Рішення

від 24.10.2019 по справі 920/747/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.10.2019 Справа № 920/747/19 Господарський суд Сумської області у складі судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Данілової Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи №920/747/19 в порядку загального позовного провадження

за позовом: приватного підприємства Агросервіс Суми-Насіння (вул. Заозерна, буд. 39, с. Сад, Сумський район, Сумська область, 42343, ідентифікаційний код 31232256),

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю Суми Трейд (вул. Гагаріна, буд. 9, м. Суми, 40000, ідентифікаційний код 40689462),

про стягнення 243923,13 грн. заборгованості по сплаті орендної плати за договором оренди складу № 1 від 01.04.2017, укладеного між сторонами, та зобов`язати повернути приміщення,

представники учасників справи:

позивача - адвокат Шевченко В.А. за довіреністю б/н від 28.08.2019,

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду звернулося ПП Агросервіс Суми-Насіння з позовом до ТОВ Суми Трейд , у якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в розмірі 127500,00 грн., пеню в розмірі 20934,45 грн., штраф у розмірі 7500,00 грн., втрачену вигоду у розмірі 29329,56 грн., неустойку у розмірі 58659,12 грн., та зобов`язати відповідача повернути позивачу приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 Сад, вул. Шкільна, та складається з лабораторії - коридору - 8,2 м 2 , топочної - 14,2 м 2 і селекційного комплексу загальною площею 502 м 2 разом з прилеглою територією протягом трьох днів з моменту ухвалення судом рішення в цій справі.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди від 01.04.2017 № 1, укладеним між сторонами щодо своєчасного та в передбаченому договором розмірі сплати орендної плати, в зв`язку з чим утворилась заборгованість у загальному розмірі 243923,13 грн., в тому числі штрафні санкції, які позивач просить стягнути в судовому порядку.

Ухвалою суду від 17.07.2019 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

31.07.2019 від позивача через канцелярію суду надійшла заява б/н від 31.07.2019 (вх. № 6267) на виконання ухвали від 17.07.2019 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 02.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 920/747/19 та призначено підготовче засідання на 29.08.2019.

Ухвалою суду від 29.08.2019 у справі № 920/747/19 відкладено підготовче засідання на 26.09.2019, а ухвалою від 26.09.2019 у даній справі продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 30.10.2019 та відкладено підготовче засідання на 10.10.2019.

01.10.2019 до суду надійшла заява представника позивача, в якій останній просить суд провести судове засідання без його участі, закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті.

Відповідно до вимог частини другої статті 185 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи, що судом було вчинено всі дії в межах підготовчого провадження з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, суд ухвалою від 10.10.2019 постановив закрити підготовче провадження у справі № 920/747/19 та призначити справу до судового розгляду по суті на 24.10.2019, 11:20 з повідомленням учасників справи.

Відповідач відзиву на позов не подав, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Копії вищезазначених ухвал судом направлено на адресу відповідача, яка зазначена позивачем у позовній заяві, а саме: АДРЕСА_2 , м. Суми, АДРЕСА_3 , повернуто відділенням поштового зв`язку на адресу господарського суду Сумської області з відмітками: за закінченням терміну зберігання , за зазначеною адресою не знаходиться .

Частиною четвертою статті 89 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) визначено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини першої статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який зроблено судом, у відповідності до вимог статті 11 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , за запитом № 1005784056 від 25.09.2019, відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Суми Трейд знаходиться за адресою: 40000, м. Суми, вул. Гагаріна, 9.

Згідно з пунктами 4, 5 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 за № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Відповідно до частини сьомої статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Виходячи з наведеного, суд зазначає, що адреса товариства з обмеженою відповідальністю Суми Трейд на конвертах, в яких були направлені копії ухвал суду (40000, м. Суми, вул. Гагаріна, 9) співпадає з зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою та з зазначеною у позовній заяві.

З огляду на правильність наявної в матеріалах справи адреси товариства з обмеженою відповідальністю Суми Трейд та враховуючи те, що від відповідача не надходили клопотання або заяви про зміну його місцезнаходження, суд дійшов висновку, що відповідно до пункту 4 частини шостої статті 242 ГПК України, ухвали суду від 02.08.2019, від 29.08.2019, від 26.09.2019 та від 10.10.2019 у справі № 920/747/19 вважаються врученими відповідачу.

Тому відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи господарським судом Сумської області.

