Рішення

від 21.10.2019 по справі 910/8500/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.10.2019Справа № 910/8500/19

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Венчурс Груп"

про розподіл судових витрат у справі № 910/8500/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Венчурс Груп"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 275 092,41 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники учасників справи:

Від позивача (заявника): Тимошенко П.О.;

Від відповідача: Пегза К.К.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Венчурс Груп" (далі-позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 544 009, 30 грн. за договором поставки № ЦЗВ-07-00618-01 від 04.05.2018 р. на підставі ст.ст. 530, 712 ЦК України, ст. ст. 193, 265 ГК України.

У судовому засіданні 30.09.2019 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.09.2019 у справі № 910/8500/19 провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Венчурс Груп" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості у сумі 275 092,41 грн. в частині позовних вимог про стягнення основної заборгованості в сумі 253 551,00 грн. закрито. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Венчурс Груп" (03151, м. Київ, вул. Ушинського, буд. 40; ідентифікаційний код 40793313) пеню у сумі 15 365 (п`ятнадцять тисяч триста шістдесят п`ять) грн. 88 коп., інфляційні втрати у сумі 996 (дев`ятсот дев`яносто шість) грн. 00 коп., 3 % річних у сумі 2 625 (дві тисячі шістсот двадцять п`ять) грн. 82 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 284 (двісті вісімдесят чотири) грн. 81 коп. У решті позовних вимог - відмовлено.

Представник позивача у судовому засіданні 30.09.2019 повідомив суд, що заява про стягнення витрат на правничу допомогу буде подана після розгляду справи .

07.10.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про розподіл судових витрат.

Витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.10.2019 заяву передано на розгляд судді Головіної К.І.

Розпорядженням в. о. керівника апарату Латко І.О. № 05-23/2538 від 07.10.2019 заяву передано на повторний розподіл у зв`язку з лікарняним судді Головіної К.І.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями № 01-20/9945/19 від 07.10.2019 заяву передано судді Літвіновій М.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2019 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Венчурс Груп" про розподіл судових витрат призначено на 21.10.2019 року.

18.10.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшли заперечення на заяву про розподіл судових витрат.

Представник позивача (заявника) підтримав заяву про розподіл судових витрат.

Представник відповідача заперечив щодо задоволення заяви про розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Отже, за приписами ст. 244 Господарського процесуального кодексу України слідує, що додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.

Розглянувши додані до вказаної заяви докази та заслухавши думку представників сторін з цього приводу, суд дійшов висновку про необхідність її задоволення лише в частині стягнення з відповідача 10 000, 00 грн. з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Згідно з підпунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з частинами 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 3 та 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Через недотримання норм частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за змістом частини 5 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зі змісту пункту 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Таких доказів або обґрунтувань, в тому числі розрахунків, які б свідчили про неправильність розрахунку витрат або неналежність послуг адвоката до справи, відповідач не надав. Між тим, суд дослідив додані до заяви про стягнення фактичних витрат на професійну правничу допомогу докази (акт приймання - передачі наданих послуг № 3 та детальний опис виконаних робіт) та не встановив недотримання позивачем (його представником) вимог частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, аналіз наведених норм частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, а також норм статті 129 цього кодексу, дає підстави для висновку що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін; вплив результата її вирішення на репутацію сторін публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Водночас для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що його позов не підлягає задоволенню, такі витрати позивача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору про надання правової (професійної правничої) допомоги № 04/06/2019-01 від 04.06.2019 вирішення питання стягнення заборгованості з відповідача було доручено позивачем адвокатському об`єднанню "Когнітор". Позивачем, 27.06.2019 за надання правової допомоги здійснено платіж у розмірі 20 000, 00 грн.

За приписами статті 14 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатське бюро є юридичною особою, створеною одним адвокатом, і діє на підставі статуту. Найменування адвокатського бюро повинно включати прізвище адвоката, який його створив. Адвокатське бюро може залучати до виконання укладених бюро договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах. Стороною в договорі про надання правової допомоги є Адвокатське бюро. Адвокатське бюро зобов`язане забезпечити дотримання професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 цього Закону).

Відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Із деталізації розрахунку суми судових витрат до договору про надання правничої допомоги (акт № 04/06/2019-01/001 від 08.08.2019 приймання - передання юридичних (адвокатських) послуг включало в себе:

- встановлення та дослідження обставин спору шляхом аналізу первинної документації, складеної за результатом здійснення господарських операцій між сторонами, листування між сторонами спору, листування між сторонами спору; інших документів, що стосуються обставин цього спору (витрачено 16 людино - годин);

- аналіз судової практики, в тому числі і практики ЄСПЛ, з приводу вказаного спору з огляду на предмет, підставу та зміст позовних вимог (витрачено 8 людино - годин);

- визначення кола обставин, що підлягають доведенню/ спростуванню Клієнтом для належного захисту його прав та законних інтересів та визначення правових механізмів доведення/ спростування таких обставин (подання клопотання про витребування доказів, постановка питань в першій заяві по суті спору, замовлення експертизи, аудиторських висновків тощо) (витрачено 8 людино - годин);

- визначення судової перспективи з формуванням правової лінії захисту і наступним складанням проекту заяви по суті спору у вигляді позовної заяви, відповіді на відзив із іншими супутніми процесуальними документами (витрачено 24 людино - годин);

- представництво прав та законних інтересів Клієнта як позивача у судових засіданнях в суді першої інстанції (Господарський суд м. Києва) у справі № 910/8500/19 (згідно відомостей протоколів судового засідання).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Разом з тим, 15.08.2019 та 18.10.2019 відповідачем подані заперечення в порядку ст. 126 ГПК України, в якому останній просить відмовити позивачу у стягненні 20 000,00 грн з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Враховуючи викладене та беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, ціну позову, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, Суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову та значенням справи для сторони.

Відтак, з урахуванням наведеного, Суд приходить висновку про часткове задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Венчурс Груп" про розподіл судових витрат з урахуванням заперечень відповідача та підлягає зменшенню до 10 000,00 грн.

Керуючись статтями 15, 123, 129, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Венчурс Груп" про розподіл судових витрат задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Венчурс Груп (03151, м. Київ, вул. Ушинського, будинок 40, ідентифікаційний 40793313) 10 000,00 (десять тисяч ) грн витрат на правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту додаткового рішення до суду апеляційної інстанції.

5. Згідно з підпунктом 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147- VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 28.10.2019 року.

Суддя М.Є. Літвінова