Постанова

від 28.10.2019 по справі 921/403/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 921/403/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Суховий В.Г. - головуючий, Берднік І.С., Міщенко І.С.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства "Енергоринок" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.07.2019 (Кордюк Г.Т., Дубник О.П., Кравчук Н.М.) та рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.01.2019 (Гирила І.М.) у справі №921/403/18

за позовом Державного підприємства "Енергоринок" до Відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго" про стягнення штрафних санкцій в загальній сумі 338 178,56 грн

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. Державне підприємство "Енергоринок" (далі - Позивач) звернулося в Господарський суд Тернопільської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго" (далі - Відповідач) про стягнення штрафних санкцій в загальній сумі 338 178,56 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов договору купівлі-продажу електроенергії № 3965/02 від 30.03.2007 в частині своєчасної подекадної оплати купованої електроенергії у травні місяці 2018 року (друга декада) та поетапної оплати купованої електроенергії у лютому, березні та червні місяці 2018 року.

Короткий зміст оскаржуваного рішення, ухваленого судом першої інстанції

3. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 09.01.2019 позов задоволено частково. Суд стягнув з Відповідача на користь Позивача 27 678,49 грн пені та 1 313,95 грн штрафу та. В решті позову відмовлено.

4. Рішення суду мотивовано тим, що Відповідачем порушено порядок та строки оплати електроенергії, купленої, зокрема, у другій декаді травня 2018 року, ІІІ-му та VІ -му етапах лютого 2018 року, І-ІІІ-му, IV-V-му етапах березня 2018 року, IV-V-му етапах червня 2018 року, а, отже, Відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання. Натомість, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум, а також врахувавши обставини, пов`язані з наявністю підстав та можливістю зменшення розміру стягуваних сум штрафу та пені до 25%, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції

5. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.07.2019 рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.01.2019 залишено без змін з тих же підстав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги Позивача

6. Позивач подав касаційну скаргу на рішення та постанову судів попередніх інстанцій, в якій просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд.

Аргументи учасників справи

Доводи Позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

7. Судами попередніх інстанцій не враховано особливості відносин на оптовому ринку електричної енергії.

8. Незважаючи на правильне встановлення судами першої та апеляційної інстанцій факту порушення Відповідачем взятих на себе за договором зобов`язань, безпідставно частково звільнено Відповідача від відповідальності за недотримання своїх зобов`язань, чим порушено статті 525, 526, 530, 546, 549, 610-612, 626, 627, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 193, 216, 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та принципи добросовісності і справедливості, що суперечить засадам господарського судочинства, які визначені статтею 2 ГПК України.

9. Попередні судові інстанції не дотрималися вимог статей 86, 210 ГПК України та неповно дослідили надані Позивачем докази щодо фінансового стану Позивача при зменшенні розміру стягуваних з Відповідача штрафу та пені.

10. Судами невірно зроблено перерахунок належних до стягнення сум.

Позиція Відповідача у відзиві на касаційну скаргу

11 . Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки обставин справи, а заперечення щодо права суду на зменшення розміру неустойки, якщо її розмір значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, є безпідставним, оскільки таке право передбачено частиною 3 статті 551 ЦК України та статтею 233 ГК України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Позивачем (далі - ДПЕ) та Відповідачем (далі - ЕК) 30.03.2007 укладено договір купівлі-продажу електроенергії №3965/02, за умовами якого ДПЕ зобов`язалося продавати, а ЕК - купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору.

Порядок розрахунків за електроенергію визначено розділом 6 договору.

13. Суди першої та апеляційної інстанції, надавши оцінку наявним матеріалам справи дійшли висновку, що Відповідачем порушено порядок та строки оплати електроенергії, купленої, зокрема, у другій декаді травня 2018 року, ІІІ-му та VІ -му етапах лютого 2018 року, І-ІІІ-му, IV-V-му етапах березня 2018 року, IV-V-му етапах червня 2018 року, а, отже, Відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

14. При цьому, при укладенні договору сторони визначили відповідальність ЕК за порушення зобов`язання щодо подекадної оплати (пункт 6.3.2 договору, в редакції додаткової угоди №14822/01 від 09.02.2018) та оплати етапів за електроенергію (пункт 6.19 договору, в редакції, яка діяла на момент порушення Відповідачем оплат за ІІІ-й та VІ -й етапи лютого 2018 року та в редакції додаткової угоди №14822/01 від 09.02.2018, яка діяла на момент порушення Відповідачем оплат І-ІІІ, IV-V етапів березня 2018 року, IV-V етапів червня 2018 року).

15. У зв`язку з порушенням Відповідачем умов договору щодо розрахунку за отриману електроенергію другої декади травня 2018 року, щодо поетапної оплати купованої електроенергії за лютий, березень та червень 2018 року, Позивачем нараховано до стягнення: 1) 92 523,25 грн пені за порушення умов пункту 6.3 та пункту 6.3.1 договору щодо подекадної оплати купованої електроенергії в травні 2018 року, яка нарахована за період з 24.05.2018 по 31.05.2018; 2) 5 255,78 грн штрафу за порушення умов пункту 6.14 договору в частині оплати купованої електроенергії ІІІ-го та VІ -го етапів лютого 2018 року; 3)161 626,68 грн пені за порушення умов пункту 6.14 договору, в редакції додаткової угоди №14822/01 від 09.02.2018, в частині оплати купованої електроенергії І-ІІІ, IV-V етапів березня 2018 року, нарахованої за період з 20.03.2018 по 22.03.2018 та, відповідно, за період з 29.03.2018 по 31.03.2018; 4) 78 772,85 грн пені за порушення умов пункту 6.14 договору, в редакції додаткової угоди №14822/01 від 09.02.2018, в частині оплати купованої електроенергії IV-V етапів червня 2018 року, нарахованої за період з 02.07.2018 по 08.07.2018.

16. Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (статті 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (стаття 525 ЦК України).

Відповідно до статті 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

Згідно з статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

17. Розглянувши та надавши оцінку розрахунку Позивача суми штрафу за порушення умов пункту 6.14 договору в частині оплати купованої електроенергії ІІІ-го та VІ -го етапів лютого 2018 року, зважаючи на правову природу даної санкції та підтверджений матеріалами справи факт порушення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правильність здійснення Позивачем такого розрахунку на суму 5 255,78 грн.

18. Водночас, стосовно нарахувань Позивача щодо стягнення з Відповідача пені, суди попередніх інстанцій, врахувавши встановлений договором термін внесення відповідних платежів, перевіривши наявні в матеріалах справи документи про здійснення Відповідачем оплат (звіти про надходження коштів від Відповідача до Позивача з розшифровкою платіжних доручень, банківські виписки), перевіривши надані Позивачем розрахунки пені за спірний період, здійснивши перерахунок, дійшли висновку про правомірність нарахування Позивачем пені на загальну суму 110 713,94 грн (за період 20.03.2018 по 22.03.2018 та 29.03.2018 по 31.03.2018 на суму 63 461,95 грн, за період з 24.05.2018 по 28.05.2018 на суму 46 943,46 грн, за період з 02.07.2018 по 08.07.2018 на суму 308,53 грн). З огляду на наведене, доводи касаційної скарги, зазначені в пункті 10 постанови, Судом відхиляються.

19. Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положення зазначеної статті кореспондують змісту статті 233 ГК України. У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

20. Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що, беручи до уваги ступінь виконання зобов`язання Відповідачем (повне виконання), незначне прострочення, відсутність доказів понесення Позивачем збитків у результаті дій Відповідача, проведення Відповідачем розрахунку за отриману у спірні періоди електроенергію до закінчення встановленого умовами договору строку остаточного розрахунку, суму правомірно заявлених штрафних санкцій та її співрозмірність із наслідками порушення та, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме справедливості, добросовісності, розумності, суд мав право зменшити суму належних до стягнення штрафних санкцій.

21. Відповідно до частини 3 статті 13, частини 1 статті 76, частини 1 статті 78, частини 1 статті 79 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

22. При цьому, судами попередніх інстанцій не встановлено наявність в матеріалах справи доказів, які б підтверджували ймовірність завдання чи наявність реальних збитків Позивачеві у зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх договірних зобов`язань.

23. Попередні судові інстанції, з огляду на встановлені ними фактичні обставини справи, врахувавши фінансовий стан Відповідача, необхідність дотримання балансу майнових та інших інтересів сторін та засад справедливості і розумності, дійшли обґрунтованого висновку про наявність передбачених статтею 551 ЦК України та статтею 233 ГК України виняткових підстав для зменшення суми належних до стягнення з боржника штрафних санкцій.

24. При цьому, апеляційний господарський суд обґрунтовано відхилив посилання Позивача на залучення ним кредитних коштів в сумі 4 260 203 000,00 грн, оскільки, як зазначив Позивач в апеляційній скарзі, такі кошти залучені з метою погашення заборгованості перед виробниками електричної енергії за електроенергію грудня 2018- квітня 2019 року, листопада 2018- квітня 2019 року, в той час як предметом позову у даній справі є стягнення з Відповідача на користь Позивача штрафних санкцій за неналежне виконання Відповідачем умов договору в частині своєчасної подекадної оплати купованої електроенергії у травні місяці 2018 року (друга декада) та поетапної оплати купованої електроенергії у лютому, березні та червні місяці 2018 року.

25. З огляду на зазначене, доводи касаційної скарги, зазначені в пункті 9 постанови, колегією суддів відхиляються.

26. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена і в рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013.

27. Доводи касаційної скарги, наведені в пункті 8 постанови не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зменшення суми штрафних санкцій є правом суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань і дослідження доказів.

28. Щодо посилання скаржника, яке зазначене в пункті 7 постанови колегія суддів звертає уваги, що такі посилання зводяться до переоцінки доказів та встановлення інших обставин справи, що виходить за межі повноважень Верховного Суду.

29. Крім того, колегія суддів зазначає, що у пункті 54 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", заява №4241/03 від 28.10.2010, вказано, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (див.рішення у справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії", заява N 30544/96, п. 26, ECHR 1999-I).

30. Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права.

31. Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

32. З огляду на викладене вище, касаційна скарга Позивача задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.

Щодо розподілу судових витрат

33 . Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника .

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Енергоринок" залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.07.2019 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.01.2019 у справі №921/403/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.