Рішення

від 23.10.2019 по справі 918/544/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/544/19

Господарський суд Рівненської області у складі: суддя Романюк Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Стафійчук К.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнеукрбуд-Реставрація"

про стягнення коштів та повернення майна

За участю представників сторін:

від позивача: представник Поляк І.В. (довіреність 649-юд від 11.02.2019 р.);

від відповідача: представник не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Рівнеазот" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнеукрбуд-Реставрація" (далі - Відповідач) в якому просить стягнути заборгованість за договором у розмірі 13 588,06 грн, пеню у розмірі 966,89 грн, неустойку у розмірі 7 572,10 грн та зобов`язати повернути ПрАТ "Рівнеазот" нерухоме майно (підвальне приміщення), що знаходиться за адресою вул. Кн. Острозького, 10, інв. № 002490Ж, 610,5 м.кв.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що 23.10.2018 р. між ПрАТ "Рівнеазот" та ТОВ "Рівнеукрбуд-Реставрація" укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 738.

Відповідач всупереч вимогам закону та умовам Договору оренди нежитлового приміщення № 738 від 23.10.2018 року не здійснював належним чином плату за користування майном та сплату комунальних послуг, внаслідок чого, за твердженням позивача, утворилась заборгованість за Договором у розмірі 13 588,06 грн.

Разом з тим, Позивач зазначає, що 03.05.2019 року останній звертався до Відповідача про намір розірвати договір оренди у випадку не сплати заборгованості. 15.05.2019 року Позивач на адресу Відповідача направив претензію з вимогою про стягнення заборгованості, попередив про розірвання договору та повернення орендованого майна, яка отримана та проігнорована Відповідачем.

Крім того, за період прострочення виконання Відповідачем зобов`язань щодо орендної плати Позивач нарахував та просить суд стягнути з Відповідача 966,89 грн. пені та 7 572,10 грн. неустойки.

Відповідач відзиву у строки і порядку, визначені ухвалою суду від 28.08.2019 року, не надав, а відтак розгляд справи здійснюється за наявними матеріалами.

Заяв і клопотань від сторін не надходило.

Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 08.08.2019 року позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнеукрбуд-Реставрація" про стягнення коштів та повернення майна, залишено без руху. Надано Приватному акціонерному товариству "Рівнеазот" 10-денний строк з дня отримання даної ухвали через відділ канцелярії та документального забезпечення Господарського суду Рівненської області подати докази сплати судового збору за подання позовної заяви за вимогу майнового характеру та за вимогу немайнового характеру у встановленому законом порядку та розмірі, зокрема у розмірі 3 842,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 28.08.2019 року, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено розгляд справи на "18" вересня 2019 р.

Ухвалою господарського суду від 18.09.2019 року оголошено в судовому засіданні перерву до "09" жовтня 2019 р.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 09.10.2019 р. відкладено розгляд справи на "23" жовтня 2019 р.

Представник Позивача в судовому засіданні 23.10.2019 року підтримав позовні вимоги, з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник Відповідача в судове засідання 23.10.2019 року не з`явився, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив. До господарського суду повернулися ухвали суду від 28.08.2019 р., від 18.09.2019 р. та від 09.10.2019 р., які направлялися на адресу Відповідача, вказану в позовній заяві - АДРЕСА_1 , з відміткою поштового відділення "за закінчення встановленого строку зберігання".

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема Позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

За таких обставин, Відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності Відповідача та відзиву з його боку за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши зібрані у справі докази, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

23 жовтня 2018 року між ПрАТ "Рівнеазот" (Орендодавець) та ТОВ "Рівнеукрбуд-Реставрація" (Орендар) укладено Договір № 738 оренди нежитлового приміщення (далі - Договір), за умовами якого Орендодавець передає в строкове платне користування приміщення за адресою: м. Рівне, вул. Кн. Острозького 10, площею 32,6 м 2 , в подальшому - Майно, а Орендар вносить плату за користування Майном в розмірі та на умовах, передбачених даним Договором (п. 1.1. Договору).

Склад і вартість орендованого Майна містяться у акті приймання - передачі (Додаток № 1), який є невід`ємною частиною даного Договору. Мета оренди: використання під офіс (п. п. 1.2. та 1.3. Договору).

