Рішення

від 17.10.2019 по справі 920/934/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.10.2019 Справа № 920/934/19 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Джепи Ю.А. при секретарі судового засідання Галашан І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу № 920/934/19,

за позовом - Заступника керівника Сумської місцевої прокуратури, м. Суми,

в інтересах держави в особі позивачів:

1.Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, м. Суми;

2.Відділу освіти Хотінської селищної ради Хотінської об`єднаної територіальної громади, смт. Хотінь Сумського району Сумської області,

до відповідача - Фермерського господарства Коваленко Євген Олександрович , с. Писарівка Сумського району Сумської області,

про визнання недійсним договору про спільний обробіток землі від 27.03.2019,

За участі представників сторін:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - не з`явився;

прокурор - Луцик О.О. (посвідчення від 13.09.2017 № 047931).

Суть спору: 06.09.2019 до Господарського суду Сумської області звернувся заступник керівника Сумської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі позивачів: Головного управління Держгеокадастру у Сумській області та Відділу освіти Хотінської селищної ради Хотінської об`єднаної територіальної громади з позовною заявою від 05.09.2019 № 34/1-12627вих-19, в якій просить суд: визнати недійсним Договір про спільний обробіток землі від 27.03.2019 б/н, укладений між Відділом освіти Хотінської селищної ради Хотінської об`єднаної територіальної громади та фермерським господарством Коваленко Євген Олександрович , щодо використання ним земельної ділянки площею 5,0 га (кадастровий номер 5924756200:08:002:0081), вартістю 133 715 грн 00 коп, що розташована на території Хотінської селищної ради Сумського району Сумської області, а також стягнути з відповідача - фермерське господарства Коваленко Євген Олександрович на користь прокуратури Сумської області судові витрати в сумі 1 921 грн 00 коп.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 10.09.2019 № 920/934/19 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 920/934/19, підготовче засідання призначено на 17.10.2019.

10.10.2019 до Господарського суду Сумської області надано лист від 10.09.2019 № 01-22/671 Відділу освіти Хотінської селищної ради Хотінської об`єднаної територіальної громади, в якому начальник відділу повідомляє, що позовні вимоги визнає в повному обсязі, справу просить розглядати без участі їх представника.

15.10.2019 до Господарського суду Сумської області надано лист б/н, б/д Фермерського господарства Коваленко Євген Олександрович , відповідно до якого повідомлено суд про визнання позовних вимог заступника керівника Сумської місцевої прокуратури в повному обсязі, а відповідно до ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України просять суд розглянути питання про стягнення з відповідача 50 % судових витрат та розглядати справу без участі представника фермерського господарства.

Представники позивача та відповідача в судове засідання не з`явився.

В судовому засіданні 17.10.2019 прокурор підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Земельна ділянка площею 5,0 га, яка є складовою матеріально-технічної бази навчального закладу - Писарівської філії Хотінської спеціалізованої школи I-III ступенів Хотінської селищної ради Сумського району Сумської області, незаконно перейшла у користування Фермерського господарства Коваленко Євген Олександрович

У зв`язку із тим, що державне майно, надане освітньому закладу використовується не за цільовим призначенням, заступник керівника Сумської місцевої прокуратури подав позов в інтересах держави, з метою відновлення порушених прав користування навчального закладу земельною ділянкою.

Спірна земельна ділянки передана у постійне користування навчальному закладу для освітніх потреб у порядку ст.ст. 22, 24 Земельного кодексу України. Тому, укладення Договору від 27.03.2019 сторонами в порушення установленого чинним законодавством порядку і передача землі навчального закладу іншій особі для підприємницької діяльності, порушує державні інтереси.

Відповідно до ст. 80 Закону України Про освіту до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством. Порядок, умови та форми набуття закладами освіти прав на землю визначаються Земельним кодексом України. Основні фонди, оборотні кошти та інше майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають вилученню, крім випадків, встановлених законом.

