 року та квітень 2019 року на загальну суму 4666,35 грн.

Суд перевірив надані позивачем розрахунки пені, річних та інфляційних втрат (а.с. - 9-11, 20-22) і встановив їхню правильність, в зв`язку з чим, позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідач не надав жодних обґрунтованих заперечень проти позову чи обґрунтованого контррозрахунку.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Кременчуцький центр міжнародних зв`язків та економічного розвитку міста "Інститут розвитку Кременчука" (39605, м. Кременчук, пров. Дмитра Тьомкіна, буд. 4, код ЄДРПОУ 38252441) на користь Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, Полтавська область, 36022, код ЄДРПОУ 00131819) 25376,94 грн. - вартості спожитої теплової енергії, 4666,35 грн. - пені, 919,82 грн. - інфляційних нарахувань, 442,10 грн. - 3% річних, 1921,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Паламарчук