Ухвала

від 28.10.2019 по справі 320/5793/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

28 жовтня 2019 року справа № 320/5793/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Кушнова А.О., розглянувши позовну заяву Релігійної організації "Свято-Духівська парафія Української Православної Церкви" до Рудосільської сільської ради про визнання незаконними та скасування рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Релігійна організація "Свято-Духівська парафія Української Православної Церкви" з позовом до Рудосільської сільської ради, в якому позивач просить суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Рудосільської сільської ради №8 від 19.03.2009 "Про визнання права власності на нежитлові об'єкти, що знаходяться в користуванні юридичних осіб";

- визнати незаконним та скасувати рішення Рудосільської сільської ради №250-33-VІІ від 28.03.2019 "Про передачу в тимчасове платне користування релігійній громаді с. Рудого Села ПЦУ будівлі Свято-Троїцької церкви".

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви № 29458/04 та № 29465/04) вказав, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" [див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з підпунктами першим та другим частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;

Згідно з частиною першою статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з позовної заяви, предметом позову є вимоги про визнання протиправними та скасування рішення виконавчого комітету Рудосільської сільської ради від 19.03.2009 №8 "Про визнання права власності на нежитлові об'єкти, що знаходяться в користуванні юридичних осіб" та рішення Рудосільської сільської ради від 28.03.2019 №250-33-VІІ "Про передачу в тимчасове платне користування релігійній громаді с. Рудого Села ПЦУ будівлі Свято-Троїцької церкви".

Як вбачається з доданих до позовної заяви матеріалів, рішенням виконавчого комітету Рудосільської сільської ради Володарського району Київської області від 19.03.2009 №8 визнано право власності на пам'ятку архітектури ХVІІІ ст. - будівлю Троїцької церкви, що знаходиться на вулиці Кооперативній, 16 в селі Руде Село Володарського району Київської області за територіальною громадою села Рудого Села Володарського району Київської області.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13.07.2009, виданого виконавчим комітетом Рудосільської сільської ради на нежитлову будівлю, літ. "А" пл.160,8 кв.м. за адресою: Київська область, Володарський район, село Руде Село, вул. Кооперативна, буд.16, власником майна є Територіальна громада с.Руде Село в особі Рудосільської сільської ради Володарського району Київської області, в описі об'єкта зазначено: церква, А, 160,8 кв.м.

Право власності на вказану нежитлову будівлю зареєстровано 13.07.2009 року Комунальним підприємством Київської обласної ради "Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації", що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №23276027 від 13.07.2009.

Рішенням Рудосільської сільської ради Володарського району Київської області від 28.03.2019 №250-33-VІІ передано в тимчасове платне володіння і користування для проведення богослужінь релігійній громаді Православної церкви України с. Рудого Села терміном на один рік приміщення Свято-Троїцької церкви, розміщене за адресою село Руде Село Володарського району Київської області, вул. Кооперативна, 16.

Суд зазначає, що пред'явлений позов жодним чином не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень, зокрема, з боку органу місцевого самоврядування - Рудосільської сільської ради Володарського району Київської області.

Спір за пред'явленим позовом має очевидний цивільно-правовий характер, оскільки виник з приводу правомірності набуття права власності на нежитлову будівлю Свято-Троїцької церкви, розташованої за адресою: Київська область, Володарський район, с. Руде Село, вул. Кооперативна, б.16, яку на підставі спірного рішення від 19.03.2009 №8 було передано у власність Територіальної громади села Рудого Села Володарського району Київської області, а згодом на підставі рішення від 28.03.2019 №250-33-VІІ передано в тимчасове платне володіння і користування для проведення богослужінь релігійній громаді Православної церкви України с. Рудого Села.

Так, з позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що позивач, пред'явивши адміністративний позов, у дійсності оспорює право власності на нежитлову будівлю Свято-Троїцької церкви, розташованої за адресою: Київська область, Володарський район, с. Руде Село, вул. Кооперативна, б.16.

Про наявність спору про право власності на нежитлову будівлю Свято-Троїцької церкви, розташованої за адресою: Київська область, Володарський район, с. Руде Село, вул. Кооперативна, б.16, свідчить додане до позовної заяви рішення Рудосільської сільської ради Володарського району Київської області від 24.09.2019 №281-39-VІІ "Про розгляд заяви "Свято-Духівської парафії Київської єпархії Української Православної Церкви", відповідно до якого у проханні передачі нежитлової будівлі за адресою село Руде Село Володарського району Київської області вул. Кооперативна, 16 Свято-Духівської парафії Київської єпархії Української Православної Церкви відмовлено у зв'язку з тим, зокрема, щоб не допустити конфліктних ситуацій серед вірян села.

Таким чином, спір у справі, що розглядається, стосується права власності на нежитлову будівлю Свято-Троїцької церкви, яке зареєстроване у встановленому законом порядку, тобто права цивільного, а тому правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами цивільного права.

Отже, у разі наявності рішення суб'єкта владних повноважень про визнання права власності на нежитлову будівлю за адресою село Руде Село Володарського району Київської області вул. Кооперативна, 16, яке зареєстровано у встановленому законом порядку, подальше оспорювання правомірності набуття територіальною громадою спірної будівлі має вирішуватися в порядку не адміністративної юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Аналіз зазначених обставин справи дає підстави суду вважати, що спір у цій справі не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу місцевого самоврядування, а стосується захисту його приватних інтересів.

За правилами абзацу 1 частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (частина 2 статті 16 Цивільного кодексу України).

Враховуючи наведене, позов, предметом якого є перевірка правильності визнання права власності на будівлю Свято-Троїцької церкви за адресою: Київська область, Володарський район, с. Руде Село, вул. Кооперативна, б.16 у власність Територіальної громади села Рудого Села Володарського району Київської області, не може бути розглянутий за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на наведене та враховуючи суть спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що цей спір має вирішуватися у порядку цивільного судочинства, за правилами якого можливий одночасний розгляд вимог про визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування, а також захисту прав чи інтересів позивача.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Частиною 6 ст.170 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

З огляду на те, що позовна заява, з якою звернувся позивач, не містить публічно-правового спору, суд зазначає, що такий спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.5 ст.170 Кодексу адміністративного судочинства України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Керуючись статтями 170, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Релігійної організації "Свято-Духівська парафія Української Православної Церкви" до Рудосільської сільської ради про визнання незаконними та скасування рішень.

2. Роз'яснити, що позивач має право звернутися до місцевого суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства із заявою в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.

3. Копію ухвали надіслати позивачу разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд .

Повний текст ухвали складено та підписано 28.10.2019.

Суддя Кушнова А.О.