Судом встановлено, що об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України Про освіту юридична особа має статус закладу освіти, якщо основним видом її діяльності є освітня діяльність. Освітня діяльність вважається основним видом діяльності, якщо надходження на цей вид діяльності та/або від цього виду діяльності перевищують половину загальних надходжень цієї юридичної особи (фізичної особи - підприємця). Заклад освіти залежно від засновника може діяти як державний, комунальний, приватний чи корпоративний. Заклади освіти діють на підставі власних установчих документів, що затверджуються їх засновниками відповідно до законодавства.

Писарівська філія Хотінської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів Хотінської селищної ради Сумського району Сумської області створена, як комунальна установа, територіально відокремлений структурний підрозділ закладу освіти, що на даний час не має статусу юридичної освіти, завданням якої є забезпечення реалізації прав громадян на здобуття загальної середньої освіти.

Сумською місцевою прокуратурою за результатами вивчення стану законності використання земель сільськогосподарського призначення, переданих у постійне користування навчальним закладам Сумського району встановлено факт незаконного використання земельної ділянки загальною площею 5 га, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №19428581 від 14.03.2017, (кадастровий номер 5924756200:08:002:0081), загальною вартістю відповідно до нормативно грошової оцінки земельної ділянки 133 715 грн 00 коп, розташованої на території Хотінської селищної ради Сумського району Сумської області, наданої загальноосвітній школі на праві постійного користування для ведення підсобного сільського господарства та факт порушення інтересів держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Сумської області та відділом освіти Хотінської селищної ради, Хотінської об`єднаної територіальної громади.

Між відділом освіти Хотінської селищної ради, Хотінської об`єднаної територіальної громади (далі - відділ освіти) та Фермерським господарством Коваленко Євген Олександрович (далі - Господарство), укладено договір про спільний обробіток землі від 27.03.2019 б/д (далі - Договір).

За умовами даного Договору, Відділ освіти надає Господарству земельну ділянку (рілля) площею 5,0 га, яка була надана на праві постійного користування Писарівській філії Хотінської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів Хотінської селищної ради Сумського району Сумської області та підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, фактично не маючи повноважень на його укладання.

При цьому, відповідно до виробничого плану, складеного Господарством та доведеного Відділу освіти, останній зобов`язаний забезпечити активну участь у виконанні циклу сільськогосподарських виробничих процесів шляхом залучення до роботи (прополка, збирання та інше) працівників Писарівської філії Хотінської спеціалізованої школи (п. 2.1 Договору) - тобто землекористувача земельної ділянки, але Писарівська філія Хотінської спеціалізованої школи, як сторона у спірному договорі відсутня, хоча в ньому йдеться про права і обов`язки, як працівників навчального закладу, так і про саме право філії щодо розпорядження земельною ділянкою.

Предметом даного Договору є сумісна діяльність сторін для забезпечення якісного обробітку землі площею 5,0 га, розташованої на території Хотінської селищної ради (п. 1.1. Договору).

У розділі 3 Договору Сторони дійшли згоди про те, що Господарство бере на себе обов`язок забезпечити обробіток землі власною сільськогосподарською технікою, працівниками, паливно-мастильними матеріалами, використовувати для посіву власний насіннєвий матеріал, також Господарство зобов`язане після збору врожаю поточного року здійснити його реалізацію на найбільш вигідних для сторін умовах.

Після реалізації зібраного врожаю та отримання за нього грошових коштів, зобов`язано зробити виплату Відділу освіти 10 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, яка становить - 133 715 грн 00 коп, в сумі 13 371 грн 50 коп, з розрахунку 2 674 грн 30 коп, з одного гектара землі, перерахунок вказаних коштів буде здійснюватись на спеціальний рахунок Відділу освіти (п. 3.4. Договору).

