Рішення

від 25.10.2019 по справі 917/1457/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.19 Справа № 917/1457/19

Господарський суд Полтавської області в складі судді Іванко Л.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Акціонерного товариства "Полтаваобленерго", м.Полтава, вул.Старий Поділ, 5, ідент. код 00131819

до комунального некомерційного медичного підприємства "Кременчуцький міський стоматологічний центр", м.Кременчук, вул.Київська, буд.14, ідент. код 42631629

про стягнення 193 890,85 грн.

встановив:

До господарського суду Полтавської області надійшов позов Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" до комунального некомерційного медичного підприємства "Кременчуцький міський стоматологічний центр" про стягнення 204728,90 грн. за договором №2529 від 01.12.2018 р. про постачання теплової енергії в гарячій воді.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач виконав свої зобов`язання по договору, а саме надав відповідачу вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді, проте відповідач не виконав умови договору в частині своєчасної оплати за теплову енергію у зв`язку з чим у період за грудня 2018 р., січень 2019 р., березень 2019 р., квітень 2019 р. утворився борг в розмірі 175736,17грн.

Відповідач у відзиві (вхід. №9977 від 18.09.2019 р.) на позовну заяву зазначає, що є комунальною організацією та не несе під час своєї діяльності мету отримання прибутку, витрати на утримання медичного підприємства здійснюються за рахунок коштів міського бюджету та в межах власних пасивних доходів, а тому просить позовні вимоги задовольнити частково, зменшивши розмір пені.

Від позивача надійшла відповідь на відзив (вхід. № 11480 від 23.10.2019 р.), в якій позивач вказує, що посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування не звільняє його від виконання зобов`язань по оплаті за теплову енергію за договором.

Крім того, разом з відповіддю на відзив позивач надав до суду клопотання про зменшення розміру позовних вимог та повернення надлишково сплаченого судового збору, в якому, посилаючись на сплату відповідачем 10838,05 грн., просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 193 890,85 грн., з яких : 164898,12 грн. - вартість спожитої теплової енергії, 22222,38 грн. - пеня, 4896,03 грн. - інфляційні та 1874,32 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі (в редакції клопотання про зменшення розміру позовних вимог).

Відповідно до ч.2 п.2 ст.46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання.

Суд прийняв заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, а тому подальший розгляд справи проводиться в межах зменшених позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 27.08.2019р. позовну заяву Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано малозначною, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

За ч.13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд розпочав розгляд справи по суті відповідно до ч. 2 ст. 252 ГПК України.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст.233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

01.12.2018 р. між Акціонерним товариством «Полтаваобленерго» (далі - позивач, теплопостачальна організація) та комунальним некомерційним медичним підприємством "Кременчуцький міський стоматологічний центр" (далі - відповідач, споживач) було укладено Договір № 2529 про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору позивач зобов`язався надавати відповідачу вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді, а відповідач зобов`язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами та здійснювати інші платежі у строки і на умовах, передбачених цим договором та додатками до нього.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що тарифи на послуги з теплопостачання затверджуються в установленому порядку відповідно до Закону України "Про теплопостачання" та діючого законодавства України.

Додатком № 2 до Договору встановлено фактичні обсяги теплового навантаження та теплоспоживання і орієнтовна вартість теплової енергії відпущеної Споживачу за поточний рік, відповідно до тарифів діючих на момент укладання Договору.

Додатком № 3 до Договору встановлено тариф на теплову енергію, можливість його зміни і повідомлення про це Споживача.

Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються у відповідності до п.23 Правил користування тепловою енергією (далі - Правила) затверджених постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007 року, п. 2.2.2 Договору та Додатку № 4 "Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію" до Договору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач систематично порушував терміни оплати за теплову енергію, встановлені Договором, що підтверджується виставленими рахунками та документами про їх отримання.

