Рішення

від 16.10.2019 по справі 476/499/18

ЄЛАНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 476/499/18

Провадження № 2/476/14/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.10.2019 року с.м.т. Єланець

Єланецький районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Чернякової Н.В.

за участю секретаря Безкровної А.С.

прокурорів Бурдуна М.С., Притули М.М., Гульпи О.В., представника позивача Філіпської В.В. , відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом заступника керівника Вознесенської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - Водяно-Лоринська сільська рада Єланецького району Миколаївської області, про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки

В С Т А Н О В И В :

23.06.2018 року заступник керівника Вознесенської місцевої прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - Водяно-Лоринська сільська рада Єланецького району Миколаївської області, про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Свої вимоги мотивує тим, що протягом 2017 року відповідач ОСОБА_2 використовував земельну ділянку державної власності площею 15 га, призначену для вирощування сільськогосподарських культур на території Водяно-Лоринської сільської ради Єланецького району Миколаївської області, самовільно, за відсутності документів, що засвідчують право на користування, чим заподіяв шкоду державі у розмірі 18555,60 грн. Частину шкоди у розмірі 5000 грн. відповідач у добровільному порядку відшкодував, проте, іншу частину у розмірі 13555,60 грн. відшкодовувати відмовляється.

Посилаючись на вищевикладене, з метою захисту прав та інтересів держави просив суд стягнути з відповідача на користь держави залишок невідшкодованої шкоди у розмірі 13555,50 грн. та сплачений при подачі позовної заяви судовий збір у розмірі 1762 грн.

Прокурори та представник позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, позов просили задовольнити.

Відповідач та його представник позовні вимоги не визнали, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість. На їхню думку, підстави для представництва прокуратурою інтересів держави у даній справі відсутні, так як, вказана земельна ділянка не належить до земель державної власності, оскільки рішенням Водяно-Лоринської сільської ради народних депутатів від 27.08.1997 року передана у колективну власність сільськогосподарському кооперативу "Надія". 20.11.1997 року вказаному кооперативу видано державний акт на право колективної власності на вищевказану земельну ділянку серії І-МК в„–000145 . Розпорядженням Єланецької районної державної адміністрації за №1226-р від 07.12.2004 року надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку із земель колективної власності кооперативу громадянам, у тому числі відповідачу та його батькам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , проте, оформлення документів було припинено у зв`язку зі смертю останніх. Крім того, зауважують, що протягом 2017 року відповідач земельну ділянку не використовував, а тому нарахування шкоди за самовільне користування нею є безпідставним. Також вони не згодні з розрахунком завданої шкоди, так як він розрахований щодо земельної ділянки площею 15 га, проте, у збірному кадастровому плані поля № 11 площа вказаної земельної ділянки становить 13,42 га.

Представник третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача в судові засідання не з`явився, до суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечував.

Вислухавши прокурора, представника позивача, відповідача, представника відповідача, свідка, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, суд приходить до слідуючого висновку.

Так, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як встановлено у ході розгляду справи по суті та вбачається з матеріалів справи, 20.09.2017 року державним інспектором-головним спеціалістом відділу конторою за використанням та охороною земель у Братському, Вознесенському, Єланецькому, Новоодеському районах та м. Вознесенську управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Касьяновою А.С. за участю начальника відділу в Єланецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Філіпської В.В., прокурора Єланецького відділу Вознесенської місцевої прокуратури Притули М.М. проведено обстеження земельної ділянки державної власності площею 15 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Водяно-Лоринської сільської ради Єланецького району Миколаївської області, та виявлено, що вказана земельна ділянка оброблена після збирання культур зернових порід відповідачем ОСОБА_2 , що свідчить про факт самовільного використання вказаної земельної ділянки, тобто за відсутності документів, що засвідчують право щодо користування нею. За результатами вказаної перевірки складено акт обстеження земельної ділянки від 20.09.2017 року за №473-ДК8454/АО/10/01/17 та акт перевірки за №473-ДК/1147/АП/09/01/17 (том І а. с. 11, 15, 20, 22).

05.10.2017 року державним інспектором Касьяновою А.С. складено протокол про адміністративне правопорушення №473-ДК/0332П/07/0117 за фактом порушення відповідачем ОСОБА_2 ст. 53-1 КУпАП, п. 5 ч. 1 ст. 211 ЗК України. З вказаним протоколом відповідач ознайомлений. Крім того, із пояснень відповідача, які містяться у вказаному протоколі, слідує, що він визнав факт використання вказаної земельної ділянки протягом 2017 року (том І а. с. 13).

Цього ж дня інспектором винесено припис за №473-ДК80334Пр/03/01/17 про необхідність усунення відповідачем вищевказаних порушень земельного законодавства у 30-денний термін. Вказаний припис відповідачем отримано, що підтверджується підписом останнього (том І а. с. 14).

Постановою про накладення адміністративного стягнення від 10.10.2017 року за №473-ДК/0325/10/08/01/17, складеною інспектором Касьяновою А.С., відповідача ОСОБА_2 за самовільне зайняття земельної ділянки і заподіяння матеріальної шкоди у розмірі 18555,60 грн. притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 53-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді 170 грн. штрафу (том І а. с. 12).

