Рішення

від 30.09.2019 по справі 917/315/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.19 р. Справа № 917/315/19

м. Полтава

за позовною заявою Кременчуцької міської ради Полтавської області, пл. Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобуд-Інвест", проїзд Галузевий, 18-А, м. Кременчук, Полтавська область, 39610

про стягнення 23 419,59 грн. збитків

Суддя Солодюк О.В.

Секретар судового засідання Олійник Н.І.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Розглядається позовна заява про стягнення 23 419,59 грн. збитків (неодержаний дохід), заподіяних відповідачем територіальній громаді м. Кременчука, внаслідок порушення земельного законодавства за користування земельною ділянкою несільськогосподарського призначення загальною площею 3 732,00 кв.м., кадастровий номер 5310436100:01:002:0090, для експлуатації та обслуговування складських приміщень по проїзду Галузевому, 18-А, м. Кременчук, Полтавська область.

Ухвалою суду від 25.02.2019р. позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 12.03.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 23.04.2019р. на 09-00 год.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що у період з 19.02.2016р. (включно) по 24.05.2017р. (включно) відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату за договором не сплачував, хоча земельна ділянка використовувалась для розміщення об`єкту нерухомого майна, що призвело до неотримання Кременчуцькою міською радою Полтавської області доходу від орендної плати за землю, який остання могла б отримати у разі оформлення відповідачем згідно вимог ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Позивач у позові також посилається на ст. ст. 120, 206, 141, ч.2 ст. 152, 156, 157 ЗК України, ч.1, ч.2 ст. 21 Закону України Про оренду землі , ст. ст. 11, 377, ч.1, ч.3 ст. 626, 655, 1212 ЦК України, ст.14 Податкового кодексу України та вважає, що є факт заподіяння Кременчуцькій міській раді Полтавської області шкоди у вигляді несплаченої відповідачем за період з 19.02.2016 року (включно) по 24.05.2017 рік (включно) орендної плати у розмірі 23 419,59 грн., яку позивач міг би отримати у разі укладення між ним і відповідачем договору оренди.

Відповідач не вчинив дій, спрямованих щодо поновлення договору оренди земельної ділянки з Кременчуцькою міською радою Полтавської області, використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів і фактично отримав дохід, як розмір плати за користування безпідставно набутим майном у період з 19.02.2016р. (включно) по 24.05.2017р. (включно).

Шкоду в розмірі 23 419,59 грн. було заподіяно позивачеві внаслідок такої протиправної поведінки відповідача.

Ухвалою суду від 23.04.2019р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено розгляд справи на 30.05.2019р. на 09-20 год.

Ухвалою від 30.05.2019р. судом відкладено розгляд справи на 20.08.2019р. на 10-30 год.

В порядку ст. 46 ГПК України позивач звернувся до суду з уточненою позовною заявою (заява про зміну предмету позову), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь Кременчуцької міської ради Полтавської області безпідставно збережені кошти в сумі 23 419,59 грн.

Заява про уточнення позовних вимог прийнята судом до розгляду, про що зазначено в ухвалі суду від 20.08.2019р.

Ухвалою суду від 20.08.2019р. закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 30.09.2019р. на 11-00 год.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надіслав суду лист (вх. № 10511 від 30.09.2019р.), в якому просить розглянути справу без участі представника Кременчуцької міської ради Полтавської області, яка на вимогах наполягає.

Відповідач відзив на позов не надав, його представник в судове засідання не з`явився. Ухвала від 20.08.2019р., яка була направлена на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 27.05.2019р., повернулась до суду з відміткою пошти про закінчення встановленого строку зберігання.

Згідно ч.7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно п. п. 3-5 ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно ст. 232 ГПК України судовим рішенням є, зокрема, ухвали.

Отже, з врахуванням вищезазначеного, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Згідно ч.2 ст. 178, ч.1 ст. 202 ГПК України, справа розглядається за наявними матеріалами.

В судовому засіданні 30.09.2019р. ухвалено рішення згідно ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

26.01.2006р. між Кременчуцькою міською радою та ТОВ Енергобуд-Інвест було укладено договір оренди землі, відповідно до якого останньому по акту приймання-передачі об`єкта оренди від 14.02.2006р. передано в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення за кадастровим № 5310436100:01:002:0090, загальною площею 3 732 кв.м, для експлуатації та обслуговування складських приміщень по проїзду Галузевому, 18-А, м. Кременчук. Полтавська область. Даний договір зареєстровано у Кременчуцькому районному відділені Полтавської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 14.02.2006 року № 040654800075. Договір укладено строком до 01.12.2010р. (а.с.14-17).

