Рішення

від 15.10.2019 по справі 916/1261/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" жовтня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1261/18

Господарський суд Одеської області у складі:

судді С.В. Літвінова

при секретарі Т.О. Липі

за участю представників:

від позивача - Каланжова А.О.- довіреність;

від відповідача 1 - Боброва В.М. - адвокат; Григорчук В.Б. - паспорт

від відповідача 2 - не з`явились;

від 3-ої особи - ОСОБА_1 І.В.- довіреність.

розглядаючи справу за позовом: Одеської міської ради (65004, м. Одеса, пл.. Думська, 1, код ЄДРПОУ 26597691) до відповідачів: 1. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) ; 2. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) за учать третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1) про стягнення 190157,50грн.

В С Т А Н О В И В:

Одеська міська рада звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідачів Фізичної особи - підприємця Григорчук Владислава Борисовича та до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про солідарне стягнення 190 157,50грн.

Обґрунтовуючи позов, позивач зазначає, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо нерухомого майна ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 є в рівних долях власниками готельного комплексу «Адмірал» , загальною площею 2276,7 кв.м. (на підставі свідоцтва про право власності, виданого Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції 08.10.2014р. №27847423) та використовують земельну ділянку, що розташована за адресою АДРЕСА_3 площею АДРЕСА_4 кв.м, без документів, які посвідчують право власності або користування земельною ділянкою, у зв`язку з чим позивачу завдано збитків у вигляді неодержаного доходу, який міг одержати власник земельної ділянки, але не одержав внаслідок її тимчасового зайняття та використання без правовстановлюючих документів в розмірі 190 157,50грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25 жовтня 2018 року по справі № 916/1261/18 (суддя: Погребна К.Ф) провадження по справі було закрито.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.10.2018 у справі №916/1261/18 скасовано повністю, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2018р., справу №916/1261/18 передано на розгляд судді Літвінову С.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.12.2018р. справу було прийнято до свого провадження та вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження у справі, яке було призначено на 23.01.2019 року.

23.01.2019р. від Одеської міської ради надійшла заява про зміну підстав позову з підстав зміни судової практики стосовно визначення правової природи збитків та підстав їх стягнення.

У судовому засіданні 23.01.2019 року оголошено протокольну ухвалу про перерву, про що було відображено в протоколі судового засідання та повідомлено Фізичну особу - підприємця Григорчук Владислава Борисовича про дату та час судового засідання

22.02.2019р.до суду електроною поштою надійшла ухвала Верховного Суду від 20.02.2019 року про витребування справи № 916/1261/18 за позовом Одеської міської ради до Фізичної особи-підприємеця Григорчука Владислава Борисовича та до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення збитків в розмірі 190157,50грн. у зв`язку з відкритям касаційного провадження за касаційною скаргою Фізичної особи - підприємця Григорчук Владислава Борисовича на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 року.

Ухвалою суду від 25.02.2019 року зупинено провадження у справі № 916/1261/18 до розгляду касаційної скарги Фізичної особи - підприємця Григорчук Владислава Борисовича на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 року.

Постановою Верховного Суду від 03.07.2019року касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Григорчук Владислава Борисовича на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 року залишено без задоволення.

30.07.2019року справа № 916/1261/18 повернулась до Господарського суду Одеської області.

Між тим, суддя Господарського суду Одеської області Літвінов С.В знаходився у довготривалій відпустці з 29.07.2019р. по 30.08.2019р. тому ухвалою суду від 02.09.2019р. прповадження по справі поновлено.

Ухвалою суду від 11.09.2019р. закрито підготовче провадження у справі № 916/1261/18 та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на "18" вересня 2019 р. о 15:00.

У зв`язку з тим, що Господарським судом Одеської області 18.09.2019р. та 09.10.2019р. у судових засіданнях оголошені протокольні ухвали про перерву, про що було відображено в протоколі судового засідання, суд ухвалами від 19.09.2019р. та 10.10.2019р. повідомив Фізичну особу - підприємця Григорчук Владислава Борисовича та Фізичну особу - підприємця Кузьменко Олександра Олеговича про дату та час судового засідання яке відбудеться 09.10.2019р. та 15.10.2019р.

Представник відповідача ФОП Кузьменко Олександра Олеговича в судові засідання не з`являвся, про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Відповідач ФОП Григорчук Владислав Борисович в судове засідання з`явився, відзив на позовну заяву до суду не надходив але відповідач проти позову заперечував.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

У судовому засіданні 15.10.2019р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

14.06.2004 року між Одеською міською радою та гр.гр. ОСОБА_4 , ОСОБА_2 (Землекористувач) був укладений Договір на дольову участь у землекористуванні, за умовами якого Одеська міська рада на підставі ст. 12 Земельного кодексу України визначає дольову участь та засвідчує право землекористування, а Землекористувач здійснює оплату за користування 443/1000 часток земельної ділянки, площею 9307,6 кв.м, що складає 4123,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 , відповідно до плану земельної ділянки.

