Постанова

від 21.10.2019 по справі 371/463/17-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 371/463/17-ц

провадження № 61-1135св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - регіональний ландшафтний парк Трахтемирів ,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Київській області, державний кадастровий реєстратор Головного управління Держгеокадастру у Київській області Юзик Олександр Миколайович, ОСОБА_1 ,

треті особи: Департамент екології та природних ресурсів при Київській обласній державній адміністрації, ОСОБА_2 , приватне підприємство Коритищанське ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного підприємства Коритищанське на рішення Миронівського районного суду Київської області від 07 серпня 2018 року у складі судді Капшук Л. О. та постанову Київського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року в складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року регіональний ландшафтний парк Трахтемирів (далі - РЛП Трахтемирів ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Київській області Юзика О. М., ОСОБА_1 , треті особи: Департамент екології та природних ресурсів при Київській обласній державній адміністрації, ОСОБА_2 , приватне підприємство Коритищанське (далі - ПП Коритищанське ), про визнання незаконним наказу про затвердження документації із землеустрою та скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку.

Позовна заява мотивована тим, що на підставі рішень Черкаської обласної ради від 26 лютого 2000 року № 14-4 та Київської обласної ради від 17 лютого 2000 року № 168-10-ХХІІІ Про організацію регіонального парку Трахтемирів був організований ландшафтний парк Трахтемирів , який набув статусу об`єкта природно-заповідного фонду місцевого значення.

Вказував, що ландшафтний парк Трахтемирів у межах Київської області розміщується на території, що розташована на землях Малобукринської та Грушівської сільських рад Миронівського району і займає площу 5 148,7 га.

01 квітня 2014 року на ім`я ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222984000:01:004:0012, що розташована на території Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області, загальною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства. Проте, відповідно до Проекту створення Регіонального ландшафтного парку Трахтемирів та даних Державного кадастру територій та об`єктів природно-заповідного фонду України станом на 01 січня 2013 року Міністерства екології та природних ресурсів України земельна ділянка з кадастровим номером 3222984000:01 : 004 :0012 розташована на території ландшафтного парку Трахтемирів .

Зазначав, що відповідно до листа Департаменту екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації від 02 лютого 2015 року формування земельної ділянки з кадастровим номером 3222984000:01:004:0012 на території ландшафтного парку проведено без погодження з органом виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської, міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища, що є порушенням пункту 3 частини першої статті 186 ЗК України. Виділення ділянки у власність іншої особи призводять до порушення цілісності земель РЛП Трахтемирів , що створює загрозу його існування. Вказані порушення можуть перешкоджати створенню умов для ефективного туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності у природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів і об`єктів.

Ураховуючи наведене, РЛП Трахтемирів просив суд: визнати причину пропуску строку позовної давності поважною та поновити його; визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Київській області від 11 березня 2014 року № КИ/3222984000:01:004/00016456 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність , яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 3222984000:01:004:0012, розташовану на території Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області; скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_3 , індексний номер 19949882, видане реєстраційною службою Миронівського районного управління юстиції 03 квітня 2014 року ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку, площею 2,0000 га, кадастровий номер 3222984000:01:004:0012.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 07 серпня 2018 року позов РЛП Трахтемирів задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держземагенства у Київській області від 11 березня 2014 року № КИ/3222984000:01:004/00016456 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність .

Скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_3 , індексний номер 19949882, видане реєстраційною службою Миронівського районного управління юстиції Київської області 03 квітня 2014 року ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 3222984000:01:004:0012, призначену для ведення особистого селянського господарства, номер запису про право власності 5214605.

Вимоги про поновлення строку позовної давності залишено без задоволення.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оспорювані наказ Головного управління Держземагенства у Київській області і свідоцтво видані з порушенням вимог закону та прав позивача, оскільки надана у власність ОСОБА_1 земельна ділянка з кадастровим номером 3222984000:01:004:0012 відповідно до Проекту створення РЛП Трахтемирів , Державного кадастру територій та об`єктів природно-заповідного фонду України Міністерства екології та природних ресурсів України, карти-схеми регіонального ландшафтного парку Трахтемирів та схеми розташування земельної ділянки розташована в адміністративних межах Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області і знаходиться на території РЛП Трахтемирів .

При цьому суд виходив з того, що РЛП Трахтемирів утворений у встановленому законом порядку, розташований та знаходиться у межах Малобукринської та Грушевської сільських рад Миронівського району та займає площу 5148,7 га і перебуває на обліку територій та об`єктів природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання і є складовою частиною системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною та включений до ключового елементу Дніпровського коридору Екологічної мережі України.

Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач не пропустив строк позовної давності, так як дізнався про порушення своїх прав у 2015 році, а з позовом до суду звернувся у березні 2017 року, тобто у межах трирічного строку позовної давності.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року апеляційну скаргу ПП Коритищанське залишено без задоволення, а рішення Миронівського районного суду Київської області від 07 серпня 2018 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і, надавши їм належну правову оцінку, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що спірна земельна ділянка була передана у власність ОСОБА_1 незаконно.

При цьому апеляційний відхилив доводи апеляційної скарги ПП Коритищанське , вважаючи їх такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції щодо задоволення позову, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судового рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2019 року ПП Коритищанське подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що РЛП Трахтемирів , як об`єкт природно-заповідного фонду, не створений, межі ландшафтного парку в натурі не винесені. Отже, відсутні докази про належність спірної земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду.

Суди не врахували, що права РЛП Трахтемирів не порушені, так як позивач є іншою юридичною особою, яка не має відношення до рішень Київської і Черкаської обласних рад про утворення ландшафтного парку.

