Рішення

від 22.10.2019 по справі 918/566/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/566/19

Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М.,

розглянувши матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

до відповідача 1: Фермерського господарства "Новомалинське"

до відповідача 2 : ОСОБА_1

про стягнення в сумі 142 594,63 грн.

секретар судового засідання: Коваль С.М.

Представники:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача 1: не з`явився;

Від відповідача 2: не з`явився;

ОПИС СПОРУ

Акціонере товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача 1: Фермерського господарства "Новомалинське" та до відповідача 2: ОСОБА_1 про стягнення в сумі 142 594,63 грн., з яких: 137 635,54 грн. заборгованість за кредитним договором, 2 248,04 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 1 881,61 грн. пеня, 829,44 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач 1 - Фермерське господарство "Новомалинське" не виконало зобов`язань, прийнятих за умовами заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, яка разом із вказаними умовами, що розміщені у мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua складають договір банківського обслуговування № б/н від 08 листопада 2013 року, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість яка станом на 23 липня 2019 року складає: 137 635,54 грн. заборгованість за кредитним договором, 2 248,04 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 1 881,61 грн. пеня, 829,44 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом.

Крім того позивач зазначає, що згідно з умовами договору поруки №POR1421231628817 від 14 січня 2015 року, ОСОБА_1 виступив поручителем за виконання боржником - Фермерським господарством "Новомалинське" зобов`язань які випливають з кредитного договору.

Позивач вважає, що в силу закону та договору, у нього виникло право на солідарне стягнення з відповідачів - з позичальника та поручителя, неповернутої суми кредиту, несплачених в строк відсотків, комісії за користування кредитом, та пені що нарахована за порушення зобов`язань за кредитним договором.

Відповідачі не навели суду своєї позиції щодо пред`явленого позову.

Інші процесуальні дії у справі

На виконання вимог статті 176 ГПК України, 15 серпня 2019 року судом направлено звернення до Управління Державної міграційної служби у Рівненській області щодо надання інформації про місце перебування (проживання) ОСОБА_1 .

30 серпня 2019 року Управлінням Державної міграційної служби у Рівненській області надано суду відомості щодо місця реєстрації відповідача 2.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 02 вересня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи на 01 жовтня 2019 року.

Ухвалою суду від 01 жовтня 2019 року відкладено судове засідання на 22 жовтня 2019 року.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, разом з тим, 21 жовтня 2019 року позивачем подано клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, при цьому позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача 1 в судове засідання не з`явився, відзиву на позов не надав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, про місце дату та час розгляду справи відповідач 1 повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з`явився, відзиву на позов не надав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, ухвала суду що містила відомості про місце дату та час розгляду справи повернулась до суду з відміткою відділення поштового зв`язку: "за закінченням терміну зберігання".

Згідно з положеннями частини 5 статті 232 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до частини 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача 1 та відповідача 2 не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Як визначено положеннями частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідачі не скористалися своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

МОТИВИ СУДУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

Фермерське господарство "Новомалинське" (відповідач 1, клієнт) 08 листопада 2013 подав до ПАТ КБ "Приватбанк" (позивач, банк) заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг та заяву про відкриття поточного рахунку. Банком відкрито відповідачеві-1 поточний рахунок № НОМЕР_1 .

Згідно із названою заявою відповідач 1 приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (надалі - Умови), Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування №б/н від 08 листопада 2013 року (далі - договір) та взяв на себе зобов`язання виконувати умови договору.

Відповідно до договору відповідачу 1 встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Як видно з наявної в матеріалах справи довідки про розміри встановлених кредитних лімітів для Фермерського господарства "Новомалинське", розміри встановлених кредитних лімітів для відповідача 1 неодноразово змінювалися. Остаточно кредитний ліміт зафіксовано у розмірі 170 000 грн. (22.12.2017).

У заяві відповідач погодився, що відносини між банком та клієнтом можуть вирішуватися як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до даного договору, так і шляхом обміну інформацією/погодження банківського обслуговування з клієнтом через web-сайт банку (www.privatbank.ua або інший інтернет-/SMS-ресурс, зазначений банком).

Таким чином, у заяві про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, що разом з умовами та правилами надання банківських послуг, тарифах банку є договором банківського обслуговування, відповідач 1 висловив згоду з умовам та правилами, що знаходяться на сайті банку.