Пунктом 6.1 визначено, що даний Договір набуває юридичної сили з моменту його підписання і діє до 01.12.2019. Отже, враховуючи вищевикладене, Договір про спільний обробіток землі від 27.03.2019 укладено усупереч вимогам чинного законодавства, що є підставою для визнання його недійсним з наступних підстав.

Згідно з ст. 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Основними елементами договору про спільну діяльність є об`єднання вкладів учасників (майна, майнових прав тощо) для здійснення спільної діяльності і такі частки мають бути визначеними, обов`язки сторін у таких правовідносинах не мають зустрічного характеру, а кожен учасник діє не для досягнення власних цілей, а у загальному інтересі. Сторони отримують блага в результаті спільної діяльності, а не від іншої сторони за договором, спільна діяльність учасників чітко скоординована.

Натомість, розділом 2 та 3 спірного Договору встановлено, що Господарство бере на себе обов`язок забезпечити обробіток земельної ділянки власною технікою, своїми матеріалами та засобами у відповідності до умов цього Договору, зібрати та реалізувати вирощений врожай. Тобто усі роботи, що є предметом цього Договору, здійснюються Господарством його силами, засобами, фінансами та матеріальними ресурсами.

Відповідно до Положення про Писарівську філію Хотінської спеціалізованої школи жодного такого обов`язку, а саме, прополки, збирання та інше, а ні у вчителів, а ні у інших працівників закладу освіти в функціональних обов`язках не прописано та не передбачено.

Зміст погодженого сторонами умов спірного Договору свідчить, що Відділ освіти фактично передав земельну ділянку загальною площею 5,0 га, права розпоряджатися якою не мав, яка перебуває на праві постійного користування у закладі освіти для організації обробітку та вирощування сільськогосподарської продукції, жодної спільної господарської мети сторони не мали, лише Господарство здійснювало всі сільгоспроботи по обробці земельної ділянки власною технікою, проведення посіву насіннєвим матеріалом, а також збору врожаю і лише Господарство отримало вигоду у вигляді виробленої сільськогосподарської продукції (п.3.4. Договору). При цьому, будь-яких прав на врожай Відділ освіти не набував.

Договором не визначені вклади сторін (їх частки), які вони об`єднують для здійснення спільної діяльності, що в силу приписів ст.ст. 1137, 1138, 1139 Цивільного кодексу України є визначальним при розподілі прибутку, спільних витрат, збитків та відповідальності за спільними зобов`язаннями. Водночас, оспорюваним договором не визначено, що сторони в процесі здійснення сільськогосподарського виробництва об`єднують свої майнові внески (вклади) у будь-якій формі. Цей Договір не передбачає переходу будь-яких майнових прав на землю, посівний матеріал, матеріали та засоби виробництва тощо (як тих прав, що існували до укладення договору, так і тих що виникають у майбутньому) від однієї сторони до іншої, а також не призводить до виникнення у сторін права спільної власності на майно та отриманий прибуток.

Враховуючи викладене, оспорюваний договір не може вважатись договором про спільну діяльність.

В той же час, за нормою ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Тобто, при оренді землі здійснюється обробіток ґрунту, що становить собою користування земельною ділянкою, внаслідок якого вирощується товарна сільськогосподарська продукція.

З огляду на вказане, правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане в користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки). Так, за умовами Договору сторони погодили, що Господарство здійснює виробництво сільськогосподарської продукції на земельній ділянці, площею 5,0 га.

Пунктом 3.4. Договору встановлюється фактичний розрахунок між сторонами, яким передбачено, що розмір плати за користування 1 га землі залежить від нормативно-грошової оцінки землі та встановлено, що сума має бути не менша 10 % від її середньої вартості.

На виконання умов Договору Господарством 05.08.2019 здійснено перший перерахунок коштів на спеціальний рахунок освіти в сумі 8 829 грн 89 коп, що підтверджується наданою Відділом освіти платіжкою. При цьому, для договору спільної діяльності в силу положень законодавства розмір нормативно грошової оцінки землі не має жодного правового значення, але повністю відповідають вимогам статті 15 Закону України Про оренду землі .