Згідно п. 1.2 Договору на дольову участь у землекористуванні від 14 червня 2004 року доля у землекористування визначається відповідно до «Положення про порядок розрахунку плати за користування земельними ділянками і за дольову участь у землекористуванні м. Одесі» , затвердженого рішенням Одеської міської ради від 29.02.2000 р. № 702-ХХІІІ терміном на 10 років для експлуатації та обслуговування виробничих приміщень.

Договір на дольову участь у землекористуванні від 14.06.2004 року втратив свою силу з 14.06.2014 року у відповідності з п. 1.2 даного договору.

26.10.2004 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо- комерційна фірма «Приборкомплект» , - гр. ОСОБА_3 , та гр. ОСОБА_2 був укладено Договір купівлі-продажу.

Згідно п. 1.1 Договору купівлі-продажу від 26 жовтня 2004 року Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Приборкомплект» продало, а ОСОБА_3 , ОСОБА_2 купили в рівних частках 373/1000 (триста сімдесят три тисячних) частин нежилих будівель та споруд, загальною площею 1589,0 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_3 , (т.1 а.с. 124).

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо нерухомого майна від 23.05.2018р. №1125013742 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є власниками готельного комплексу, загальною площею 2 276,7 кв.м., який розташований за адресою АДРЕСА_3 площею 4 123 кв, в рівних частках. Право власності зареєстровано на підставі свідоцтва про право власності, виданого Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області 08.10.2014 р. № 27847423, т.1 а.с.30-38.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 16.05.2008р. по справі 2а-346/08 рік визнано за ОСОБА_3 і ОСОБА_2 в рівних частках право власності на земельну ділянку площею 4355,67 кв.м., яка знаходиться по АДРЕСА_3 , для експлуатації та обслуговування адміністративно-складського комплексу;

- визнано за ОСОБА_3 і ОСОБА_2 в рівних частках право власності на земельну ділянку площею 45.76 кв.м АДРЕСА_5 знаходиться по АДРЕСА_3 , для експлуатації та обслуговування адміністративно-складського комплексу;

- встановлено наступний порядок виконання цієї постанови: Головне управління земельних ресурсів в Одеській області зобов`язано видати ОСОБА_3 та ОСОБА_2 бланки державних актів на право власності на зазначені земельні ділянки із цільовим призначенням для експлуатації та обслуговування адміністративно-складського комплексу; Одеська регіональна філія державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» зобов`язана зареєструвати в рівних частках право власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на зазначені земельні ділянки; Управління земельних ресурсів м. Одеси зобов`язано підписати ОСОБА_3 та ОСОБА_2 державні акти на право власності на земельні ділянки.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2018 по справі №2-а-346/08 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Одеської міської ради на постанову Київського районного суду м. Одеси від 16 травня 2008р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до Одеської міської ради та Одеської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах» про визнання незаконною бездіяльність міської ради та визнання права власності

Позивач зазначає, що ФОП ОСОБА_2 та ФОП Кузьменко ОСОБА_5 Олегович упродовж спірного періоду з 01.01.2017р. по 30.06.2017р. не уклали відповідний договір оренди землі, а отже без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберігали у себе кошти за користування нею, відповідачі зобов`язані повернути Одеській міській раді, я власнику земельної ділянки, кошти в розмірі 190157,5грн. на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Враховуючи, що відповідачі порушили права та законні інтереси Одеської міської ради, позивач звернувся до суду з позовною заявою (з урахуванням заяви про зміну підстав позову), згідно якої просить суд солідарно стягнути з відповідачів Фізичної особи - підприємця Григорчук Владислава Борисовича та до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 коштів в розмірі 190 157,50грн..

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

При вирішенні спору у справі господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Частиною 2 статті 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Виходячи з системного аналізу ст. ст. 15 , 16 Цивільного кодексу України , ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 4 Господарського процесуального кодексу України , застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Тобто, відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладено саме на позивача.

У рішенні Конституційного суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 р . (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Таким чином, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відповідно до ст. 55 Конституції України , права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України , юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Особа здійснює свої права вільно на власний розсуд (ст. 12 Цивільного кодексу України ).

До прав, які підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові й особисті немайнові права, які належать суб`єктам цивільного права.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених ст. 16 Цивільного кодексу України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

Абзацом 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України , визначено способи захисту порушеного права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. (абз. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України ).

