Рішення

від 28.10.2019 по справі 420/4844/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/4844/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Кравченка М.М.;

за участі:

секретаря судового засідання - Кушкань Т.В.;

представника позивача - Петрової А.М.;

представника відповідача - Поперечного О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Експортно-Імпортна компанія до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.05.2019 року № 0021081408, -

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Експортно-Імпортна компанія звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС в Одеській області, в якій просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.05.2019 року № 0021081408.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне. З 09.04.2019 р. по 15.04.2019 р. на ТОВ Експортно-Імпортна компанія проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань правильності обчислення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2018 р. За результатами вищезазначеної перевірки податковим органом складено Акт перевірки від 22.04.2019 р. № 000234/15-32-14-08/32727335. Не погодившись з висновками вищезазначеного акту, ТОВ Експортно-Імпортна компанія подало до контролюючого органу свої заперечення. Не зважаючи на обґрунтовані заперечення платника податків, контролюючий орган вважає висновки акту правомірними, про що свідчить прийняття податкового повідомлення-рішення від 11.05.2019 р. № 0021081408. За результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 11.05.2019 р. № 0021081408 ДФС України прийнято рішення про результат розгляду скарги № 35999/6/99-99-11-06-01-25 від 29.07.2019 p., яким скаргу платника податку залишено без задоволення. Позивач вважає, що винесене податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, протиправним, складеним з порушенням вимог діючого законодавства України та таким, що порушує його права та законні інтереси як платника податків.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20.08.2019 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Експортно-Імпортна компанія до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.05.2019 року № 0021081408 було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що протягом перевіряємого періоду на балансі ТОВ Експортно-Імпортна компанія обліковувалися приміщення. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності підприємства знаходились наступні об`єкти: нежитлові будівлі А , А1 , Б , В , Г , Г1 , З , Д , Е , И , Ж . Свідоцтво про право власності, серія та номер: 26303175Ю0010271, виданий 21.04.2004 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради. Місцезнаходження об`єкта нерухомості: м. Одеса, вул. Аеропортівська, буд. 4. загальна площа 20073,60 кв. м. Згідно наданих до перевірки документів та даних із Єдиного реєстру податкових накладних підприємство протягом перевіряємого періоду займалось наданням в оренду приміщень. В ході перевірки директору підприємства було вручено запит щодо надання пояснень, при необхідності із належним чином завіреними копіями документів щодо повноти декларування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 - 2018 роки. У відповідь платником податків повідомлено, що виробничо-складський комплекс нежитлових будівель та споруд, розташований за адресою м. Одеса, вул. Аеропортівська, буд. 4, є будівлею промисловості, а тому згідно з підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не являється об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Таким чином, підприємством при визначенні об`єкту оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, включало до податкових декларацій за 2017-2018 роки частину площі нежитлової нерухомості (Адміністративний корпус під літ. А ) в розмірі 339,0 кв. м., та не включало будівлі промисловості загальною площею 17034,60 кв. м. Об`єкт в цілому складається з нежитлових будівель та споруд загальною площею 20073,60 кв. м. З огляду на вищевикладене, ТОВ Експортно-Імпортна компанія в порушення підпункту 266.1.1 пункту 266.1, підпункту 266.2.1 пункту 266.2, підпунктів 266.3.1 і 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 ПК України занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 1179305,36 грн., в тому числі за 2017 рік у сумі 545107,20 грн., за 2018 рік у сумі 634198,16 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Товариство з обмеженою відповідальністю Експортно-Імпортна компанія зареєстроване та перебуває на обліку в Головному управлінні ДФС в Одеській області як платник податків.

На підставі направлень від 04.04.2019 року, наказу від 03.04.2019 року № 2500, в період з 09.04.2019 року по 15.04.2019 року співробітники Головного управління ДФС в Одеській області провели документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Експортно-Імпортна компанія з питань правильності обчислення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року.

За результатами цієї перевірки 22.04.2019 року Головне управління ДФС в Одеській області склало акт № 000234/15-32-14-08/32727335 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНА КОМПАНІЯ (код за ЄДРПОУ 32727335) з питань правильності обчислення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 , в якому встановлені наступні порушення з боку позивача:

- пп.266.1.1 п.266.1, пп.266.2.1 п.266.2, пп.266.3.1 та пп.266.3.3 п.266.3 ст.266 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 1179305,36 грн., в тому числі за 2017 рік у сумі 545107,20 грн. та за 2018 рік у сумі 634198,16 грн.

За наслідками перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Експортно-Імпортна компанія на підставі акту перевірки від 22.04.2019 року № 000234/15-32-14-08/32727335 відповідно до зазначених порушень Головне управління ДФС в Одеській області прийняло податкове повідомлення-рішення:

- від 11.05.2019 року № 0021081408, яким позивачеві за порушення пп.266.1.1 п.266.1, пп.266.2.1 п.266.2, пп.266.3.1 та пп.266.3.3 п.266.3 ст.266 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в загальному розмірі 1768958,36 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями 1179305,36 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 589653,00 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 11.05.2019 року № 0021081408 Товариство з обмеженою відповідальністю Експортно-Імпортна компанія подало скаргу до Державної фіскальної служби України.

