Рішення

від 07.08.2019 по справі 160/2621/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2019 року Справа № 160/2621/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіТурлакової Н.В. за участі секретаря судового засіданняАндріяша А.М. за участі: представника позивача представника відповідача Смолова К.В. Панковської Е.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Союз-Метал до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Союз-Метал звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, у якому позивач, просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0007361411 від 11.03.2018р., винесене Головним управлінням ДФС України у Дніпропетровській області, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Союз-Метал (код ЄДРПОУ 39986537) нараховано грошові зобов`язання по податку на додану вартість на загальну суму 788480,00 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року відкрито провадження в зазначеній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 12.04.2019р. клопотання представника позивача про розгляд справи в порядку загального провадження задоволено, розгляд справи призначено в порядку загального провадження та призначено підготовче засідання.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Торговий Дім Союз-Метал з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Дінекс Компані за період з 01.03.2018 по 31.03.2018р., за результатами якої складено акт №5655/04-36-14-11/39986537 від 08.02.2019р., на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Позивач зазначає, що перевіряючими під час проведення перевірки, не надано належної оцінки наявним первинним документам. Господарські операції із вказаним контрагентом позивача, підтверджені належними первинними документами, які підтверджують формування показників податкової звітності та відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку підприємства. Також позивач зазначає, що ним надавалися копії всіх необхідних первинних документів для проведення податкової перевірки по взаємовідносинам з вказаним контрагентом. Згідно з висновками вищевказаного акта перевірки, перевіркою встановлено порушення ТОВ Торговий Дім Союз-Метал вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6. ст. 198, п. 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за 2015 рік на загальну суму 29090,00 грн. та п. 185.1 ст.185, п. 198.3 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в періоді, що перевіряється, на загальну суму 788 480,00 грн. ТОВ Торговий Дім Союз-Метал не погоджується з викладеними в акті перевірки висновками, вважає їх передчасними та упередженими, та вважає податкове повідомлення-рішення №0007361411 від 11.03.2018р. протиправним, та таким що підлягає скасуванню.

Відповідач з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов, наголошуючи, зокрема, що посадовими особами відповідача була проведена позапланова документальна виїзна перевірка ТОВ Торговий Дім Союз-Метал з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Дінекс Компані за період з 01.03.2018р. по 31.03.2018р. До перевірки позивач надав бухгалтерські та первинні документи, але органу доходів і зборів не вдалося підтвердити реальність господарських операцій із зазначеним контрагентом. Також, у відзиві зазначено, що господарські взаємовідносини ТОВ Торговий Дім Союз-Метал із контрагентом ТОВ Дінекс Компані не направлені на реальне настання правових наслідків, надані під час перевірки первинні бухгалтерські документи не є достовірними доказами факту поставки товарів (надання послуг) позивачу, адже сам факт наявності у позивача податкової/видаткової накладної не є безумовним доказом реальності господарських операцій. Позивачем не доведено, що господарські операції між позивачем та контрагентом мали, реальний зміст, а первинні документи надані до перевірки свідчать про їх формальне складення без наявності мети повно та всебічно фіксувати здійснювану господарську операцію.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якому позовні вимоги підтримав, просив відхилити доводи відповідача, зазначені у відзиві та задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував.

Заслухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

Суд встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Союз-Метал перебуває на обліку в Новокодацькій ДТП Правобережного управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області з 02.09.2015 року за місцем реєстрації: 49000, м. Дніпро, вул. Братів Трофімових, буд. 40, кв . 264. Основним видом діяльності позивача за КВЕД є 46.72. Оптова торгівля металами та металевими рудами, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 02.09.2015р. та Витягом №1504674500507 з реєстру платників податку на додану вартість.

У період з 28.01.2019р. по 01.02.2019р. на підставі направлення №489 від 23.01.2019р. та наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 23.11.2018 №6690-п, згідно з пп.19-1.1.1 п.19-1.1 ст.19-1, пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податково кодексу України, головним державним ревізором-інспектором відділу позапланових перевірок ризикових платників управління аудиту ГУ ДФС у Дніпропетровській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка діяльності ТОВ Торговий Дім Союз-Метал з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Дінекс Компані за період з 01.03.2018р. по 31.03.2018р., за результатами якої складено акт №5655/04-36-14-11/39986537 від 08.02.2019р.