Згідно зі статті 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Відповідно до статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник.

З огляду на те, що розгляд справи неодноразово відкладався на стадії підготовчого провадження у зв`язку з нез`явленням представника відповідача у судове засідання, неподання ним відзиву на позов та не повідомлення ним суду поважності причин неявки в судове засідання, а також враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за відсутності представника відповідача у відповідності до вимог частини другої статті 178 ГПК України.

Судовий процес на виконання вимог статті 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у цій справі прийнято в нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 24.10.2019 на підставі статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.

01.04.2017 між сторонами укладено договір оренди складу № 1 (надалі - договір), за умовами якого позивач передає, а відповідач приймає у тимчасове володіння та користування приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , б/н, загальною площею 22,4 м 2 та складається з лабораторії - коридору - 8,2 м 2 , топочної - 14,2 м 2 і селекційного комплексу загальною площею 502 м 2 , разом з прилеглою територією для виробництва пиломатеріалу та зберігання матеріальних цінностей.

Пунктом 2.1 договору визначено, що приміщення надається в оренду на строк 12 місяців з моменту прийняття його за актом приймання-передачі, що є невід`ємною частиною договору.

01.04.2017 між сторонами договору оренди підписано акт приймання-передачі вищезазначеного приміщення.

За приписами пункту 3 договору орендна плата за місяць користування приміщенням становить 8500,00 грн. та додатково оплачуються комунальні послуги (згідно лічильників), які будуть включені до вартості орендної плати. Орендна плата сплачується в безготівковому порядку, не пізніше 10 числа кожного місяця, що слідує за поточним. Розмір орендної плати може бути переглянуто на вимогу позивача, в залежності від інфляції та зміни умов на ринку. Оплата комунальних послуг (витрат на постачання електроенергії та води) здійснюється відповідачем своєчасно на підставі рахунків, які включаються до вартості орендної плати, виставлених позивачем. Оплата проводиться протягом 5 днів з моменту отримання відповідачем рахунку. Оренда плата сплачується за перший та останній місяць з урахуванням авансового платежу за електроенергію та воду на момент підписання акту прийому-передачі приміщення.

Пунктом 5.2 договору передбачено, зокрема, що відповідач зобов`язаний сплачувати позивачеві орендну плату в розмірі та в термін встановлені договором.

За умовами пункту 6 договору після закінчення строку оренди, визначеного договором, відповідач зобов`язаний передати позивачу приміщення протягом трьох днів з моменту закінчення строку оренди за актом здачі-приймання. Приміщення вважається фактично переданими позивачеві з моменту підписання акта здачі-приймання. Оплата оренди та комунальних послуг відповідачем здійснюється по день фактичного звільнення приміщення з урахуванням пункту 2.5 договору.

Згідно з пунктами 9.1, 9.3 договору він набуває чинності з моменту підписання акта здачі-приймання і діє протягом 12 місяців. Зміни в цей договір можуть бути внесення за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору. Зміни та доповнення, додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані уповноваженими представниками сторін.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач у порушення пункту 6 договору приміщення не звільнив та не повернув за актом здачі-приймання позивачеві, як передбачено умовами цього договору, продовжив користуватися орендованим приміщенням після закінчення дії договору оренди.

Крім наведеного, в порушення вимог пунктів 3, 5.2, 6 договору та статей 526, 530, частини п`ятої статті 762 ЦК України відповідач не виконав свої грошові зобов`язання перед позивачем зі сплати орендної плати в сумі 127500,00 грн. за період з січня місяця 2018 року по 01 квітня 2019 року.

Відповідно до приписів статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов`язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною сьомою статті 180 ГК України визначено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Згідно з частиною шостої статті 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 759, 762 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до статей 526, 629 ЦК України, пункту 1 статті 193 ГК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони відповідно до статті 6 цього Кодексу є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять пункти (умови), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Отже, усі умови договору навіть ті, що не є обов`язковими для того чи іншого виду договору, проте погоджені сторонами та містяться у договорі, є обов`язковими для виконання сторонами за договором.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Під виконанням зобов`язань слід розуміти здійснення кредитором і боржником дій щодо реалізації прав та обов`язків, що випливають з договору.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушення зобов`язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

За змістом статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Частиною першою статті 631 ЦК України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

У відповідності до частини першої статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 764 ЦК України унормовано, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

04.04.2019 позивач, з огляду на норми статті 764 ЦК України, листом за № 60 повідомив відповідача про розірвання договору оренди у зв`язку з несплатою орендної плати та про необхідність погашення існуючої заборгованості з орендних платежів до 10.04.2019, що свідчить про те, що позивач скористався своїм правом щодо надання протягом одного місяця після закінчення строку договору найму заперечень проти його подальшого поновлення на той самий строк. Проте зазначений лист позивача залишено відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, укладений між сторонами договір оренди складу № 1 від 01.04.2017 припинив свою дію 02.04.2019.