На далі ТОВ Енергобуд-Інвест уклав іпотечний договір №720/3-001 від 09.01.2008 року з АКБ Укрсоцбанк (а.с.24-29). За даним договором ТОВ Енергобуд-Інвест (іпотекодавець) передає в іпотеку АКБ Укрсоцбанк (іпотекодержатель) у якості забезпечення виконання Позичальником Основного зобов`язання, наступне нерухоме майно: склад літ Б загальною площею 64,2 кв.м., Склад літ В загальною площею 189,9 кв.м., склад-гараж літ Г,г загальною площею 263,6 кв.м., склад літ. Д загальною площею 400,2 кв.м., будівлі літ. Е загальною площею 242,4 кв.м., що знаходяться за адресою: проїзд Галузевий, 18-А, м. Кременчук, Полтавська область , та належить Іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі Договору купівлі- продажу від 11.11.1998 року.

Предмет іпотеки знаходиться на земельній ділянці несільськогосподарського призначення загальною площею 3 732, кв.м., кадастровий № 5310436100:01:002:0090 для експлуатації та обслуговування складських приміщень, проїзд Галузевий, 18-А , м . Кременчук.

Відповідно до інформації з реєстру прав власності на нерухоме майно від 07.11.2007р. № 16568503 відповідач на підставі договору купівлі-продажу від 11.11.1998р. є власником вищезазначеного нерухомого майна (а.с. 31, 40).

24.05.2017р. було видано свідоцтво серія НМО в„– 454507, за яким приватний нотаріус Кременчуцького нотаріального округу Полтавської області Глушко О.В., відповідно до ст. 61 Закону України Про виконавче провадження , ст. 47 Закону України Про іпотеку та на підставі акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки ВП №52063548 посвідчив, що ПП ІНСТИТУТ ПЕРЕДОВИХ ДОРОЖНЬО - БУДІВЕЛЬНИХ ТЕХНОЛОГІЙ код ЄДРПОУ - 35869260, належить на праві власності майно, що складається з: нежитлових приміщень, загальною площею 1 160,30 кв. м., розташованих за адресою: проїзду Галузевому, 18-А, м. Кременчук , Полтавська область , які складаються з, склад літ Б загальною площею 64,2 кв.м., складу ліг В загальною площею 189,9 кв.м., склад-гараж літ Г,г загальною площею 263,6 кв.м.. склад літ. "Д" загальною площею 400,2 кв.м., будівлі літ. Е загальною площею 242.4 кв.м. (а.с.34), про що зазначено також у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 87951113 від 24.05.2017р. (а.с. 35).

Як вказує позивач у позові, після спливу строку дії договору оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення кадастровий № 5310436100:01:002:0090, загальною площею 3 732 кв.м. для експлуатації та обслуговування складських приміщень по проїзду Галузевому, 18-А, м. Кременчук, Полтавська область, відповідач так і не звернувся до Кременчуцької міської ради з заявою щодо поновлення договору оренди земельної ділянки.

Так, у період з 19.02.2016 року (включно) по 24.05.2017 року (включно) відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату за договором не сплачував, хоча земельна ділянка використовувалась для розміщення нерухомого майна, що і стало приводом для звернення позивача з даним позовом до суду.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Статтею 2 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Згідно статті 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Енергобуд-Інвест був власником нерухомого майна: склад літ Б загальною площею 64,2 кв.м., склад літ В загальною площею 189,9 кв.м., склад-гараж літ Г,г загальною площею 263,6 кв.м., склад літ. Д загальною площею 400,2 кв.м., будівля літ. Е загальною площею 242,4 кв.м., що знаходяться за адресою: проїзд Галузевий, 18-А, м. Кременчук, Полтавська область (а.с.31,40).

За період з 19.02.2016 року (включно) по 24.05.2017 року (включно) правовстановлюючі документи на право користування земельною ділянкою, на якій розміщене вище зазначене нерухоме майно, відсутні.

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 18.05.2018 р. (а.с.53-57) земельна ділянка площею 0,3732 га (кадастровий номер 5310436100:01:002:0090) по проїзду Галузевий, 18 у м. Кременчуці Полтавської області є комунальною власністю.

Відповідно до додатку Рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 21.04.2011р. Про внесення змін до рішення міської ради від 23.09.2008р. Про орендну плату за землю в м. Кременчуці (а.с. 64) розмір орендної плати за земельні ділянки становить 3% від нормативної грошової оцінки землі (За земельні ділянки, передані для розміщення, експлуатації та обслуговування складських приміщень та майданчиків для зберігання продукції власного виробництва без прав здійснення торгівлі).