Вказує, що ОСОБА_4 отримав право власності на земельну ділянку на законних підставах, реєстрація його права власності є правомірною.

Зазначає, що ПП Коритищанське на даний час орендує спірну земельну ділянку, використовує її для вирощування сільськогосподарської продукції, тому оскаржуваними судовими рішеннями порушено його право.

Крім того, вважає, що суди не врахували пропуск позивачем строку позовної давності.

Відповідачі та інші треті особи судові рішення судів попередніх інстанцій не оскаржили.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У березні 2019 року РЛП Трахтемирів подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ПП Коритищанське , в якому вказує на безпідставність доводів скарги. Вважає судові рішення судів попередніх інстанції законними та обґрунтованими, тому відсутні підстави для їх зміни чи скасування. Зазначає, що усі доводи, викладені у касаційній скарзі, були предметом розгляду судами першої та апеляційної інстанцій та їм була надана належна правова оцінка.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

На підставі частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями частин першої та другої статті 116 ЗК України (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що громадяни набувають права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування у межах їх повноважень. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з частиною п`ятою статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Положеннями статті 140 ЗК України визначено, що припинення права користування земельною ділянкою можливе лише за добровільною згодою користувача або шляхом примусового вилучення у нього земельної ділянки.

Згідно зі статтею 149 ЗК України примусове вилучення земельної ділянки без згоди землекористувача можливе лише в судовому порядку за позовом відповідного органу влади чи місцевого самоврядування.

Частинами першою та четвертою статті 186-1 ЗК України встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Розробник подає на погодження до вказаного органу за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до частини третьої статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки: природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, земельної ділянки, розташованої на території чи в межах об`єкта природно-заповідного фонду або в межах прибережної захисної смуги, підлягає також погодженню з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації (частина шоста статті 186-1 ЗК України).

Згідно зі статтею 9 Закону України Про природно-заповідний фонд України території природно-заповідного фонду можуть використовуватися у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Частинами першою та третьою статті 152 ЗК України визначено, що власник або землекористувач земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі: шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Встановивши, що РЛП Трахтемирів був утворений на підставі рішень Київської обласної ради від 17 лютого 2000 року № 168-10-ХХІІІ та Черкаської обласної ради від 26 лютого 2000 року № 14-4 Про організацію регіонального парку Трахтемирів , набув статусу об`єкта природно-заповідного фонду місцевого значення, проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 спірної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області на території РЛП Трахтемирів на розгляд до Департаменту екології та природних ресурсів при Київській обласній державній адміністрації не надходив, надана йому у власність земельна ділянка відповідно до Проекту створення РЛП Трахтемирів , Державного кадастру територій та об`єктів природно-заповідного фонду України Міністерства екології та природних ресурсів України, карти-схеми РЛП Трахтемирів й схеми розташування земельної ділянки розташована в адміністративних межах Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області і знаходиться на території РЛП Трахтемирів , суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагенства у Київській області від 11 березня 2014 року Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність і скасування свідоцтва про право власності на спірну земельну ділянку від 03 квітня 2014 року на ім`я ОСОБА_1 .

Доводи касаційної скарги ПП Коритищанське про те, що РЛП Трахтемирів , як об`єкт природно-заповідного фонду, не створений, межі ландшафтного парку у натурі не винесені та відсутні докази про належність спірної земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду, є безпідставними.

Апеляційний суд, відхиляючи аналогічний довід апеляційної скарги підприємства, правильно вказав, що позивач надав Проект організації території, охорони, відтворення та рекреаційного використання природних комплексів і об`єктів РЛП Трахтемирів , виготовлений у 2001 році Науковим центром заповідної справи Міністерства екології та природних ресурсів України та у встановленому порядку погоджений із Державним управлінням екології та природних ресурсів в Черкаській області Державним управлінням екології та природних ресурсів в Київській області, затверджений АТЗТ АЕО Трахтемирів , в якому чітко встановлені межі РЛП Трахтемирів .

Не заслуговують на увагу й доводи про те, що ОСОБА_1 правомірно отримав право власності на спірну земельну ділянку, так як судами попередніх інстанцій було встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222984000:01:004:0012 розташована на території РЛП Трахтемирів , а проект її відведення не був погоджений у встановленому законом порядку Департаментом екології та природних ресурсів при Київській обласній державній адміністрації, що свідчить про неправомірність набуття відповідачем права власності на земельну ділянку природно-заповідного фонду.

При цьому, підприємство по суті захищає права ОСОБА_1 , який судові рішення не оскаржив і не уповноважував ПП Коритищанське на представлення його інтересів.

Посилання на пропуск позивачем строку позовної давності, є безпідставним, так як судами попередніх інстанцій було встановлено, що РЛП Трахтемирів дізнався про оскаржуваний наказ Головного управління Держземагенства у Київській області у 2015 році, а до суду звернувся у березня 2017 року, тобто у межах трирічного строку позовної давності, оскільки перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо зупинення виконання рішення

Відповідно до частини 3 статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи те, що ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2019 року зупинено дію рішення Миронівського районного суду Київської області від 07 серпня 2018 року та постанови Київського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року до закінчення касаційного провадження, тому виконання рішення на підставі частини 3 статті 436 ЦПК України підлягає поновленню.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу приватного підприємства Коритищанське залишити без задоволення.

Рішення Миронівського районного суду Київської області від 07 серпня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року залишити без змін.

Поновити дію рішення Миронівського районного суду Київської області від 07 серпня 2018 року та постанови Київського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська