Рішення

від 30.07.2019 по справі 160/2619/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2019 року Справа № 160/2619/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБоженко Н.В. за участі секретаря судового засіданняТрошиної А.С. за участі: представника позивача представника відповідача Сидорова Ю.В. Радіновського Р.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУДІНЖИНИРИНГ" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУДІНЖИНИРИНГ" (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.03.2019 року № 0007061421, винесене ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив про безпідставність висновків податкового органу, викладених в акті перевірки №5943/04-36-14-21/40882345 від 12.02.2019 року, оскільки вони зроблені без надання належної оцінки первинним документам бухгалтерського та податкового обліку, що надавалися до перевірки. Долучена до матеріалів справи первинна документація, на думку позивача, повністю спростовує висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства щодо заниження податку на додану вартість у періоді, що перевірявся. Щодо посилання контролюючого органу на матеріали кримінальних проваджень по контрагентам-постачальникам ТОВ "Сістем Інжинірінг" та ТОВ "Джі.Ті.Ем-Україна", то вони не є належним та допустимим доказом у розумінні вимог Кодексу адміністративного судочинства України. Також позивач стверджує, що трудові ресурси у належній кількості у вказаних контрагентів не виключає можливість реального виконання господарських операцій. Крім цього, позивач зазначає, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність викладених в акті перевірки висновків податкового контролюючого органу, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, внаслідок чого останнє є таким, що винесено з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню та визнанню протиправним.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 березня 2019 року відкрито провадження у адміністративній справі № 160/2619/19 та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

12 квітня 2019 року представник ГУ ДФС у Дніпропетровській області надав письмовий відзив на адміністративний позов, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи свою позицію тим, що обсяг робіт та послуг за даними зареєстрованими в ЄРПН, наданими контрагентами позивача ТОВ "Сістем Інжинірінг" та ТОВ "Джі.Ті.Ем-Україна", не відповідає фактичній наявності трудових ресурсів (чисельності працівників) у останніх. Крім того, відповідно до ухвал Печерського районного суду міста Києва від 20.08.2018 року №757/38086/18-к та №757/40685/18-к, накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках ТОВ "Сістем Інжинірінг" та ТОВ "Джі.Ті.Ем-Україна", що свідчить про фіктивність вказаних товариств і, відповідно, не підтверджує реальність господарських операцій.

16 травня 2019 року представником позивача надано відповідь на відзив, в якій позивач заперечує всі доводи відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву, та зазначає, що вони є не обґрунтованими та не відповідають вимогам діючого законодавства.

16 травня 2019 року ухвалою суду продовжено строк підготовчого провадження у справі №160/2619/19 до 26 червня 2019 року, включно.

Ухвалою суду від 25 червня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу № 160/2619/19 до судового розгляду по суті.

Представник позивача під час судового розгляд справи позовні вимоги підтримав та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, оскільки між позивачем та його контрагентами були укладені реальні господарські операції.

Представник відповідача просив відмовити у задоволені позовних вимог, оскільки вбачається не реальність господарської діяльності.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбудінжиниринг" зареєстроване як юридична особа з основним видом діяльності Код КВЕД 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказу від 21.01.2019 року № 352-п, направлень від 21.01.2019 року №357 та №358, виданих ГУ ДФС у Дніпропетровській області, було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУДІНЖИНИРИНГ" (код ЄДРПОУ 40882345) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам ТОВ "Сістем Інжинірінг" (код ЄДРПОУ 41389075) за період з 01.06.2018 року по 31.07.2018 року та ТОВ "Джі.Ті.Ем-Україна" (код ЄДРПОУ 41587589) за період з 01.08.2018 року по 31.08.2018 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 5943/04-36-14-21/40882345 від 12.02.2019 року, висновками якого встановлені наступні порушення:

- п. 198.1, п. 198. 2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями) занижено податок на додану вартість на суму 502 654 грн., в тому числі у червні 2018 року на суму 218 675 грн., у липні 2018 року на суму 121 615 грн., у серпні 2018 року на суму 162 364 грн.

На підставі даного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.03.2019 року № 0007061421, яким збільшено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 628 317,50 грн., з яких за основним платежем - 502 654 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 125 663,50 грн.

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з пункту 198.1, статті 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3, статті 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних фондів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Згідно з п. 198.2, ст. 198 ПК України - датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.6, статті 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Кодексу

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України встановлено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Держбюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду.

Згідно з пунктом 200.2 статті 200 ПК України - при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з цим пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Податкового кодексу, а при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з цим розділом

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до ст. 1 Закону № 996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Судом встановлено, що між ТОВ "УКРБУДІНЖИНИРИНГ" (замовник) та ТОВ "Сістем Інжинірінг" (підрядник) укладено договори підряду, за умовами яких підрядник зобов`язується виконати та здати замовнику в установлений строк закінчені роботи, які виконуються підрядником з матеріалів замовника, а замовник - прийняти та оплатити такі роботи. Предметом цих договорів є роботи будівельно-монтажні, опоряджувальні.

На підтвердження виконання зазначених господарських операцій позивачем було надано договори підряду №180521 від 15.05.2018 року та №180527 від 21.05.2018 року.

Виконання вказаних робіт підтверджується актами приймання виконаних робіт, кошторисними розрахунками вартості, актами на використані матеріали, а також виконавцем робіт були виписані податкові накладні, про оплату наданих послуг свідчать платіжні доручення, які містяться в матеріалах справи та які дослужувались під час проведення перевірки, наявність яких не заперечується представником відповідача.

При цьому, всі податкові накладні виписані ТОВ "Сістем Інжинірінг" належним чином зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що також не заперечується представником відповідача, а тому відповідно до ч.1 ст.78 КАС України не підлягають доказуванню.

Крім того, ТОВ "Сістем Інжинірінг" надані чинні дозвільні та погоджувальні документи на здійснення робіт визначених умовами договорів підряду, а саме ліцензія від 12.07.2017 року №29-Л та додаток до неї (т.1 а.с.63-64).

Таким чином, означені вище роботи проводилися на об`єктах ТОВ "УКРБУДІНЖИНИРИНГ", а, отже, пов`язані із господарською діяльністю позивача, одним із основних видів якого є будівництво житлових і нежитлових будівель.

Також позивачем надана суду копія договору підряду №180207 від 23.07.2018 року, який укладено між ТОВ "УКРБУДІНЖИНИРИНГ" (замовник) та ТОВ "Джі.Ті.Ем-Україна" (підрядник), за умовами якого підрядник зобов`язується виконати та здати замовнику в установлений строк закінчені роботи, які виконуються підрядником з матеріалів замовника, а замовник - прийняти та оплатити такі роботи. Предметом цього договору є роботи будівельно-монтажні (демонтаж, монтаж м/к, антикорозійний захист м/к), роботи будівельні опоряджувальні, ремонт ліній електропередач.

На підтвердження виконання операцій за цим договором позивачем надані акти приймання виконаних робіт, кошторисні розрахунки вартості, актами на використані матеріали, а також податкові накладні, належним чином зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, які були надані до перевірки, а їх копії долучені до матеріалів справи.

Розрахунки між позивачем та його контрагентом ТОВ "Джі.Ті.Ем-Україна" були проведені на підставі платіжних доручень.

Також ТОВ "Джі.Ті.Ем-Україна" надані чинні дозвільні та погоджувальні документи на здійснення робіт визначених умовами договорів підряду, а саме ліцензія від 13.06.2018 року №34-Л та додаток до неї(т.1 а.с.100-101).

Таким чином, суд дійшов висновку, що всі первинні документи, надані позивачем по взаємовідносинам з його контрагентами ТОВ "Сістем Інжинірінг" та ТОВ "Джі.Ті.Ем-Україна" не мають дефектів щодо форми, змісту або пошкодження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості, тобто оформлені відповідно до чинного законодавства України, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій та засвідчують фактичний рух активів між задекларованими учасниками поставок.

При цьому, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його контрагентів, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ "УКРБУДІНЖИНИРИНГ" розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Вищенаведені господарські операції були належним чином відображені у бухгалтерському обліку, про що свідчать оборотно-сальдові відомості по рахункам: 631.

