Рішення

від 17.10.2019 по справі 917/1479/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.19р. Справа № 917/1479/19

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб"юшн Карго Партс" (02222, м. Київ, вул. Закревського, 16, код ЄДРПОУ 37141112)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "РОДОНІТ" (39350, Полтавська область, Новосанжарський район, с. Дудкин Гай, вул. Перемоги, буд. 12, код ЄДРПОУ 38787447)

про стягнення 40 564.93 грн.

Суддя господарського суду Полтавської області Ореховська О.О.

Секретар судового засідання Кобець Н.С.

За участю представників сторін:

від позивача: Гриб Я.О., довіреність № 377 від 29.12.2018р.

від відповідача: не з"явився

Справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

В судовому засіданні 17.10.2019р. суд, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частину рішення та повідомив, що повне рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної і резолютивної частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автодистриб"юшн Карго Партс" (далі - ТОВ "Автодистриб"юшн Карго Партс", позивач) звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою (вх. № 1728/19 від 21.08.2019р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "РОДОНІТ" (далі - ТОВ "Виробнича компанія "РОДОНІТ", відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 40 564,93грн, з яких: 35 842,56грн. - сума основного боргу, 3 508,64 грн. - сума пені за прострочення строку виконання зобов"язання за договором, 1 213,73 грн. - 12% річних від простроченої суми за порушення грошового зобов"язання.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на порушення відповідачем договірних зобов`язань щодо проведення розрахунку за отриманий від позивача товар, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, яка до цього часу не погашена.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 27.08.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 917/1479/19. Задоволено клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження. Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 16.09.2019р. відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "Виробнича компанія "РОДОНІТ" про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, викладеного у відзиві на позов (вх. № 9722 від 13.09.2019р.). Також зазначеною ухвалою за клопотанням відповідача суд призначив справу до розгляду в судовому засіданні 17.10.2019р. з повідомленням сторін. Явка представників сторін в судове засідання обов"язковою не визнавалась. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Відповідач явку свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча про час, дату та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення - копії ухвали суду від 16.09.2019р. (а.с. 44).

13.09.2019р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 9722), в якому відповідач позовні вимоги заперечує та зазначає, що затримка з перерахуванням коштів виникла в наслідок того, що насос придбаний у позивача вже був у використанні і для перевірки його працездатності був потрібен час. Вказані умови узгоджені з представником позивача, який забезпечував виконання договору зі сторони ТОВ "Автодистриб"юшн Карго Партс". Відповідач повідомив, що згідно платіжного доручення № 114 від 28.08.2019р. перерахував позивачу в рахунок погашення заборгованості за договором грошові коштів в сумі 15 000,00грн. та зазначив, що залишок суми боргу в розмірі 20 842,56грн. ним буде перераховано позивачу до кінця вересня 2019 р. З урахуванням зазначеного відповідач вважає, що суми основного зобов"язання та пені мають бути зменшені. Також відповідач вказує, що сума в розмірі 8 800,00грн., яка заявлена позивачем як витрати пов"язані з вчинення інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки її до розгляду, не є обґрунтованою та не підтверджена належними доказами.

Позивач відповідь на відзив на надав.

Представник позивача в судовому засіданні повідомив, що сума основного боргу за договором № 14936-17/2019 від 09.04.2019р. , який покладено в основу позовних вимог, відповідачем сплачена частково, в сумі 15 000,00грн. Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача решти суми основного боргу в розмірі 20 842,56грн., 3 508,64грн. пені та 1 213,73грн. 12% річних представник позивача вказані вимоги підтримує, на їх задоволенні наполягає. Також представник позивача просить суд покласти на відповідача понесені ТОВ "Автодистриб"юшн Карго Партс" судові витрати, пов"язані з розглядом справи.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, заслухавши в судовому засіданні уповноваженого представника позивача, суд встановив наступне.

