Рішення

від 16.10.2019 по справі 159/932/19

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 159/932/19

Провадження № 2/159/590/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2019 року м. Ковель

Ковельський міськрайсуд Волинської обл..

в складі: головуючого - судді Логвинюк І. М.,

при секретарі судових засідань Щесюк Н.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ковелі Волинської обл. цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тойкутської сільської ради Ковельського району Волинської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - Головне управління Держгеокадастру у Волинській області, про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом,

в с т а н о в и в:

Позивач 19.02.19 р. звернулась до суду із вказаним вище позовом, заклавши позовні вимоги до відповідача - юридичної особи, просить визнати за нею право власності на право на земельну частку (пай) у розмірі 2, 1 умовних кадастрових гектара на території Тойкутської сільради Ковельського району Волинської області, в порядку спадкування за законом після смерті її батька - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_4 . Після смерті останнього відкрилась спадщина, до складу якої входять, зокрема, права на земельну частку (пай). ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її матір - ОСОБА_5 , яка за життя фактично прийняла спадщину після смерті свого чоловіка - ОСОБА_4 , однак, правовстановлюючих документів не оформила у зв`язку з об`єктивними причинами. За рішенням Ковельського міськрайсуду Волинської області від 09.03.16 р. за нею визнано право власності на спадкове майно - житловий будинок АДРЕСА_1 . Вона ж як спадкоємець належно не дооформила документи по отриманню сертифіката на земельну частку (пай). Покликаючись на судову практику, зазначає, що строк прийняття спадщини після смерті її батька закінчився до 01.01.04 р., коли був чинним ЦК УРСР (в ред. 1963 р.). Покликаючись на ст. ст. 525, 526, ч. 1 ст. 548, п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 549 ЦК України (в ред. 1963 р.), зазначає, що ОСОБА_4 має право на земельну частку (пай) і включений у списки на її отримання. Тому право власності на земельну частку (пай) перейшов до неї як спадкоємиці. Покликаючись на ч. 3 ст. 152 ЗК України, зазначає, що вона звернулась до Управління Держгеокадастру у Ковельському районі Волинської області та Ковельської РДА Волинської області із заявою про видачу сертифіката на право на земельну частку (пай), однак останні - відмовили. Покликаючись на ч. 3 ст. 152 ЗК України, ст. 2 Указу Президента України від 08.08.95 р. № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям , судову практику, зазначає, що невнесення до списку осіб, що додається до Державного акта на право колективної власності, особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не позбавляє її права на земельну частку. Покликаючись на ст. ст. 328, 392, 1 216, 1 268 ЦК України, судову практику, зазначає, що для неї унеможливлено оформлення спадкових прав на нерухоме майно засобом отримання свідоцтва про право на спадщину, яку вона прийняла належно. Покликаючись на ст. ст. 15, 16 ЦК України, просить позов задовольнити.

Провадження у справі було відкрито 28.02.19 р. за ухвалою суду.

Копію вказаної вище ухвали суду з копією позовної заяви та доданих до неї документів відповідачем було отримано під розпис відповідачем та третьою особою - 12.03.19 р..

За ухвалою суду від 10.06.19 р. до участі у справі в якості співвідповідачів було залучено ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ..

Копію вказаної вище ухвали суду з копією позовної заяви та доданих до неї документів залученим відповідачам було надіслано судом у встановленому законом порядку.

За станом на 16.10.19 р. відповідачі відзиву на позовну заяву до суду не подали.

За станом на 16.10.19 р. третя особа у справі пояснення на позовну заяву до суду не подала.

У судове засідання позивач та її представник - адвокат не з`явились, хоча, кожен зокрема, належно повідомлені. Про причини неявки суду не повідомили. Попередньо представником позивача - адвокатом подано до суду заяву про розгляд справи у його та його довірителя - позивача у справі - відсутності, зазначивши, що позов підтримує та вони просять позов задовольнити.