17.08.2018р. рішенням Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області затверджено акт комісії від 10.07.2018р. по визначенню та відшкодуванню збитків, заподіяних територіальній громаді внаслідок порушення земельного законодавства за користування Товариством з обмеженою відповідальністю Енергобуд-Інвест земельною ділянкою площею 3 732 кв.м., яка розташована по проїзду Галузевому, 18-А, м. Кременчук, Полтавська область за період з 01.06.2015р. по 24.05.2017р. у сумі 31 374,33грн. (а.с. 52).

В даному випадку спір виник у зв`язку з користуванням відповідачем земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та без сплати орендної плати, у зв`язку з чим позивач вказує на необхідність стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за період з 19.02.2016 року по 24.05.2017 року (включно) в сумі 23 419,59 грн.

Згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою чи ні.

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положеннями частини першої статті 21 Закону України Про оренду землі визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

З матеріалів справи вбачається, що договір оренди земельної ділянки від 26.01.2006р., який укладався сторонами до 01.12.2010р., закінчив свою дію.

Матеріали справи не містять доказів оформлення відповідачем права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться нерухоме майно, яке до 24.05.2017 р. належало відповідачу на праві власності.

Земельна ділянка по проїзду Галузевому, 18-А в м. Кременчуці площею 3 732 кв.м є комунальною власністю, є сформованою та їй призначено кадастровий № 5310436100:01:002:0090.

Таким чином, фактично розмір доходу відповідача, розрахований Кременчуцькою міською радою Полтавської області, як розмір плати за користування земельною ділянкою комунальної власності у формі орендної плати за землю, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленого органом місцевого самоврядування.

Розмір доходу відповідача (безпідставно збережених коштів) за період з 19.02.2016 року по 24.05.2017 року (включно) становить 23 419,59 грн.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав.

Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Отже, предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна - безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України.

Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини першої статті 141 цього Кодексу).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди. При цьому згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Отже, за змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права, проте, з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України, не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Таким чином, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018р. у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018р. у справі № 922/3412/17, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016р. у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016р. у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017р. у справах № 922/207/15 і № 922/5468/14, від 14.01.2019р. у справі № 912/1188/17.

Водночас, збитки за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та безпідставно набуте майно мають різну правову природу і підпадають під різне нормативно-правове регулювання. Втім, на відміну від збитків, для стягнення яких підлягає доведенню наявність складу правопорушення, а саме, таких складових як: шкода, протиправна поведінка її заподіювача, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, а також вина, для висновків про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів, є встановлення обставин набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого) та те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Судом встановлено, що відповідач, як власник об`єкта нерухомого майна, користувався земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений, за відсутності оформленого відповідно до вимог чинного законодавства права користування земельною ділянкою, не сплачуючи орендну плату.

Отже, відповідач без достатньої правової підстави за рахунок позивача, який є власником земельної ділянки, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею у вигляді орендної плати, а тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

При розрахунку суми позовних вимог Кременчуцькою міською радою було враховано витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 23.05.2018р. за №1232/0/212-18, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 3 732 кв.м. на 2018 рік складає 1 073 845,68 грн. (а.с.61), ставку орендної плати відповідно рішення позивача - 3% від грошової оцінки землі щорічно (а.с.63-65), коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель (а.с.62) та понижуючий коефіцієнт до нормативної грошової оцінки згідно рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 02 лютого 2016 року Про внесення змін до рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 29 травня 2012 року Про розгляд протесту прокурора м. Кременчука від 23.01.2012 року №94-908вих.№12 на рішення Кременчуцької міської ради від 27.12.2011 року Про внесення змін до рішення міської ради від 24 листопада 2009 року Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кременчука Полтавської області (а.с. 66).

Вищезазначені рішення не суперечать ст. 188 Податкового кодексу України, є чинними та обов`язковими до виконання відповідно до ст. 144 Конституції України.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у сумі 23 419,59 грн. за період з 19.02.2016 р. по 24.05.2017 р. (включно), суд вважає його правомірним, а вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 210, 232, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Енергобуд-Інвест , проїзд Галузевий,18-А, м. Кременчук, Полтавської області, 39610, код ЄДРПОУ 25167787 на користь Кременчуцької міської ради Полтавської області, площа Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 24388300 - 23 419,59 грн. безпідставно збережених коштів, 1 921,00 грн. витрати по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили

Згідно частинами 1, 2 статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно статті 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Солодюк О.В.