За змістом Договору фактично склалися правовідносини з оренди землі, оскільки з умов оспорюваного договору вбачається, що Відділ освіти фактично передав Підприємству на платній основі земельну ділянку, що перебуває в постійному користуванні освітнього закладу. Тому положення оспорюваного Договору повинні відповідати законодавству, що регулює правовідносини у сфері оренди землі.

Проаналізувавши положення Договору та зміст правовідносин, що склалися між Відділом освіти та ФГ Коваленко Є.О. можна дійти висновку, що Договір є удаваним правочином і приховує під собою факт передачі в оренду земельної ділянки, тобто фактично містить істотні умови договору оренди землі, укладення якого регулюється Законом України Про оренду землі та Земельним кодексом України оскільки, у даному випадку Відділ освіти передав майно, а саме (земельну ділянку) Підприємству та поклав на нього обов`язок вносити плату за користування, що суперечить та не відповідає вимогам Цивільного кодексу щодо умов договору спільної діяльності.

За умовами Договору Господарство фактично користується, володіє, експлуатує земельну ділянку площею 5,0 га за рахунок власної техніки, обладнання, інвентарю, паливно-мастильних матеріалів, насіннєвих матеріалів, мінеральних добрив, засобів рослин, відповідних спеціалістів, працівників, сплачує плату за її експлуатацію та користування Відділу освіти, що підтверджується відповідним платіжним дорученням.

Крім того, зміст погоджених сторонами умов Договору свідчить, що взявши на себе зобов`язання надати земельну ділянку для вирощування та збирання товарної сільськогосподарської продукції Відділ освіти фактично усунувся від права самостійного господарювання на земельній ділянці та надало право обробки землі та збору врожаю саме ФГ Коваленко Є .О. , а тому право на обробку землі та збір врожаю, передбачене умовами спірного договору, являє собою реалізацію правомочностей землекористувача щодо володіння та користування, які згідно з ст. 92 Земельного кодексу України, складають титул права постійного користування, однак, земельна ділянка, яку використовує фермерське господарство не належать йому на жодному з титулів - праві власності чи праві оренди, отже, землекористування здійснюється господарством за відсутності законодавчо визначеної підстави.

Укладаючи Договір, сторони мали намір приховати правовідносини оренди землі, оскільки умовами спірного договору передбачено фактичну передачу права користування земельною ділянкою з метою здійснення підприємницької діяльності (виробництво сільськогосподарської продукції), договір не містить іншої мети, з якою використовується ця земля. Тобто, фактичний об`єкт договору - земельна ділянка навчального закладу передано у строкове платне користування. Тому, вказаний договір укладено в порушення вимог Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України Про оренду землі .

Статтею 235 Цивільного кодексу України передбачено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Отже, оспорюваний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), тож з урахуванням положень ч. 2 ст. 235 Цивільного кодексу України, сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і до оспорюваних правовідносин повинні бути застосовані правила, що регулюють цей правочин.

У даному випадку зміст договору та його правова природа не залежать від його назви, а умови укладеного між сторонами договору відповідають змісту договору оренди, визначеному ст. 12 Закону України Про оренду землі , згідно з якою договір оренди землі визначений як угода сторін про взаємні зобов`язання, відповідно до яких орендодавець за плату передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором строк, та відповідає фактичним правовідносинам сторін, відтак, назва договору не змінює суті останніх, а тому положення спірного договору повинні відповідати законодавству, що регулює правовідносини у сфері оренди землі.

Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06.11.2009 № 9, зазначено, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Аналогічна правова позиція висловлена у п. 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними .

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним ч.ч. 2, 3 ст. 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому ст. 123 цього Кодексу.

Оспорюваний договір, який фактично є договором оренди землі, укладено з порушенням викладених вище норм чинного законодавства, якими регламентовано порядок укладення договору оренди земельної ділянки державної власності.

