Постанова

від 28.10.2019 по справі 916/1770/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/1770/19

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

Головуючого судді : Колоколова С.І.

суддів : Мишкіної М.А., Разюк Г.П.

Справа розглядається в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Одеської області від 23.07.2019, повний текст якого складено та підписано 24.07.2019р.

у справі №916/1770/19

за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Французький 35"

про: стягнення 5293,12грн., із яких 4793,44грн. пені, 326,82грн. три проценти річних, 172,86грн. втрат від інфляції,

головуючий суддя - Малярчук І.А.

місце ухвалення рішення: Господарський суд Одеської області

ВСТАНОВИВ:

В червні 2019 Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Французький 35" про стягнення з відповідача 5 293,12грн., з яких 4 793,44грн. - пеня, 326,82 грн. - 3 % річних, 172,86 грн. - сума інфляційних втрат.

Позовна заява обґрунтована неналежним виконанням відповідачем умов Договору купівлі-продажу природного газу від 26.11.2015 № 5268/15-ТЕ-23 щодо оплати переданого позивачем газу.

АТ "НАК "Нафтогаз України" зазначає, що на виконання умов договору передало Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Французький 35" природний газ на загальну суму 104 369,34 грн., що підтверджується актами приймання передачі. Проте, в порушення п. 6.1 Договору № 5268/15-ТЕ-23 відповідач не виконував свої зобов`язання у строки встановлені договором та несвоєчасно здійснював оплату за переданий газ, що згідно п. 8.2 Договору , ч.2 ст. 193 ГК України, ч.2 ст. 625 ЦК України є підставою для стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Одеської області (суддя Малярчук І.А.) від 23.07.2019р. відмовлено повністю у задоволенні позову ПАТ НАК Нафтогаз України до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Французький 35" про стягнення 5293,12грн.

Ухвалюючи рішення, господарський суд дійшов висновку, що основна сума боргу відповідачем, яким придбаний у позивача газ використовувався для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, була погашена до набрання законної сили Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", та є помилковими доводи позивача щодо обґрунтованості правових підстав для нарахування відповідачу пені, трьох процентів річних, суми втрат від інфляції у відповідності до умов п.6.1. договору №5268/15-ТЕ-23 від 26.11.2015р., оскільки в силу ч.3 ст.7 вказаного Закону нараховані позивачем пеня, три проценти річних, втрати від інфляції не підлягають нарахуванню та є списаними, а тому суд дійшов висновку про відмову в позові у повному обсязі. Не погоджуючись з рішенням господарського суду, АТ НАК Нафтогаз України звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій скаржник просить скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю, посилаючись на порушення господарським судом норм процесуального права, а саме ст. 7,86, 236, 238 ГПК України та порушення норм матеріального права, зокрема, неправильне застосування норм ЗУ Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , а також ст.ст.526,629,631,654 ЦК України, ст.ст. 193,216-217 ГК України.

Зокрема, апелянт вказує, що в оскаржуваному рішення господарським судом не надано правової оцінки тому факту, що за отриманий природний газ відповідач розраховувався з порушенням строків оплати, які визначені п.6.1 Договору купівлі-продажу природного газу , що призвело до прийняття рішення з порушенням норм матеріального права.

Скаржник вважає, що застосування господарським судом ЗУ Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії є неправомірним.

Апелянт відзначає, що матеріали справи не містять належних доказів включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а отже списання заборгованості є неправомірним, а відмова у задоволенні позовних вимог незаконною.

Для застосування положень даного Закону необхідна наявність кількох умов, зокрема, відносини повинні бути між постачальником природного газу та підприємством, яке здійснює виробництво теплової або електричної енергії, централізоване водопостачання та водовідведення населенню, використовуючи природний газ, а сума основного боргу має бути сплачена підприємством постачальнику до набрання чинності вказаним Законом.

Враховуючи, що теплова енергія, в яку перетворює природний газ котельня у будинку відповідача, призначена не для реалізації, а виключно для забезпечення потреб мешканців в опаленні приміщень та гарячій воді, то можна зробити висновок, що ОСББ Французький 35 не веде господарську діяльність з виробництва теплової енергії у розумінні ЗУ Про теплопостачання .