Відповідно до пункту 3.18.1.16 умов та правил надання банківських послуг (далі - Умови) при укладенні договорів та угод, або вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або в формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк та клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

У пунктах 3.18.1.1, 3.18.1.3, 3.18.1.5, 3.18.1.6, 3.18.1.8 Умов встановлено, що кредитний ліміт на поточний рахунок (далі - кредит) надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту (далі - ліміт). Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших). Банк здійснює обслуговування ліміту клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. Кредит надається в обмін на зобов`язання клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди. Кредитний ліміт представляє собою суму грошових коштів у межах якої банк здійснює оплату розрахункових документів клієнта понад залишок грошових коштів на його поточному рахунку. Ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши Угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших). Проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - далі "Угода").

Пунктом 3.18.2.1.2 Умов визначено, що при наявності вільних грошових ресурсів та відсутності розрахункових документів на примусове списання (стягнення) коштів із поточного рахунку клієнта, банк здійснює платежі клієнта понад залишок коштів на його поточному рахунку на підставі його розрахункових документів у межах ліміту, встановленого згідно з п. 3.18.1.6 цього розділу "Умов" і термінів, обумовлених п. п. 3.18.1.10, 3.18.1.11, а також при виконанні клієнтом зобов`язань за п. 3.18.2.2.14.

Як видно з матеріалів справи, свої зобов`язання за договором позивач виконав належним чином, що підтверджується випискою про рух коштів по рахунку відповідача 1 та довідкою про розмір встановлених кредитних лімітів.

У пункті 3.18.4.1.3. Умов вказано, що у випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду; в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними.

Згідно з положеннями пункту 3.18.4.1.4. Умов, під "непогашенням кредиту" мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.

З матеріалів справи, зокрема з виписок по банківських рахунках Фермерського господарства "Новомалинське", суд встановив, що за договором б/н від 08 листопада 2013 року відповідач 1 має заборгованість за кредитом у сумі 137 635,54 грн.

Пунктом 3.18.4. Умов затверджено порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

Згідно з положеннями пунту 3.18.4.1.1. Умов, за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (надалі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню"), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі, 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

При не обнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню (пункт 3.18.4.1.2. Умов).

У пункті 3.18.4.1.3. Умов також зазначено, що при порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов`язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48 (сорок вісім) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань і при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов`язань.

У пункті 3.18.4.9. Умов визначено, що розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими (3.18.1.8.).

Відповідно до пункту 3.18.2.3.4. Умов - банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбаченого "Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов`язань за кредитом в повному обсязі.

Згідно з положеннями пункту 3.12.1.17. Умов, при перерахуванні клієнтом з поточного рахунку коштів за рахунок кредитного ліміту на будь-які рахунки або пластикові картки, власниками якого є сам власник поточного рахунку або будь-які пов`язані з ним фізичні особи (за виключенням зарахувань заробітної плати), з суми кожного з проведених в рахунок кредитного ліміту перерахувань стягується комісійна винагорода в розмірі 3% від суми перерахувань. Клієнт доручає банку списувати суми такої винагороди, належні до сплати банку зі свого поточного рахунку.

Як видно з наданого позивачем розрахунку, відповідно до умов договору б/н від 08 листопада 2013 року, позивач нарахував відповідачу 1 проценти за користування кредитом в сумі 2 248,04 грн. та комісію за користування кредитом 829,44 грн.

Таким чином, суд встановив факт наявності заборгованості відповідача 1 за кредитом станом на час розгляду справи. Також з матеріалів справи суд встановив наявність заборгованості відповідача 1 щодо сплати процентів за користування кредитом в сумі 2 248,04 грн. та комісії в розмірі 829,44 грн.

Відповідно до 3.18.5.1 Умов - При порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених Умовами п. п. 3.18.2.2.2, 3.18,4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п. п. 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченого п. п. 3.18.2.2.5, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6 клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.18.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення.

У зв`язку з невиконанням відповідачем 1 у визначений строк зобов`язань з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, позивач на підставі Умов та договору б/н від 08 листопада 2013 року нарахував відповідачу 1 пеню в сумі 1 881,61 грн.

Окрім того суд встановив, що 14 січня 2015 ПАТ КБ "Приватбанк" (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель, відповідач 2) уклали договір поруки №POR1421231628817. Згідно з пунктом 1.1. цього договору його предметом є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Фермерським господарством "Новомалинське" (боржник) зобов`язань за угодами-приєднання до розділу 3.2.1., 3.2.2. Умов.

За умовами пункту 1.2. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно з умовами цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Пунктом 4.1. договору сторони узгодили, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов`язань за угодами-приєднання до розділу 3.2.1., 3.2.2. Умов цей договір припиняє свою дію.

