Рішення

від 16.10.2019 по справі 200/4567/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2019 р. Справа№200/4567/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кочанової П.В., при секретарі судового засідання Дяченка А.В., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбонстілл" до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

за участю представників сторін:

представник позивача - не з`явився

від відповідача - Ярова С.Е., довіреність

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Карбонстілл" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, в якому просить суд:

- визнати протиправними податкові повідомлення-рішення;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області № 0008441414 від 23 жовтня 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Донецькій області, на підставі наказу № 1555 від 06.09.2018 року була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка підприємства з питань достовірності формування та віднесення сум з податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом - постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю Бест-Інформ (код за ЄДРПОУ 41499499) за березень 2018р. Перевірка проводилась з 19.09.2018р. по 25.09.2018 р. За результатами документальної невиїзної перевірки було складено акт № 1114/05- 99-14-14/39568987 від 28.09.2018 р. Згідно з актом, підприємство порушило: ст.44.1 ст.44,п. 198.1, п. 198.2,п.198.3 ст. 198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за березень 2018 року на суму 233 655 грн. На підставі Акту перевірки, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 23 жовтня 2018 року № 0008441414, згідно з яким зобов`язав підприємство сплатити на бюджетний рахунок з урахуванням штрафних санкцій суму податкового зобов`язання у розмірі 292 068 грн. 75 коп., з яких за основним платежем сума грошового зобов`язання становить 233 655 грн. та 58 413 грн.75 коп. штрафних санкцій. За результатом розгляду скарги позивача на акт перевірки № 1114/05- 99-14-14/39568987 від 28.09.2018 року та податкове повідомлення-рішення від 23 жовтня 2018 року № 0008441414, рішенням Державної податкової адміністрації податкове повідомлення-рішення від 23 жовтня 2018 року № 0008441414 залишено без змін, а скарга підприємства без задоволення.

Позивач не погоджується з такими діями відповідача, у зв`язку з чим, змушений був звернутися до суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2019 року у справі № 200/4567/19-а позовна заява залишена без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду доказів в обґрунтування позовних вимог та належним чином засвідчених копій документів, долучених до матеріалів справи.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали, позивач усунув недоліки позовної заяви у повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 200/4567/19-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбонстілл" до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

10 травня 2019 року через відділ документообігу та архівної роботи суду відповідачем надано відзив на адміністративний позов ТОВ "Карбонстілл", в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначив про те, що ТОВ Карбонстілл , на порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п.200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України формувало податковий кредит за березень 2018 року від ТОВ Бест-Інформ (код ЄДРПОУ 41499499) на суму 233655 грн., за операціями, за якими не відбувся перехід права власності та як наслідок купівля - продаж товару (робіт, послуг). Операції не мали реального товарного характеру та як наслідок оформлені первинними документами, що суперечать законодавчим та нормативним актам та є такими, що не мають юридичної сили і доказовості так як складені без здійснення господарської операції. ТОВ Карбонстілл фактично здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій по ланцюгу постачання і складено первині документи: договір , податкова накладна , видаткова накладна , та інші, всупереч норм частини першої ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пп. 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704. При цьому зазначає, що відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та валових витрат інших підприємств. При здійсненні вибору постачальника, ТОВ Карбонстілл повинен був оцінити не лише умови угоди та їх комерційну привабливість, але і ділову репутацію, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов`язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних матеріальних, трудових ресурсів та відповідного досвіду. Таким чином діяльність ТОВ Карбонстілл була спрямована на здійснення операцій, пов`язаних з отриманням податкової вигоди з контрагентами-посередниками, які не виконували своїх податкових зобов`язань. Операція придбання товару не мала реального товарного характеру та оформлена первинними документами, що суперечать законодавчим та нормативним актам та є такими, що не мають юридичної сили і доказовості.