У п.2.9 вказаного Акта зазначено, що в ході проведення перевірки ТОВ Торговий Дім Союз-Метал вручено лист від 28.01.2019р. Про надання пояснень та їх документального підтвердження по взаємовідносинам з ТОВ Дінекс Компані за період з 01.03.2018р. по 31.03.2018р.. у відповідь на який листом від 28.01.2018р. (вих.№2801/2) підприємством надано до перевірки завірені належним чином копії документів.

Згідно висновків вказаного акта, встановлено, що ТОВ Торговий Дім Союз-Метал допущено порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в періоді, що перевіряється, на загальну суму 788480,00грн., в тому числі за березень 2018 року у сумі 788480,00грн.

На підставі акта №5655/04-36-14-11/39986537 від 08.02.2019р. документальної позапланової виїзної перевірки Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007361411 від 11.03.2018р., відповідно до якого ТОВ ТД СОЮЗ-МЕТАЛ було збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість на загальну суму 788480,00 грн.

Між ТОВ Торговий Дім Союз-Метал (Покупець) та ТОВ Дінекс Компані (Постачальник) укладено договір поставки №ТДСМ 10318 від 01.03.2018 року, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується протягом дії цього договору передати покупцю плавіковий шпат (далі-товар) окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою), кількості і іншим умовам, які зазначаються у рахунках-фактурах до договору (якщо інше не передбачено окремими додатковими угодами сторін і/або специфікаціями в письмовій формі), які є його невід`ємною частиною, а покупець зобов`язаний прийняти товар і оплатити його на умовах, встановлених договором. Партією товару вважається товар, переданий покупцю за окремою видатковою накладною.

На виконання умов вказаного Договору були складені: видаткова накладна № 50 від 01.03.2018 на загальну суму 295680,00; Товарно-транспортні накладні № СМ000000007 від 01.03.2018; № СМ000000008 від 03.03.2018; Видаткова накладна № 51 від 01.03.2018 на загальну суму 887040, 00 грн.; Товарно-транспортні накладні № СМ000000009 від 05.03.2018; № СМ000000010 від 12.03.2018; № СМ000000009/1 від 07.03.2018; № СМ0000000011 від 14.03.2018; Видаткова накладна № 52 від 01.03.2018 на загальну суму 887040, 00 грн.; Товарно-транспортні накладні №СМ000000012 від 16.03.2018; №СМ000000013 від 19.03.2018; № 1275 від 05.03.2018; № 1276 від 07.03.2018; Видаткова накладна № 53 від 01.03.2018 на загальну суму 887040, 00 грн.; Товарно-транспортні накладні №СМ0000000213/4від 01.03.2018; № СМ0000000213/6 від 01.03.2018; №СМ0000000213 від 01.03.2018; № СМ0000000213/5 від 01.03.2018; Видаткова накладна № 54 від 01.03.2018 на загальну суму 887040,00 грн.; Товарно-транспортні накладні №СМ0000000213/8 від01.03.2018; № СМ0000000216/1 від 03.03.2018; № СМ0000000216/2 від 05.03.2018; № СМ0000000217 від 05.03.2018; Видаткова накладна № 55 від 01.03.2018 на загальну суму 887040, 00 грн.; Товарно-транспортні накладні № СМ0000000213/8 від 03.03.2018; № СМ0000000213/9 від 03.03.2018; № СМ0000000215/1 від 03.03.2018; №СМ0000000215/2 від 03.03.2018; податкові накладні № 125 від 01.03.2018 на загальну суму 887040, 00 грн.; № 126 від 01.03.2018 на загальну суму 887040, 00 грн.; № 127 від 01.03.2018 на загальну суму 887040, 00 грн.; №128 від 01.03.2018 на загальну суму 887040, 00 грн.; № 130 від 01.03.2018 на загальну суму 887040, 00 грн.; № 131 від 01.03.2018 на загальну суму 295680,00 грн.

