Постанова

від 23.10.2019 по справі 905/44/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 905/44/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.07.2019 (Сіверін В.І., Терещенко О.І., Слободін М.М.) та рішення Господарського суду Донецької області від 25.04.2019 (Паляниця Ю.О.) у справі № 905/44/19

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Міськтепломережа" про стягнення 1 068 036,60 грн

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Позивач) звернулося в Господарський суд Донецької області з позовом до Комунального підприємства "Міськтепломережа" (далі - Відповідач) про стягнення 1 068 036,60 грн, з яких 473 931,72 грн - основний борг, 86 956,74 грн - пеня, 47 539,13 грн - 3% річних та 459 609,01 грн - інфляційні втрати.

2. В обґрунтування позовних вимог Позивач послався на порушення Відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №542/14-ТЕ-6 від 27.11.2013 в частині проведення своєчасної та в повному обсязі оплати товару, що стало підставою для нарахування також пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Короткий зміст оскарженого рішення, ухваленого судом першої інстанції

3. Рішенням Господарського суду Донецької області від 25.04.2019 позовні вимоги задоволено частково. Суд стягнув з Відповідача на користь Позивача 473 931,72 грн основного боргу, 31 430,31 грн пені, 47 500,17 грн 3% річних та 459 609,01 грн інфляційних втрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

4. Рішення суду мотивовано тим, що оскільки матеріали справи свідчать про порушення Відповідачем умов договору щодо оплати коштів за товар, тому вимога Позивача про стягнення з Відповідача суми основного боргу є правомірною та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також, Позивачем обґрунтовано нараховано до стягнення 3% річних та інфляційні втрати, проте, за перерахунком суду, сума 3% річних, яка підлягає стягненню з Відповідача, становить 47 500,17 грн.

Крім того, заявлена вимога про стягнення пені в сумі 86 956,74 грн за період з 15.03.2014 по 14.07.2017 підлягає задоволенню частково на суму 31 430,31 грн за період з 15.04.2014 по 06.02.2015, а вимога про стягнення пені, нарахованої за період з 07.02.2015 по 14.07.2017 в сумі 55 526,43 грн задоволенню не підлягає, оскільки Відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг, діяльність та потужності якого спрямовані на надання/вироблення відповідних послуг на території проведення антитерористичної операції, і, приймаючи до уваги, що Позивач є постачальником енергоресурсу, тому, з огляду на положення частини 2 статті 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси", який набрав чинності 07.02.2015, нарахування пені, починаючи з 07.02.2015 є неправомірним.

Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції

5. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.07.2019 рішення Господарського суду Донецької області від 25.04.2019 залишено без змін з тих же підстав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги Позивача

6. Позивач подав касаційну скаргу на рішення та постанову судів попередніх інстанцій, в якій просить їх скасувати в частині відмови Позивачу у стягненні з Відповідача пені в сумі 55 526,43 грн та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити.

Аргументи учасників справи

Доводи Позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

7. Судами попередніх інстанцій невірно застосовано статтю 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України), а також статтю 714 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

8. Судові рішення не відповідають вимогам статті 236 ГПК України, оскільки прийняті з порушенням Законів України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси", "Про ринок природного газу", "Про електроенергетику".

9. Суди не врахували правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №913/65/18.

Позиція Відповідача у відзиві на касаційну скаргу

10. Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав, що у відповідності до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень у даній справі у касаційному порядку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанції

11. Як вбачається з прохальної частини касаційної скарги, рішення та постанова судів попередніх інстанцій оскаржується Позивачем лише в частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення з Відповідача пені в сумі 55 526,43 грн. В іншій частині зазначені судові рішення не оскаржуються, а тому, згідно з частиною 1 статті 300 ГПК України, в касаційному порядку не переглядаються.

12. Між Позивачем (Продавець) та Відповідачем (Покупець) 27.11.2013 укладений договір купівлі-продажу природного газу №542/14-ТЕ-6, за умовами якого Продавець зобов`язався передати у власність Покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711210000, а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

Згідно з пунктами 3.3, 3.4 договору приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов`язується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов`язується повернути Покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

13. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Позивач умови договору щодо поставки Відповідачу природного газу виконав в повному обсязі, проте Відповідач здійснив оплату за газ частково, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 473 931,72 грн і, оскільки доказів оплати цієї суми матеріали справи не містять, тому суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині та наявність підстав для задоволення такої вимоги.

14. Також, суди, здійснивши перерахунок заявлених Позивачем до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, дійшли висновку про задоволення позову в частині стягнення 3% річних в сумі 47 500,17 грн та 459 609,01 грн інфляційних втрат.

15. Оскаржуючи судові рішення попередніх інстанцій, Позивач посилається на порушення та неправильне застосування судами Законів України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" "Про ринок природного газу", "Про електроенергетику" та неправомірну відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення з Відповідача пені, нарахованої за період з 07.02.2015 по 14.07.2017 в сумі 55 526,43 грн.

16. З приводу наведеного колегія суддів зазначає, що статтею 1 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" визначено, що метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2015 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного.

Статтею 2 вказаного Закону встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

16.1. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №747 від 25.05.1998 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" встановлено, що гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.

16.2. У пунктах 5, 6 статуту Позивача, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №747 від 25.05.1998 (у редакції, яка діяла на момент прийняття Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси") встановлено, що метою діяльності Компанії є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах і отримання прибутку. Предметом діяльності Позивача є, зокрема, постачання природного газу, організація виробництва і постачання електричної та теплової енергії.

16.3. Законом України "Про енергозбереження" визначено, що "енергозбереження" - це діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів; "паливно-енергетичні ресурси" - це сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.

16.4. Відповідно до пункту 1.5 статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" енергоносії - це кам`яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам`яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф`яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.

17. Тобто, природний газ як матеріальний об`єкт, різновид палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання, є одним з видів енергетичних ресурсів.

18. З урахуванням наведеного, в силу приписів чинного законодавства Позивач, як вірно встановили суди першої та апеляційної інстанції, є енергопостачальною компанією в розумінні статті 2 Закону.

19. Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції, чинній на момент прийняття Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси") житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

20. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності Відповідача є, зокрема, постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

21. Крім того, виходячи з умов договору від 27.11.2013, Відповідач споживав (отримував) природний газ як виконавець/виробник житлово-комунальних послуг і здійснював свою господарську діяльність у місці свого фактичного розташування м. Торез (м. Чистякове), яке входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України №1275-р від 02.12.2015.

22. Таким чином, встановивши, що Позивач є енергопостачальною організацією, а Відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг на території, де проводилася в спірний період часу антитерористична операція, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку щодо поширення на спірні правовідносини, пов`язані із стягненням пені, мораторію, встановленого частиною 2 статті 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси".

23. До того ж, наведені положення Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" поширюються на правовідносини між енергопостачальними компаніями і виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг і не містять обмежень щодо виду енергетичних ресурсів.

24. Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.01.2019 у справі №913/66/18.

25. Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій, встановивши усі фактичні обставини справи та надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам, дійшли правомірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення пені за період з 07.02.2015 (набрання чинності Законом України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси") по 14.07.2017 та обґрунтовано задовольнили позовні вимоги у вказаній частині за період з 15.03.2014 по 06.02.2015 в сумі 31 430,31 грн. З огляду на наведене, доводи касаційної скарги, вказані в пункті 8 постанови, Суд визнає помилковими.

26. Посилання скаржника на порушення судами попередніх інстанцій статей 714 ЦК України та статті 275 ГК України, про які зазначено в пункті 7 постанови відхиляються колегією суддів, оскільки зазначені норми не регулюють спірні правовідносини.

27. Щодо доводу касаційної скарги, викладеного в пункті 9 постанови, колегія суддів зазначає, що відповідь на питання, чи є ПАТ "НАК "Нафтогаз України" енергопостачальною компанією, а природний газ - одним з видів енергетичних ресурсів, стало визначальним під час розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №913/66/18 для правильного застосування положень статті 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" і за результатами касаційного розгляду справи №913/66/18 (постанова від 18.01.2019) об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду, викладеного у справі №913/65/18.

28 . Отже, доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування судових рішень, оскільки вони спростовуються викладеними обставинами, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального права та зводяться до переоцінки встановлених судами обставин. Водночас оцінка доводів касаційної скарги, спрямованих на заперечення встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи та переоцінку доказів у ній, перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції, яка відповідно до частини 2 статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

29 . Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

30. З огляду на викладене вище, касаційна скарга Позивача задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін.

Щодо розподілу судових витрат

31 . Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника .

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.07.2019 та рішення Господарського суду Донецької області від 25.04.2019 у справі №905/44/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.

'