09.04.2019р. між ТОВ "Автодистриб"юшн Карго Партс" (позивач, за умовами договору - постачальник) та ТОВ "Виробнича компанія "РОДОНІТ" ( відповідач, за умовами договору - покупець) укладено Договір № 14936-17/219 (а.с. 18-23) (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов"язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, передати у власність покупця визначені цим Договором запчастини, експлуатаційні матеріали, автомобільні шини, тощо (далі - товар), а також надати шиноремонтні послуги (далі - послуги), а покупець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти товар і послуги та здійснити їх оплату (п. 1.1. Договору).

Умовами зазначеного Договору сторони узгодили, зокрема, наступне:

- номенклатура, найменування, одиниця виміру, походження товару, загальна кількість, ціна за одиницю товару, що передається за цим Договором, термін та умови передачі, визначаються у рахунках-фактурах (рахунках на оплату), товарних (видаткових) накладних, або інших передбачених чинним законодавством документах на товари, які є невід`ємною частиною Договору та остаточно узгоджуються сторонами на кожну окрему партію товару (п. 1.2.Договору);

- найменування, вартість, обсяг наданих послуг, зазначається в Актах виконаних робіт, укладених сторонами, які є невід`ємними частинами даного Договору (п. 1.3. Договору);

- загальна сума Договору складається із вартості переданого товару, що відповідає сумі всіх товарних (видаткових) накладних, та сумарної вартості наданих послуг, зазначених в Актах виконаних робіт, здійснених протягом дії даного Договору (п. 1.4. Договору);

- Поставка Товару здійснюється за погодженням Сторін на умовах:

EXW (франко завод; назва місця: склад Постачальника (правила "ІНКОТЕРМС" в редакції 2010 року) - товар переходить у власність покупця з моменту його передачі покупцю на складі постачальника. Доказом передачі товару постачальником у власність покупця є належним чином оформлена товарна (видаткова) накладна;

FCA (франко-перевізник) (правила "ІНКОТЕРМС" в редакції 2010 року) - товар переходить у власність покупця з моменту передачі товару постачальником перевізнику на складі постачальника. Вибір перевізника здійснюється покупцем на власний розсуд. З моменту передачі товару перевізнику обов`язки постачальника перед покупцем вважаються виконаними у повному обсязі та належним чином, а ризики загибелі, втрати пошкодження або знищення товару переходять до токупця. Доказом передачі товару перевізнику є належним чином оформлених товарної (видаткової) накладної та товарно-транспортної накладної, що разом засвідчують факт передачі постачальником товару покупцю (п. 2.3. Договору);

- погодження сторонами кількості, номенклатури, асортименту та ціни товару відбувається за їх взаємною: згодою шляхом переговорів та фіксується у товарних (видаткових) накладних і рахунках на оплату, що являються невід`ємними складовими даного Договору, без складання специфікацій (п. 2.4. Договору);

- покупець, підписуючи товарну (видаткову) накладну, виявляє згоду на прийняття товару відповідно до попередньої домовленості із постачальником та позбавляється права заявляти щодо невідповідності поставленого товару за кількістю, номенклатурою, асортиментом та ціною. Сторони домовилися, що уповноважуючи певну особу на прийняття товару від постачальника, у тому числі перевізника, покупець тим самим уповноважує таку особу підписувати відповідні документи на товар: товарні (видаткові) накладні, товарно-транспортні накладні тощо (п. 2.5. Договору);

- датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженими представниками Сторін товарної (видаткової) накладної, що засвідчує прийняття товару покупцем від постачальника. При цьому печатка покупця може не використовуватися, якщо факт невикористання печатки в господарській діяльності підтверджений установчими документами покупця (п. 2.6. Договору);

- ціна на товар і послуги погоджується сторонами у кожному окремому випадку і вказується у товарних (видаткових) накладних, товарно-транспортних накладних, замовленнях-нарядах та Актах виконаних робіт, які є невід`ємною частиною даного Договору (п. 3.1. Договору);

