Рішення

від 28.10.2019 по справі 1.380.2019.004389

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.004389

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2019 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сакалоша В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Червоноградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Львівської області про визнання нечинним і скасування наказу,-

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Червоноградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Львівської області (далі - Центр, відповідач) з вимогами:

- визнати нечинним та скасувати наказ Червоноградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Львівської області №03-02-005/6-ч від 22 серпня 2019 року з урахуванням Постанови Верховного Суду від 30 липня 2019 року у справі №813/1598/17;

- зобов`язати Червоноградський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги Львівської області забезпечити ОСОБА_1 безоплатним адвокатом.

Ухвалою судді від 30.08.2019 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, протиправно, на думку позивача, було відмовлено йому у наданні безоплатної вторинної правової допомоги. Підстави відмови позивач вважає необґрунтованими і зазначає, що відповідач своєю відмовою порушив його конституційні права.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву у якому зазначає, що у справі №876/7201/17 на звернення позивача Центром було призначено ОСОБА_1 представника. Проте, за заявою позивача було припинено надання йому безоплатної вторинної правової допомоги. У зв`язку з чим, на думку відповідача, ним на підставі п.4 ч.1 Закону України Про безоплатну правову допомогу було правомірно прийняте оскаржуване рішення про відмову у наданні безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 . Враховуючи обставини справи, відповідач вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

06.08.2019 ОСОБА_1 звернувся із заявою про надання безоплатної вторинної правової допомоги до директора Червоноградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Заява ОСОБА_1 була мотивована Постановою Верховного Суду від 30.07.2019 у справі №813/1598/17, якою направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Львівській області, Червоноградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про визнання відповідей протиправними та зобов`язання надати відповідь.

22.08.2019 відповідачем було видано наказ №03-02-005/6-ч про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що особі раніше надавалася безоплатна вторинна правова допомога з даного питання, та відповідно до заяви клієнта від 02.04.2019 було прийнято наказ про припинення надання такої допомоги.

Вважаючи наказ №03-02-005/6-ч протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом

Вирішуючи спір, суд керувався наступним.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Зміст права на безоплатну правову допомогу, порядок реалізації цього права, підстави та порядок надання безоплатної правової допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги відповідно до Конституції України визначає Закон України "Про безоплатну правову допомогу" від 02.06.2011 №3460-VI.

За приписами статті 1 Закону України "Про безоплатну правову допомогу" безоплатна правова допомога - правова допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел; правова допомога - надання правових послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення; правові послуги - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; здійснення представництва інтересів особи в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; забезпечення захисту особи від обвинувачення; надання особі допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.

Право на безоплатну правову допомогу - гарантована Конституцією України можливість громадянина України, іноземця, особи без громадянства, у тому числі біженця, чи особи, яка потребує додаткового захисту, отримати в повному обсязі безоплатну первинну правову допомогу, а також можливість певної категорії осіб отримати безоплатну вторинну правову допомогу у випадках, передбачених цим Законом (стаття 3 Закону України "Про безоплатну правову допомогу").

Відповідно до статті 4 Закону України "Про безоплатну правову допомогу" при реалізації права на безоплатну правову допомогу не допускається застосовування привілеїв чи обмежень до осіб за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

За приписами статті 15 Закону України "Про безоплатну правову допомогу" суб`єктами надання безоплатної вторинної правової допомоги в Україні є: 1) центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги; 2) адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу.

Згідно статті 17 Закону України "Про безоплатну правову допомогу" центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги:

1) приймає рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги або про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги;

2) забезпечує складення процесуальних документів за зверненням суб`єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу;

3) забезпечує участь захисника при здійсненні досудового розслідування та судового провадження у випадках, коли захисник відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням або проведення окремої процесуальної дії;

4) забезпечує участь захисника у розгляді справи про адміністративне правопорушення;

5) забезпечує здійснення представництва інтересів суб`єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу в судах, інших органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;

6) укладає контракти з адвокатами, включеними до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, для надання такої допомоги на постійній основі;

7) укладає договори з адвокатами, включеними до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, для надання такої допомоги на тимчасовій основі (на підставі окремих договорів про надання послуг);

8) видає доручення для підтвердження повноважень захисника або повноважень адвоката для здійснення представництва інтересів особи в судах, органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;

9) приймає рішення про заміну адвоката відповідно до статті 24 цього Закону;

10) подає клопотання до Координаційного центру з надання правової допомоги про виключення адвоката з Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 24 цього Закону;

11) приймає рішення про припинення надання безоплатної вторинної правової допомоги;

12) подає Координаційному центру з надання правової допомоги звіти про свою діяльність;

13) виконує інші функції, передбачені Положенням про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

За змістом статті 19 Закону України "Про безоплатну правову допомогу" у разі звернення особи про надання одного з видів безоплатної вторинної правової допомоги Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги зобов`язаний протягом десяти днів з дня надходження звернення прийняти рішення щодо надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Якщо особа належить до однієї з категорій осіб, передбачених частиною першою статті 14 цього Закону, Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги приймає рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги і письмово повідомляє про це особу або її законного представника, а також суд, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, в яких здійснюватиметься представництво інтересів особи.