На підставі вищезазначеного, просив суд відмовити позивачу у повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 червня 2019 року розгляд справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбонстілл" до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення призначено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11 липня 2019 року о 14:00 год.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року зупинено провадження в адміністративній справі № 200/4567/19-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбонстілл" до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення - до 18 вересня 2019 року та призначено наступне судове засідання на 18 вересня 2019 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року поновлено провадження у справі № 200/4567/19-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбонстілл" до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 16 жовтня 2019 року.

У судове засідання, призначене на 16 жовтня 2019 року з`явився повноважний представник відповідача, позивач не з`явився про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Повноважний представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог позивача.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Карбонстілл" є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з кодом 39568987, місцезнаходження позивача: 85400, Донецька обл., місто Селидове, вул. К.Маркса, буд. 10, є юридичною особою з 26 грудня 2014 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т. 1, а.с. 89-90).

Позивач перебуває на податковому обліку у Головному управлінні ДФС у Донецькій області, Покровсько-Добропільське управління, Селидівська ДПI (Селидівське відділення), про що зазначено у витягу з Єдиного державного юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Карбонстілл" здійснює господарську діяльність відповідно до свого Статуту затвердженого протоколом загальних зборів засновників (учасників) від 25 грудня 2014 року протокол № 1/2014. Позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується витягом №1505214500047 з реєстру платників податку на додану вартість (т. 1 а.с.91-106).

На підставі Наказу від 06.09.2018 року №1555, Головним управлінням ДФС у Донецькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбонстілл" з метою перевірки достовірності формування та віднесення сум з податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ Бест-Інформ (код за ЄДРПОУ 41499499) за березень 2018 року(т.2 а.с.14).

За результатами вказаної перевірки було складено Акт перевірки від 28.09.2018 року № 1114/05-99-14-14/39568987 (далі по тексту - Акт перевірки), яким було встановлено порушення, а саме:

- п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість (рядок 18 декларації) за березень 2018 року на суму 233 655 грн.(т.1 а.с.18-49).

28.09.2018 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області складено Акт Про неявку посадових (службових) осіб платників податків або його представників ТОВ Карбонстілл , код за ЄДРПОУ 39568987 за місцем проведення позапланової невиїзної перевірки (приміщення контролюючого органу за адресою: м.Покровськ, вул.Прокоф`єва, буд.113) та неможливість вручення платнику податків акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки від 28.09.2018 року № 1114/05-99-14-14/39568987(т.2 а.с.21-22).

За результатом розгляду заперечень позивача від 05.10.2018 року № 193 на встановлені відповідачем порушення, викладені в Акті перевірки від 28.09.2018 року № 1114/05-99-14-14/39568987, Головним управлінням ДФС у Донецькій області надано відповідь від 19.10.2018 року №46639/10/05-99-14-144, в якій зазначено, що дії фахівців Головного управління ДФС у Донецькій області є такими, що відповідають діючому законодавству України (т.1 а.с.52-71).

На підставі Акту перевірки було винесено податкове повідомлення - рішення форми "Р" від 23 жовтня 2018 року № 0008441414, яким було встановлено порушення п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.201 Податкового кодексу України та застосовано штрафні (фінансові) санкції (нараховано пеню) на підставі ч.1 п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, у зв`язку з цим згідно з пп.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58 Податкового Кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість за податковими зобов`язаннями у розмірі 233 655 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 58 413,75 грн.(т.1 а.с.50).

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 23 жовтня 2018 року № 0008441414, Товариство з обмеженою відповідальністю "Карбонстілл" звернулось зі скаргою від 02 листопада 2018 року до Державної фіскальної служби України (т.1 а.с.72-83).

Рішенням Державної фіскальної служби України від 27.12.2018 року ППР ГУ ДФС у Донецькій області від 23.10.2018 року №0008441414 залишено без змін, а скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбонстілл" - без задоволення (т.1 а.с.84-88).