20.09.2019р. до суду апеляційної інстанції від ОСББ Французький 35 надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останнє просило апеляційну скаргу АТ НАК Нафтогаз залишити без задоволення , а рішення Господарського суду Одеської області від 23.07.2019р. по справі №916/1770/19 залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно із частиною третьою статті 270 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, судова колегія апеляційної інстанції дійшла наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 26.11.2015 між ПАТ НАК Нафтогаз України (Постачальник) та ОСББ ФРАНЦУЗЬКИЙ-35 (Споживач) укладено договір № 5268/15-ТЕ-23 про постачання природного газу.

За умовами вищевказаного Договору, відповідно до п. 1.1. визначено, що Постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу у 2015 році природний газ, а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Згідно з положеннями пункту 2.1. Договору визначено, що Постачальник передає Споживачу з 01 жовтня 2015 року по 31 грудня 2015 року (включно) газ обсягом до 58 тис. куб. м.

Пунктом 3.4. Договору визначено, що Приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу Споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку газу Споживача.

Згідно з пунктом 5.2. Договору встановлено, що ціна за 1000 куб. м газу становить 1770,74 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування і розподіл природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 20%. До сплати за 1000 куб.м природного газу - 2495,25 грн., крім того ПДВ - 20% - 499,05 грн., всього з ПДВ - 2994,30 грн.

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що оплата за газ здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Розділом 12 Договору передбачено, що Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.10.2015 і діє в частині реалізації газу з 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Матеріали справи свідчать, що на виконання вищевказаного Договору, Постачальником протягом жовтня 2015 - грудня 2015 поставлено Споживачу природний газ на загальну суму 104369,34 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі природного газу від 31.11.2015, від 31.12.2015 (а.с.26-28).

Договір, акти приймання-передачі природного газу підписано уповноваженими представниками, скріплено печатками контрагентів.

На момент подачі позову поставлений на виконання Договору природний газ оплачено відповідачем повністю до 09.02.2016р., але несвоєчасно, що підтверджується наданим позивачем розрахунком, та не спростовано відповідачем. Так, заборгованість за жовтень 2015р. погашена відповідачем остаточно 19.01.2016р., за листопад 2015р. - 28.01.2019р., за грудень 2015р. - 09.02.2016р.

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання вищенаведених умов договору ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України передало у власність ОСББ ФРАНЦУЗЬКИЙ-35 природний газ на загальну суму 104369,34 грн. з ПДВ, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Отже, прийняття відповідачем природного газу від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити поставлений природний газ відповідно до чинного законодавства та умов договору до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 договору).

За ствердженнями позивача, останній сумлінно виконував свої обов`язки за договором, тоді як відповідачем протягом періоду поставки несвоєчасно проводились розрахунки за поставлений природний газ, що не спростовано останнім в ході розгляду справи.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем умов договору №5268/15-ТЕ-23 купівлі-продажу природного газу від 26.11.2015, які призвели до нарахування пені, 3% річних та інфляційних витрат, Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України було вимушене звернутись до господарського суду з позовом, з метою захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Разом з тим невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем природного газу) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання, зокрема з боку відповідача.

При цьому боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

В свою чергу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною першої статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відтак, оскільки відповідач належним чином не виконав передбачені договором № 5268/15-ТЕ-23 від 26.11.2015 зобов`язання з оплати природного газу, позивачем було нараховано борг у загальній сумі 5 293, 12 грн., у тому числі: пеня у сумі 4 793, 44 грн.; три проценти річних у сумі 326, 82 грн.; інфляційні витрати у сумі 172, 86 грн. Ці розрахунки ОСББ не оспорюються, отже виходячи із приписів ч.1 ст.269 ГПК України їх правильність судом апеляційної інстанції не перевіряється.

З урахуванням наведеного та того, що матеріалами справи доведено факт несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов`язання по оплаті вартості поставленого природного газу за Договором, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Також, помилковими є висновки суду щодо застосування до спірних правовідносин приписів ЗУ Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та тепло генеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , з огляду на наступне.

