Постанова

від 22.10.2019 по справі 910/3705/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 910/3705/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.

та представників

позивача: Сукеннікова М.В. (довіреність № 17 від 07.06.2019),

відповідача: не з`явились,

третьої особи: не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Коламбус Україна Смарт Грід"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2019

та рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2019

у справі № 910/3705/19

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Коламбус Україна Смарт Грід"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державного підприємства "Український інститут інженерно-технічних розвідувань для будівництва"

про виселення з приміщення,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2019 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву (далі - РВ ФДМУ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Коламбус Україна Смарт Грід" (далі - ТОВ "Коламбус Україна Смарт Грід") про виселення останнього з державного нерухомого майна - нежитлових приміщень, загальною площею 791,0 м 2 , на 7-му поверсі будівлі за адресою: 01133, м. Київ, б-р. Лесі Українки, 26-літ. А.

В обґрунтування позовних вимог РВ ФДМУ вказувало, що договір оренди нерухомого майна від 29.08.2014 №6895, що належить до державної власності, припинив свою дію 29.08.2018 у зв`язку із закінченням строку його дії та направленням орендодавцем заяви про відмову від його пролонгації, проте станом на дату звернення з даним позовом відповідач не звільнив орендовані приміщення та не передав їх ні орендодавцеві, ні балансоутримувачу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.06.2019 (суддя Бойко Р.В.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2019 (колегія суддів у складі: Пашкіна С.А. - головуючий, Сітайло Л.Г., Мальченко А.О.), позов задоволено повністю. Виселено відповідача з державного нерухомого майна - нежитлових приміщень, загальною площею 791,0 м 2 , на 7-му поверсі будівлі за адресою: 01133, м. Київ, б-р. Лесі Українки, 26 літ. А., яке перебуває на балансі Державного підприємства "Український інститут інженерно-технічних розвідувань для будівництва".

Судами обох інстанцій встановлено, що між ТОВ "Коламбус Україна Смарт Грід" (орендарем) та РВ ФДМУ (орендодавцем) 29.08.2014 укладено договір оренди №6895 нерухомого майна, що належить до державної власності, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення на 7-му поверсі будівлі, загальною площею 790,20 м 2 (реєстраційний номер майна №38488780.1.ВССЧГН021), розміщене за дресою: м. Київ, б-р. Лесі Українки, 26, літ. "А", що перебуває на балансі Державного підприємства "Український інститут інженерно-технічних розвідувань для будівництва" (балансоутримувач).

Відповідно до п. 10.1 договору його укладено строком на 1 рік, що діє з 29.08.2014 до 29.08.2015 включно.

Згідно з п. 10.4 договору у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення цього договору або зміни його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені ним, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

Пунктом 10.6 договору передбачено, що чинність цього договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

У п. 10.9 договору сторонами було погоджено, що у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю/балансоутримувачу.

За умовами п. 10.10 договору, майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.

На виконання вказаного договору орендодавець передав, а орендар прийняв у користування визначений договором об`єкт оренди, що підтверджується актом приймання-передавання орендованого майна від 29.08.2014 (додаток №2 до договору).

В подальшому між сторонами 28.02.2018 укладено договір №6895/01 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №6895 від 29.08.2014, відповідно до умов якого, зокрема, продовжено дію договору строком на 1 рік з 29.08.2017 по 29.08.2018 включно.

Листом вих. №30-06/7401 від 18.07.2018 позивач повідомив відповідача про недоцільність продовження договору після його закінчення на наступний термін, у зв`язку з порушенням орендарем умов договору. Вказаний лист був направлений на адресу відповідача 20.07.2018, що підтверджується списком згрупованих внутрішніх листів та фіскальним чеком від 20.07.2018.

Крім того, РГ ФДМУ вказує, що ним було направлено відповідачу заяву вих. №30-06/9457 від 28.09.2018 про припинення чинності договору.