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України - для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд також зазначає, що відповідно до п.п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в редакції, яка діяла у період, що перевірявся, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність доказів сплати вартості товарів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Перевіряючи висновки перевірки та, як наслідок, оскаржувані податкові повідомлення-рішення, на предмет їх відповідності положенням ч.2 ст. 2 КАС України, в розрізі господарських операцій позивача та його контрагента у перевіряємому періоді, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, предметом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбонстілл" є за кодом КВЕД 28.92 Виробництво машин і устаткування для добувної промисловості та будівництва; за кодом КВЕД 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; за кодом КВЕД 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (основний); за кодом КВЕД 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення.

Між Позивачем, як Покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю Бест-Інформ (ЄДРПОУ 41499499), як Постачальником, укладено Договір поставки №1 від 12 березня 2018 року, копія якого наявна в матеріалах справи (т.1, а.с. 206-208).

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю Бест-Інформ (ЄДРПОУ 41499499) зареєстровано 04.08.2017 року номер запису: 1 069 102 0000 039644, не перебуває в стані припинення та основний вид діяльності за кодом КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

Відповідно до п. 1 Договору, Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупцю, а Покупець - прийняти й оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим Договором. Постачальник зобов`язується поставляти товар окремими партіями в кількості і асортименті , визначених у письмових або усних Заявках-Замовленнях Покупця переданих усно або письмово представнику Постачальника. Ціна товару зазначається у видаткових накладних. Поставка товару здійснюється постачальником за адресами згідно Додатку №1, в якому також зазначаються відповідальні особи Покупця на отримання товару.

Як зазначено в п. 2 Договору, зокрема асортимент та ціна на товар, що поставляється, визначаються на підставі Специфікації Постачальника, яка надається Покупцю, а також в видаткових накладних Специфікація носить інформаційний характер про асортимент та ціну товару та не потребує двостороннього засвідчення.

А п. 3 Договору передбачено, що Постачальник гарантує, що поставлений товар є якісним, сертифікованим (визнаним), відповідає всім санітарним, гігієнічним, технічним та іншим нормам, стандартам та правилам , встановленим чинним законодавством України для товарів даного виду.

Пунктом 4 зазначеного Договору визначено, що поставка товарів здійснюється Постачальником в межах наявного у нього асортименту протягом строку дії Договору. Моментом здійснення поставки товарів Постачальнику є їх отримання Покупцем з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній обліково-видатній документації (товарно-транспортна накладна, видаткова накладна). Разом з товаром Покупцю повинні передаватись належні товару документи, що підтверджують його якість і безпеку, включаючи сертифікати, якісні посвідчення, ветеринарні довідки/свідоцтва.

А в п. 5 зазначено, зокрема, зазначено, що Покупець оплачує поставлені товари за цінами, вказаними у товаросупроводжувальній документації (видатковій накладній, податковій накладній) на умовах даного Договору в порядку і формах, які не суперечать чинному законодавству України. Розрахунки за поставлений Постачальником товар здійснюються з моменту поставки товару або у інший строк, попередньо домовлений між сторонами, про що Сторонами укладається додаткова угода до даного Договору.

Пунктом 6 Договору обумовлені права та обов`язки сторін.

Відповідно до Специфікації №1 до договору №1 від 12 березня 2018 року, загальна сума специфікації складає 1 401 930,06 грн., в т.ч. ПДВ 20%. Порядок та строки оплати: 100% вартості партії Товару згідно специфікації Покупець сплачує на підставі рахунку Постачальника. Умови постачання партії Товару, зазначеної у п.1 цієї Специфікації: СРТ склад Постачальника, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Автозаводська, буд.83. Специфікація є невід`ємною частиною договору №1 від 12 березня 2018 року.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між Позивачем та його контрагентом надано:

- рахунок-фактура № 7 від 16 березня 2018 року на суму 695 780,08 грн. в тому числі ПДВ 115 963,35 грн.; № 8 від 19 березня 2018 року на суму 706 149,98 грн. в тому числі ПДВ 117 691,66 грн.;

- видаткову накладну № 7 від 19 березня 2018 року на суму 695 780,08 грн. в тому числі ПДВ 115 963,35 грн.; № 8 від 20 березня 2018 року на суму 706 149,98 грн. в тому числі ПДВ 117 691,66 грн.;