30.11.2016р. набрав чинності Закон України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії від 03.11.2016р. №1730-VIII (надалі - Закон), який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Цей Закон визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до ст.2 Закону, його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Відповідно до ч.3 ст.7 Закону на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, (тобто до 30.11.2016р.), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Для застосування положень даного Закону необхідна наявність кількох умов, зокрема, відносини повинні бути між постачальником природного газу та підприємством, яке здійснює виробництво теплової або електричної енергії, централізоване водопостачання та водовідведення населенню, використовуючи природний газ, а сума основного боргу має бути сплачена підприємством постачальнику до набрання чинності вказаним Законом.

Відповідно до ст.1 ЗУ Про теплопостачання теплопостачальна організація - суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії; споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Згідно ст.23 цього ж закону господарська діяльність з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії підлягає ліцензуванню в порядку, встановленому законом.

Отже для набуття статусу теплогенеруючої організації особа повинна відповідати щонайменше трьом обов`язковим умовам: мати у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання; здійснювати діяльність з виробництва теплової енергії; отримати ліцензію на право ведення господарської діяльності з виробництва теплової енергії. ОСББ ФРАНЦУЗЬКИЙ-35 не відповідає критеріям, наведеним в Законі, що виключає можливість його застосування до спірних правовідносин.

Крім того, колегія суддів зазначає наступне:

- виробництво теплової енергії - господарська діяльність, пов`язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у т.ч. альтернативних джерел енергії, на теплову енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору (ст.1 чинної з 2011р. редакції Закону України Про теплопостачання );

- господарська діяльність - діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність; діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів (ч.ч.1 та 3 ст. 3 ГК України);

- основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання; господарче забезпечення діяльності об`єднання може здійснюватися власними силами об`єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб`єктів господарювання; об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками (ч.ч.4,5,7 чинного Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ).

Враховуючи те, що теплова енергія, в яку перетворює природний газ котельня у будинку відповідача, призначена не для реалізації, а виключно для забезпечення потреб мешканців в опаленні приміщень та гарячій воді, суд апеляційної інстанції вважає, що ОСББ ФРАНЦУЗЬКИЙ-35 не веде господарську діяльність з виробництва теплової енергії у розумінні Закону України Про теплопостачання . Автономна котельня, як і інше обладнання багатоквартирного будинку, призначене для обслуговування мешканців, перебуває у спільній сумісній власності власників окремих приміщень будинку. Газ для роботи котельні закуповують мешканці будинку, а ОСББ як неприбуткова організація лише представляє їхні спільні інтереси в договірних відносинах із суб`єктом господарювання, що цей газ постачає, займаючись господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючого суб`єкта.

Оскільки відповідач не отримав ліцензію на право ведення господарської діяльності з виробництва теплової енергії (доказів зворотнього матеріали справи не містять та ОСББ ФРАНЦУЗЬКИЙ-35 не посилається на такі обставини в апеляційній скарзі), підстави для списання пені, 3% річних та інфляційних втрат за правилами ч.3 ст.7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії у ОСББ ФРАНЦУЗЬКИЙ-35 відсутні.

Так, у листі Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва від 11.03.2014 № 2064/0/20-14 зазначено про відсутність потреби в отриманні ОСББ ліцензії для роботи котельні в багатоквартирному будинку. Такий висновок державного органу є ще одним підтвердженням того, що об`єднання не являється теплогенеруючою організацією, для виробництва теплової енергії якою ліцензування є обов`язковим.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Одеської області від 23.07.2019 року у справі № 916/1770/19 не відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, а тому підлягає скасуванню, апеляційна скарга Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України - задоволенню.

Відповідно до ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В даному випадку витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги) покладаються на Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Французький 35".

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 282 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 23.07.2019р. у справі №916/1770/19 скасувати.

3. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України задовольнити повністю.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Французький 35" на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України 4 793грн 44 коп. пені, 326 грн 82 коп. 3% річних, 172 грн 86 коп. інфляційних нарахувань, 1921 грн 00 коп. судового збору.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Французький 35" на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України 2881 грн 50 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказів за постановою із зазначенням повних реквізитів сторін доручити Господарському суду Одеської області.

Постанова набирає законної з дня її прийняття та не підлягає оскарженню, крім випадків передбачених ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови

складено 28.10.2019р.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя М.А. Мишкіна

Суддя Г.П. Разюк