Рішення

від 22.10.2019 по справі 916/2874/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,

e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2874/19 Господарський суд Одеської області у складі судді : Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Бачур А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/2874/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТЕХГАРАНТ» /11133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 31, оф. 706, код ЄДРПОУ 42114960/

до відповідача: Stearin Group OU /Естонія 5-309В, 10143, Таллінн, округ Гарджу, код 14277352, адреса представника: 65003, м. Одеса, вул. Щоголева, буд. 14, оф. 5/

про стягнення 747 228,23 доларів США, що еквівалентно 18 090 015,11грн. станом на 25.09.2019р.,

за участю представників:

від позивача: адвокат Сулаков О.П.,

від відповідача: адвокат Чос М.В.,

ВСТАНОВИВ:

1.Позиції сторін у справі по суті спору.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОТЕХГАРАНТ» звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Stearin Group OU про стягнення заборгованості за придбаний товар у розмірі 747 228,23 доларів США, що еквівалентно 18 090 015,11грн. станом на 25.09.2019р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач відповідно до умов укладених сторонами контрактів №AG-001-WHM від 13.09.2018р., № AG-002-WHM від 13.09.2018, не виконав свої грошові зобов`язання в частині своєчасної оплати вартості поставленого Позивачем товару.

18.10.2019р. за вх.№21392/19 від Stearin Group OU надійшла заява, в якій позовні вимоги визнає у повному обсязі, чим підтверджує факт укладання між сторонами контрактів №AG-001-WHM від 13.09.2018р., № AG-002-WHM від 13.09.2018 та наявну перед Позивачем заборгованість у розмірі у розмірі 747 228,23 доларів США, що еквівалентно 18 090 015,11грн.станом на 25.09.2019р.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2019р. позовна заява вх.№2939/19 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

Ухвалою суду від 30.09.2019р. залишено без руху позовну заяву від 26.09.2019р. за вх.№2939/19 Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТЕХГАРАНТ» до Stearin Group OU про стягнення 747 228,23 доларів США.

Ухвалою суду від 03.10.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2874/19; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання на 17.10.2019р. о 12год.40хв.

В судовому засіданні 17.10.2019р. судом оголошено протокольну ухвалу про перерву до 22.10.2019р. об 14год.00хв.

22.10.2019р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

13.09.2018р. між «АГРОТЕХГАРАНТ» /надалі - продавець/ та Stearin Group OU /надалі - покупець/ було укладено контракт №AG-001-WHM, відповідно до умов цього контракту продавець бере зобов`язання поставити, а покупець прийняти та оплатити товар - пшеницю 5, 6 го класу, українського походження, врожаю 2018р., насипом /п.1.1. контракту/.

Контракт №AG-001-WHM від 13.09.2018р., містить умови, зокрема щодо: - якості та стану товару /розділ 2/, - кількості /розділ 3/, - умов поставки /розділ 4/, - пакування /розділ 5/, - умов та періоду відвантаження /розділ 6/.

Згідно із п.7.1., 7.2. контракту №AG-001-WHM від 13.09.2018р., ціна пшениці 5,6 класу 182 долари США за метричну тонну. Загальна сума контракту 455 000 доларів США +/- 10%.

Положеннями п.9.2. контракту №AG-001-WHM від 13.09.2018р. передбачено, що покупець здійснює оплату товару шляхом банківського переказу протягом п`яти банківських днів за поданням покупцеві рахунку-проформи продавця.

Відповідно до п.12.12. контракту №AG-001-WHM від 13.09.2018р., цей контракт набуває чинності з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

На виконання умов контракту №AG-001-WHM від 13.09.2018р., Позивач здійснив поставку товару - пшениці 5,6 класу, українського походження, врожаю 2018р. Відповідачу на суму 467 621,70 доларів США.

На підтвердження поставки товару Позивачем подано: - митну декларацію: №UA500040/2018/010471 від 12.10.2018р., рахунок-проформу №AG-001-WHM від 13.09.2018р., рахунок фактуру №AG-001-WHM від 06.10.2018р., акт передачі права власності на товар.

13.09.2018р. між «АГРОТЕХГАРАНТ» /надалі - продавець/ та Stearin Group OU /надалі - покупець/ було укладено контракт №AG-002-WHM, відповідно до умов цього контракту продавець бере зобов`язання поставити, а покупець прийняти та оплатити товар - пшеницю 5, 6 го класу, українського походження, врожаю 2018р., насипом /п.1.1. контракту/.

Контракт №AG-002-WHM від 13.09.2018р., містить умови, зокрема щодо: - якості та стану товару /розділ 2/, - кількості /розділ 3/, - умов поставки /розділ 4/, - пакування /розділ 5/, - умов та періоду відвантаження /розділ 6/.

Згідно із п.7.1., 7.2. контракту №AG-002-WHM від 13.09.2018р., ціна пшениці 5,6 класу 182 долари США за метричну тонну. Загальна сума контракту 455 000 доларів США +/- 10%.

Положеннями п.9.2. контракту №AG-002-WHM від 13.09.2018р. передбачено, що покупець здійснює оплату товару шляхом банківського переказу протягом п`яти банківських днів за поданням покупцеві рахунку-проформи продавця.