- товарно-транспортна накладна від 20.03.2018 року № 2003 з відомістю про вантаж на загальну суму 706 149,98 грн. в тому числі ПДВ 117 691,66 грн., від 19.03.2018 року № 1903року на суму 695 780,08 грн. в тому числі ПДВ 115 963,35 грн.;

- податкові накладні від 19.03.2018 року № 161 на суму 695 780,08 грн. в тому числі ПДВ 115 963,35 грн., від 20.03.2018 року № 184 на суму 706 149,98 грн. в тому числі ПДВ 117 691,66 грн.,

- платіжні доручення від 29.03.2018 року №396 на суму 68 000,00 грн. в призначенні платежу зазначено-оплата за листи, електроди, болти, полу муфти, згідно рах.№8 від 19.03.2018 року. Договір № 1 від 12.03.2018 року у сумі 56 666,67 грн., ПДВ - 20% 11 333,33 грн.; від 28.03.2018 року №392 на суму 76 537,00 грн. в призначенні платежу зазначено- оплата за круги, підшипники, заготовку прив.барабана, полу муфти, згідно рах.№ 7 від 12.03.2018 року. Договір № 1 від 12.03.2018 року у сумі 63 780,83 грн., ПДВ - 20% 12 756 грн.; від 29.03.2018 року № 256 на суму 9 677,00 грн. в призначенні платежу зазначено - оплата за листи, електроди, болти, полу муфти, згідно рахунку №8 від 19.03.2018 року. Договір №1 від 12.03.2018 року, у тому числі ПДВ 20% - 1 612,83 грн.

- прибуткові накладні від 19 березня 2018 року № К-0000055 на суму 695780,08 грн. в тому числі ПДВ 115 963,35 грн., від 20 березня 2018 року № К-0000056 на суму 706 149,98 грн. в тому числі ПДВ 117 691,66 грн.

В підтвердження здійснення господарської діяльності позивачем надано:

- виписки по бухгалтерському рахунку: Прибуткові накладні (запаси) К-0000056 (20.03.18), К-0000055 (19.03.18),

- списання ТМЦ у виробництво зі складу: №К-0000022 від 01 квітня 2018 року, №К-0000026 від 01 квітня 2018 року, №К-0000033 від 01 квітня 2018 року, №К-0000032 від 01 квітня 2018 року, №К-0000034 від 01 квітня 2018 року,

- копія накладної-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів за номером документу К-0000026 від 01.04.2018 року на суму 87 632,63 грн., К-0000022 від 01.04.2018 року на суму 58 914,05 грн., К-0000034 від 01.04.2018 року на суму 49 911,43 грн., К-000032 від 01.04.2018 року на суму 42 743,12 грн., К-0000033 від 01.04.2018 року на суму 46 408,68 грн.,

- регістри бухгалтерського обліку за рахунками 631: Контрагенти: ФОП ОСОБА_1 з 01.03.2018 року-30.03.2018 року, Контрагенти: ТОВ БЕСТ-ІНФОРМ з 01.03.2018 року-30.03.2018 року, за рахунком 281: Місце зберігання ТМЦ за березень 2018 року, за рахунком 201: Місце зберігання ТМЦ за березень 2018 року.

Окрім того, в підтвердження здійснення господарської діяльності позивачем надано Договір від 12 січня 2017 року № 1357, укладений між ПАТ Шахтоуправління Покровське як замовником та ТОВ Карбонстілл як підрядником, копія якого наявна в матеріалах справи.

Відповідно до п. 1 Договору, підрядник приймає на себе зобов`язання виконати капітальний ремонт гірничо-шахтного обладнання, перелік, обсяг і вартість ремонту якого (в тому числі з урахуванням вартості матеріалів, деталей, вузлів, запасних частин, складальних одиниць) вказуються в Специфікаціях до цього договору, є невід`ємною його частиною, а Замовник зобов`язується оплатити і прийняти виконану роботу відповідно до умов цього договору.