Представник відповідача - юридичної особи - у судове засідання також не з`явився, хоча цей відповідач - належно повідомлений. Про причини неявки свого представника суду не повідомив. Попередньо відповідачем - юридичною особою подано до суду заяву про розгляд справи у відсутності його представника, де зазначено, що позов він визнає.

Відповідачі - фізичні особи - у судове засідання також не з`явились, хоча, кожен зокрема, належно повідомлені. Про причини неявки суду не повідомили. Попередньо відповідачем - фізичною особою ОСОБА_2 подано до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, де зазначено, що він позов визнає у повному обсязі.

Відповідачем ОСОБА_3 будь - якої заяви по суті справи не подано.

Разом з тим суд зазначає, що заяву про визнання позову та розгляд справи у її відсутності подано гр. ОСОБА_6 , яка не є учасником справи, не залучалась до участі у справі за ухвалою суду. Не подано суду доказів того, що вона є учасником справи. Тому таку заяву суд до уваги не приймає.

Представник третьої особи у судове засідання також не з`явився, хоча третя особа - належно повідомлена. Про причини неявки свого представника суду не повідомила. Попередньо третьою особою подано до суду заяв про розгляд справи у відсутності її представника, де зазначено, що заперечень проти позову немає і у вирішенні спору вона покладається на розсуд суду.

На думку суду, розгляд справи можливий у відсутності осіб, які не з`явились.

Суд, дослідивши докази, зібрані у справі та проаналізувавши їх в сукупності, приходить до висновку, що позов безпідставний та не підлягає до задоволення.

Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

За змістом ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з положеннями ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Серед способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Із копії паспорта позивача серії НОМЕР_1 слідує, що вона є ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженкою с. Тойкута Ковельського району Волинської області; проживала у АДРЕСА_1 з 24.06.96 р., в даний час проживає у тому ж населеному пункті, по АДРЕСА_1 , з 02.11.17 р..

Та обставина, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки с. Тойкута Ковельського району Волинської області позивача, стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 04.05.72 р. Зарічанською сільською Радою Ковельського району Волинської області.

Та обставина, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Ковелі Волинської області, стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 .

Та обставина, що ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Луцьку, стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 .

Та обставина, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Луцьку, стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 .

Згідно з копією довідки № 506 від 04.07.14 р., виданої відповідачем - юридичною особою, по АДРЕСА_1 значиться господарство ОСОБА_5 , яка з 1949 р. постійно по день своєї смерті проживала там разом із своїм чоловіком - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сином - ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .. І лише з 1996 р. та на час смерті спадкодавиці і по даний час у вказаному вище будинку значиться проживаючою позивач.

Таким чином, судом встановлено, що на час смерті ОСОБА_4 позивач не проживала у спірному будинку та спадщину після його смерті прийняла ОСОБА_5 як пережиле подружжя та ОСОБА_8 як син.

Доказів протилежного чи на спростування такого висновку суду позивач та її представник - адвокат суду не надали.

За змістом ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Доказів про те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є саме її батьками засобом подання суду копії свідоцтва про шлюб (укладення шлюбу, одруження чи зміну прізвища (імені)), з якої б суд міг би зробити висновок про те, що ОСОБА_1 - це дівоче прізвище позивача, а ОСОБА_1 - шлюбне, позивач суду не надала.

Однак суд приймає до уваги, що із копії рішення Ковельського міськрайсуду Волинської області від 09.03.16 р. у цивільній справі № 159/ провадження № 2/159/248/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , Тойкутської сільради Ковельського району Волинської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, що набрало законної сили 26.04.16 р., слідує, що за позивачем було визнано права власності на спірне нерухоме майно в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , як її матері.

Як вбачається з копій матеріалів спадкової справи № 314/2014 щодо майна померлої ОСОБА_5 , спадщину після смерті спадкодавиці у встановленому законом порядку позивач прийняла, подавши відповідну заяву до нотаріуса.