Відповідно до п. п. 2.1. - 2.4. Договору, передача Майна в оренду здійснюється за актом приймання - передачі (Додаток № 1), який є невід`ємною частиною даного договору. Майно, що орендується, вважається переданим в оренду з моменту підписання акта приймання - передачі. Після закінчення строку оренди, або в разі дострокового припинення дії договору Орендар на протязі 3-х робочих днів повертає Орендодавцю прийняте в оренду Майно по акту приймання - передачі, в якому зазначається його стан на момент повернення. Орендоване Майно повинно бути повернуте Орендодавцю в тому стані, в якому було передане, з врахуванням нормального зносу та проведених ремонтів.

Згідно з п. 3.1. та п. 3.2. Договору, орендна плата за базовий місяць оренди становить 1700,74 грн в тому числі ПДВ 283,46 грн (базовий місяць - це перший місяць оренди). Розмір плати за кожний наступний місяць визначається Орендодавцем шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на офіційний індекс інфляції за попередній місяць. Відшкодування вартості комунальних послуг здійснюється на підставі показів облікових приладів і діючих тарифів, а в разі їх відсутності або несправності - згідно розрахунків вартості комунальних послуг, складених Орендодавцем відповідно до чинного законодавства.

Пунктом 3.3. Договору сторони погодили, що розрахунки за даним Договором здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця на ПрАТ "Рівнеазот", код ЄДРПОУ 05607824, поточний рахунок НОМЕР_1 в АБ "Кліринговий дім" в м. Києві, МФО банку 300647, щомісячно до 20 числа місяця, наступним за звітним згідно виставлених рахунків.

Розмір орендної плати, плати за комунальні послуги може бути змінено в разі зміни цін і тарифів, які встановлюються централізовано; зміни актів, що належать до внутрішньо - організаційної діяльності товариства; введення обов`язкових зборів і платежів та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України. У разі закінчення строку дії даного договору орендна плата вноситься Орендарем відповідно до п. 6.2 до дня фактичної передачі Майна Орендодавцю за актом приймання - передачі орендованого Майна (п. п. 3.4., 3.5. Договору).

Пунктом 6.2. Договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасного повернення майна орендодавцю після закінчення строку дії Договору, Орендар зобов`язується внести орендну плату в подвійному розмірі за час прострочення.

Відповідно до п. 6.3. Договору за несвоєчасне внесення орендної плати, послуг та інших платежів за Договором Орендар сплачує на користь Орендодавця пеню в розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

Згідно з п. п. 7.1. та 7.2. Договору строк оренди складає 2 роки 11 місяців з моменту підписання акту приймання - передачі Майна. Даний договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє по 30 вересня 2021 року, а в частині розрахунків - до повного виконання.

Договір може бути достроково розірваний за письмовою згодою сторін або за рішенням суду у випадках, передбачених чинним законодавством. Договір може бути достроково розірваний Орендодавцем в односторонньому порядку якщо: Орендар не вносить орендну плату протягом 3-х місяців підряд (п. 9.1 та п. п. 9.2.1. п. 9.2 Договору).

Відповідно до акту приймання - передачі майна в оренду від 01.11.2018 року ПрАТ "Рівнеазот" передав, а ТОВ "Рівнеукрбуд - Реставрація" прийняв в тимчасове платне користування станом на 01.11.2018 р. наступні основні фонди (приміщення): підвальне приміщення (вул.. Кн. Острозького, 10), Інв. № 002490Ж, загальною площею 610,5 м. кв., в т. ч. оренда - 32,6 м. кв.

Вказані Договір та кат приймання - передачі майна в оренду підписані повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.

Згідно актів надання послуг: № 2264 від 30.11.2018 р. на суму 1700,74 грн, № 2287 від 30.11.2018 р. на суму 475,70 грн, № 2394 від 31.12.2018 р. на суму 1724,41 грн, № 2415 від 31.12.2018 р. на суму 1754,90 грн, та рахунків: № 2394 від 31.12.2018 р. на суму 1724,41 грн; № 2415 від 31.12.2018 р. на суму 1754,90 грн; № 65 від 31.01.2019 р. на суму 1738,10 грн, № 89 від 31.01.2019 р. на суму 866,30 грн, № 195 від 28.02.2019 р. на суму 1755,31 грн, № 220 від 28.02.2019 р. на суму 735,25 грн, № 327 від 31.03.2019 р. на суму 1763,92 грн, № 352 від 31.03.2019 р. на суму 858,50 грн, № 459 від 30.04.2019 р. на суму 1779,96 грн, № 485 від 30.04.2019 р. на суму 504,46 грн, № 598 від 28.05.2019 р. на суму 1623,96 грн, № 627 від 28.05.2019 р. на суму 183,73 грн, за період з листопада 2018 по травень 2019 року позивачеві нарахована орендна плата та плата за послуги (компенсація плати за електроенергію, відшкодування витрат на утримання будинків та компенсація плати за опалення) на загальну суму 17 465,24 грн., які відповідачем оплачені частково у сумі 3 877,18 грн.