Стаття 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.

П.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення за агентськими договорами.

За визначенням, наведеним у п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 44.1 ст.44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Згідно п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статті 198 Податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 ст.198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку:

-з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 ст.201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.8 ст.201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно до ст.42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно п.1 ст.142 Господарського кодексу України, прибуток (доход) суб`єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Згідно ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктом 2 ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996) передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону № 996, факти здійснення господарських операцій фіксують первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до п.2 ст.9 даного Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: "назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції".

Частина 2 ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (ст. 90 КАС України).

З вищевикладеного випливає, що підставами для формування податкового кредиту є наявність належним чином оформленої податкової накладної, митної декларації, заяви зі скаргою на постачальника, поданої відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, бухгалтерської довідки, складеної відповідно до п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, або інших документів, передбачених п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України.

Таким чином, умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

У той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні валових витрат та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі № К/9901/3443/18.

Отже, Податковим кодексом України чітко визначені первинні документи, на підставі яких формується податковий кредит та, відповідно, показники податкової звітності з ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка діяльності ТОВ Торговий Дім Союз-Метал з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Дінекс Компані за період з 01.03.2018р. по 31.03.2018р., за результатами якої складено акт №5655/04-36-14-11/39986537 від 08.02.2019р., згідно висновків якого, встановлено, що ТОВ Торговий Дім Союз-Метал допущено порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в періоді, що перевіряється, на загальну суму 788480,00грн., в тому числі за березень 2018 року у сумі 788480,00грн.

Щодо реальності господарських взаємовідносин позивача з ТОВ Дінекс Компані , судом встановлено наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ Торговий Дім Союз-Метал (Покупець) та ТОВ Дінекс Компані (Постачальник) укладено договір поставки №ТДСМ 10318 від 01.03.2018 року, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується протягом дії цього договору передати покупцю плавіковий шпат (далі-товар) окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою), кількості і іншим умовам, які зазначаються у рахунках-фактурах до договору (якщо інше не передбачено окремими додатковими угодами сторін і/або специфікаціями в письмовій формі), які є його невід`ємною частиною, а покупець зобов`язаний прийняти товар і оплатити його на умовах, встановлених договором. Партією товару вважається товар, переданий покупцю за окремою видатковою накладною.

Згідно п. 3.5. вказаного Договору поставки датою переходу права власності на товар від Постачальника Покупцю, є дата фактичної передачі товару та підписання видаткових накладних (і/або акта передачі товару) на відповідну партію товару. При цьому, за змістом п. 3.7. вказаного договору поставки підпис представника покупця на видатковій накладній підтверджує факт передачі йому всіх товаросупроводжувальних документів.

Отримання ТОВ Торговий Дім Союз-Метал від ТОВ Дінекс Компані у власність товару, а саме: плавікового шпату ФК-85 у загальній кількості 448 тон на загальну суму 4730880,00, підтверджується наступними первинними документами (копії яких наявні в матеріалах справи): видаткова накладна № 50 від 01.03.2018 на загальну суму 295680,00; Товарно-транспортні накладні № СМ000000007 від 01.03.2018; № СМ000000008 від 03.03.2018; Видаткова накладна № 51 від 01.03.2018 на загальну суму 887040, 00 грн.; Товарно-транспортні накладні № СМ000000009 від 05.03.2018; № СМ000000010 від 12.03.2018; № СМ000000009/1 від 07.03.2018; № СМ0000000011 від 14.03.2018; Видаткова накладна № 52 від 01.03.2018 на загальну суму 887040, 00 грн.; Товарно-транспортні накладні №СМ000000012 від 16.03.2018; №СМ000000013 від 19.03.2018; № 1275 від 05.03.2018; № 1276 від 07.03.2018; Видаткова накладна № 53 від 01.03.2018 на загальну суму 887040, 00 грн.; Товарно-транспортні накладні №СМ0000000213/4від 01.03.2018; № СМ0000000213/6 від 01.03.2018; №СМ0000000213 від 01.03.2018; № СМ0000000213/5 від 01.03.2018; Видаткова накладна № 54 від 01.03.2018 на загальну суму 887040,00 грн.; Товарно-транспортні накладні №СМ0000000213/8 від01.03.2018; № СМ0000000216/1 від 03.03.2018; № СМ0000000216/2 від 05.03.2018; № СМ0000000217 від 05.03.2018; Видаткова накладна № 55 від 01.03.2018 на загальну суму 887040, 00 грн.; Товарно-транспортні накладні № СМ0000000213/8 від 03.03.2018; № СМ0000000213/9 від 03.03.2018; № СМ0000000215/1 від 03.03.2018; №СМ0000000215/2 від 03.03.2018.