До суду наданні копії первинних документів, які підтверджують виконання робіт позивачем, у тому числі завдяки залученню у якості субпідрядників ТОВ "Сістем Інжинірінг" та ТОВ "Джі.Ті.Ем-Україна", а саме: акти виконаних будівельних робіт, підсумкові відомості, договори підряду та договори про надання послуг, звіти, розрахунки, довідки про вартість робіт.

Посилання відповідача на те, що контрагенти ТОВ "Сістем Інжинірінг" та ТОВ "Джі.Ті.Ем-Україна" не мають трудових ресурсів у належній кількості для виконання робіт за означеними договорами підряду, суд відхиляє, оскільки відсутність у спірних контрагентів трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ними господарських операцій та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, так як залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Також наявність ліцензій із переліком робіт із впровадження господарської діяльності з будівництва об`єктів передбачає наявність також і наявність належної робочої сили.

При цьому, жодною нормою законодавства України не передбачається обов`язку платників податків - одержувачів товарів (послуг) - вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти сплати податків за окремою операцією придбання товарів (послуг), відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу) тощо.

Крім того, ТОВ "Сістем Інжинірінг" та ТОВ "Джі.Ті.Ем-Україна" були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались, що доводить достатній обсяг правосуб`єктності останніх для укладення угод з позивачем. Згідно з ч.1 ст.16 та ч.1 ст.18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) відомості, які внесені до ЄДР вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно з даними ЄРПН ТОВ "Сістем Інжинірінг" та ТОВ "Джі.Ті.Ем-Україна" протягом періоду, що перевірявся, здійснювали власну господарську діяльність з третіми особами. На такий факт, зокрема, вказує відповідач у акті перевірки. Таким чином, контрагенти позивача у період, що перевірявся, були діючими підприємствами, які провадили активну господарську діяльність і жодного із цих контрагентів позивача у встановленому Законом порядку не визнано таким, що займається фіктивним підприємництвом.

Суд вважає, що перевіряючи факт здійснення господарської операції, в першу чергу, слід досліджувати безпосередні відносини між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані бухгалтерського та податкового обліку. При цьому наступні відносини між учасниками ланцюга постачання товарів не мають безпосереднього впливу на встановлення факту реальності господарської операції, вчиненої платником податків з його безпосередніми контрагентами.

Також обґрунтування податковим органом своїх висновків про нереальність господарської операції на підставі інформаційних баз даних є невмотивованими, оскільки у своїй діяльності відповідач повинен керуватися Конституцією України, Податковим кодексом України, законами України, іншими нормативними актами, відповідно до яких об`єктом документальної перевірки є первинні документи, які використовуються в бухгалтерському і податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, тоді коли інформаційні бази даних податкового органу не є об`єктом документальної перевірки та не є належними доказами.

Разом з цим, Верховний Суд у постанові від 29.03.2019 року №808/3412/16 (№К/9901/41648/18) дійшов висновку, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Крім того, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб`єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: ...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії , пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України).

Щодо факту наявності кримінальних проваджень, відкритих відносно контрагентів позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, будь-які відомості досудового розслідування не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Так, з матеріалів справи слідує, що на момент здійснення перевірки контролюючим органом та фіксації її наслідків, так і станом на час розгляду справи, інформація стосовно винесення вироків за наслідками розслідування кримінальних проваджень, що були зазначені у акті перевірки, відсутня.

Відтак, факт порушення кримінальної справи та (або) отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.06.2019 року у справі №825/2387/18 (К/9901/67655/18).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 9 427,78 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 448 від 13 березня 2019 року.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 9 427,78 підлягає стягненню з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУДІНЖИНИРИНГ" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.03.2019 року № 0007061421, винесене ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

Стягнути з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ 39394856) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУДІНЖИНИРИНГ" (53210, м. Нікополь, вул. Мозолевського, 11А, код ЄДРПОУ 40882345) сплачений судовий збір у розмірі 9 427,78 гривень (девять тисяч чотириста двадцять сім гривень 78 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 08 серпня 2019 року.

Суддя Н.В. Боженко