Як зазначено в п. 2 Договору, передача Обладнання за цим договором для його комісійної дефектації на території підприємства Підрядника, а також для подальшого ремонту, а також повернення обладнання після ремонту здійснюється Сторонами з оформленням відповідного Акту прийому-передачі на підставі довіреностей сторін. При прийманні Устаткування в актах прийому-передачі в обов`язковому порядку вказується комплектність Обладнання, переданого для дефектеровки (в ремонт) і з ремонту. Вивіз Обладнання до місця його розбирання для комісійної двосторонньої дефектації та подальшого ремонту здійснюється Замовником за адресою, вказаною в письмовому повідомленні Підрядника про готовність прийняти Обладнання. Термін виконання робіт вказується в Специфікаціях до договору.

Пунктом 3 зазначеного Договору визначено, що підрядник гарантує якість виконаних робіт, а також якість матеріальних ресурсів, використаних в ремонті (запасних частин, вузлів, складальних одиниць, витратних матеріалів тощо), відповідність виконаних робіт нормам, технічним вимогам, що пред`являються до даного виду ремонту.

А в п. 4 зазначено, зокрема, що загальна сума договору визначається сумою всіх Специфікацій, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Пунктом 5 Договору передбачено, що підрядник зобов`язується виконати роботи, обумовлені п.1.1 цього договору, якісно, відповідно до вимог цього договору, і в терміни, зазначені в специфікаціях до цього Договору. Після прийняття виконаних робіт Замовником передати йому за актом прийому-передачі Обладнання з ремонту. В акті прийому-передачі в обов`язковому порядку вказується комплектність обладнання, переданого з ремонту.

Відповідно до п.8 даного Договору, цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2017 року.

Як вбачається з додаткової угоди від 31 грудня 2017 року до договору №1357 від 12.01.2017 року, строк дії Договору №1357 від 12.01.2017 року продовжено до 31 грудня 2018 року. Ця Додаткова угода складена в двох примірниках, які мають однакову юридичну силу і є невід`ємною частиною Договору №1357 від 12.01.2017 року.

Згідно специфікації №9 до договору №1357 від 12 січня 2017 року сторони узгодили умови виконання робіт з ремонту Обладнання на загальну суму 170 755,20 грн. в тому числі ПДВ 20%-28 459,20 грн.

Актом здачі - приймання робіт (надання послуг) №К-00000005 підтверджується проведення виконавцем робіт по договору №1357 ДС 9 від 12.01.2017 року.

Згідно специфікації №10 до договору №1357 від 12 січня 2017 року сторони узгодили умови виконання робіт з ремонту Обладнання на загальну суму 570 510,00 грн. в тому числі ПДВ 20%-95 085,00 грн.

Актом здачі - приймання робіт (надання послуг) №К-00000007 підтверджується проведення виконавцем робіт по договору №1357 ДС 10 від 12.01.2017 року.

Також, в підтвердження здійснення господарської діяльності позивачем надано Договір від 14 липня 2017 року № 2273п, укладений між ТОВ Карбонстілл як продавцем та ПАТ Шахтоуправління Покровське як покупцем, копія якого наявна в матеріалах справи.

Відповідно до п. 1 Договору, продавець зобов`язується передати, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити відповідно до умов цього договору продукцію виробничо - технічного призначення, іменовану надалі Товар. Номенклатура, країна виробника, кількість, ціна, термін і умови поставки Товару обумовлюються сторонами видаткових угодах, які є невід`ємною частиною цього договору.

Як зазначено в п. 3 Договору, умови поставки Товару, пункт навантаження і розвантаження Товару, найменування вантажоодержувача і вантажовідправника, обумовлюються сторонами в додаткових угодах. Момент переходу права власності на Товар визначається відповідно з умовами поставки. Відправником вантажу Товару є Продавець, якщо інше необумовлено в додаткових угодах. Вантажоодержувачем Товару є Покупець, якщо інше не обумовлено в додаткових угодах. Приймання Товару здійснюється відповідно до умов цього договору. Товар вважається поставленим Продавцем і прийнятим Покупцем за кількістю.