Відповідно до п.12.12. контракту №AG-002-WHM від 13.09.2018р., цей контракт набуває чинності з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

На виконання умов контракту №AG-001-WHM від 13.09.2018р., Позивач здійснив поставку товару - пшениці 5,6 класу, українського походження, врожаю 2018р. Відповідачу на суму 74 275,11 доларів США.

На підтвердження поставки товару Позивачем подано: - митну декларацію: №UA500040/2018/010470 від 12.10.2018р., рахунок-проформу №AG-002-WHM від 13.09.2018р., рахунок фактуру №AG-002-WHM від 06.10.2018р., від 23.10.2018р., акти передачі права власності на товар.

08.08.2019р. ТОВ «АГРОТЕХГАРАНТ» та Stearin Group OU укладено додаткову угоду до контракту №AG-001-WHM від 13.09.2018р., якою сторони узгодили сплату частки боргу у розмірі 182 958,30 доларів США, де платником за контрактом визначено компанію DISTIN ELITE LP.

08.08.2019р. між ТОВ «АГРОТЕХГАРАНТ» /кредитор/, Stearin Group OU /первісний боржник/ та DISTIN ELITE LP /новий боржник/ укладено контракт про переведення боргу до контракту №AG-001-WHM від 13.09.2018р., за умовами якого сума боргу, що первісний кредитор переводить за цим контрактом, а новий боржник приймає на себе, є 182 958,30 доларів США, або 5 120 000, 00грн. за курсом НБУ на дату оформлення ВМД.

Погашення переведеного боргу на суму 182 958,30 доларів США підтверджено матеріалами справи доказами /а.с.95/.

Таким чином, станом на дату подання позову до суду загальний розмірі боргу Відповідача перед Позивачем становить 747 228,23 доларів США.

За поставлений товар Відповідач по закінченню терміну оплати та станом на 25.09.2019р. не розрахувався, вимоги претензій за вих.№001/09 від 20.09.2019р., вих.№002/11 від 05.11.2018р. не виконав, чим порушив умови контрактів №AG-001-WHM від 13.09.2018р. та №AG-002-WHM від 13.09.2018р.

Несплата вказаної заборгованості Відповідачем стала підставою для звернення Позивача до суду із заявленим позовом.

У заяві /за вх.№21392/19 від 18.10.2019р./ Відповідач у повному обсязі визнав обставину наявності заборгованості зі сплати за умовами контрактів №AG-001-WHM від 13.09.2018р. та №AG-002-WHM від 13.09.2018р.

4. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання; обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Аналогічне правило встановлене статтею 193 ГПК України.

Частиною 2 ст. 193 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених зазначеним Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із п.1 ч.1 ст.1 Закону України „Про міжнародне приватне право» приватноправові відносини - відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб`єктами яких є фізичні та юридичні особи.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України „Про міжнародне приватне право» право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

У випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом. Вибір права може бути здійснений щодо правочину в цілому або його окремої частини. Вибір права щодо окремих частин правочину повинен бути явно вираженим (ч.ч.1, 2, 3, 4 ст.5 Закону України „Про міжнародне приватне право» ).

Відповідно до ст.38 ЗУ „Про зовнішньоекономічну діяльність» спори, що виникають між суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб`єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.76 Закону України „Про міжнародне приватне право» право, суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Відповідно до ч. 1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 1 ст.76, ст.74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Отже, належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини.

Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання.

У той же час, ч. 1 ст. 77 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.02.2019 р. у справі № 909/327/18).

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік прав та обов`язків учасників справи.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 46 ГПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процес.

Частиною 1 ст.191 України встановлено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до заяви від 18.10.2019р. за вх.№21392/19 Відповідач визнав позов в повному обсязі.

Згідно з ч. 4 ст. 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи, що визнання позову не суперечить та не порушує прав та інтересів інших осіб, суд з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТЕХГАРАНТ» .

Відповідно до ч. 1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 4 ст. 129 ГПК України).

На підставі ст.129, ч.1 ст. 130 ГПК України, 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову покладаються на відповідача, а 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, повертаються позивачу із державного бюджету, оскільки відповідачем подано заяву про визнання позову.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги задоволення позовних вимог Позивача в повному обсязі, а також враховуючи визнання позовних вимог Stearin Group OU, витрати по сплаті судового збору у розмірі 135 675,12грн. покладаються на Відповідача.

Крім того, відповідно до ст. ч. 1 ст. 130 ГПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України „Про судовий збір» з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТЕХГАРАНТ» підлягає поверненню сума судового збору у розмірі 135 675,12 грн., за умови подання відповідного клопотання Позивачем.

Керуючись ст.ст.13, 76, 86, 130, 185, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов - задовольнити повністю.

2.Стягнути з Stearin Group OU /Естонія 5-309В, 10143, Таллінн, округ Гарджу, Рег.код 14277352, Beneficiary' s addres: Estonia pst 5-309B, Tallinn, Harju maakond, postiindeks 10143, Reg.kode: 14277352/ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТЕХГАРАНТ» /11133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 31, оф. 706, код ЄДРПОУ 42114960/ заборгованість за придбаний товар у розмірі 747 228 /сімсот сорок сім тисяч двісті двадцять вісім/ доларів 23 центи США та витрати на оплату судового збору у розмірі 135 675 /сто тридцять п`ять тисяч шістсот сімдесят п`ять/ грн. 23 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України

Повний текст рішення складено 25.10.2019р.

Суддя О.В. Цісельський