Також, право на податковий кредит позивача посвідчується складеними ТОВ Дінекс Компані податковими накладними: № 125 від 01.03.2018 на загальну суму 887040, 00 грн.; № 126 від 01.03.2018 на загальну суму 887040, 00 грн.; № 127 від 01.03.2018 на загальну суму 887040, 00 грн.; №128 від 01.03.2018 на загальну суму 887040, 00 грн.; № 130 від 01.03.2018 на загальну суму 887040, 00 грн.; № 131 від 01.03.2018 на загальну суму 295680,00 грн., щодо яких в акті перевірки не було зауважень. На момент складення та реєстрації податкових накладних ТОВ Дінекс Компані було платником податку на додану вартість, доказів протилежного відповідачем не надано.

Вищевказані податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що також зазначено в акті перевірки та не заперечується сторонами.

Розрахунки за договором поставки №ТДСМ 10318 від 01.03.2018 року підтверджуються платіжним дорученням № 110 від 23.03.2018 р. на суму 730 880,00 грн.

Також, судом встановлено, що придбаний позивачем товар у ТОВ Дінекс Компані використано ним у власній господарській діяльності, з огляду на основний вид економічної діяльності юридичної особи - Оптова торгівля металами та металевими рудами, а саме зазначений товар в подальшому було реалізовано позивачем наступним контрагентам:

1. Приватному акціонерному товариству ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ у кількості 49,96т, що підтверджується наступними первинними документами: Договір №261 на придбання ресурсів від 28.10.2015 з додатковими угодами та специфікаціями; видатковими накладними № 48 від 03.05.2018р.; №49 від 07.05.2018 р.; №77 від 09.07.2018р.

2. Товариству з обмеженою відповідальністю ЕЛЕКТРОСТАЛЬ-КУРАХОВЕ у кількості 59,74т, що підтверджується наступними первинними документами: Договір поставки № ЕК/17/15-02/46 від 13.12.2017 з специфікаціями; видатковими накладними №45 від 27.04.2018р.; №57 від 25.05.2018р.; №104 від 10.08.2018р.

3. Товариству з обмеженою відповідальністю КРАМАТОРСЬКИЙ ФЕРОСПЛАВНИЙ ЗАВОД у кількості 20т, що підтверджується наступними первинними документами: Договір поставки №2327/01-17 від 03.01.2017 з додатковими угодами та специфікаціями; видаткова накладна №94 від 02.08.2018р.

4. Товариству з обмеженою відповідальністю МЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД ДНШРОСТАЛЬ у кількості 40,2т, що підтверджується наступними первинними документами: Договір поставки №ПМ01160055 від 28.01.2016 з додатковою угодою; видатковими накладними №34 від 06.04.2018р.; №88 від 27.07.2018р.