Пунктом 4 зазначеного Договору визначено, що Покупець здійснює оплату Товару шляхом прямого перерахування грошових коштів на рахунок Продавця в наступному порядку, якщо інше не обумовлено в додаткових угодах. Датою оплати Товару вважається дата списання грошових коштів з рахунку Покупця.

Відповідно до п.8 даного Договору, цей договір вступає в силу з дати його підписання і діє до 31 грудня 2018 року.

Як вбачається з додаткової угоди від 02 січня 2018 року №6 до договору купівлі-продажу №2273п від 14 липня 2017 року, продавець зобов`язується передати, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити згідно з умовами цього договору обладнання і продукцію виробничо - технічного призначення 2017 - 2018 р., далі Товар, згідно наведеної таблиці на суму 11 207 920,07 грн. в тому числі ПДВ20% 1 867 986,68 грн.

На підставі Договору №2273п ДС 6 від 14.07.2017 року постачальником ТОВ Карбонстілл складено видаткову накладну №К-00000006 від 19 квітня 2018 року на суму з ПДВ 260 000,00 грн.

Окрім того, позивачем до матеріалів справи надано Договір від 31 жовтня 2017 року №31/2017 про перевезення вантажів територією України, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Карбонстілл , що називається надалі Замовник та фізичною особою ОСОБА_1 , що називається надалі Перевізник .

Відповідно до п. 1 Договору, в порядку та умовах, визначених цим Договором, Перевізник зобов`язується доставляти (перевозити) власним автомобільним транспортом довірений йому Замовником (Виконавцем) вантаж пункту (місця) відправлення до пункту (місця) призначення і видавати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачеві вантажу), а Замовник (Відправник) зобов`язується сплачувати на перевезення вантажу плату. Найменування, кількість вантажу або маса (вага), його вартість та інші умови перевезення вантажу за цим Договором узгоджуються Сторонами в замовленні на перевезенні.

Пунктом 2 Договору обумовлено обов`язки сторін.

Як зазначено в п. 3 Договору, ціни на послуги узгоджуються Сторонами в Замовленнях на перевезення та специфікаціях.

Як вбачається з пункту 4 Договору, розрахунки за цим Договором здійснюються у безготівковій формі у національній валюті України, шляхом переведення коштів з розрахункового рахунку Замовника на розрахунковий рахунок Перевізника протягом 20-ти(десяти) банківських днів після отримання від Перевізника належним чином оформлених акту виконаних робіт, товарно-транспортної накладної з відміткою про отримання вантажу вантажоодержувачем, якщо в Замовленнях на перевезення не вказані інші умови оплати за кожне перевезення.

Пунктом 8 зазначеного Договору визначено, що Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31 грудня 2018 року. Якщо жодна із Сторін за 10 днів до закінчення строку дії Договору не попередить іншу Сторону про розірвання договору, то даний Договір зберігає свою силу для Сторін кожного разу ще на один рік (т.1 а.с.220-221).

Як вбачається з замовлення на перевезення вантажів №4/1 від 16.03.2018 року, перевізник надає Замовнику послуги з перевезення вантажів згідно наступних умов: Маршрут перевезення - м.Київ - м.Селидове; назва, вага, об`єм вантажу- промислове обладнання; адреса завантаження-м.Київ, адреса розвантаження- м.Селидове, вул.Кринична,44; автомобіль, марка, номер автомобіля - РЕНО НОМЕР_1 , ПІБ водія- ОСОБА_1 , дата перевезення: 19 березня 2018 року. Вартість перевезення, порядок розрахунків: 12 600,00 грн.

Факт перевезення вантажу 19 березня 2018 року підтверджується Актом виконаних робіт №4 від 19.03.2018 року.

Відповідно до замовлення на перевезення вантажів №5/1 від 19.03.2018 року, перевізник надає Замовнику послуги з перевезення вантажів згідно наступних умов: Маршрут перевезення - м.Київ - м.Селидове; назва, вага, об`єм вантажу- промислове обладнання; адреса завантаження-м.Київ, адреса розвантаження- м.Селидове, вул.Кринична,44; автомобіль, марка, номер автомобіля -РЕНО НОМЕР_1 , ПІБ водія- ОСОБА_1 , дата перевезення: 20 березня 2018 року. Вартість перевезення, порядок розрахунків: 12 600,00 грн.