Згідно з витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно цільове призначення вказаної земельної ділянки - ведення підсобного сільського господарства.

Відповідно до п. а ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

Згідно з ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема:

а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства;

б) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства.

Обов`язок землекористувачів використовувати землю за цільовим призначенням, визначений ст. 96 Земельного кодексу України, означає як обов`язок використання землі в межах основного цільового призначення (землі сільськогосподарського призначення) так і в межах цільового призначення (для ведення дослідних та наукових цілей чи для ведення фермерського господарства).

Таким чином, спірний договір суперечить положенням п. а ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України у зв`язку з використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням.

За приписами ст. 4 Закону України Про оренду землі орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України Про оренду землі укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Статтею 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Таким чином, земельним законодавством не передбачено право постійного користувача розпоряджатись земельною ділянкою шляхом передачі її іншим особам у платне користування.

Відтак, в порушення вищенаведених вимог, сторонами не був дотриманий встановлений нормами земельного законодавства порядок щодо передачі в оренду земельної ділянки, що дозволяє стверджувати про укладення удаваного договору про спільний обробіток землі із порушенням вимог Закону України Про оренду землі .

Відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності від 06.09.2012 № 5245-УІ, який набрав чинності з 01.01.2013, землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими. Землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, які перебувають у комунальній власності чи на яких розташовані об`єкти нерухомого майна комунальної власності, є землями державної власності.

Згідно з п. 31 ч. 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, Держгеокадастр розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальними органами.

Відповідно до п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, ГУ Держгеокадастру розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством на території Сумської області та здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони усіх категорій та форм власності, у тому числі щодо дотримання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, у тому числі в оренду, вилучення викупу) земельних ділянок.

Відповідно до п.п. 2, 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути: визнання правочину недійсним.

Згідно з п. в ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України одним із способів захисту прав на земельні ділянки є визнання угоди недійсною.

Таким чином, за спірним Договором від 27.03.2019 відбулось розпорядження земельною ділянкою не уповноваженим суб`єктом, а саме, Відділом освіти Хотінської селищної ради, при цьому, спірний Договір не відповідає вимогам законодавства, а саме - ст.ст. 96, 122 - 124 Земельного кодексу України, ст.ст. 6, 14 - 16 Закону України Про оренду землі , а також не спрямований на настання обумовлених ним наслідків, що свідчить про його недійсність на підставі ч.ч. 1, 2, 5 ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 28 Закону України Про центральні органи виконавчої влади міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Зважаючи на те, що Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, як розпорядник земель державної власності сільськогосподарського призначення, неналежним чином здійснює захист інтересів держави та реалізацію наданих законом повноважень та не вживає заходи щодо визнання недійсним вказаного Договору, який укладено з порушенням вимог чинного законодавства, що призводить до порушення майнових інтересів держави щодо володіння, розпорядження та користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності, вбачаються правові підстави для звернення прокурора з даним позовом до суду у межах своєї компетенції, передбаченої ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру та ст. 2 Господарського процесуального України.

Крім того, у зв`язку з укладанням вказаного договору і наданням в користування землі для цілей, не пов`язаних з освітньою діяльністю, порушуються і права як навчального закладу, як землекористувача на праві постійного користування земельними ділянками, наданими закладу у зв`язку з провадженням освітньої діяльності, так і відділу освіти Хотінської селищної ради.

Відповідно до п.п. 3.3.3., 3.3.11 Положення про відділ освіти Хотінської селищної ради ОТГ, затвердженого рішенням другої сесії восьмого скликання Хотінської селищної ради від 06.01.2017, для досягнення мети відділ вирішує наступні завдання: забезпечує виконання конституційних вимог щодо обов`язковості здобуття дітьми і підлітками повної загальної середньої освіти, визначає потребу в навчальних закладах усіх типів та подає пропозиції до виконавчого комітету селищної ради щодо удосконалення їх мережі відповідно до соціально-економічних і культурно-освітніх потреб за наявності необхідної матеріально-технічної, науково-методичної бази, педагогічних кадрів.