Вказане рішення відповідачем у встановленому порядку не оскаржувалось.

Більш того, відповідачем у добровільному порядку сплачено вищевказаний штраф у розмірі 170 грн. (том І а. с. 16), що, на думку суду, свідчить про визнання ним факту вчинення адміністративного правопорушення на час складання зазначених документів.

Так, за правилами ст. 116 ЗК України громадяни набувають право користування земельними ділянками за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", що передбачено ст.126 ЗК України.

Згідно із ст.125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" установлено, що самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Матеріалами справи підтверджується, що протягом 2017 року відповідач ОСОБА_2 використовував вищевказану земельну ділянку державної власності. Документів, що засвідчують право відповідача на користування земельною ділянкою, до суду не надано, а відтак, суд приходить до висновку про самовільне використання земельної ділянки. Суд звертає увагу, що факт самовільного використання вказаної земельної ділянки відповідачем визнаний і у протоколі про адміністративне правопорушення №473-ДК/0332П/07/0117 від 05.10.2017 року (том І а. с.13).

Доводи відповідача та його представника про неналежність вказаної земельної ділянки до земель державної власності суд вважає безпідставними та такими, що не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду. Так, з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно слідує, що земельна ділянка з кадастровим номером 4823080700 : 01:000:0542 належить до земель державної форми власності, розпорядником яких є Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, номер запису про право власності 23451489 від 14.11.2017 року (том ІІ а. с. 4-5).

Виходячи з викладеного, власник земельної ділянки, згідно ч.2 ст.152 ЗК України може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані із позбавленням його права на володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

За змістом наведених норм законодавства відшкодування шкоди є заходом відповідальності за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Згідно ст.1166 ЦК України, шкода, завдана майну юридичної особи відшкодовується особою, яка її завдала у повному розмірі. Підставою для відшкодування шкоди є наявність всіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, такі як: шкода, винні протиправні дії особи, яка вчинила правопорушення та причинний зв`язок між її діями і заподіяною такими діями шкоди. Особа яка завдала шкоду звільняється від обов`язку її відшкодувати, якщо доведе, що шкода заподіяна не з її вини.

За змістом п."б" ч.1 ст.211 ЗК України, за самовільне зайняття земельних ділянок громадяни та юридичні особи несуть відповідальність, у тому числі цивільну відповідальність, відповідно до законодавства.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлено ст.1166 ЦК України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З матеріалів справи слідує, що відповідачу за самовільне використання земельної ділянки нарахована шкода відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 р. № 963, яка згідно розрахунку від 20.09.2017 року за №473-ДК становить 18555,60 грн. (том І а. с. 19).

Із розрахунку розміру шкоди слідує, що вказаний розрахунок здійснено щодо земельної ділянки площею 15 га (том І а. с. 19). Відповідно до вказаного розрахунку, розмір шкоди визначається за формулою Шс=Пс х Нп х Кф х Кі, де: Пс - площа земельної ділянки, яка використовується не за призначенням; Нп - середньомісячний дохід, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням; Кф - коефіцієнт функціонального використання земель; Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель.

Проте, з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно слідує, що площа вказаної земельної ділянки становить 13,5 га (том ІІ а. с. 4-5).

За таких обставин розмір шкоди повинен визначатися за самовільне використання земельної ділянки площею 13,5 га.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що розмір шкоди повинен становити 16700,04 грн. (13,5 га х 658 х 1,0000 х 1, 8800 = 16700,04 грн.).

З матеріалів справи слідує, що відповідачем у добровільному порядку сплачено частину шкоди у розмірі 5000 грн. (том І а. с. 17, 21, 23).

А відтак, залишок несплаченої шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 11700,04 грн.

Також суд вважає безпідставними доводи відповідача та його представника про відсутність підстав для представництва Вознесенською місцевою прокуратурою інтересів держави у даній справі.

Так, за частиною другою статті 4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Одним із таких органів є прокуратура, на яку п. 3 ч. 1 статті 131 1 Конституції України покладено представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст. 56 ЦПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, суд вбачає підстави для здійснення органами прокуратури захисту інтересів держави у справі, що розглядається.

Оскільки, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, то у відповідності до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь прокуратури Миколаївської області підлягають стягненню 1520,81 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 12, 81, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов заступника керівника Вознесенської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - Водяно-Лоринська сільська рада Єланецького району Миколаївської області, про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , на користь держави (код ЄДРПОУ 37969368, р/р 31414611700162, банк ГУ ДКСУ у Миколаївській області, ККД 24062200, МФО 826013) шкоду за самовільне зайняття земельної ділянки у розмірі 11700 (одинадцять тисяч сімсот) грн. 04 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , на користь прокуратури Миколаївської області (р/р 35215058000340, код ЄДРПОУ 02910048 Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) 1520 (тисячу п`ятсот двадцять) грн. 81 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Єланецьйий районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення буде виготовлено 25.10.2019 року.

Суддя Н.В.Чернякова