При цьому, як видно з предмету договору поруки, поручитель поручився перед кредитором за виконання Фермерським господарством "Новомалинське" (боржник) зобов`язань за угодами-приєднання до розділу 3.2.1., 3.2.2. Умов, зокрема щодо процентної ставки за користування кредитом, комісійної винагороди, винагороди за використання ліміту та кредиту в розмірі 30 000,00 грн.

З наявної в матеріалах справи довідки про розміри встановлених кредитних лімітів для Фермерського господарства "Новомалинське" видно, що після укладення вищеназваного договору поруки (17.01.2015) кредитний ліміт для відповідача 1 визначено у розмірі 30 000 грн. Надалі розмір встановлених кредитних лімітів для Фермерського господарства "Новомалинське" неодноразово збільшувалися, зокрема до 170 000 грн. (22.12.2017).

Водночас умовами договору поруки визначено, якщо під час виконання угод-приєднання до розділу 3.2.1., 3.2.2. Умов, зобов`язання боржника (відповідача 1), що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладенні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань в розмірі таких збільшень, а додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.

А отже, з огляду на погоджені сторонами умови договору поруки обсяг відповідальності поручителя не обмежується 30 000,00 грн.

Суд також встановив, що даний спір виник внаслідок того, що відповідач 1 не виконав свої зобов`язання за кредитним договором.

Доказів сплати наявної заборгованості відповідачі суду не надали.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Як встановив суд, між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із виконанням зобов`язань за кредитним договором щодо своєчасного повернення кредиту, регулювання яких здійснюється ГК України, ЦК України, тощо, а також правовідносини, пов`язані із зобов`язаннями, що виникли внаслідок забезпечення кредитного договору шляхом укладення договору поруки.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 1 частини 1 статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Таким чином, вищевикладена правова норма відносить до компетенції господарських судів дві категорії справ: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого (тобто зобов`язання) є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

При цьому, друга складова пункту 1 частини 1 статті 20 ГПК України не містить обмежень щодо суб`єктного складу самого правочину, визначальним в даному випадку є суб`єктний склад зобов`язання, в забезпечення виконання якого було укладено правочин.

У свою чергу, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу (ч. 1 ст. 45 ГПК України).

За змістом частини 2 статті 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі №910/1733/18 викладено наступні висновки щодо підсудності аналогічного спору господарським судам.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, можуть бути суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року, яким чинні Господарський процесуальний кодекс України та Цивільний процесуальний кодекс України викладено у новій редакції.

Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України у редакції вищевказаного Закону (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України (тут і далі у редакції вищевказаного Закону).

Так, за змістом пункту 1 частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

З аналізу наведеного вище пункту вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів такі справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Предметом розгляду за даним позовом є стягнення заборгованості за кредитним договором, сторонами якого є суб`єкти господарювання. Крім цього, позивачем заявлена позовна вимога до поручителя фізичної особи, який уклав правочин в забезпечення виконання зобов`язання відповідача-1 (суб`єкта господарської діяльності). За таких обставин, враховуючи приписи статей 4, 20, 45 ГПК України, даний позов підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Аналізуючи норми матеріального права які мають бути застосовані під час вирішення даного спору суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як було зазначено вище, суд встановив наявність зобов`язальних договірних правовідносин між Фермерським господарством "Новомалинське" та ПАТ КБ "Приватбанк" на підставі яких відповідач 1 взяв на себе зобов`язання виконувати умови кредитного договору. Укладений між позивачем та відповідачем 1 договір, який за своєю суттю відноситься до кредитного договору, та є підставою для виникнення у сторін за цим договором кредитних зобов`язань відповідно до статтей 173, 174 Господарського кодексу України, статтей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України. А згідно з положеннями статті 629 Цивільного кодексу України цей договір є обов`язковим для виконання його сторонами.

Як визначено правилами частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Разом з тим відповідно до частини 1 статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

В силу вимог частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною 2 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ("Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Нормами частини 1 статті 1046 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Водночас вимогами частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з нормами частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як встановлено судом, відповідач 1 прийняті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів не виконав, в обумовлені строки кредитні кошти за вказаним договором не повернув, у зв`язку з чим, у відповідача 1 виникла заборгованість перед позивачем з погашення отриманого кредиту, а також заборгованість по відсотках за користування кредитом та по комісії.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Серед позовних вимог позивача наявна вимога про стягнення пені за невиконання відповідачем 1 умов кредитного договору.

Суд перевірив відповідність нарахування 1 881,61 грн. пені, та зробив висновок, що таке нарахування неустойки є правомірним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Закон не забороняє укладання договору поруки на забезпечення виконання зобов`язання, яке може виникнути в майбутньому.