Так, за грудень 2018р., січень 2019 р., березень 2019 р. та квітень 2019 р. відповідачем до теперішнього часу не сплачена вартість за спожиту теплову енергію в сумі 164898,12 грн. Її споживання підтверджується актами про обсяги спожитої теплової енергії, які додаються.

У відповідності до п. 6 Додатку № 4 до Договору, п. 4.2.2 Договору № 2529 про постачання теплової енергії в гарячій воді, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» - за несвоєчасне внесення плати за спожиту теплову енергію Споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується. На суму боргу здійснюються додаткові нарахування із застосуванням індексу інфляції та 3 % річних за весь час прострочення згідно ст.625 Цивільного кодексу України.

Таким чином, за несвоєчасне внесення плати за спожиту теплову енергію позивачем відповідачу нарахована пеня на загальну суму 22 222,38 грн. (за період з 16.01.2019 р. по 24.06.2019 р. за грудень 2018 р. в розмірі 11208,42 грн., з 14.02.2019 р. по 24.06.2019 р. за січень 2019 р. в розмірі 2148,07 грн., з 14.03.2019 р. по 24.03.2019 р. за лютий 2019 р. в розмірі 103,59 грн., з 13.04.2019 р. по 24.06.2019 р. за березень 2019 р. в розмірі 7169,59 грн., з 14.05.2019 по 24.06.2019 р. за квітень 2019 р. в розмірі 1592,71 грн.), інфляційні нарахування в розмірі 4896,03 грн. за грудень 2018 р., січень 2019 р., березень 2019 р. та квітень 2019 р. та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 1874,32 грн. за грудень 2018 р., січень 2019 р., лютий 2019 р., березень 2019 р. та квітень 2019 р. (розрахунки додаються).

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду та просить суд стягнути вартість спожитої теплової енергії в сумі 164898,12 грн. та зазначені вище нарахування з відповідача.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Враховуючи правову природу укладеного договору, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини за договором енергопостачання.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Частиною 6 ст. 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом. Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 1 Додатку № 4 до Договору - розрахунковим періодом с календарний місяць. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Теплопостачальній організації прогнозовану вартість теплової енергії за вказаними в Додатку № 2 Гкал (гігакалорії), передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми «заборгованості» на початок місяця. Сплату рахунків Теплопостаної організації, виписаних на виконання даного Договору, Споживач зобов`язаний проводити не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту їх надсилання (надання).

Позивачем на підставі відомостей про фактичні покази засобів обліку теплової енергії складені Акти про обсяги спожитої (поставленої) споживачу (субспоживачу) теплової енергії та виставлені відповідні рахунки за період з грудня 2018 р. по квітень 2019 р.

На підтвердження дат отримання рахунків відповідачу позивачем надано копії реєстрів про надання (отримання) представникові відповідача рахунків та актів про обсяги спожитої теплової енергії за спірний період.

В порушення умов Договору вартість отриманих послуг з постачання теплової енергії в гарячій воді за період грудень 2018 р. - квітень 2019 р. на суму 164898,12 грн. відповідачем не сплачена.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 164898,12 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію за Договором № 2529 від 01.12.2018 р. підтверджені документально та нормами матеріального права, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України надані послуги з поставки теплової енергії у вигляді гарячої води оплачував з порушенням строків, визначених у договорі. Дана обставина не спростовується відповідачем.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

На підставі даної норми та п. 6 Додатку № 4 до Договору, п. 4.2.2 Договору №2529 позивач заявив до стягнення інфляційні нарахування в розмірі 4896,03 грн. та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 1874,32 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

У відповідності до п. 6 Додатку № 4 до Договору, п. 4.2.2 Договору № 2529 про постачання теплової енергії в гарячій воді, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" - за несвоєчасне внесення плати за спожиту теплову енергію Споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується.

З огляду на викладене, позивачем за несвоєчасне внесення плати за спожиту теплову енергію відповідачу нарахована пеня за грудень 2018 р., січень 2019 р., лютий 2019 р., березень 2019 р. та квітень 2019 р. на загальну суму 22 222,38 грн.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати за договором, позивачем правомірно нараховані та заявлені до стягнення пеня, річні та інфляційні.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві, судом відхиляються з огляду на наступне.