Писарівська філія Хотінської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів створена, як комунальна установа, завданням якої є забезпечення реалізації прав громадян на здобуття загальної середньої освіти, вона є відокремленим структурним підрозділом закладу освіти, що не має статусу юридичної особи. У своїй діяльності керується чинним законодавством, рішеннями засновника, розпорядженнями селищної ради та наказами відділу освіти Хотінської селищної ради. Виключно для потреб освіти за закладом закріплено майно і передана у постійне користування земля. Порядок використання майна закладів освіти чітко врегульований ст. 80 Закону України Про освіту . Надання землі закладом освіти іншим особам в оренду для цілей, не пов`язаних з освітніми потребами і в порушення встановленого порядку, суперечить вимогам закону та порушує реалізацію державної політики в галузі освіти.

У зв`язку із тим, що господарство незаконно набуло право на користування земельною ділянкою навчального закладу, крім того, майно (земля) використовується не за цільовим призначенням, даний позов заявлено в інтересах держави з метою відновлення порушених прав користування навчальним закладом земельною ділянкою.

Отже, на думку суду, позовні вимоги заступника керівника Сумської місцевої прокуратури належним чином обґрунтовані та доведені відповідно до ст.ст. 73,74,76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік прав та обов`язків учасників справи.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу;

Як свідчать матеріали справи, Фермерським господарством Коваленко Євген Олександрович позовні вимоги визнано повністю і таке визнання, у відповідності до вимог п. 1 ч.2. ст. 46 Господарського процесуального кодексу України не суперечить інтересам будь-яких осіб, відтак приймається судом.

Відповідно до ч.4 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України в підготовчому судовому засіданні можливе ухвалення судового рішення у разі, зокрема, визнання позову, що проводиться в порядку, встановленому ст. 191 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

З огляду на вищенаведене, вимога заступника керівника Сумської місцевої прокуратури щодо визнання недійсним Договору про спільний обробіток землі від 27.03.2019 б/н, укладений між Відділом освіти Хотінської селищної ради Хотінської об`єднаної територіальної громади та фермерським господарством Коваленко Євген Олександрович , щодо використання ним земельної ділянки площею 5,0 га (кадастровий номер 5924756200:08:002:0081), вартістю 133 715 грн 00 коп, що розташована на території Хотінської селищної ради Сумського району Сумської області, підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

В зв`язку з визнанням позову відповідачем, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 50% сплаченого ним судового збору.

Решта сплаченого прокуратурою судового збору у сумі 960 грн 50 коп підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 42, 46, 130, 185, 191, 233, 236- 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним Договір про спільний обробіток землі від 27.03.2019 б/н, укладений між Відділом освіти Хотінської селищної ради Хотінської об`єднаної територіальної громади та фермерським господарством Коваленко Євген Олександрович , щодо використання ним земельної ділянки площею 5,0 га (кадастровий номер 5924756200:08:002:0081), вартістю 133 715 грн 00 коп, що розташована на території Хотінської селищної ради Сумського району Сумської області.

3. Стягнути з фермерського господарства Коваленко Євген Олександрович (вул. Лісова, 8, с. Писарівка Сумського району Сумської області, 42316) на користь прокуратури Сумської області (м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, буд. 33, код ЄДРПОУ 03527891, р/р 35214005002983 , МФО 820172, банк Держказначейська служба України м. Київ)) 50% сплаченого судового збору в розмірі 960 грн 50 коп.

4. Наказ видати згідно зі ст. 327 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Уразі подання апеляційної скарги, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно зі статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення Учасник справи, якому повне рішення не були вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 28.10.2019.

Суддя Ю.А. Джепа