Рішення

від 28.10.2019 по справі 420/5018/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/5018/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С. при секретарі Кузьменко Е.Х., розглянувши у письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАКСС» (вул.Онезька, 5, м.Одеса, 65033) до Головного управління ДФС в Одеській області (вул.Семінарська,5, м.Одеса, 65044) про визнання протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення ГУ ДФС в Одеській області: №2220211407 від 08.05.2019 року, яким було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 641 260 грн. та штрафних санкцій на суму 160 315 грн.; №0020241407 від 08.05.2019 року, яким було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 557 873 грн. та штрафних санкцій на суму 278 937 грн.; №0020251407 від 08.05.2019 року, яким було застосовано суму штрафних санкцій з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в результаті завищення від`ємного значення з податку на додану вартість у загальному розмірі 259 090 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАКСС» (вул.Онезька, 5, м.Одеса, 65033) до Головного управління ДФС в Одеській області (вул.Семінарська,5, м.Одеса, 65044) про визнання протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення ГУ ДФС в Одеській області: №2220211407 від 08.05.2019 року, яким було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 641 260 грн. та штрафних санкцій на суму 160 315 грн.; №0020241407 від 08.05.2019 року, яким було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 557 873 грн. та штрафних санкцій на суму 278 937 грн.; №0020251407 від 08.05.2019 року, яким було застосовано суму штрафних санкцій з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в результаті завищення від`ємного значення з податку на додану вартість у загальному розмірі 259 090 грн.

Позивач просить задовольнити позовну заяву з огляду на наступне.

В період з 01.04.2019 року по 05.04.2019 року головним державним ревізором-інспектором відділу позапланових перевірок ризикових платників управління аудиту ТУ ДФС в Одеській області - Алескеровим Анаром Ахмедовичем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ДАКСС з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, валютного законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2018.

За результатами перевірки складений акт від 12.04,2019 № 656/15-32-14-07- 37609167.

У відповідності до Розділу IV Акту перевірки, ГУ ДФС в Одеській області встановлені порушення, а саме: порушення п. 44.1. ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 р. №2755-VI (із змінами і доповненнями) в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2018 р. всього у сумі 641 260 грн., у тому числі за 2017 рік у сумі 61 735 грн., за 2018 рік у сумі 579 525 грн.; порушення п. 44.1. ст. 44, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010р. №2755- VI (із змінами і доповненнями) в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2018 р., на загальну суму 557 873 грн. у тому числі за червень 2017 року у сумі 14 923 грн., за липень 2017 року у сумі 12 389 грн., за серпень 2017 року у сумі 14 208 грн., за грудень 2017 року у сумі 40 839 грн., за грудень 2018 року у сумі 475 514 грн.; порушення п. 44.1, ст. 44, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010р. №2755- VI (із змінами і доповненнями), що призвело до завищення від`ємного значення з податку на додану вартість за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2018 р., на загальну суму 259 090 грн. у тому числі за грудень 2018 року у сумі 259 090 грн.

Як зазначається у Акті перевірки, порушення відбулись за рахунок встановленої перевіркою фіктивності господарських операцій, а саме:

Щодо податкового зобов`язання з ПДВ: Актом перевірки встановлено заниження ПДВ з 01.01.2017 по 31.12.2018 у сумі 90 686 грн., в тому числі за періодами та контрагентами: червень 2018 року в сумі 33 333 грн./АТ ОПЗ (ЄДРПОУ 00206539); липень 2018 року в сумі 16 667 грн./ ТОВ КООПЕРАТИВ РІВ`ЄРА СІТІ (ЄДРПОУ 39719954); вересень 2018 року в сумі 40 686 грн./ ТОВ КООПЕРАТИВ РІВ`ЄРА СІТІ (ЄДРПОУ 39719954).

Як випливає з Акту перевірки, заниження податку було встановлено відпрацюванням баз даних ЄРПН та АІС ПОДАТКОВИЙ БЛОК , в результаті якого встановлено відхилення задекларованих податкових зобов`язань ТОВ ДАКСС та задекларованого податкового кредиту вищезазначених контрагентів в результаті чого були порушені п.187.1 ст. 187, п.188.1 ст.188, п.201.1 ст.201 ПКУ.