Якщо особа не має підстав для отримання безоплатної вторинної правової допомоги, Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги приймає рішення про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги і надсилає копію цього рішення особі, яка звернулася про надання такої допомоги, з одночасним роз`ясненням порядку оскарження рішення про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги.

Підстави для відмови в наданні безоплатної вторинної правової допомоги визначені у статті 20 Закону України "Про безоплатну правову допомогу".

Так, згідно вказаної статті особі може бути відмовлено в наданні безоплатної вторинної правової допомоги за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) особа не належить до жодної з категорій осіб, передбачених частиною першою статті 14 цього Закону;

2) особа подала неправдиві відомості або фальшиві документи з метою віднесення її до однієї категорій осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу;

3) вимоги особи про захист або відновлення її прав є неправомірними;

4) особі раніше надавалася безоплатна вторинна правова допомога з одного і того ж питання;

5) особа використала всі національні засоби правового захисту у справі, з якої звертається за наданням безоплатної вторинної правової допомоги.

Як вбачається з оскаржуваного наказу відповідача, ОСОБА_1 відмовлено в наданні безоплатної правової допомоги у зв`язку з тим, що особі раніше надавалася безоплатна вторинна правова допомога з одного і того ж питання .

У даному випадку, враховуючи, що відповідно до Постанови Верховного Суду від 30.07.2019 справу №813/1598/17 направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції і остаточного рішення, яке б набрало законної сили у ній не прийнято, відповідач помилково прийшов до висновку, що ОСОБА_1 не належить призначення представника у даній справі на підставі п.4 ч.1 ст 20 Закону України Про безоплатну правову допомогу . Також суд звертає увагу на той факт, що у відповіді Центру від 22.08.2019 №01-34/041 на зауваження позивача від 09.08.2019 зазначено, що у наданні безоплатної вторинної правової допомоги відмовлено, оскільки раніше така вже надавалася у справі №876/7201/17, тоді як у своїй заяві позивач просив призначити йому представника по справі №813/1598/17.

Також суд зазначає, що наказ №03-02-039/6-ч від 02.04.2019 про припинення надання безоплатної вторинної правової допомоги, на який посилається відповідач в оскаржуваному рішенні, не може розцінюватися відповідачем, як причина відмови, позаяк, можливість доступу осіб до правосуддя, забезпечення реалізації захисту прав і свобод судом, та право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантується Конституцією України. Крім того, з оскарженого наказу не вбачається, які саме вимоги позивача відповідач вважає неправомірними, не наведено будь-якої мотивації прийняття такого рішення.

Згідно положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зобов`язаний перевірити дотримання вказаних критеріїв суб`єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що при розгляді звернення та прийнятті оскарженого рішення, відповідач не врахував усіх обставин, які мають значення для надання позивачу безоплатної правової допомоги.

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність дій Центру щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 06.08.2019.

Враховуючи наведене, суд вважає винесений за результатами розгляду звернення позивача наказ Центру від 22.08.2018 №03-02-005/6-ч, яким позивачу відмовлено у наданні безоплатної правової допомоги, протиправним, а тому такий необхідно скасувати.

У відповідності з Рекомендаціями №R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Разом з цим, відповідно до ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 ст. 2 КАС України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб`єкта владних повноважень в межах такої перевірки.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої статті 245 КАС Україги, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, у свою чергу на виконання наведених вимог, не надано доказів на спростування тверджень позивача щодо протиправності відмови у наданні йому безоплатної вторинної правової допомоги та не наведено підставності такої відмови.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задоволити частково.

Підстави для розподілу судових витрат, відповідно до статті 139 КАС України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ Перехідні положення КАС України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати нечинним та скасувати наказ Червоноградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Львівської області №03-02-005/6-ч від 22 серпня 2019 року.

Зобов`язати Червоноградський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги Львівської області (80100, Львівська область, м. Червоноград, по. Шевченка, 21; ЄДРПОУ 39759431) вирішити питання про надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на підставі його заяви про надання безоплатної вторинної правової допомоги від 06 серпня 2019 року з урахуванням позиції викладеної у рішенні суду.

Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.М. Сакалош