Хоча ОСОБА_5 прийняла спадщину після смерті свого чоловіка - ОСОБА_4 відповідно до положень ст. 549 ЦК України (в ред. 1963 р.), а позивач не надала доказів того, що і вона прийняла спадщину чи її частину після смерті спадкодавця ОСОБА_4 , позивач заклала вимогу про визнання за нею права власності на спірне майно в порядку спадкування саме після смерті спадкодавця ОСОБА_4 ..

Закладаючи свої позовні вимоги, позивач покликалась на п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в ред. Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 19.06.03 р..

Відповідно до змісту п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Правила книги шостої ЦК України Спадкове право застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України (в ред. 1963 р.) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

За містом ст. 525 ЦК України (в ред. 1963 р.) часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Так спадкодавець ОСОБА_4 помер у 1994 р., а нині чинний ЦК України набрав чинності лише з 01.01.04 р.. Тому застосуванню підлягають положення ЦК України (в ред. 1963 р.) як такі, що діяли на час виникнення спірних правовідносин.Відповідно до ст. 548 ЦК України (в ред. 1963 р.) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Разом з тим, позивач надала суду копію довідки, з якої слідує те, що після смерті спадкодавця ОСОБА_4 у встановленому законом на той час порядку прийняли спадщину шляхом фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном саме ОСОБА_5 та ОСОБА_8 ..

Як вбачається з копії довідки № П - 596 від 09.11.18 р., виданої Ковельською райдержадміністрацією Волинської області, ОСОБА_4 , дійсно, був включений у списки громадян, які померли після 15.05.92 р. і мають право на одержання середньої частки (паю) у КСП ім. Ватутіна Ковельського району Волинської області. Однак видача сертифіката про таке його право на даний час чинним законодавством не передбачена.

Відповідно до п. 17 розд. X ЗК України, сертифікат на право на земельну частку (пай), отриманий громадянином, вважається правовстановлюючим документом при реалізації ним права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

З копії листа нотаріуса № 1 440/01 - 16 від 09.08.18 р, вбачається, що позивачеві відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірне майно після смерті ОСОБА_4 ..

Ст. 328 ЦК України вказує на те, що право власності набувається на підставах, які не заборонені законом.

Таким чином судом встановлено, що на час смерті спадкодавця ОСОБА_4 після нього спадщину у встановленому законом порядку прийняли ОСОБА_5 та ОСОБА_8 .. Доказів належності позивача до кола спадкоємців майна ОСОБА_5 суду не надано.

Тому суд дійшов висновку, що слід у задоволенні позову відмовити за його недоведеністю.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76, 77, 80 - 82, 89, 141, ч. ч. 3, 4 ст. 200, ст. ст. 209, 223, 263 - 265, п. 9 ст. 1 розд. ХIII Прикінцеві положення ЦПК України, на підставі ст. ст. 549, 524, 553, 525 ЦК України (в ред. 1963 р.), ст. ст. 15, 16, 328 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і. н. НОМЕР_6 , паспорт серії НОМЕР_1 , прож. за адресою: АДРЕСА_3 ;

представник позивач - адвокат Безкровний Ігор Володимирович, адреса: 45008, м. Ковель Волинської області , вул. Володимирська, 93/34;

відповідач - Тойкутська сільська рада Ковельського району Волинської області, юридична адреса: 45021, с. Тойкут Ковельського району Волинської області, вул. Нова, 9 - А, код ЄДРПОУ 04333968.

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , прож. за адресою: АДРЕСА_5 ;

відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , прож. за адресою: АДРЕСА_6 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - Головне управління Держгеокадастру у Волинській області, юридична адреса: 43021, м. Луцьк, вул. Винниченка, 67, код ЄДРПОУ 04051402.

представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - ОСОБА_11 , паспорт серії НОМЕР_7 , юридична адреса місця праці - Головного управління Держгеокадастру у Волинській області: 43021, м. Луцьк, вул. Винниченка, 67, код ЄДРПОУ 39767861.

Головуючий:І. М. Логвинюк

Повний текст рішення суду складено 25.10.19 р..