З урахуванням абзацу першого частини другої статті 207, частини першої статті 547 та статті 553 Цивільного кодексу України договір поруки є чинним за умови його укладення у письмовій формі та підписання кредитором і поручителем.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 Цивільного кодексу України).

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина друга статті 554 Цивільного кодексу України).

Таким чином суд робить висновок, що договором поруки забезпечено виконання зобов`язання за договором банківського обслуговування в частині кредиту.

Судом взято до уваги, що згідно пункту 2.1. договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань в тому ж розмірі що і боржник, включаючи сплату кредиту. Водночас суд враховує, що умовами договору поруки сторони погодили, що обсяг відповідальності поручителя (відповідача 2) збільшується одночасно зі збільшенням обсягів зобов`язань відповідача 1.

Відповідно до статті 543 ЦК України кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від боржника та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відтак, з огляду на солідарний обов`язок перед кредитором боржника за основним зобов`язанням і поручителями, кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.

Позовні вимоги в даній справі є однорідними та нерозривно пов`язаними з обов`язком належного виконання основного зобов`язання за кредитним договором. Тому ефективний судовий захист прав та інтересів позивача є можливим за умови розгляду цього спору в межах однієї справи одним судом. Такий розгляд впливає, зокрема, і на ефективність виконання відповідного рішення суду із забезпеченням прав усіх учасників відповідних відносин.

Захист прав кредитора у справі за його позовом до боржника і поручителя у межах одного виду судочинства є більш прогнозованим і відповідає принципу правової визначеності, оскільки не допускає роз`єднання вимог кредитора до сторін солідарного зобов`язання залежно від суб`єктного складу останнього.

Разом з цим, в процесі розгляду справи судом встановлено, що зобов`язання за кредитним договором відповідачем-1 у повному обсязі не виконані, до теперішнього часу заборгованість не погашена, у зв`язку з чим станом на день винесення рішення позичальник має прострочену заборгованість за кредитним договором, розмір якої становить: 137 635,54 грн. заборгованість за кредитним договором, 2 248,04 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 829,44 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом. Таким чином, зобов`язання по кредитному договору не припинилися, а оскільки договір поруки укладено сторонами для забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору, то не припинилася і дія договору поруки.

На момент розгляду справи ні позичальник, ні поручитель заборгованість перед кредитором в повному обсязі не сплатили.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитом та заборгованості за відсотками та пені, прийшов до висновку, що вказаний розрахунок є правильним. Відтак позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів 137 635,54 грн. грн. заборгованість за кредитним договором, 2 248,04 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 829,44 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом та 1 881,61 грн. пені є обґрунтованими.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (стаття 74 ГПК України).

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (стаття 79 ГПК України).

Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Висновки суду за результатами вирішення спору

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача 137 635,54грн. заборгованості за кредитним договором, 2 248,04 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 829,44 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом та 1 881,61 грн. пені.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи положення статті 129 ГПК України, судовий збір в розмірі 2 138,92 грн. мають бути стягнуті з відповідачів на користь позивача.

Керуючись статтями 129, 232, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути солідарно з Фермерського господарства "Новомалинське" (35843, Рівненська область, Острозький район, с. Новомалин, код ЄДРПОУ 33706012) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Острозьким РВ УМВС України в Рівненській області 18 жовтня 1999 року) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) 137 635 (сто тридцять сім тисяч шістсот тридцять п`ять) грн. 54 коп. заборгованості за кредитним договором, 2 248 (дві тисячі двісті сорок вісім) грн. 04 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 1 881 (одна тисяча вісімсот вісімдесят один) грн. 61 коп. пені та 829 (вісімсот двадцять дев`ять) грн. 44 коп. заборгованості по комісії за користування кредитом.

3. Стягнути з Фермерського господарства "Новомалинське" (35843, Рівненська область, Острозький район, с. Новомалин, код ЄДРПОУ 33706012) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) 1 069 (одна тисяча шістдесят дев`ять) грн. 46 коп. судового збору.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Острозьким РВ УМВС України в Рівненській області 18 жовтня 1999 року) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) 1 069 (одна тисяча шістдесят дев`ять) грн. 46 коп. судового збору.

Позивач (стягувач): Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд 1Д, код ЄДРПОУ 14360570).

Відповідач (боржник): Фермерське господарство "НОВОМАЛИНСЬКЕ" (35843, Рівненська область, Острозький район, с. Новомалин, код ЄДРПОУ 33706012).

Відповідач (боржник): ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Острозьким РВ УМВС України в Рівненській області 18 жовтня 1999 року).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне рішення складено 28 жовтня 2019 року.

Суддя Качур А.М.