Посилаючись на те, що відповідач продовжує користуватись орендованим майном після закінчення строку дії договору оренди, РГ ФДМУ звернулось з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що матеріалами справи підтверджується, що позивач, відповідно до вимог законодавства та положень договору, своєчасно повідомив відповідача про припинення терміну дії договору та відмову від продовження його дії, у зв`язку з чим договір припинив свою дію за закінченням строку, на який його було укладено. При цьому відповідачем не надано доказів виконання своїх зобов`язань за договором з повернення орендованого майна орендодавцю або балансоутримувачу та не надано доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про продовження строку дії договору.

Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів, відповідач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове - про відмову у задоволенні позову.

Доводи скаржника зводяться до того, що позивач не скористався своїм правом припинення договору, передбаченим в п. 10.4 договору та закріпленим в ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", тому договір №6895 від 29.08.2014 є продовженим до 29.08.2019.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.09.2019 відкрито провадження за касаційною скаргою, призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 22.10.2019 та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 11.10.2019.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, посилаючись на правильність зроблених ними висновків та помилковість доводів скаржника.

Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення представника позивача, переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для її задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Частиною 1 ст. 763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Стаття 764 ЦК України, по суті, передбачає поновлення договору найму на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Крім цього, ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачає, що у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для продовження дії договору оренди на підставі ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування орендованим майном; відсутнє письмове повідомлення однієї зі сторін договору, у встановлений строк, про припинення або зміну умов договору.

Отже, Закон визначає можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах без проведення конкурсу. При цьому, для такого автоматичного продовження договору оренди державного та комунального майна передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї із сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.

В свою чергу, чинне законодавство не містить заборони на повідомлення орендодавцем орендаря про закінчення договірних відносин після визначеного строку дії договору ще під час його дії.

Відтак, якщо на дату закінчення строку дії договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що істотне значення у даному випадку має факт направлення такого повідомлення в межах відповідного строку, а також зміст самого повідомлення, оскільки воно обов`язково повинно бути спрямоване на припинення або зміну умов договору оренди, як відповідна форма вираження волевиявлення орендодавця.

У вказаній позиції суд звертається до власних постанов від 03.09.2019 у справі № 920/960/18 та від 09.07.2019 у справі № 906/745/18.

Відповідно до п. 10.4. договору сторони визначили, що у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення цього договору або зміни його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

В даному випадку судами обох інстанцій встановлено, що позивачем не надано достатніх та допустимих доказів направлення на адресу ТОВ "Коламбус Україна Смарт Грід" заяви вих. №30-06/9457 від 28.09.2018, а тому вона не може бути прийнята в якості доказу повідомлення відповідача про припинення договору.

В свою чергу, направлення відповідачу листа вих. №30-06/7401 від 18.07.2018 (з якого, як встановлено судами, чітко вбачається, що орендодавець не бажає продовжувати з орендарем договір на наступний рік) підтверджується відповідним списком згрупованих внутрішніх рекомендованих листів з рекомендованим повідомленням та фіскальним чеком відділення поштового зв`язку, копії яких містяться в матеріалах справи.

Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів про те, що матеріалами справи підтверджується той факт що позивач, відповідно до вимог законодавства та положень договору, своєчасно повідомив відповідача про припинення терміну дії договору та відмову від продовження його дії.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що орендар має переважне право перед іншими особами на продовження строку дії договору оренди на новий термін, якщо належним чином виконував зобов`язання за договором оренди тільки в тому разі, коли після його закінчення орендодавець має намір передати об`єкт оренди іншій особі. Проте доказів передачі такого майна іншій особі судами не встановлено.

З огляду на імперативні приписи ст. 300 ГПК України Верховний Суд не вправі здійснювати переоцінку обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах доводів касаційної скарги.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного господарського суду про те, що орендодавець без порушення відповідного строку висловив заперечення стосовно продовження дії договору, про що був повідомлений орендар, та як результат - про задоволення позову, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів - без змін.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Коламбус Україна Смарт Грід" залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2019 у справі № 910/3705/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.