5. Приватному акціонерному товариству НОВОКРАМАТОРСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД у кількості 278,988т, що підтверджується наступними первинними документами: Договір поставки №029/4179-16 від 17.10.2016 з додатковими угодами та специфікаціями; видатковими накладними №22 від 06.03.2018 р.; №26 від 07.03.2018р.; №40 від 20.04.2018р.; №51 від 11.05.2018р.; №63 від 15.06.2018р.; №64 від 15.06.2018р.; №72 від 26.06.2018р.; №80 від 12.07.2018р.; №83 від 23.07.2018р.; № 101 від 07.08.2018р.; №102 від 09.08.2018р.; № 108 від 17.08.2018р.; № 113 від 23.08.2018р.; розпорядженнями на отримання ТМЦ № 181 /919 від 06.03.2018; №182/382 від 18.04.2018; №181/2293 від 14.06.2018; від №181/2680 12.07.2018; №182/744 від 06.08.2018; №182/743 від 06.08.2018; №182/777 від 15.08.2018; № 181/3303 від 23.08.2018.

Вказані документи свідчать, про те, що усі первині та податкові бухгалтерські документи підприємства були відображені у податковому/бухгалтерському обліку та знайшли своє відображення в деклараціях з ПДВ за відповідний обліковий період, що не спростовується висновками акту перевірки.

Всі вищезазначені первинні документи оформлені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , містять відомості щодо змісту та обсягу відповідних господарських операцій, одиниці виміру тощо, підписані повноважними представниками ТОВ Дінекс Компані та ТОВ Торговий Дім Союз-Метал , а відтак свідчать про реальне вчинення господарської операції її учасниками.

Матеріалами справи підтверджено фактичне отримання товару, оплату позивачем як отримувачем товару сум податку на додану вартість в ціні такого товару постачальнику, відповідно, суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту правомірно.

Відтак, формування позивачем витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податку на додану вартість та податку на прибуток, по спірним господарським операціям підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, ці витрати здійснені для подальшого використання у власній господарській діяльності, наявні у позивача документи є первинними документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Факт отримання позивачем товару, оплати його вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача. Твердження контролюючого органу про відсутність факту реальності господарських операцій позивача з контрагентом спростовуються наявними доказами в матеріалах справи, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму задекларованого позивачем податку, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування на податок на додану вартість та податок на прибуток.

Контролюючим органом в акті перевірки однією з підстав визнання спірної господарської операції нереальною зазначено ненадання ТОВ Торговий Дім Союз-Метал сертифікатів якості на плавіковий шпат ФК-85.

Разом з тим, суд зазначає, що відсутність документів на підтвердження якості придбаних ТОВ Торговий Дім Союз-Метал у контрагентів товарів не може бути беззаперечним доказом безтоварності господарських операцій, оскільки сертифікаційні документи на товар, які, в свою чергу, не містять відомостей про учасників та умови господарської операції з поставки, не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарської операції: сертифікати якості не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів. А тому навіть їх відсутність не має вирішального значення для встановлення фактичного руху активів у процесі виконання поставок. Крім того, товар, який придбавався позивачем, не включений до Переліку продукції, що підлягає обов`язковій сертифікації в Україні, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01 лютого 2005 №28 Про затвердження Переліку із продукції, що підлягає обов`язковій сертифікації в Україні (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04 травня 2005 року за № 466/10746), який був чинний на момент вчинення спірних господарських операцій.

Зазначена правова позиція міститься у Постановах Верховного Суду від 29 січня 2019 року по справі №824/392/17-а та від 28 листопада 2018 року по справі №816/1959/17.

Доводи контролюючого органу про відсутність спеціалізованих робітників на підприємстві та відсутність залучених сторонніх організацій для виконання даних робіт як на підставу неможливості фактичного здійснення вказаних господарських операцій не підтверджені жодними доказами, а зводиться лише до констатації вказаних фактів у акті перевірки.

Суд вважає, що зазначена інформація не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємствах трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку.

Проте, такі обставини, як відсутність у контрагента трудових ресурсів, виробничого обладнання, відсутність працівників тощо не можуть спростовувати фактичне виконання операції, оскільки специфіка підприємницької діяльності полягає у тому, що підприємство не завжди має мати у власності задекларовану значну кількість працівників, наявність основних засобів та транспорт для виконання взятих на себе зобов`язань, звичаями ділового обороту визначені й інші можливості залучення ресурсів для поставки товарів/робіт/послуг, як от на підставі цивільно-правових договорів.