Наданими до справи доказами підтверджуються факт існування між сторонами заснованих на договорі правовідносин з приводу постачання теплової енергії в гарячій воді, обсяги та вартість поставленої за договором енергії.

Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу (ст. 1 Бюджетного кодексу України). У зв`язку з цим, застосування бюджетного законодавства до відносин юридично рівних учасників є неприпустимим. Відсутність у відповідача необхідних коштів або взяття ним зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання за договором, яке не припинилося відповідно до приписів глави 50 Цивільного кодексу України.

Таким чином, умови договору не звільняють відповідача від відповідальності за невиконання зобов`язань щодо своєчасної оплати спожитої електроенергії з причин затримки фінансування.

Крім того, за змістом частини другої статті 617 ЦК України та рішення Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. Згідно з приписами статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями і, оскільки між сторонами виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України), що регулюються актами цивільного законодавства України, тому відсутність у відповідача необхідних коштів не звільняє його від обов`язку виконати зобов`язання за договором.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач у відзиві заявив клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки відповідач є комунальною, бюджетною неприбутковою установою, заборгованість виникла не з його вини, а внаслідок неузгодженості в сфері виділення бюджетних коштів.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України визначено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Враховуючи те, що: 1) терміни прострочки сплати основного боргу є значними; 2) відповідач є бюджетною організацією; 3) ступінь виконання боржником зобов`язань за укладеним договором, керуючись ч. 2 ст. 233 ГК України, суд дійшов висновку про наявність виключних обставин, які дають підстави для зменшення розміру пені на 50%.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені за несвоєчасно проведену оплату послуг підлягають задоволенню частково в розмірі 11 111,19 грн. Дана сума, на думку господарського суду, є достатньою мірою відповідальності для відповідача за порушення умов договору та несвоєчасну оплату поставленої теплової енергії позивачем. В іншій частині - у стягненні пені слід відмовити.

На підставі матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 164898,12 грн. основного боргу, пені в сумі 11 111,19 грн., інфляційні нарахування в розмірі 4896,03 грн. та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 1874,32 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При зверненні з клопотанням про зменшення позовних вимог позивач заявив клопотання про повернення з бюджету надлишково сплаченого судового збору.

При первісному зверненні до суду із позовною заявою позивач сплатив 3070,93 грн. судового збору (платіжне доручення № 0000730554 від 30.07.2019 р.

В редакції клопотання про зменшення позовних вимог від 08.10.2019 р. предметом розгляду даної справи є стягнення 193890,85 грн. заборгованості за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", розмір судового збору за розгляд позовної заяви про стягнення 193890,85 грн. становить 2908,36 грн.

За ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового розміру в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У такому випадку, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Враховуючи клопотання позивача про повернення надмірно сплаченого судового збору, судовий збір в сумі 162,57 грн. підлягає поверненню позивачу.

Враховуючи приписи ст. 129 ГПК України, судовий збір в розмірі 2908,36 грн. покладається на відповідача (без урахування зменшення судом розміру пені).

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального некомерційного медичного підприємства "Кременчуцький міський стоматологічний центр" (м.Кременчук, вул.Київська, буд.14, ідент. код 42631629) на користь Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (м.Полтава, вул.Старий Поділ, 5, ідент. код 00131819) 164898,12 грн. - вартість спожитої теплової енергії, 11111,90 грн. - пені, 4896,03 грн. - інфляційні, 1874,32 грн. - 3% річних, 2908,36 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Повернути з Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства "Полтаваобленерго", м.Полтава, вул.Старий Поділ, 5, ідент. код 00131819 ) 162,57 грн. судового збору за платіжним дорученням № 0000730554 від 30.07.2019 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 917/1457/19.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Іванко Л.А.