Щодо податкового кредиту

Як зазначається в Акті (стор.4), перевіркою встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ у розмірі 726 277 грн., в т.ч. за березень 2017 року в сумі 17 922 грн., квітень 2017 року в сумі 9 390 грн., серпень 2017 року в сумі 14 208 грн., грудень 2017 року в сумі 40 839 грн., січень 2018 року в сумі 16 667 грн., квітень 2018 року в сумі 75 003 грн., травень 2018 року в сумі 23 610 грн., листопад 2018 року в сумі 100 000 грн., грудень 2018 року в сумі 428 638 грн.

Щодо податку на прибуток

В результаті проведеної ГУ ДФС ТОВ ДАКСС перевірки повноти декларування показників рядка 02 Декларацій Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних стандартів бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності встановлено їх завищення у сумі 3 562 557 грн, у тому числі за 2017 рік - 342 971 грн, за 2018 рік - 3 219 586 грн.

Встановлене завищення витрат призвело до заниження податку на прибуток за 2017- 2018 роки у сумі 641 260 грн., у тому числі за 2017 рік - 61 735 грн., за 2018 рік - 579 525 грн.

Відповідно Акту перевірки заниження відбулось з причин фіктивності господарських операцій між ТОВ ДАКСС та наступними постачальниками:

ТОВ МАРІЯ - 829 757 грн. (2017 рік - 253 359 грн., 2018рік - 576 398 грн.);

ТОВ Полі-Пласт - 89 611 грн. (2017 рік);

ТОВ БУД ЛОҐІСТІК СЕРВІС - 2 643 189 грн. (2018 рік).

В ході проведення перевірки встановлено віднесення вищезазначених сум до складу рядку 2050 Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) у 2017 - 2018 роках, внаслідок чого було зменшено фінансовий результат до оподаткування у відповідних періодах.

11.06.2019 на юридичну адресу ТОВ ДАКСС надійшли податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області: № 0020211407 від 08.05.2019, яким було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 801 575 грн. з яких 641 260 грн. - податкові зобов`язання та 160 315 грн - штрафні санкції; № 0020241407 від 08.05.2019, яким було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 836 810 грн з яких 557 873 грн - податкові зобов`язання та 278 937 грн - штрафні санкції; 0020251407 від 08.05.2019. яким було застосовано штрафні санкції з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в яких сума завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду у розмірі 259 090 грн.

Позивач не погоджується з зазначеними вище податковими повідомленнями- рішеннями ГУ ДФС в Одеській області, вважає їх протиправними та такими, шо базуються виключно на припущеннях, щодо нереальності господарських операцій з контрагентами ТОВ ДАКСС . а отже підлягають скасуванню. Позивач вважає, що зроблені податковим органом висновки про завищення ТОВ ДАКСС витрат визначених у фінансовій звітності та завищення податкового кредиту спростовується первинною та бухгалтерською документацією, а також доказами використання поставлених матеріалів позивачем у господарській діяльності та відповідають економічному змісту укладених платником податків угод поставки.

Крім того, позивачем зазначено, що документальна позапланова виїзна перевірка проведена упереджено, без взяття до уваги наданих під час перевірки документів та доказів, також перевіряючим допущено неповне з`ясування обставин взаємовідносин ТОВ ДАКСС з його контрагентами, не перевірено фактичне виконання укладених договорів, а отже складені за її результатами податкові повідомлення рішення підлягають скасуванню.

Представник відповідача Головного управління ДФС в Одеській області заперечив проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що здійснене перерахування коштів ТОВ ДАКСС на адресу ТОВ НВП ПОЛІ-ПЛАСТ , ТОВ МАРІЯ , ТОВ БУДЛОГІСТЖ СЕРВІС , які не є суб`єктом економічної діяльності з постачання відповідних послуг та функціонують лише для формування необгрунтованої податкової вигоди у покупців . Тобто, фактично проведено перерахування коштів не у зв`язку з реальним придбанням послуг/товарів, яке визначено предметом такого договору.

Ухвалою суду від 27 серпня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 27 вересня 2019 року.

Представник позивача не з`явився до судового засідання, наддав клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

До судового засідання не з`явився представник відповідача, про дату,час та місце судого засідання повідомлений належним чином та завчасно.

На підставі положень ч.9 ст.205 КАС України, суд ухвалив рішення розглянути цю справу в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.