Державна фіскальна служба України 29.07.2019 року прийняла рішення про результати розгляду скарги, яким податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 11.05.2019 року № 0021081408 залишила без змін, а скаргу без задоволення.

Під час розгляду справи суд встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю Експортно-Імпортна компанія є власником нежитлових будівель та споруд за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, 4, що складаються з нежитлових будівель літ. А , А1 , Б , В , Г , Г1 , З , Д , Е , И , Ж , К , що підтверджується Свідоцтвом про право власності від 21.04.2004 року № 030999.

Згідно з пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно з пп.266.3.1 п.266.3 ст.266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до пп.266.3.3 п.266.3 ст.266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.

Згідно з пп.14.1.129-1 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі;

Відповідно до пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування: а) об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також організацій, створених ними в установленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевого бюджету і є неприбутковими (їх спільній власності); б) об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, визначені законом, в тому числі їх частки; в) будівлі дитячих будинків сімейного типу; г) гуртожитки; ґ) житлова нерухомість непридатна для проживання, у тому числі у зв`язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад; д) об`єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа, визнаним такими відповідно до закону, дітям-інвалідам, які виховуються одинокими матерями (батьками), але не більше одного такого об`єкта на дитину; е) об`єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб`єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність в малих архітектурних формах та на ринках; є) будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств; ж) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності; з) об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності громадських організацій інвалідів та їх підприємств; и) об`єкти нерухомості, що перебувають у власності релігійних організацій, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, та використовуються виключно для забезпечення їхньої статутної діяльності, включаючи ті, в яких здійснюють діяльність засновані такими релігійними організаціями добродійні заклади (притулки, інтернати, лікарні тощо), крім об`єктів нерухомості, в яких здійснюється виробнича та/або господарська діяльність; і) будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від форми власності та джерел фінансування, що використовуються для надання освітніх послуг; ї) об`єкти нежитлової нерухомості державних та комунальних дитячих санаторно-курортних закладів та закладів оздоровлення та відпочинку дітей, а також дитячих санаторно-курортних закладів та закладів оздоровлення і відпочинку дітей, які знаходяться на балансі підприємств, установ та організацій, які є неприбутковими і внесені контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій. У разі виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій декларація подається платником податку протягом 30 календарних днів з дня виключення, а податок сплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій; й) об`єкти нежитлової нерухомості державних та комунальних центрів олімпійської підготовки, шкіл вищої спортивної майстерності, центрів фізичного здоров`я населення, центрів з розвитку фізичної культури і спорту інвалідів, дитячо-юнацьких спортивних шкіл, а також центрів олімпійської підготовки, шкіл вищої спортивної майстерності, дитячо-юнацьких спортивних шкіл і спортивних споруд всеукраїнських фізкультурно-спортивних товариств, їх місцевих осередків та відокремлених підрозділів, що є неприбутковими та включені до Реєстру неприбуткових установ та організацій. У разі виключення таких установ та організацій з Реєстру неприбуткових установ та організацій декларація подається платником податку протягом 30 календарних днів з дня виключення, а податок сплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій; к) об`єкти нежитлової нерухомості баз олімпійської та паралімпійської підготовки. Перелік таких баз затверджується Кабінетом Міністрів України; л) об`єкти житлової нерухомості, які належать багатодітним або прийомним сім`ям, у яких виховується п`ять та більше дітей.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 року № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Згідно Державного класифікатора будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу Будівлі нежитлові (група 125 Будівлі промислові та склади клас 1251 Будівлі промисловості ).

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 Будівлі промисловості , що включає підкласи: 1251.1 Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості ; 1251.2 Будівлі підприємств чорної металургії ; 1251.3 Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості ; 1251.4 Будівлі підприємств легкої промисловості ; 1251.5 Будівлі підприємств харчової промисловості ; 1251.6 Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості ; 1251.7 Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості ; 1251.8 Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості ; 1251.9 Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне .

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Відповідно до ДК 018-2000 до групи (код 125) Будівлі промислові та склади належить клас (код 1251) Будівлі промислові , який включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо. До класу (код 1252) Резервуари, силоси та склади належать, зокрема, спеціальні склади, складські майданчики.

З метою встановлення функціонального призначення та визначення коду об`єкта за державним класифікатором будівель і споруд ДК 018-2000 нежитлової нерухомості підприємства за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, 4, ТОВ Експортно-Імпортна компанія було замовлено відповідний експертний висновок.