Згідно з п. 3.3. Договору передбачено, що розрахунки за даним Договором здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця щомісячно до 20 числа місяця, наступним за звітним згідно виставлених рахунків.

Таким чином, відповідач повинен був оплачувати оренду плату та комунальні послуги позивачу не пізніше 20 (двадцятого) числа місяця, наступним за звітним.

Доказів сплати відповідачем грошових коштів у загальному розмірі 13 588,06 грн. відповідачем суду не надано.

15.05.2019 року Позивачем було направлено Відповідачу лист Про розірвання договору оренди та стягнення суми боргу (№ 1388 від 15.05.2019 року), відповідно до якого повідомив ТОВ "Рівнеукрбуд-Реставрація" про розірвання Договору оренди нежитлового приміщення № 738 від 23.10.2018 р. в односторонньому порядку, згідно п..п. 9.2.1. п. 9.2. Договору та ст.. 782 ЦК України та просив звільнити орендоване приміщення та повернути ПрАТ "Рівнеазот" в стані, і якому було передане в оренду (п. 2.4 Договору). Крім того, в даному листі позивач зазначив та просив погасити заборгованість (по орендній платі та комунальним платежам), що виникла у зв`язку з невиконанням Орендарем умов Договору до 20.05.2019 р. Даний лист отримано ТОВ "Рівнеукрбуд-Реставрація" 28.05.2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 33017 0071177 4, та залишений без відповіді та задоволення.

Враховуючи порушення Відповідачем термінів орендної оплати та комунальних послуг за договором № 738 оренди нежитлового приміщення від 23.10.2018 р., Позивачем відповідно до п. 6.2 та п. 6.3 Договору та заявлено до стягнення з відповідача 966,89 грн - пені та кошти у розмірі 7 572,10 грн за несвоєчасне повернення майна, згідно доданого розрахунку.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами ч. 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу вимог ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 525 та частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 3 ст. 285 ГК України передбачено, що Орендар зобов`язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно з ч. 1 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Частиною 1 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 ЦК України).

Аналогічний обов`язок орендаря щодо внесення орендної плати, як зазначалося, передбачений п. 3.3. Договору.

Одним із основних обов`язків орендаря за договором оренди є сплата орендної плати.

За змістом п. 3.3. Договору розрахунки за даним Договором здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця щомісячно до 20 числа місяця, наступним за звітним згідно виставлених рахунків.

Тобто, ключовим в даному випадку є те, що сторони не визначили чіткий розмір орендної плати, визначивши, що він в подальшому буде узгоджуватися сторонами у відповідних рахунках.

Судом встановлено, що відповідач всупереч умовам договором в повному обсязі не сплачував орендної плати.

Як визначено п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно із ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

З аналізу вищезазначеної статті, істотне порушення наймачем такої умови договору найму майна, як внесення орендної плати, є достатньою підставою для дострокового розірвання вказаного договору найму.

Позивач, згідно умов договору та ст. 282 ЦК України, листом № 1388 від 15.05.2019 року "Про розірвання договору оренди та стягнення суми договору" повідомив відповідача про розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 738 від 23.10.2018 р. в односторонньому порядку та просив погасити заборгованість по орендній платі та комунальним платежам у термін до 20.05.2019 р.

Згідно приписів ч. 4 ст. 291 ГК України передбачено, що правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

За приписами ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

У свою чергу, за приписами ч. 2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Вказана норма є імперативною та не передбачає розсуду сторін щодо врегулювання наслідків неповернення речі після припинення договору оренди в інший спосіб.

Отже, на рівні чинного законодавства передбачений єдиний правовий наслідок неповернення майна за договором найму після його припинення - право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Інші наслідки, зокрема права на нарахування орендної плати чи стягнення пені після припинення зобов`язань за договором оренди, ГК України, ЦК України не містять.

При цьому обов`язковою і необхідною умовою для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України, відповідно до вимог ст. 614 ЦК України є наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання (постанова Верховного Суду України від 02.09.2014 року у справі № 3-85гс14).