Відповідач - Головне управління ДФС в Одеській області, на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу» , є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно ст.ст.7,10,11 цього ж Закону здійснює повноваження щодо призначення податкових перевірок, встановлення порушень податкового законодавства, нарахування та стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, надання висновків на повернення з бюджету надмірно сплачених податків та зборів, а тому позовні вимоги щодо оскарження його актів, дій чи бездіяльності з цього приводу, на підставі положень ст.55 Конституції України, п.1 ч.1 ст.19 КАС України, підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

В період з 01 квітня 2019 року по 05 квітня 2019 року головним державним ревізором-інспектором відділу позапланових перевірок ризикових платників управління аудиту ТУ ДФС в Одеській області - Алескеровим Анаром Ахмедовичем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ДАКСС з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, валютного законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2018.

За результатами перевірки складено акт від 12.04,2019 № 656/15-32-14-07- 37609167.

Відповідно до акту встановлені наступні порушення: - п. 44.1. ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 р. №2755-VI (із змінами і доповненнями) в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2018 р. всього у сумі 641 260 грн., у тому числі за 2017 рік у сумі 61 735 грн., за 2018 рік у сумі 579 525 грн.; - п. 44.1. ст. 44, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010р. №2755- VI (із змінами і доповненнями) в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2018 р., на загальну суму 557 873 грн. утому числі за червень 2017 року у сумі 14 923 грн., за липень 2017 року у сумі 12 389 грн., за серпень 2017 року у сумі 14 208 грн., за грудень 2017 року у сумі 40 839 грн., за грудень 2018 року у сумі 475 514 грн.; - п. 44.1, ст. 44, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010р. №2755- VI (із змінами і доповненнями), що призвело до завищення від`ємного значення з податку на додану вартість за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2018 р., на загальну суму 259 090 грн. у тому числі за грудень 2018 року у сумі 259 090 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0020211407 від 08.05.2019, яким було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 801 575 грн. з яких 641 260 грн. - податкові зобов`язання та 160 315 грн - штрафні санкції; № 0020241407 від 08.05.2019, яким було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 836 810 грн з яких 557 873 грн - податкові зобов`язання та 278 937 грн - штрафні санкції; 0020251407 від 08.05.2019. яким було застосовано штрафні санкції з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в яких сума завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду у розмірі 259 090 грн.

Розглянувши оскаржені акти суб`єкту владних повноважень, суд виходячи з положень ч.2 ст.2 КАС України, проходить до висновку, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам закону, виходячи з наступного.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з

використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо суті встановлених порушень, то суд також зазначає, що висновок податкового органу про безпідставність формування позивачем податкового кредиту перевірених податкових періодів не ґрунтується на фактичних обставинах справі та законі з наступних підстав.

При визначенні суми податку на додану вартість, що підлягає включенню до податкового кредиту та подальшому бюджетному відшкодуванню, податковий орган враховував наступні норми Закону про оподаткування доходів підприємств та з ПДВ.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п.44.2 ст.44 Податкового кодексу, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років). Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно з п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; ґ) виключено; д) виключено; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пукнтом 198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У відповідності до приписів ч.4 ст.9 КАС України судом під час офіційного з`ясування обставин справи досліджувалось питання щодо товарності угод за якими позивач формував валові витрати та податковий кредит з ПДВ у звітних податкових періодах.

Між ТОВ «ДАКСС» та ТОВ КООПЕРАТИВ РІВ`ЄРА СІТІ» (код ЄДРПОУ 39719954), АТ ОПЗ (код ЄДРПОУ 00206539), ТОВ НВП ПОЛІ-ПЛАСТ (код ЄДРПОУ 40476250), ТОВ МАРІЯ (код ЄДРПОУ 23861578), ТОВ Торгівельна фірма Оскар (код ЄДРПОУ 31225610), ТОВ БУД ЛОГІСТИК СЕРВІС (код ЄДРПОУ 42024736) були укладені господарські договори щодо постачання товарів, робіт (послуг).