- за домовленістю сторін товар продається на умовах попередньої оплати або на умовах відстрочення платежу в межах кредитного ліміту. Кредитним лімітом вважається сума, на яку постачальник може поставити товар на умовах домовленого відтермінування. В залежності від загальної суми щомісячних замовлень покупця, постачальник визначає суму кредитного ліміту (п. 3.2. Договору);

- у випадку продажу товару на умовах попередньої оплати постачальник одночасно з підтвердженням замовлення надає покупцю рахунок на оплату (п. 3.3. Договору);

- якщо продаж товару здійснюється на умовах відстрочення платежу в межах кредитного ліміту, термін такого відстрочення зазначається у товарній (видатковій) накладній. У такому разі Товар має бути сплачений не пізніше останнього дня відтермінування включно на підставі рахунку на оплату, який надається постачальником покупцю разом з товарною (видатковою) накладною. Підписання покупцем або уповноваженою ним особою на прийняття товару товарної (видаткової) накладної є належним підтвердженням факту отримання ним рахунку на оплату (п. 3.4. Договору);

- оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальнику (п. 3.6. Договору);

- зобов`язання Покупця за цим Договором щодо оплати поставленого товару вважається виконаним з моменту зарахування коштів на рахунок постачальника (пункт 3.7. Договору);

- сторони домовились, що в разі прострочення платежу з боку покупця постачальник має право припинити подальші відвантаження на його адресу до отримання повної оплати за відвантаженими, але не оплаченими в строк партіями товару, а також перейти до роботи з покупцем на умовах 100% попередньої оплати (п. 3.8. Договору);

- за порушення грошового зобов`язання за цим Договором більше 3-х календарних днів, покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ до суми простроченого платежу за весь період такого прострочення (п. 5.2. Договору);

- сторони домовились, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання, передбаченого цим Договором, винна Сторона несе відповідальність, встановлену статтею 625 ЦК України, а саме: той хто прострочив виконання грошового зобов`язання має сплатити на користь іншої Сторони за Договором суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 12% річних від простроченої суми (п. 5.3. Договору);

- Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 31 грудня 2019 року (п. 8.2. Договору);

- якщо протягом 1- го місяця до закінчення терміну дії даного Договору жодна зі сторін не заявить про намір змінити його умови або припинити його дію, Договір вважається продовженим на 1 календарний рік і так рік за роком (п. 8.3. Договору);

Договір скріплений підписами уповноважених осіб та печатками обох сторін.

На виконання умов Договору позивач відвантажив відповідачу товар на загальну суму 35 842,56грн., що підтверджується видатковою накладною № SI0001636405 від 09.04.2019р. (а.с. 25) та виставив рахунок на оплату отриманого товару №S0003718001 від 09.04.2019р. (а.с. 24).

За змістом вищезгаданої видаткової накладної оплату відвантаженого товару відповідач мав здійснити до 09.05.2019р.

Всупереч взяти на себе договірним зобов`язанням відповідач оплату товару не здійснив, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 35 849,56грн., яку позивач і просить стягнути з відповідача.

Також, за неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3 508,64грн. пені за період з 09.05.2019р. по 19.08.2019р. та 1 213,73грн. 12% річних від простроченої суми за порушення грошового зобов"язання за період з 09.05.2019р. по 19.08.2019р.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями ст.ст. 627, 628 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи правову природу укладеного між сторонами Договору № 14936-17/2019 від 09.04.2019р., кореспондуючи права та обов`язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини поставки та договору купівлі-продажу.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).

За приписами ст. 692, ст. 693 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Статтею 629 ЦК України встановлена обов`язковість договору для виконання сторонами.

Факт поставки позивачем товару підтверджується матеріалами справи та відповідачем не заперечується.

Відповідач, в порушення своїх зобов`язання за Договором, оплату поставленого товару не здійснив, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 35 849,56грн.

Після звернення позивача з позовом до суду відповідач в рахунок сплати заборгованості за Договором № 14936-17/2019 від 09.04.2019р. перерахував позивачеві грошові кошти в сумі 15 000,00грн. згідно платіжного доручення № 114 від 28.08.2019р. (а.с. 35).