Згідно з експертним висновком Щодо встановлення функціонального призначення та визначення коду об`єкта за державним класифікатором будівель і споруд ДК 018-2000 нежитлової нерухомості підприємства розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, 4 від 05.10.2013 року, експерт з технічного обстеження будівель та споруд прийшов до наступних висновків: Об`єкт обстеження - виробничий комплекс ТОВ Експортно-імпортна компанія , розташований за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, № 4., Основні об`єкти обстеження - комплекс будівель і споруд (літер А, А1, Б, В, Г, Д, Е, Ж, З, И, К), розташовані на території підприємства. Мета роботи - встановлення функціонального призначення та визначення коду об`єкта за державним класифікатором будівель та споруд ДК 018:2000 нежитлової нерухомості підприємства в межах існуючої земельної ділянки. Враховуючи технічний стан об`єкта обстеження та нормативні вимоги, що пред`являються до будівель і споруд, які розміщені на території підприємства, можна зробити висновок щодо їх відповідності до функціонального призначення. Тобто, комплекс будівель і споруд підприємства відповідають функціональному призначенню - адміністративні, виробничо-складські, господарські споруди. Класифікація будівель згідно з державним класифікатором будівель і споруд ДК 018-2000, затвердженим Наказом Держстандарту України від 17.08.2000 р. № 507 - Будівлі промислові і склади - 125. Також враховуючи, те що об`єкт обстеження розташовано на земельній ділянці загальною площею 5,88 га з цільовим призначенням Землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення , згідно права користування земельною ділянкою, таким чином оскільки будівля виробничо-складського комплексу підприємства та під`їзної залізничної гілки з відкритим прирейковим складом, складає велику частину, усі об`єкти підлягають кваліфікації - 1251.9 .

Тотожних висновків дійшли інженери КП ОМБТІ та РОН при виготовленні технічних паспортів від 23.12.2002 року та 29.09.2008 року, у відповідності до яких нежитлові будівлі та споруди по вул. Аеропортівська, 4 в м. Одеса, власником яких є ТОВ Експортно-імпортна компанія , є виробничим будинком.

Крім того, факт віднесення нежитлових будівель та споруду по вул. Аеропортівська, 4 в м. Одеса до будівель промисловості враховано Одеською міською радою при наданні ТОВ Експортно-імпортна компанія земельної ділянки під ними в оренду.

22.10.2015 року між ТОВ Експортно-імпортна компанія та Одеською міською радою було укладено договір оренди землі № 3226, строк його дії до 22.10.2064 року.

Відповідно до умов даного договору ТОВ Експортно-імпортна компанія отримало в оренду земельну ділянку для експлуатації та обслуговування виробничо-складського комплексу та під`їзної залізничної гілки з відкритим прирейковим складом за адресою вул. Аеропортівська, 4 в м. Одеса. Цільове призначення даної ділянки: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Таким чином, вказані обставини підтверджують, що виробничо-складський комплекс нежитлових будівель та споруд, розташований за адресою вул. Аеропортівська, 4 в м. Одеса, що належить ТОВ Експортно-імпортна компанія на праві власності, є будівлею промисловості, а тому згідно з пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України не являється об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Разом з цим, згідно експертного висновку Щодо встановлення функціонального призначення та визначення коду об`єкта за державним класифікатором будівель і споруд ДК 018-2000 нежитлової нерухомості підприємства розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, 4 від 05.10.2013 року корпус під літ. А розташований в нежитлових будівлях за адресою м. Одеса, вул. Аеропортівська, 4, є адміністративним корпусом, що вміщує в собі офісні приміщення. Адміністративний корпус під літ. А займає площу 3039 кв. м. та відповідає класу ДК 1220 Будівлі офісні - будівлі, що використовуються як приміщення для конторських та адміністративних цілей, в тому числі для промислових підприємств.

На підставі зазначеного, суд встановив, що ТОВ Експортно-імпортна компанія сплачувало податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за корпус під літ. А , розташований в нежитлових будівлях за адресою м. Одеса, вул. Аеропортівська, 4, площею 3039 кв. м., що підтверджується відповідними деклараціями.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що в даному випадку в межах спірних правовідносин у контролюючого органу були відсутні правові підстави для збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в загальному розмірі 1768958,36 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями 1179305,36 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 589653,00 грн.

Тобто, висновки відповідача про порушення позивачем пп.266.1.1 п.266.1, пп.266.2.1 п.266.2, пп.266.3.1 та пп.266.3.3 п.266.3 ст.266 Податкового кодексу України є необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, Онер`їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії . З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Салах Шейх проти Нідерландів , ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008 року), Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

З урахуванням зазначеного, податкове повідомлення-рішення від 11.05.2019 року № 0021081408 є протиправним та належить до скасування.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно з п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Експортно-Імпортна компанія (вул. Аеропортівська, 4, м. Одеса, 65033, ідентифікаційний код 32727335) до Головного управління ДФС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, ідентифікаційний код 39398646) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.05.2019 року № 0021081408 - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 11.05.2019 року № 0021081408.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Експортно-Імпортна компанія (код ЄДРПОУ 32727335) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 19210,00 грн.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Повний текст рішення складено 28 жовтня 2019 року.

Суддя М.М. Кравченко