До інших способів судового захисту цивільних прав чи інтересів можна віднести способи, які не охоплюються переліком їх у ст. 16 ЦК України , що визначені окремими законами та договорами або застосування яких випливає із загальних положень про судовий захист.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.06.2004 року між Одеською міською радою та гр.гр. ОСОБА_4 , ОСОБА_2 (Землекористувач) був укладений Договір на дольову участь у землекористуванні, за умовами якого Одеська міська рада на підставі ст. 12 Земельного кодексу України визначає дольову участь та засвідчує право землекористування, а Землекористувач здійснює оплату за користування 443/1000 часток земельної ділянки, площею 9307,6 кв.м, що складає 4123,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 , відповідно до плану земельної ділянки.

Договір на дольову участь у землекористуванні від 14.06.2004 року втратив свою силу з 14.06.2014 року у відповідності з п. 1.2 даного договору.

26.10.2004 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо- комерційна фірма «Приборкомплект» , - гр. ОСОБА_3 , та гр. ОСОБА_2 був укладено Договір купівлі-продажу.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо нерухомого майна від 23.05.2018р. №1125013742 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є власниками готельного комплексу, загальною площею 2 276,7 кв.м., який розташований за адресою АДРЕСА_3 площею 4 123 кв, в рівних частках. Право власності зареєстровано на підставі свідоцтва про право власності, виданого Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області 08.10.2014 р. № 27847423, т.1 а.с.30-38.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 16.05.2008р. по справі 2а-346/08 рік визнано за ОСОБА_3 і ОСОБА_2 в рівних частках право власності на земельну ділянку площею 4355,67 кв.м., яка знаходиться по АДРЕСА_3 , для експлуатації та обслуговування адміністративно-складського комплексу;

- визнано за ОСОБА_3 і ОСОБА_2 в рівних частках право власності на земельну ділянку площею 45.76 кв.м АДРЕСА_5 знаходиться по АДРЕСА_3 , для експлуатації та обслуговування адміністративно-складського комплексу;

- встановлено наступний порядок виконання цієї постанови: Головне управління земельних ресурсів в Одеській області зобов`язано видати ОСОБА_3 та ОСОБА_2 бланки державних актів на право власності на зазначені земельні ділянки із цільовим призначенням для експлуатації та обслуговування адміністративно-складського комплексу; Одеська регіональна філія державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» зобов`язана зареєструвати в рівних частках право власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на зазначені земельні ділянки; Управління земельних ресурсів м. Одеси зобов`язано підписати ОСОБА_3 та ОСОБА_2 державні акти на право власності на земельні ділянки, т.1 а.с. 120-122.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2018 по справі №2-а-346/08 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Одеської міської ради на постанову Київського районного суду м. Одеси від 16 травня 2008р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до Одеської міської ради та Одеської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах» про визнання незаконною бездіяльність міської ради та визнання права власності

Судом встановлено, що відповідно до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 10.11.2014 р. № 337, складеного відділом самоврядного контролю за використанням і охороною земель та дотриманням земельного законодавства, встановлено, що на земельній ділянці, орієнтовною площею 3900 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 будівлі АДРЕСА_6 , орієнтовною площею 2000 кв.м, які належать на праві спільної часткової власності ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 ..

При цьому, актом комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 10.10.2017р. на ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 покладено обов`язок відшкодувати збитки у розмірі 190157,50 грн., заподіяні внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради „Про затвердження актів з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних внаслідок незаконного використання земельних ділянок» від 28.12.2017р. за №504 було вирішено, зокрема, затвердити акт комісії щодо завдання ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 збитків у розмірі 190 157,50 грн. та зобов`язано останніх сплатити збитки у місячний термін після прийняття цього рішення.

Відповідно до п. 3.4. Положення про комісію з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам Розмір збитків територіальної громади м. Одеси за тимчасове заняття земельної ділянки без належного оформлення правовстановлюючих документів на право користування земельною ділянкою (без укладання договору оренди) розраховується за формулою:

НГ01м2*Sзаг*Фи%/12 = орендна плата за місяць

де: Нг01м2 - нормативна грошова оцінка квадратного метра відповідної земельної ділянки; Sзаг - загальна площа відповідної земельної ділянки; Фв% - фіксований відсоток відповідно до рішення Одеської міської ради від 20.09.2011 року № 1267-VІ Про затвердження фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі ..

Стосовно ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 розрахунок виконано за період з 01.01.2017 року по 30.06.2017 року, з урахуванням оплати земельного податку за вказаний період у розмірі 31 422,83 грн. Площа земельної ділянки - 4 123 кв.м., НГО 1 кв.м земельної ділянки - з 01.01.2017 року становила 2 149,70 грн. кв.м.

До нежитлової будівлі охорони за адресою: АДРЕСА_3 площею АДРЕСА_7 123 кв.м. застосовується ставка орендної плати 5%.