Представником позивача надані документи податкового та бухгалтерського обліку підприємства, які підтверджують фактичність виконання договорів поставки товарів, робіт (послуг) із вказаними контрагентами а саме: договори підряду та надання послуг, довідки про вартість виконаних робіт, картки рахунків, договірні ціни, товарно-транспортні накладні, подорожні листи, видаткові накладні, картки рахунків, податкові накладні, акти приймання-передачі, платіжні доручення, акти звіряння, оборотно-сальдові відомості, виписки по рахункам, бухгалтерські довідки (а.с.1 т.2 - а.с.46 т.8).

Фактична поставка товарів та послуг, їх отримання та проведення оплати їх вартості позивачем, у тому числі ПДВ надавало позивачу право сформувати валові витрати та податковий кредит відповідних податкових періодів на підставі положень п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.198.3, 198.6 ст.198 ПК України.

Представник відповідача вважає зазначені вище докази недостатніми для підтвердженням фактичного виконання укладених позивачем договорів поставки та купівлі-продажу товарів.

Окрім того, представник податкового органу зазначає, що вказані контрагенти не мають матеріальної бази та штатних працівників для виконання зазначених господарських договорів, а також не являються суб`єктами економічної діяльності з постачання відповідних послуг та функціонують лише для формування необгрунтованої податкової вигоди у покупців, тому зазначені документи не можливо визнати належними документами первинного податкового та бухгалтерського обліку підприємства, які підтверджують задекларовані показники з податку на прибуток підприємств та ПДВ відповідних податкових періодів.

Але такий висновок посадових осіб органу ДПС України є помилкових з наступних підстав:

Пунктом 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірювач, базуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 1 ст.9 цього ж Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо же неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (надалі - Положення) під первинними документами розуміються документи, створені у письмовій або електронній формах, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п.2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральній та /або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис особи, що брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.5 Положення документ повинен бути підписаний особисто та підпис може бути скріплений печаткою.

Таким чином, зазначені вище документи первинного бухгалтерського та податкового обліку складені у відповідності до приписів діючого законодавства, мають всі необхідні для цього реквізити, а тому відповідає критеріям належного доказу, визначеного ст.73 КАС України.

Відповідно до положень ст.2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» встановлено, що суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права.

Відповідно до положень ч.1 ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно положень ч.2 ст.8 КАС України визначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейська Конвенція про захист прав і основних свобод людини (далі - Конвенція) була підписана 04.11.1950 року в Римі десятьма європейськими державами. Відтоді вона стала фундаментом усього комплексу міжнародно-правового регулювання в галузі прав людини, її законних інтересів та потреб, відправною точкою на шляху цивілізованих європейських держав до втілення в життя загальнолюдських цінностей. Ратифікувавши Конвенцію про права людини 17.07.1997 року, Україна визнала не лише право на «мирне володіння майном» , а й згідно із положеннями ст.1 Протоколу №1 до Конвенції визнала право на звернення фізичних та юридичних осіб до Європейського суду з прав людини за захистом своїх порушених прав та охоронюваних Конвенцією свобод, пов`язаних з реалізацією права власності.

Основною метою ст.1 Протоколу №1 до Конвенції є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та іншим порушенням принципу безперешкодного користування своїм майном, до яких часто вдаються або схильні вдаватися на практиці уряди держав.

Названа стаття проголошує: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Попередні положення, однак, ніяким чином не обмежують право держави запроваджувати такі закони, які, на її думку, необхідні для здійснення контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків або інших зборів чи штрафів» .

На відміну від більшості положень Конвенції, ст.1 Протоколу №1 захищає права не лише фізичних, а й юридичних осіб, наприклад, компаній. Цей аспект даної статті має важливе значення, оскільки економічна система держав-учасниць Конвенції заснована на праві приватної власності й праві вільно створювати такі економічні одиниці, як «юридичні особи» : неурядові організації, релігійні органи, засоби масової інформації тощо.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини, найчастіше втручання у право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Протоколу №1 забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів. Втручання має бути законним, тобто здійснено на підставі закону. При цьому під «законом» Конвенція розуміє нормативний акт, що має бути «доступним» (accessible) та «передбачуваним» (forseable). Також закон має відповідати всім вимогам нормативного акта. «Доступність закону» означає наявність доступу та знань щодо цього закону в суспільстві та у осіб. «Передбачуваність» означає можливість передбачити певні дії або наслідки, що можуть виникнути в зв`язку із застосуванням закону.