Вказана обставина є підставою для закриття провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 15 000,00 грн., згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, яким передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

З урахуванням зазначеного, залишок заборгованості відповідача за поставлений товар становить 20 842,56грн.

Доказів того, що відповідач здійснив оплату поставленого позивачем товару у повному обсязі матеріали справи не містять.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 20 842,56грн.

За неналежне виконання відповідачем умов Договору позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3 508,64грн. пені за період з 09.05.2019р. по 19.08.2019р. та 1 213,73грн. 12% річних від простроченої суми грошового зобов`язання (розрахунок наведено в тексті позовної заяви).

Відповідач контррозрахунок пені та 12% річних суду не надав.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 ЦК України та ст. 199 ГК України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 ГК України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В п. 5.2. Договору сторони узгодили, що за порушення грошового зобов`язання за цим Договором більше 3-х календарних днів, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ до суми простроченого платежу за весь період такого прострочення.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що заявлений до стягнення розмір пені в сумі 3 508,64грн. відповідає вимогам ЦК України, ГК України та умовам Договору (перевірка правильності розрахунку здійснена за допомогою калькулятора підрахунку штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон").

У відзиві на позов позивач вважає, що сума пені має бути зменшена, проте жодних підстав в обґрунтування зменшення пені відповідач не навів, контррозрахунок пені суду не надав.

На підставі умов Договору та ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 213,73грн. 12 % річних за період 09.05.2019р. по 19.08.2019р.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов"язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами договору сторони визначили, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання, передбаченого цим Договором, винна Сторона несе відповідальність, встановленої статтею 625 ЦК України, а саме: той хто прострочив виконання грошового зобов`язання має сплатити на користь іншої Сторони за Договором суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 12% річних від простроченої суми.

Одночасно суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 12% річних суд прийшов до висновку, що заявлений розмір річних відповідає вимогам чинного законодавства і є правомірним (перевірка правильності розрахунку здійснена за допомогою калькулятора підрахунку штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон").

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 15 000,00 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України. Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 20 842,56грн. основного боргу, 3 508,64 грн. пені та 1 213,73 грн. 12% річних обґрунтовані, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Також у позовній заяві позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати в сумі 8 800,00грн., понесені позивачем у зв`язку з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 , ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3)пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За приписами ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже від учасника справи вимагається надання належних доказів щодо понесених судових витрат.

Згідно таблиці судових витрат (п. 2.4), наведеній в прохальній частині позовної заяви, судовими витратами, пов"язаними з розглядом справи в сумі 8 800,00грн. які позивач просить суд покласти на відповідача, позивач зазначає: "пов"язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки її до розгляду". При цьому, позивач не зазначив перелік таких витрат, не надав їх розрахунок, а також не подав до суду жодного доказу на підтвердження реального понесення цих витрат.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов до висновку, що судові витрати в сумі 8 800,00грн., понесені позивачем у зв`язку з розглядом справи, документально не обґрунтовані, а тому не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл судового збору суд виходить з наступного.

Суд встановив, що спір доведено до суду з вини відповідача, відповідачем сума боргу перед позивачем погашена лише частково і лише після звернення позивача до суду, а тому, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору судом покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 129, 231 (п. 2 ч. 1), 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "РОДОНІТ" (39350, Полтавська область, Новосанжарський район, с. Дудкин Гай, вул. Перемоги, буд. 12, код ЄДРПОУ 38787447) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб"юшн Карго Партс" (02222, м. Київ, вул. Закревського, 16, код ЄДРПОУ 37141112) 20 842,56грн. основного боргу, 3 508,64грн. пені, 1 213,74грн. 12% річних, а також 1 921,00грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Закрити провадження в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 15 000,00грн.

4. Відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з розглядом справи в сумі 8 800,00грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 25.10.2019р.р.

Суддя О.О. Ореховська