При цьому судом встановлено, що на момент укладення угод та вчинення господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа та як платник податку на додану вартість, доказів протилежного відповідачем не надано, відтак перепон з приводу укладення, а також виконання будь-яких господарських договорів з ним, а надалі і включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку за такими договорами у позивача не було.

Не виконання податкових обов`язків контрагентом платника податків не може бути безумовним свідченням недостовірності даних податкового обліку платника податків, якщо не встановлені обставини, які свідчать про сприяння останнім у такому невиконанні.

Факт неподання контрагентом податкової звітності чи відсутності певної інформації в податковій звітності товариства, зокрема щодо наявності найманих працівників, основних засобів тощо сам по собі не може свідчити про відсутність факту здійснення ним господарської діяльності, а лише може бути підставою для висновку щодо допущення останнім порушення вимог законодавства при складанні податкової звітності.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №817/1422/13-а, що враховується судом згідно з вимогами частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд також виходить з того, що чинне податкове законодавство не покладає на платника обов`язку контролювати діяльність осіб, що виконують роботи, послуги, не зобов`язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим як вносити відповідні суми витрат до складу валових витрат і суми ПДВ - до податкового кредиту.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № К/9901/25587/18.

У рамках даної справи податковим органом не подано безумовних та достовірних доказів здійснення позивачем та його контрагентом узгоджених дій, спрямованих на створення штучних умов для отримання незаконної податкової вигоди.

Можлива відсутність у контрагента позивача необхідних трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов`язань, а також не встановлення податковим органом ланцюга постачання товару, не свідчить про неможливість виконати відповідної поставки та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й суму ПДВ.

Таким чином, позивач як платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Така ж правова позиція підтримана Верховним Судом у постановах, зокрема, від 24 січня 2018 року у справі №824/942/13, від 14 березня 2018 року у справі №803/1198/16.

Також, Верховний Суд в постанові від 23 жовтня 2018 року по справі №815/2946/13-а (№К/9901/4496/18) зазначив, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Верховний Суд у Постанові від 07 серпня 2018 року у справі №808/760/16 зазначив, що відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Судом з`ясовано, що Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області при проведенні перевірки, запити на проведення зустрічних перевірок з питань підтвердження отриманих від платника податків відомостей стосовно відносин з суб`єктами господарювання - контрагентами не направлялись.

Посилання на припущення, аналітичні узагальнюючі висновки щодо діяльності контрагента, є неприйнятними у якості доказів конкретних податкових правопорушень щодо підстав та порядку формування податкового кредиту, оскільки в основі формування податкового кредиту лежить факт здійснення конкретної господарської операції, який потребує доведення або спростування обставин саме здійснення цієї господарської операції. Будь-які припущення, аналітичні викладки, узагальнюючі висновки можуть мати місце виключно на підставі встановлення, дослідження та підтвердження обставин здійснення господарської операції (позиція Верховного Суду, викладена у Постанові від 12.04.2018 р. справа №804/698/26).

Суд не бере до уваги і доводи відповідача з посиланням на податкову інформацію, що наявна в інформаційно аналітичних базах відносно контрагента позивача по ланцюгах постачання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 27.03.2018 по справі №816/809/17, від 26.06.2018 по справі №826/3006/14 та 06.02.2018 у справі №821/589/17, які в силу приписів ч. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів враховуються судом при застосуванні таких норм права.

При цьому, слід наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом.

Крім того, одним з доводів відповідача, що стали підставою для висновків акту перевірки № 5655/04-36-14-11/39986537 від 08.02.2019 р., є інформація з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо фігурування ТОВ КАРІН ЛТД у кримінальному провадженні №42016100000001129 від 16.11.2016 року за ознаками кримінальних злочинів, передбачених ч.3 ст. 212, ч. 2 ст. 364 КК України.

Суд зазначає, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування для формування податкового кредиту з податку на додану вартість повинні бути підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність спірних господарських операцій, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Сам факт того, що деякі контрагенти позивача фігурують в досудових розслідуваннях, порушених за ознаками кримінального правопорушення, не є доказом протиправного формування податкового кредиту, з огляду на необґрунтованість належності того конкретного доказу.

Наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, у якому не винесено вироку суду в кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, в силу приписів частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

Така ж правова позиція підтримана Верховним Судом у постановах, зокрема, від 09 жовтня 2018 року у справі №806/1013/17, від 11 вересня 2018 року у справі №820/903/18, від 02 жовтня 2018 року у справі №826/6146/16.

Суд зазначає, що преюдиціальне значення має лише вирок суду у кримінальній справі. Відповідачем не надано вирок суду, в якому досліджувались господарські відносини між позивачем та контрагентами, у якому міститься документальне підтвердження того, що контрагентом позивача фактично велась незаконна діяльність, а тому посилання відповідача на наявність досудового розслідування у кримінальному провадженні без надання суду відповідного вироку є недопустимими доказами.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Таким чином, посилання контролюючого органу на кримінальне провадження відкрите за ознаками кримінального правопорушення відносно контрагентів позивача не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентами своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операиій між вказаними суб`єктами господарської діяльності

Зазначений правовий висновок сформовано в постановах Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі №809/1139/17 (адміністративне провадження №К/9901/40809/18), від 26.06.2018 року у справі №808/2360/17 (адміністративне провадження №К/9901/47560/18), від 27.03.2018 року у справі №816/809/17 (адміністративне провадження №К/9901/1349/17).

Згідно ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, доводи на які посилається податковий орган в акті перевірки позивача №5655/04-36-14-11/39986537 від 08.02.2019р. щодо нереальності господарських взаємовідносин позивача із вказаним контрагентом не відповідають обставинам справи, та спростовуються доказами наявними в справі та дослідженими під час розгляду справи.

З урахуванням вищезазначеного, суд вважає, що позивач виконав свої зобов`язання перед його контрагентом, що підтверджено зазначеними вище документами та правомірно сформував показники податкової звітності відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Аналізуючи вищевикладене, суд зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0007361411 від 11.03.2018р., прийнято відповідачем не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а обґрунтування відповідача, наведене в акті перевірки, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірність своїх дій не доведена, а позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Союз-Метал до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню.

На підставі ст.139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Союз-Метал за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області суму судового збору в розмірі 11827,21грн.

Вирішуючи питання щодо стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.

Зокрема, згідно частини 3 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частин 4 та 5 ст. 134 КАС України, встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача судові витрати на правничу допомогу на загальну суму 19000,00грн., яка складається у т.ч. за участь адвоката у судових засіданнях в розмірі 1500грн. кожне.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, позивачем надано Договір про надання правової допомоги №09/19 від 04.03.2019р., рахунки на оплату від 04.03.19р., 24.04.19р., 05.06.19р., 07.06.19р., 08.07.19р., Акти надання послуг від 04.03.19р., 24.04.19р., 05.06.19р., 07.06.19р., 08.07.19р., платіжні доручення на перерахування вартості наданих адвокатських послуг.

Проте, суд звертає увагу, що 02.05.2019р. судове засідання не відбулося, що підтверджується довідкою від 02.05.19р.

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення судових витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню у сумі 17500грн.

Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Союз-Метал (49000, м.Дніпро, вул.Братів Трофімових, 40/264, ЄДРПОУ 39986537) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49600, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17а, ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0007361411 від 11.03.2018р., винесене Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Дніпропетровській області (49600, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, буд. 17А, код ЄДРПОУ 39394856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Союз-Метал (49000, м.Дніпро, вул.Братів Трофімових, 40/264, ЄДРПОУ 39986537) судові витрати у розмірі 11827,21грн. (одинадцять тисяч вісімсот двадцять сім гривень двадцять одна копійка).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Дніпропетровській області (49600, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, буд. 17А, код ЄДРПОУ 39394856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Союз-Метал (49000, м.Дніпро, вул.Братів Трофімових, 40/264, ЄДРПОУ 39986537) понесені судові витрати на правничу допомогу у сумі 17500грн. (сімнадцять тисяч п`ятсот гривень 00 копійок).

Згідно ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Турлакова