Рішення

від 25.10.2019 по справі 916/2029/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2019 р.

м. Київ

Справа № 916/2029/19

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Клевер Тім" (65014, Одеська обл., м. Одеса, вул. Маразліївська, буд. 1/20, офіс 418, код ЄДРПОУ 38296824)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харвест Трейдпостач" (08296, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Центральна, буд. 6-А, код ЄДРПОУ 37548010)

про стягнення боргу, втрат від інфляції та 3% річних за договором транспортного експедирування №2812/2016 від 28.12.2016,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява №15/07/19 від 15.07.2019 Товариства з обмеженою відповідальністю "Клевер Тім" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харвест Трейдпостач" про стягнення боргу, втрат від інфляції та 3% річних за договором транспортного експедирування №2812/2016 від 28.12.2016.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.07.2019 вказану позовну заяву передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Київської області.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.08.2019 вказану позовну заяву залишено без руху.

30.08.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла заява позивача №27/08/2019 від 27.08.2019 про усунення недоліків позовної заяви. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.09.2019 відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено строки для подання: відповідачу - відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали; позивачу - відповіді на відзив до 29.09.2019; відповідачу - заперечень до 04.10.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань в частині оплати послуг за договором транспортного експедирування № 2812/2016 від 28.12.2016.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не подав, про причини неподання суд не повідомив.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом перевірено та встановлено, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Судом перевірено та встановлено, що відповідач повідомлявся про розгляд даної справи судом. Вказаний факт підтверджується конвертами з ухвалами суду, що надсилались на адресу місцезнаходження відповідача та повернулись на адресу суду з відмітками за закінченням терміну зберігання (вх. № 31486/19 від 06.09.2019, вх. № 37335 від 23.10.2019)

Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17).

Оскільки судом було надіслано ухвали суду на адресу відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, інша адреса суду повідомлена не була, останній вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

28.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Клевер Тім" (експедитор) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Харвест Трейдпостач" (клієнт) укладено договір транспортного експедирування № 2812/2016, відповідно до п.1.1. якого експедитор зобов`язується за плату та за рахунок клієнта надати або організувати надання транспортно-експедиційних послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних та транзитних вантажів клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу.

Згідно п. 2.2.1. договору експедитор зобов`язаний забезпечувати якісне транспортне обслуговування, а також організацію перевезення вантажів клієнта різними видами транспорту по території України та за її межами відповідно до заявки клієнта.

Послуги експедитора, а також витрати та інші платежі, здійснені експедитором в інтересах клієнта та пов`язані з виконанням даного договору, оплачуються клієнтом на умова 100% передоплати відповідно до виставленого експедитором рахунку в строк, передбачений п. 3.3. даного договору. У випадку виникнення у експедитора додаткових витрат, сплати штрафів та проведення інших платежів в інтересах клієнта та пов`язаних з виконанням даного договору, експедитор виставляє клієнту додатковий рахунок, що підлягає сплаті в строк, передбачений п. 3.3. даного договору (п. 3.1. договору).

Вартість послуг експедитора погоджується сторонами в додатках, що є невід`ємною частиною договору. Розмір додаткових видатків, витрат, інших платежів, що необхідно здійснити експедитору для виконання своїх обов`язків по договору в інтересах клієнта, погоджуються сторонами у додатках до договору або шляхом обміну оригінальними листами, факсимільними або електронними повідомленнями (п. 3.3. договору).

Приписами ст.ст. 175, 173 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

За змістом положень ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Сторонами підписано додаток № 1 від 30.12.2016 до договору транспортного експедирування № 2812/2016 від 28.12.2016, яким погодили вартість транспортно-експедиційних послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезенням імпортованого вантажу клієнта у 1х40REF контейнері CGMU4960698 за маршрутом п. Бейрут (Ліван) - п. Одеса (Україна) - м. Черноморськ (Бонд) - Одеса, що загалом склала 93041,27 грн.

Для виконання вказаного замовлення клієнтом видана експедитору довіреність від 23.12.2016.

Експедитором належним чином виконано свої зобов`язання з надання транспортно-експедиційних послуг. Вказаний факт підтверджується коносаментом BRT0169049A, інвойсом від 08.12.2016, міжнародною товарно-транспортною накладною № 2910, актом здачі-приймання послуг перевезення № СМ-844 від 30.12.2016, договором про організацію перевезень автомобільним транспортом № 24/04-13 від 28.08.2013.

Відповідач прийняв вказані послуги без зауважень, що підтверджується актами надання послуг № 3134 від 30.12.2016, № 3134/1 від 03.2017 на загальну суму 93041,27 грн, підписаними сторонами та скріпленими їх печатками.

Позивач виставив відповідачу рахунок на оплату вказаних послуг № 3134 від 05.01.2017.

Сторонами підписано додаток № 2 від 30.12.2016 до договору транспортного експедирування № 2812/2016 від 28.12.2016, яким погодили вартість транспортно-експедиційних послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезенням імпортованого вантажу клієнта у 1х40REF контейнері SZLU9011040 за маршрутом п. Бейрут (Ліван) - п. Одеса (Україна) - м. Черноморськ (Бонд) - Одеса, що загалом склала 91306,02 грн.

Для виконання вказаного замовлення клієнтом видана експедитору довіреність від 23.12.2016.

Експедитором належним чином виконано свої зобов`язання з надання транспортно-експедиційних послуг. Вказаний факт підтверджується коносаментом № BRT0169049C, інвойсом від 08.12.2016, міжнародною товарно-транспортною накладною № 2911, актом здачі-приймання послуг перевезення № СМ-845 від 30.12.2016, договором про організацію перевезень автомобільним транспортом № 24/04-13 від 28.08.2013.

Відповідач прийняв вказані послуги без зауважень, що підтверджується актами надання послуг № 3135 від 30.12.2016, № 3135/1 від 03.01.2017 на загальну суму 91306,02 грн, підписаними сторонами та скріпленими їх печатками.

Позивач виставив відповідачу рахунок на оплату вказаних послуг № 3135 від 05.01.2017.

Сторонами підписано додаток № 3 від 30.12.2016 до договору транспортного експедирування № 2812/2016 від 28.12.2016, яким погодили вартість транспортно-експедиційних послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезенням імпортованого вантажу клієнта у 1х40REF контейнері CGMU9288879 за маршрутом п. Бейрут (Ліван) - п. Одеса (Україна) - м. Черноморськ (Бонд) - Одеса, що загалом склала 99563,64 грн.

Для виконання вказаного замовлення клієнтом видана експедитору довіреність від 23.12.2016.

Експедитором належним чином виконано свої зобов`язання з надання транспортно-експедиційних послуг. Вказаний факт підтверджується, інвойсом від 08.12.2016, коносаментом № BRT0169049B, міжнародною товарно-транспортною накладною № 2912, актом надання транспортних послуг № 4 від 30.12.2016.

Відповідач прийняв вказані послуги без зауважень, що підтверджується актами надання послуг № 3137 від 30.12.2016, № 3137/1 від 03.01.2017 на загальну суму 99563,64 грн, підписаними сторонами та скріпленими їх печатками.

Позивач виставив відповідачу рахунок на оплату вказаних послуг № 3137 від 05.01.2017. Копії всіх зазначених документів містяться в матеріалах справи.

Отже, всього відповідачем надано позивачу послуги загальною вартістю 283910,93 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем в лютому - березні 2017 року частково оплачено прийняті послуги у сумі 206613,46 грн, що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача, наданою ПАТ МТБ Банк (копія міститься в матеріалах справи).

Отже, судом встановлено, що залишок заборгованості відповідача перед позивачем за договором транспортного експедирування № 2812/2016 від 28.12.2016 складає 77297,47 грн.

Порядок оплати послуг за договором унормовано п.п.3.1., 3.2., 3.3. договору .

Послуги експедитора, а також витрати та інші платежі, здійснені експедитором в інтересах клієнта та пов`язані з виконанням даного договору, оплачуються клієнтом на умовах 100% передоплати відповідно до виставленого експедитором рахунку в строк, передбачений п. 3.3. даного договору. У випадку виникнення у експедитора додаткових витрат, сплати штрафів та проведення інших платежів в інтересах клієнта та пов`язаних з виконанням даного договору, експедитор виставляє клієнту додатковий рахунок, що підлягає сплаті в строк, передбачений п. 3.3. даного договору (п. 3.1. договору).

У випадку збільшення курсу купівлі долару США на Українській міжбанківській валютній біржі на момент оплати клієнтом рахунку експедитора (у зв`язку з чим виникає недоотримання коштів по відшкодуванню витрат по сплаті фрахту, демереджі і т.ін.) клієнт зобов`язаний відшкодувати експедитору витрати, понесені ним у зв`язку із зміною валютного курсу. Відшкодування здійснюється клієнтом відповідно до рахунку, виставленого експедитором протягом 3-х банківських днів після виставлення рахунку.

Вартість послуг експедитора погоджується сторонами в додатках, що є невід`ємною частиною договору. Розмір додаткових видатків, витрат, інших платежів, що необхідно здійснити експедитору для виконання своїх обов`язків по договору в інтересах клієнта, погоджуються сторонами у додатках до договору або шляхом обміну оригінальними листами, факсимільними або електронними повідомленнями (п. 3.3. договору).