У зв`язку з цим розрахунки коштів ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 становлять:

2061,50*2149,70*5%/12=18465,03 грн. (плата за період з 01.01.2017 року по 30.06.2017 року за ставкою 5 %) - ФОП ОСОБА_6 ;

18465,03*6=110790,180 (плата за період з 01.01.2017 року по 30.06.2017р) - ФОП ОСОБА_6 ;

2061,50*2149,70*5%/12=18465,03 грн. (плата за період з 01.01.2017 року по 30.06.2017 року за ставкою 5 %) - ФОП ОСОБА_7 В ОСОБА_8 Б ОСОБА_8 ;

18465,03*6=110790,180 грн. (плата за період з 01.01.2017 року по 30.06.2017 року) - ФОП Григорчук В.Б;

110790,18-0=110790,18 грн. (розмір коштів ФОП Кузьменко ОСОБА_9 );

110790,18-31422,83=79367,34 грн. (розмір коштів ФОП ОСОБА_2 );

110790,18+79367,34=190157,90 грн.

Відповідно до пункту 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Виходячи з аналізу наведених вище норм та положення пункту 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування" міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє відповідні територіальні громади та здійснює від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження органу місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Як представницький орган територіальної громади рада у земельних відносинах за законом набуває повноважень суб`єкта права комунальної власності на землю, виконуючи надані їй територіальною громадою повноваження і, відповідно, набуває статусу виконавчого органу влади у системі органів самоврядування на території населеного пункту, як це визначено у мотивувальній частині та пункті 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року N З-рп/99.

Відповідно до акту огляду земельної ділянки від 14.03.2018 року відділом самоврядного контролю за використанням і охороною земель, дотримання вимог земельного законодавства та використанням об`єктів комунальної власності департаменту комунальної власності Одеської міської ради встановлено, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_3 використовується під розміщення будівель готельного комплексу Адмірал та нежилих будівель та споруд, які належіть ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 . На теперішній час ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 займає земельну ділянку площею 4 123 кв.м. Документи, які підтверджують право власності чи користування даною земельною ділянкою, не оформлені, що порушує вимоги ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Таким чином, ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 , тривалий час використовують земельну ділянку площею 4 123 кв.м. без відповідних документів та без сплати орендної плати.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Як встановлено ст. 124 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

П. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки;

Відповідачами не надано доказів на підтвердження зареєстрованих у встановленому Законом порядку прав на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2018 року у справі № 922/3412/17 дійшла висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Натомість, колегія суддів вважає, що фактичні користувачі земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберегли у себе кошти, які мали заплатити за користування нею, зобов`язані повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у вищевказаній постанові зазначає, що особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Отже, встановивши факт використання відповідачами земельної ділянки без достатніх правових підстав, а також безпідставне збереження відповідачами коштів у розмірі орендної плати за її використання, судам необхідно застосовувати до спірних правовідносин саме приписи статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України, оскільки для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Так, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), а також у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 922/1008/15 (провадження № 3-1271гс16), від 07 грудня 2016 року у справі № 922/1009/15 (провадження № 3-1348гс 16), від 12 квітня 2017 року у справах № 922/207/15 (провадження № 3-1345гс 16) і № 922/5468/14 (провадження № 3-1347гс 16).

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи вищевикладене, оскільки ФОП Григорчук В. ОСОБА_10 . та ФОП Кузьменко О ОСОБА_11 . упродовж спірного періоду з 01.01.2017 р. по 30.06.2017 р. не уклали відповідний договір оренди землі, а отже без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберігали у себе кошти за користування нею, суд задовольняє позовні вимоги Одеської міської ради в повному обсязі

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідачів згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Одеської міської ради до Фізичної особи - підприємця Григорчук Владислава Борисовича та до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 , за учать третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про стягнення 190157,50грн. - задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) кошти у сумі 190 157 (сто дев`яносто тисяч сто п`ятдесят сім) грн. 50 коп. на користь Одеської міської ради (65004, м. Одеса, площа Думська, буд. 1, ідентифікаційний код 26597691) на рахунок - 31412544799002, банк ГУДКСУ в Одеській області, МФО - 828011, ідентифікаційний код юридичної особи 38016923, одержувач - УДКСУ у м. Одесі, Одеської області, КБК - 24060300 Інші надходження , призначення платежу: Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам

3. Стягнути солідарно з фізичної особи-підприємця Кузьменка Олександра Олеговича ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Одеської міської ради (65004, м. Одеса, площа Думська, буд. 1, ідентифікаційний код 26597691) сплачений судовий збір за подачу позову, у розмірі 2852,36 грн. на розрахунковий рахунок юридичного департаменту - 35415074034995, МФО - 828011, код 26302537, одержувач - ГУ ДКСУ в Одеській області.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повне рішення складено 25 жовтня 2019 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов