Рішення

від 24.10.2019 по справі 910/7198/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.10.2019Справа № 910/7198/19

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Велетень доТовариства з обмеженою відповідальністю Меркурі Трейд простягнення 930278,78 грн

Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Багнюк І.І.

Представники учасників справи:

від позивачаКугай А.В. від відповідачаРіпний М.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Велетень звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Меркурі Трейд 930531,55 грн, з яких: 783835,00 грн попередньої оплати, 94154,03 грн пені та 52542,52 грн упущеної вигоди.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки (купівлі-продажу) №103 від 28.01.2019 в частині поставки обумовленого договором товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/7198/19, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 10.07.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2019 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Велетень про забезпечення позову.

27.06.2019 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти задоволення позову заперечує та зазначає, що позивач і відповідач не завершили процедуру переговорів та сторонами не було визначено кінцеву дату повернення коштів за товар. У відзиві позивач також стверджує, що зобов`язання поставити товар не є грошовим зобов`язанням, а тому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення ст. 549 Цивільного кодексу України щодо стягнення пені. Також відповідач вказує, що позивачем не доведено наявності підстав для стягнення з відповідача упущеної вигоди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2019 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 31.07.2019.

18.07.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що відповідач помилково вважає, що позивач відмовився від договору, адже лист №45 від 04.04.2019 не містить такої відмови. Як стверджує позивач, вимога повернути кошти передоплати не припиняє обов`язок відповідача поставити товар та у разі ж повернення передоплати і наступної фактичної поставки товару у позивача виникне обов`язок оплатити товар; право покупця вимагати повернення суми передоплати виступає лише заходом зменшення збитків, яких покупець зазнає внаслідок прострочення поставки.

У підготовчому засіданні 31.07.2019 судом постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження у справі на 30 днів та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 22.08.2019.

13.08.2019 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач, зокрема, наполягає, що законодавство не передбачає одночасного заявлення вимог про повернення коштів і передання товару, а тому, надіславши вимогу повернути кошти, позивач самостійно відмовився від поставки товару і відповідач не може нести відповідальність за порушення строків поставки товару.

19.08.2019 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 930278,78 грн, з яких: 783835,00 грн попередньої оплати, 98588,22 грн неустойки (пені) за період з 02.03.2019 по 23.06.2019 та 47855,56 грн збитків за період з 02.03.2019 по 23.07.2019.

Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду.

У заяві про зменшення розміру позовних вимог позивач зазначає, що останнім терміном поставки товару є 01.03.2019 (у позові помилково зазначено 15.02.2019), а також повідомляє, що за результатами усних переговорів Товариство з обмеженою відповідальністю Меркурі Трейд 03.05.2019, 16.05.2019 та 20.05.2019 повернуло позивачу 200000,00 грн, 50000,00 грн та 70000,00 грн відповідно; після цього більше дій на поновлення прав позивача не вчинено.

22.08.2019 від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, у якому відповідач просить витребувати у позивача належної якості копії Договору поставки (купівлі-продажу) № 103 від 28.01.2019 та копії Додатку № 1 до Договору поставки (купівлі-продажу) №103 від 28.01.2019, а також оригінали всіх доданих до позову письмових доказів.

У задоволенні клопотання про витребування доказів судом відмовлено з підстав його безпідставності та необґрунтованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.09.2019.

У судовому засіданні 26.09.2019 представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що позивач і відповідач дійшли згоди щодо можливості мирного врегулювання спору у даній справі.

Позивач проти відкладення розгляду справи не заперечував.

У судовому засіданні 26.09.2019 оголошувалась перерва до 10.10.2019.

10.10.2019 до початку судового засідання від позивача та відповідача надійшла спільна заява про перерву у судовому засіданні, мотивована тим, що представники відповідача не встигли поставити обладнання через вихід з ладу вакуумної турбіни та сторонами ще не вичерпані всі засоби для мирного врегулювання спору.

У судовому засіданні 10.10.2019 оголошувалась перерва до 24.10.2019.

У судовому засіданні 24.10.2019 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову не заперечував.

У судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

28.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Меркурі Трейд (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Велетень (покупець) було укладено договір поставки (купівлі-продажу) №103 (надалі - Договір), за умовами якого продавець зобов`язується поставити товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити його ціну.

Згідно з п. 1.2 Договору загальна кількість товару, що підлягає поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами, а також ціна і строк поставки визначається специфікацією.

Відповідно до п. 4.2 Договору покупець зобов`язаний вчинити 80% передоплати ціни товару. Залишок у вигляді 20% ціни товару покупець зобов`язаний оплатити у строк 5-ти банківських днів з моменту поставки товару.

Згідно з п. 5.1 Договору ціна товару узгоджується сторонами у специфікації на товар; ціна на товар встановлюється у гривнях та еквівалентно у доларах США; ціна товару підлягає коригуванню (на момент вчинення оплати товару) відповідно до зміни курсу продажу долару США на міжбанківському валютному ринку за відповідним посиланням.

У специфікації №1 від 28.01.2019 (додаток 1 до Договору), надалі - Специфікація, сторони погодили поставку товару - навігаційної системи управління сівалками Great Plantsза допомогою електродвигунів та вакуумної системи висіву загальною вартістю 1159200,00 грн з ПДВ.

У специфікації наведений такий порядок здійснення платежів: перший платіж - протягом 3 банківських днів з моменту підписання специфікації - 80% від загальної суми Специфікації; другий платіж - по факту вводу в експлуатацію обладнання протягом 5 банківських днів - 20% від загальної суми Специфікації.

За правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що продавець зобов`язаний поставити товар у строк зазначений у специфікації.

Специфікацією визначено, що термін встановлення обладнання - протягом 30 днів з моменту оплати першого платежу, при умові наявності належних умов для роботи.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до умов Договору 30.01.2019 позивачем здійснено перший платіж у розмірі 927360,00 грн, що становить 80% ціни Договору (Специфікації №1). В подальшому, 07.03.2019, позивачем в рахунок попередньої оплати за товар сплачено ще 176475,00 грн.

Тобто, на виконання умов Договору позивачем сплачено на користь відповідача суму попередньої оплати у загальному розмірі 1103835,00 грн.

Отже, з огляду на положення ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України, п. 1.2 Договору та умови Специфікації, відповідач зобов`язаний був поставити обумовлений Специфікацією товар у строк до 01.03.2019 включно (30 днів з моменту оплати першого платежу).

Однак, як свідчать матеріали справи, у визначений Договором строк відповідний товар відповідачем поставлено не було.

За приписами ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

04.04.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю Велетень направило Товариству з обмеженою відповідальністю Меркурі Трейд лист з вимогою негайно повернути сплачену покупцем суму попередньої оплати.

Вказаний лист отримано відповідачем 10.04.2019, що підтверджується наявним у справі рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Проте, матеріали справи свідчать, що відповідачем зобов`язання з повернення суми попередньої оплати належним чином виконано не було, а перераховано позивачу лише кошти у розмірі 320000,00 грн. Решта суми передоплати - у розмірі 783835,00 грн повернута Товариством з обмеженою відповідальністю Меркурі Трейд не була, факт чого відповідачем не заперечується.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати у розмірі 783835,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку із порушенням відповідачем обов`язку щодо поставки обумовленого Договором товару, позивач вказує на наявність підстав для стягнення з відповідача неустойки (пені) у розмірі 98588,22 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

І цивільним, і господарським законодавством допускається можливість забезпечувати виконання зобов`язань таким способом, як пеня.

Господарський кодекс України не містить поняття пені. Водночас, згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, господарським законодавством закріплено, що у випадку, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України).

Тлумачення вказаної норми дозволяє констатувати, що на основі норм господарського законодавства пеня може бути застосована для забезпечення будь-якого зобов`язання, оскільки вона відноситься до штрафних санкцій.

Як наслідок, враховуючи ч. 2 ст. 9 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу України, що передбачають наявність спеціальних норм, регулюючих господарські відносини, суд вважає, що сторони не позбавлені права у господарському договорі забезпечувати пенею виконання будь-якого зобов`язання.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Тлумачення положень ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України в аспекті меж свободи договору дає можливість зробити висновок, що сторони у договорі можуть забезпечити за допомогою пені виконання негрошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 23.04.2019 у справі №904/3565/18.

В п. 6.2 Договору сторони погодили, що виконання обов`язку продавця щодо поставки товару забезпечується пенею у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розрахованої від вартості не поставленого товару за кожний день прострочення. Пеня сплачується на вимогу покупця.

Оскільки матеріалами справи підтверджується (та відповідачем не заперечується) факт невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю Меркурі Трейд обов`язку з поставки товару у встановлений Договором строк, враховуючи, що у договорі сторони забезпечили виконання зобов`язання продавця щодо поставки товару за допомогою пені, доводи позивача про наявність підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді пені є обґрунтованими.

З наведеного у заяві про зменшення позовних вимог розрахунку вбачається, що позивачем заявлено до стягнення суму неустойки у розмірі 98588,22 грн, нараховану за загальний період з 02.03.2019 по 12.06.2019.

Однак, суд здійснює перерахунок заявленої до стягнення суми пені з огляду на таке.

Право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Таким чином, позивач, направивши відповідачу вимогу про повернення попередньої оплати, сплаченої позивачем за договором поставки (купівлі-продажу) №103 від 28.01.2019, відмовився від зобов`язань за договором, внаслідок чого з 10.04.2019 (отримання вимоги відповідачем) припинилося зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару та виникло нове грошове зобов`язання щодо повернення суми попередньої оплати.

Відтак, починаючи з 10.04.2019 підстави для нарахування відповідачу пені в порядку п.6.2 Договору за порушення зобов`язання по поставці товару відсутні.

З урахуванням наведеного, за здійсненим судом перерахунком, за порушення обов`язку щодо поставки товару з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 44589,50 грн, розрахована від вартості не поставленого товару за період з 02.03.2019 по 09.04.2019. Підстави для стягнення з відповідача решти заявленої позивачем суми пені - відсутні.

Щодо заявлених вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Велетень про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Меркурі Трейд збитків у розмірі 47855,56 грн, суд відзначає таке.

Позовні вимоги в цій частині мотивовані тим, що оскільки відповідач не повернув суму передоплати, то позивач зазнав збитків у вигляді упущеної вигоди - відсотків, які він міг би отримати за депозитним договором.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Згідно з ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини боржника у заподіянні збитків.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Частиною 2 ст. 623 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, пред`явлення вимоги про відшкодування упущеної вигоди, яка за своєю суттю є припущенням, покладає на кредитора обов`язок навести достатні обґрунтування, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №750/8676/15-ц (провадження №14-79цс18).

З врахуванням викладеного, оскільки в даному випадку упущеною вигодою позивач визначає доходи за договором банківського вкладу, то позивачу необхідно було довести те, що він міг і повинен був отримати відповідні доходи у визначеному ним розмірі і за визначений ним період та тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати відповідний прибуток.

Разом з цим, всупереч викладеним вище нормам закону, відповідачем не було доведено обґрунтованості позовних вимог про стягнення упущеної вигоди. Зокрема, позивачем не доведено, що саме неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила позивача можливості отримати прибуток на спірну суму.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення упущеної вигоди в розмірі 47855,56 грн задоволенню не підлягають як не доведені та не обґрунтовані.

Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума попередньої оплати у розмірі 783835,00 грн і неустойка (пеня) у розмірі 44589,50 грн.

Інші доводи та заперечення учасників справи судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору - часткового задоволення позову з наведених вище підстав, впливу не мають.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позову покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову покладаються на позивача у зв`язку з відмовою у задоволенні вказаної заяви.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Меркурі Трейд (03148, м.Київ, вулиця Пшенична, будинок 9, ідентифікаційний код 41064432) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Велетень (41400, Сумська обл., місто Глухів, вулиця Матросова, будинок 16, ідентифікаційний код 03778450) суму попередньої оплати у розмірі 783835 (сімсот вісімдесят три тисячі вісімсот тридцять п`ять) грн 00 коп., неустойку у розмірі 44589 (сорок чотири тисячі п`ятсот вісімдесят дев`ять) грн 50 коп. та судовий збір у розмірі 12426 (дванадцять тисяч чотириста двадцять шість) грн 20 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п. 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 28.10.2019.

Суддя Ю.М. Смирнова