Зі змісту п. 3.1. договору вбачається, що послуги експедитора, а також витрати та інші платежі, здійснені експедитором оплачуються клієнтом на умовах 100% передоплати відповідно до виставленого експедитором рахунку в строк, передбачений п. 3.3. даного договору . Водночас, п. 3.3. договору відповідного строку не встановлено. У пункті ж 3.2. передбачено лише строк для сплати додаткових видатків, витрат, інших платежів, що необхідно здійснити експедитору для виконання своїх обов`язків по договору в інтересах клієнта, а не в цілому послуг експедитора.

Умова щодо 100% передоплати за послуги відповідно до виставленого експедитором рахунку також не може братись судом до уваги, позаяк рахунки були виставлені 05.01.2017, тобто вже після надання та прийняття послуг.

Тож, суд дійшов висновку, що умовами договору сторони не визначили чіткого строку виконання клієнтом зобов`язань з оплати наданих за договором послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Водночас, ч. 2. ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тож, у даному випадку строк виконання зобов`язань слід визначати з врахуванням ч. 2. ст. 530 Цивільного кодексу України від дня пред`явлення вимоги.

Позивач звертався до відповідача з претензією № 560077/07 від 11.07.2017, в якій просив погасити заборгованість у сумі 77297,47 грн протягом 5 банківських днів з дня отримання претензії.

Вказана претензія була направлена на юридичну адресу відповідача 11.07.2017, що була актуальна на дату відправки (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Дзержинського, буд. 1, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станови на 11.07.2017, що міститься в матеріалах справи).

Оскільки з поданих суду документів неможливо встановити дату отримання відповідачем вимоги позивача, вона визначається з врахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Відповідно до п.п. 4 п. 1. Розділу ІІ. Нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку) між іншими населеними пунктами різних областей України - пріоритетної - Д+4 (де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення).

Так, виходячи з вказаних нормативних строків, датою отримання відповідачем претензії є 17.07.2017 (11.07.2017 + 4 дні (за вирахуванням вихідних). Отже, відповідач мав виконати вимоги претензій протягом 5 банківських днів з дня отримання претензії, тобто до 24.07.2017 включно.

Водночас, вбачається, що відповідач свого обов`язку з оплати прийнятих послуг не виконав, заборгованість не погасив.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині 77297,47 грн боргу, як таких, що доведені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані.

Водночас, позивачем заявлено до стягнення 80788,07 грн основного боргу, проте заборгованість в частині 3490,60 грн документально не підтверджена, суд розцінює її як таку, що зазначена помилково, позаяк в тексті позовної заяви позивачем зазначено, наприклад, акти надання послуг № 3137 від 30.12.2016, № 3137/1 від 03.01.2017 на загальну суму у розмірі 101318,99 грн , тоді як додані до позовної заяви акти з наведеними реквізитами підписані на суму 99563,64 грн. Тож вбачається, що позивачем помилково визначено заборгованість у сумі 80788,07 грн (тоді як в претензії позивач зазначав правильну суму заборгованості - 77297,47 грн). Виходячи з наведеного, суд відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення 3490,60 грн боргу.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 27189,66 грн втрат від інфляції та 6799,76 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем розраховано втрати від інфляції та 3% річних за період з 12.01.2017 по 15.07.2019. Водночас, судом встановлено, що відповідач мав сплатити вартість прийнятих послуг в строк до 24.07.2017 включно. Тобто право на нарахування втрат від інфляції та 3% річних виникає у позивача з 25.07.2017.

Судом здійснено власний розрахунок виходячи із суми заборгованості 77297,47 грн за період з 25.07.2017 по 15.07.2019, та встановлено, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково у сумах 15127,28 грн втрат від інфляції та 4580,67 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача у повному обсязі, позаяк сплачений позивачем судовий збір є мінімальним для такої категорії спорів.

Крім того, позивач просить покласти на відповідача витрати понесені ним на професійну правничу допомогу у сумі 24000,00 грн.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат .

Позивачем на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу надано договір про надання правової допомоги № 01-02/2018 від 01.02.2018, акт прийому-здачі наданих послуг з правової допомоги № 17/09/2019 від 17.09.2019, квитанції до прибуткових касових ордерів № 13, № 16, № 19 про сплату 24000,00 грн.

Враховуючи, що факт понесення витрат на професійну правничу допомогу підтверджено документально, суд покладає вказані витрати на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 20283,86 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харвест Трейдпостач" (08296, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Центральна, буд. 6-А, код ЄДРПОУ 37548010) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Клевер Тім" (65014, Одеська обл., м. Одеса, вул. Маразліївська, буд. 1/20, офіс 418, код ЄДРПОУ 38296824) 77297,47 грн боргу, 15127,28 грн втрат від інфляції, 4580,67 грн 3% річних, 1921,00 грн судового збору, 20283,86 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення підписано 25.10.2019.

Суддя А.Ф. Черногуз