Належних та допустимих доказів продовження дії договору оренди складу № 1 від 01.04.2017 в установленому законом та договором порядку матеріали даної справи не містять.

Згідно зі статтею 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), якій підписується сторонами договору. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Як зазначалося раніше, у відповідності до пункту 6 договору після закінчення строку оренди, визначеного договором, відповідач зобов`язаний передати позивачу приміщення протягом трьох днів з моменту закінчення строку оренди за актом здачі-приймання. Приміщення вважається фактично переданими позивачеві з моменту підписання акта здачі-приймання. Оплата оренди та комунальних послуг відповідачем здійснюється по день фактичного звільнення приміщення з урахуванням пункту 2.5 договору.

Враховуючи наведені обставини, зокрема те, що відповідач не надав суду обґрунтованих заперечень (відзиву) щодо позову, факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем з орендної плати за період з 01.01.2018 по 01.04.2019 в сумі 127500,00 грн. повністю підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати в сумі 127500,00 грн. визнаються судом правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошового зобов`язання позивач також вимагає стягнути з відповідача на його користь пеню в сумі 20934,45 грн. за загальний період з 01.01.2018 по 01.07.2018, штраф в сумі 7500,00 грн. - з 01.01.2018 по 01.04.2019, втрачену вигоду в сумі 29329,56 грн. та неустойку в сумі 58659,12 грн. - з 02.04.2019 по 15.07.2019. На підтвердження розміру пені, штрафу, неустойки та втраченої вигоди позивачем здійснено відповідні розрахунки.

Відповідно до пункту 7.3 договору у випадку заборгованості з виплати орендної плати відповідач сплачує позивачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від заборгованої суми.

Пунктом 7.4 договору сторони погодили, що у разі порушення взятих на себе зобов`язань, передбачених пунктом 5.2 договору, відповідач крім виконання своїх зобов`язань, сплачує позивачу штраф у розмірі 500,00 грн. за кожен факт порушення.

Оскільки загальний строк несплати орендної плати за користування орендованим приміщенням становить 15 місяців (з 01.01.2018 по 01.04.2019), розмір штрафу складає 7500,00 грн.

Згідно з пунктом 1 статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до положень статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) с грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 № 3-88гс11.

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Преамбулою Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За умовами частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Період прострочення характеризується пасивною поведінкою суб`єкта господарських відносин, протягом якого він не вчиняє дій, спрямованих на реалізацію визначеного умовами укладеного між сторонами правочину змісту зобов`язання.

Враховуючи факт невиконання відповідачем умов договору щодо своєчасної сплати орендних та комунальних платежів, оскільки права позивача щодо стягнення з відповідача пені та штрафу передбачено діючим законодавством України та умовами укладеного між сторонами договору, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 7500,00 грн. та пені в сумі 20934,45 грн. правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною другою статті 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до наведеного позивачем розрахунку загальна сума неустойки з урахуванням подвійного розміру орендної плати за період з 02.04.2019 по 15.07.2019 становить 58659,12 грн.

При цьому слід врахувати, що згідно з частиною другою статті 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної оплати за користування річчю за час прострочення. Тобто, чинним цивільним законодавством передбачено настання в разі неповернення орендованого майна орендарем такого правового наслідку як сплата неустойки, а не стягнення плати за час фактичного безпідставного користування майном аж до його повернення орендодавцю.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги, стосовно стягнення з відповідача на користь позивача неустойки в сумі 58659,12 грн. за період з 02.04.2019 по 15.07.2019 є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За приписами статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Наведена правова норма зобов`язує наймача у разі припинення договору найму повернути наймодавцеві річ. Законодавець застосовує термін негайно для визначення строку для повернення речі. Негайно означає повернення речі одразу після припинення договору. Разом з тим, на застосування принципу свободи договору наймодавець та наймач можуть передбачити інші строки для повернення речі наймодавцеві після припинення договору найму.

