Рішення

від 25.10.2019 по справі 910/11501/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.10.2019Справа № 910/11501/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н. І., розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін господарську справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська виробнича компанія "Метал-Мейк" (вул.Івана Кудрі. буд. 37-а, нежил.приміщ.№2, м.Київ, 01042, код ЄДРПОУ 39939419)

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Єжи Гедройця, буд.5, м.Київ, 03150, код ЄДРПОУ 40075815)

про стягнення 49 342,97 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська виробнича компанія "Метал-Мейк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення суми 5500,77 грн 3% річних, 11 964,42 грн інфлійних, 31 877,78 грн пені.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №Ц3 В - 02-03218-01 від 12.10.2018 щодо своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою від 27.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.

12.09.2019 до відділу автоматизованого документообігу, моніторингу виконання документів (канцелярії) суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Крім того, зазначив, що оскільки строк просточення оплати товару незначний, позивач не надав доказів наявності реальних збитків від прострочення відповідачем платежів, відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій

24.09.2019 до канцелярії суду представником позивача було подано відповідь на відзив, відповідно до якого заперечив проти зменшення розміру штрафних санкцій, посилаючись на понесення значних збитків за 2018 рік.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.10.2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська виробнича компанія "Метал-Мейк" (далі - позивач, постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (далі - відповідач, замовник) укладено Договір поставки № ЦЗВ-0203218-01 (далі - Договір), відповідно до умов якого, постачальник зобов`язався поставити та передати у власність, а Замовник прийняти та оплати продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації, яка є невід`ємною частиною Договору, на умовах, що виникли у цьому Договорі.

Відповідно до п. 4.3 Договору, загальна сума на момент його підписання складає - 3 118 002,44 грн, крім того ПДВ 20% - 623 600,49 грн.

Згідно п.п. 6.1, 6.2 Договору, оплата за кожну партію поставленої продукції проводиться замовником протягом 10 банківських днів з дати оформлення та реєстрації податкової накладної, у відповідності до вимог чинного законодавства України та у відповідності з рахунком-фактурою на поставлену партію продукції. Датою оплати вважається дата відправлення коштів замовником за банківськими реквізитами постачальника.

Пунктом 10.6 Договору передбачено, що в разі несвоєчасної оплати за поставлену продукцію, замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості несплаченої продукції за кожен день прострочення. При розрахунку пені постачальник враховує умови п. 6.5 даного Договору, якщо випадки несвоєчасного постачання продукції мали місце.

Зобов`язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов`язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав умови Договору в частині поставки продукції, що підтверджується наявними в матеріалах справи: -

- видатковою накладною №117 від 05.12.2018 із рахунком на оплату №120 від 05.12.2018 на суму 747 776,57 грн;

- видатковою накладною №33 від 09.04.2019 із рахунком на оплату №33 від 09.04.2019 на суму 747 776,57 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем було сплачено вартість поставленої продукції повністю, але з порушенням строків оплати, лише 25.02.2019. Відтак, просить суд стягнути з відповідача 5500,77 грн суми 3% річних, 11 964,42 грн сум інфлійних, 31 877,78 грн суми пені.

Отримавши продукцію за Договорами, у відповідача перед позивачем, згідно умов Договорів та відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, виникли зобов`язання по оплаті грошових коштів за отриману продукцію у строки визначені Договором, а саме 10 банківських днів з дня отримання товару.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 Цивільного кодексу України зазначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як встановлено судом, відповідач здійснював оплату за поставлену продукцію несвоєчасно, допустивши прострочення, у зв`язку з чим позивач нарахував до стягнення пеню в розмірі 31 877,78 грн, 3% річних в розмірі 5500,77 грн та 11 964,42 грн інфлійних

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов`язку по перерахуванню на користь позивача коштів в якості оплати поставленої продукції не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидами якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 10.6 Договору передбачено, що в разі несвоєчасної оплати за поставлену продукцію, замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості несплаченої продукції за кожен день прострочення.

Положеннями статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до статті 3 Закону розмір такої пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені з урахуванням визначеного позивачем періоду його нарахування, суд вважає його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з урахуванням вимог ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ч.6 ст. 232 ГК України.

У задоволенні клопотання відповідача, викладеного у відзиві про зменшення розміру пені суд відмовляє, виходячи з наступного.

Пунктом 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

До того ж, відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків і за наявності інших обставин, що мають істотне значення. Згідно з ст. 233 ГК у разі коли належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому має бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідачем жодним чином не обґрунтовано заявлене клопотання про зменшення пені, суду не представлено жодних доказів.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Відповідно до ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Таким чином, вимога щодо врахування принципу розумності є прямою вимогою закону до договору.

Зокрема, сума неустойки (штрафу, пені), яка передбачається в договорі, має бути розумною.

З системного аналізу вищевикладеного, враховуючи, що позивачем нараховано пеню за умовами укладеного між сторонами договору, розмір пені заявлений до стягнення порівняно з загальною сумою заборгованості є невеликим, оскільки відповідачем не представлено жодних доказів на обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені, а також оскільки судом не встановлено винятковості даного випадку, виходячи з інтересів сторін суд відмовляє у задоволенні заявленого клопотання про зменшення розміру пені.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню 5 500,77 грн 3% річних та 11 964,42 грн інфляційних.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача повністю в розмірі 1 921,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 13, 74, 76-79, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Єжи Гедройця, буд.5, м.Київ, 03150, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська виробнича компанія "Метал-Мейк" (вул.Івана Кудрі. буд. 37-а, нежил.приміщ.№2, м.Київ, 01042, код ЄДРПОУ 39939419) суму пені в розмірі 31 877 (тридцять одна тисяча вісімсот сімдесят сім) грн 78 коп., суму 3% річних в розмірі 5 500 (п`ять тисяч п`ятсот) грн 77 коп., суму інфляційних в розмірі 11 964 (одинадцять тисяч дев`ятсот шістдесят чотири) грн 42 коп. та судовий збір в розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 25.10.2019

Суддя Н.І. Ягічева