Суд у своїх рішеннях нагадує, що незважаючи на те, що держави мають широкі рамки розсуду при визначенні умов і порядку, за яких приватна особа може бути позбавлена своєї власності, позбавлення останньої, навіть, якщо воно переслідує законну мету в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст.1 Протоколу №1, якщо не була дотримана розумна пропорційність між втручанням у права фізичної чи юридичної особи й інтересами суспільства. Також буде мати місце порушення ст.1 Протоколу №1 й у випадку, коли наявний істотний дисбаланс між тягарем, що довелося понести приватній особі, і переслідуваними цілями інтересів суспільства.

Закріплюючи право кожного на мирне володіння своїм майном, стаття 1 за своєю суттю є гарантією права власності (рішення від 13.06.1979 року у справі «Маркс проти Бельгії» , п.69).

Поняття майно має автономне значення, яке, звичайно, не обмежується правом власності на речі матеріального світу: у розумінні цього положення певні інші права та інтереси, які є активами, можуть також розглядатися як майнові права, а отже, майно (рішення від 23.02.1995 року у справі «Гасус Дозір унд Фьордертехнік Гмбг проти Нідерландів» , п.53).

Під дію статті 1 Протоколу №1 до Конвенції підпадає право вимоги, якщо воно достатньою мірою встановлене, щоб являти собою актив.

Коли основою вимоги є майновий інтерес, то особа, яка її має, вважатиметься такою, що має «легітимне сподівання» («Федоренко проти України» , «Едуард Петрович Мельник проти України» ) на отримання майна, за наявності однієї з умов: - якщо наявне остаточне судове рішення, що підтверджує це право («Бурдов проти Росії» , «Юрій Миколайович Іванов проти України» , «Агрокомплекс проти України» ); - якщо є достатнє правове підґрунтування у національному законодавстві, що підтверджує вимогу («Брезовец проти Хорватії» , «Рисовський проти України» , «Кечко проти України» , «Стреч проти Великобританії» , «Москаль проти Польщі» , «Сук проти України» , «Федоренко проти України» , «Україна-Тюмень проти України» ).

Вказані рішення ЄСПЛ свідчать про те, що захист права особи на незаконне покладання на неї обов`язку щодо сплати податків та штрафів повинно розглядати, як захист права особи на майно у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Такий висновок також випливає з п.49 Рішення ЄСПЛ у справі «ЩОКІН ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF SHCHOKIN v.UKRAINE) (Заяви №№ 23759/03 та 37943/06).

Так, у своїх висновках Суд неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст.1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом» , а п.2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів» . Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції» , «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції» ).

Водночас ст.1 Першого протоколу не гарантує права на надбання майна (рішення у справах "Ван дер Мюсель проти Бельгії" та "Копеський проти Словаччини"). Особа може заявляти про порушення ст.1 Першого протоколу тільки тією мірою, якою оскаржувані рішення національного суду стосуються її майна в розумінні цього положення. "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права. "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копеський проти Словаччини").

Поряд з цим, слід відмітити, що принцип захисту легітимних очікувань також належить до принципів, що розвивалися судовою практикою Європейського суду з метою контролю за здійсненням влади так, щоб не допустити свавілля та зловживань, з метою захисту від можливих порушень з боку публічної адміністрації, в першу чергу, при реалізації державними органами та посадовими особами дискреційних повноважень.

В контексті зазначеного, слід наголосити, що податковий орган при виконанні покладених на нього повноважень зобов`язаний діяти на підставі, у межах та у спосіб визначений чинним законодавством України. Не зважаючи на той факт, що Податковим кодексом України встановлене право контролюючого органу на здійснення перевірок (документальних, невиїзних, виїзних, планових та позапланових перевірок), суд наголошує, що у той же час, контролюючий орган позбавлений права на відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб`єктивних припущень, які не мають підтвердження доказами.

Оскільки до обов`язків платника податків законом віднесено ведення в установленому порядку обліку доходів і витрат, складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; виконання законних вимог контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів з питань оподаткування та митної справи і підписування актів (довідки) про проведення перевірки (пп. 16.1.2, 16.1.8 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України), то є очевидним, що він (платник податків) має легітимне очікування на реалізацію свого майнового права, в даному випадку, на гарантоване державою право щодо формування податкового кредиту та зважаючи на відсутність факту заниження податкових зобов`язань при відсутності будь-яких порушень з боку платника податків.