У свою чергу, за ч. 2 ст. 614 ЦК України Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Судом установлено, що відповідач жодних заходів, пов`язаних із добровільною передачею орендованого майна після розірвання договору не вчинив, що свідчить про наявність вини відповідача щодо неповернення предмета договору найму.

Судом враховано, що відповідач не надав жодних доказів, як це передбачено правилами ч. 2 ст. 614 ЦК України, на спростування своєї вини.

Відповідно до довідки ПрАТ "Рівнеазот" від 01.08.2019 року, сума орендної плати по договору№ 738 від 23.10.2018 року за період з 29.05.2019 року по 31.07.2019 року становить 3 786,05 грн.

Пунктом 6.2. Договору сторони передбачили, що обов`язок Орендаря, у випадку несвоєчасного повернення майна Орендодавцю після закінчення строку дії Договору, внести орендну плату в подвійному розмірі за час прострочення.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що у період з 29.05.2019 року по 31.07.2019 року у Позивача виникло право на стягнення неустойки у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 785 ЦК України та п. 6.2. Договору, відтак вимоги Позивача про стягнення неустойки у розмірі 7 572,10 грн (3 786,05 грн.х 2 = 7 572,10 грн) є обґрунтованими та правомірними.

Зі змісту ст. 653 ЦК України вбачається, що розірвання договору не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов`язаннями, що виникли до розірвання договору, в тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) грошових зобов`язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Також судом взято до уваги положення чинного законодавства що регулюють порядок застосування забезпечення виконання зобов`язання у вигляді пені, а також відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Згідно з положеннями пункту 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як унормовано положеннями частини 2 статті 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтями 546, 549 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань").

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 2.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17 грудня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань".

Враховуючи вищевикладене, зазначений розмір пені має бути обрахований з урахуванням обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України згідно із Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", незважаючи на встановлений у договорі спосіб обчислення пені.

Перевіривши правильність розрахунку пені, суд зазначає, що вказаний розрахунок Позивачем зроблено не вірно, проте суд здійснивши перерахунок цих нарахувань у визначених позивачем періодах, констатує, що заявлена позивачем сума є меншою ніж сума розрахована судом, а тому вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача пені на загальну суму 966,89 грн є обґрунтованими.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених поданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та про стягнення з Відповідача на користь Позивача 13 588,06 грн заборгованості згідно Договору № 738 оренди нежитлового приміщення від 23.10.2018 р., 966,89 грн пені та 7 572,10 грн неустойки.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).

Як встановлено судом, спір у цій справі виник внаслідок неправильних дій - Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнеукрбуд-Реставрація", а тому, судові витрати у справі покладаються саме на цю особу.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" (33017, Рівненська обл., Рівне-17, код ЄДРПОУ 05607824) задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнеукрбуд-Реставрація" (33010, м. Рівне, вул. Макарова, буд. 4, кв. 25, код ЄДРПОУ 34021290) на користь Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" (33017, Рівненська обл., Рівне-17, код ЄДРПОУ 05607824) 13 588,06 грн (тринадцять тисяч п`ятсот вісімдесят вісім гривень 06 коп.) заборгованості згідно Договору № 738 оренди нежитлового приміщення від 23.10.2018 р., 966,89 грн (дев`ятсот шістдесят шість гривень 89 коп) пені, 7 572,10 грн (сім тисяч п`ятсот сімдесят дві гривні 10 коп) неустойки та 3 842,00 грн (три тисячі вісімсот сорок дві гривні 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнеукрбуд-Реставрація" (33010, м. Рівне, вул. Макарова, буд. 4, кв. 25, код ЄДРПОУ 34021290) повернути Приватному акціонерному товариству "Рівнеазот" (33017, Рівненська обл., Рівне-17, код ЄДРПОУ 05607824) нерухоме майно (підвальне приміщення), що знаходиться за адресою м. Рівне. вул. Кн. Острозького, 10, Інв. № 002490Ж, загальною площею 610,5 м. кв.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Позивач (стягувач): Приватне акціонерне товариство "Рівнеазот" (33017, Рівненська обл., Рівне-17, код ЄДРПОУ 05607824).

Відповідач (боржник): Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнеукрбуд-Реставрація" (33010, м. Рівне, вул. Макарова, буд. 4, кв. 25, код ЄДРПОУ 34021290).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників.

Повне рішення складено та підписан 24 жовтня 2019 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Романюк Р.В.