Наймач зобов`язаний повернути орендовану річ наймодавцеві у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Будь-який інший стан речі, яка повертається із користування, який не відповідає розумінню нормального зносу, повинен бути окремо обумовлений в договорі найму.

Відповідно до статті 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

За умовами пункту 6 договору після закінчення строку оренди, визначеного договором, відповідач зобов`язаний передати позивачу приміщення протягом трьох днів з моменту закінчення строку оренди за актом здачі-приймання. Приміщення вважається фактично переданими позивачеві з моменту підписання акта здачі-приймання.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів повернення за актом приймання-передачі орендованого приміщення, що є предметом договору оренди складу № 1 від 01.04.2017, а положення вказаного договору містять механізм повернення орендованого майна, який не виконано відповідачем безпідставно, відтак, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача повернути позивачу за актом приймання-передачі нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , с. Сад, вул. Шкільна, та складається з лабораторії - коридору - 8,2 м 2 , топочної - 14,2 м 2 і селекційного комплексу загальною площею 502 м 2 разом з прилеглою територією, визнаються судом обґрунтованими та доведеними, а тому підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача втраченої вигоди в сумі 29329,56 грн. суд зазначає наступне.

В обгрунтування цієї вимоги позивач посилається на норми статті 22 ЦК України та статей 224, 225 ГК України.

За приписами статті 22 ЦК України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків (упущеної вигоди) потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Таким чином, позивач повинен довести факт завдання йому збитків, розмір зазначених збитків, докази невиконання зобов`язань і причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та завданими збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних унаслідок порушення господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків і наслідки порушення договірних зобов`язань. Натомість відповідач має довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.

Протиправна поведінка особи може мати прояв у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що має прояв у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Наведену правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 10.12.2018 у справі № 902/320/17 та від 26.09.2019 у справі № 925/823/18.

У частині другій статті 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України визначено вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи із зазначеного та зважаючи на вимоги статті 74 ГПК України, саме позивач повинен довести факт завдання збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинно-наслідковий зв`язок між цивільним правопорушенням і завданням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення зв`язку між протиправною поведінкою винної особи та збитками потерпілої сторони.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ураховуючи наведені положення законодавства і встановлені судом обставини, зважаючи, що позивач належними доказами у порушення статей 76, 77 ГПК України не довів розміру зазначених збитків у виді упущеної вигоди та не довів суду можливості отримання доходу на заявлену суму, якби його прав було дотримано, позовні вимоги у частині стягнення упущеної вигоди в сумі 29329,56 грн. документально не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Доводи (аргументи), викладені у позовній заяві, наведеного судом висновку не спростовують, а тому за даних обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог з урахуванням вищевикладеного.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 5140,06 грн. покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76-79, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги приватного підприємства Агросервіс Суми-Насіння (вул. Заозерна, буд. 39, с. Сад, Сумський район, Сумська область, 42343, ідентифікаційний код 31232256) до товариства з обмеженою відповідальністю Суми Трейд (вул. Гагаріна, буд. 9, м. Суми, 40000, ідентифікаційний код 40689462) задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Суми Трейд (вул. Гагаріна, буд. 9, м. Суми, 40000, ідентифікаційний код 40689462) на користь приватного підприємства Агросервіс Суми-Насіння (вул. Заозерна, буд. 39, с. Сад, Сумський район, Сумська область, 42343, ідентифікаційний код 31232256) заборгованість з орендної плати в сумі 127500,00 грн., пеню в сумі 20934,45 грн., штраф в сумі 7500,00 грн., неустойку в сумі 58659,12 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 5140,06 грн.

3. Зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю Суми Трейд (вул. Гагаріна, буд. 9, м. Суми, 40000, ідентифікаційний код 40689462) повернути приватному підприємству Агросервіс Суми-Насіння (вул. Заозерна, буд. 39, с. Сад, Сумський район, Сумська область, 42343, ідентифікаційний код 31232256) за актом приймання-передачі нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 область, Сумський район, с. Сад, вул. Шкільна, та складається з лабораторії - коридору - 8,2 м 2 , топочної - 14,2 м 2 і селекційного комплексу загальною площею 502 м 2 разом з прилеглою територією.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повне рішення складено 25 жовтня 2019 року.

Суддя В.В. Яковенко