Крім того, ні Податковий кодекс України, ні інші законодавчі акти з питань оподаткування не ставлять право позивача на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового та іншого законодавства іншими суб`єктами господарювання.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь - яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

За таких обставин, суд погоджується з позивачем, що за чинними нормами права будь-яка відповідальність, у т.ч. цивільна, податкова, фінансова носить індивідуальний характер і стосується лише винної особи, через що на позивача не може бути покладено відповідальність за невиконання або неналежне виконання контрагентами обов`язків зі своєчасності, правильності ведення бухгалтерського і податкового обліку та звітності.

При цьому, суд зазначає, що за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного суду України від 27.01.2016 року по справі №21-5333а15.

Приписами ч.4 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду України є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Згідно положень ч.5 ст.242 КАС України висновки Верховного Суду, прийняті за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права повинні враховуватись судами при розгляді аналогічних спорів.

Однак, відповідно до матеріалів справи, позивач зазначив, щовстановлене Актом перевірки заниження ПДВ з 01.01.2017 по 31.12.2018 у сумі 90 686 грн., в тому числі за періодами та контрагентами:

червень 2018 року в сумі 33 333 грн. - АТ ОПЗ ;

липень 2018 року в сумі 16 667 грн. - ТОВ КООПЕРАТИВ РІВ`ЄРА СІТІ ;

вересень 2018 року в сумі 40 686 грн. - ТОВ КООПЕРАТИВ РІВ`ЄРА СІТІ не підтверджується, а підтверджується у розмірі 57 352 грн. в тому числі:

червень 2018 року в сумі 8 333 грн. - АТ ОПЗ ;

липень 2018 року в сумі 8 333грн. - ТОВ КООПЕРАТИВ РІВ`ЄРА СІТІ ;

вересень 2018 року в сумі 40 686 грн. - ТОВ КООПЕРАТИВ РІВ`ЄРА СІТІ .

Враховуючи, надмірне декларування податкових зобов`язань з ПДВ по контрагенту ТОВ КООПЕРАТИВ РІВ`ЄРА СІТІ (ЄДРПОУ 39719954) за жовтень 2018 року у розмірі 16 666.67 грн. ТОВ ДАКСС визнає висновок Акту перевірки щодо заниження задекларованих податкових зобов`язань з ПДВ по вищезазначеним контрагентам лише у розмірі 40 686,00 грн. (57 352 грн. - 16 666,67 грн.).

Погоджуючись із висновками Акту перевірки заниження податкових зобов`язань з ПДВ за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 у сумі 40 686.00 грн. ТОВ ДАКСС було сплачено вказану різницю в повному обсязі відповідно до платіжного доручення № 1129 від 19.08.2019 року.

Таким чином, позивачем визнано заниження податкових зобов`язань з ПДВ у розмірі 40 686, 00 грн.

З урахуванням чого, суд вважає, необхідним визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0020241407 від 08.05.2019 року, яким було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у суму 517 187 та відповідних штрафних санкцій.

Відповідно до ч.1 ст.78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Представником відповідача не надано додаткових доказів, які б спростовували або ставили під сумнів надані представником позивача первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, в зв`язку із чим, суд погоджується з позицією представника позивача про те, що надані ним письмові докази є достатніми для доведення факту постачання товарів та послуг його контрагентами, а тому висновок податкового органу про безтоварність таких угод є помилковим, в зв`язку із чим, оскаржені позивачем податкові повідомлення-рішення з податку на прибуток підприємств та ПДВ підлягають визнанню протиправними та частковому скасуванню на підставі положень ч.1 ст.245 КАС України.

Судові витрати розподілити за правилами ст.139 КАС України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.139,242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №2220211407 від 08.05.2019 року, яким було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 641260,00 грн. та штрафних санкцій на суму 160315,00 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0020241407 від 08.05.2019 року, яким було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у суму 517187,00 та відповідних штрафних санкцій.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0020251407 від 08.05.2019 року, яким було застосовано суму штрафних санкцій з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в результаті завищення від`ємного значення з податку на додану вартість у загальному розмірі 259090,00 грн.

Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 28.10.2019 року.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Єфіменко К.С.

.