Факт перевезення вантажу 20 березня 2018 року підтверджується Актом виконаних робіт №5 від 20.03.2018 року(т.1 а.с.222-225).

Таким чином, у позивача наявні всі необхідні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для відображення у податковій звітності, а аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження віднесення відповідних сум по господарським операціям з контрагентом ТОВ Бест-Інформ .

Щодо тверджень відповідача в акті перевірки про те, що позивачем до перевірки не було надано специфікації Постачальника, яка надається Покупцю (прайс-ціни), договір на транспортування вантажу, платіжне доручення за транспортування ТМЦ, оборотно-сальдову відомість по рахунку 631, прибуткові ордери (форма №М-4) отримання товарів на склад та картки складського обліку, суд зазначає, що фактичне здійснення господарських операцій підтверджується дослідженими судом належним чином оформленими первинними документами, які відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Згідно з пунктом 85.6. статті 85 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Слід відмітити, що відповідачем не надано до матеріалів справи акту про відмову від надання позивачем специфікації Постачальника, яка надається Покупцю (прайс-ціни), договору на транспортування вантажу, платіжного доручення за транспортування ТМЦ, оборотно-сальдової відомості по рахунку 631, прибуткових ордерів (форма №М-4) отримання товарів на склад та карток складського обліку.

З акту перевірки вбачається, що акт про відмову від надання документів під час перевірки ТОВ "Карбонстілл" не складався. Доказів зворотного відповідачем не надано.

Суд зауважує, що в акті перевірки, копію якого надано до матеріалів справи, відсутній підпис посадових осіб ТОВ "Карбонстілл" під відміткою Підтверджуємо, що первинні, бухгалтерські та інші документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі, а додаткові (інші документи), що свідчать про діяльність суб`єкта господарювання (спростовують викладені в акті перевірки факти) за період, що перевіряється, відсутні (т.1, а.с.41).

Так, положення КАС України зобов`язують суд вжити заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об`єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

Суд не може обмежити право платника довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків контролюючого органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

З огляду на викладене, судом не беруться до уваги доводи відповідача про ненадання до перевірки вищезазначених документів в якості підстави для висновку про відсутність реального характеру господарської операції.

Посилання податкового органу на відсутність документів, що підтверджують якість придбаного товару, жодним чином не доводить факту відсутності господарських операцій в момент їх вчинення, оскільки ці документи жодним чином не впливають на право платника податків включати понесені у зв`язку із цим витрати до складу валових витрат. Більше того, вказані документи не містять відомостей про учасників та умови господарської операції, не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарської операції з поставки, оскільки вони не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку та в обов`язковому порядку законодавством не передбачені.

Крім того, суд зазначає, що частиною 1 статті 268 Господарського кодексу України встановлено, що якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Згідно з частиною 4 статті 268 Господарського кодексу України постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За змістом аналізу вказаних норм слідує, що якість товару, який поставляється повинен засвідчити саме постачальник, а не покупець.

В контексті викладеного, суд не приймає до уваги твердження відповідача про безтоварність господарських операцій внаслідок відсутності належних доказів якості поставленого товару, з огляду на те, що сертифікати якості не являються первинними документами, на підставі яких платник формує витрати та податковий кредит.

Окрім того, відповідач в акті перевірки зазначив, що товарно-транспортні накладні, виписані перевізником ФОП ОСОБА_1 оформлені з порушенням норм заповнення товарно-транспортних накладних, зокрема в графі автомобіль не зазначено модель автомобіля, в графі пункт навантаження зазначено лише місто Київ, без зазначення конкретного місцезнаходження складу, з якого відпущені ТМЦ, у розділі Відомості про вантаж зазначено у графі вид пакування товару - без пакування, що не відповідає умовам укладеного Договору від 12.03.2018 №1, не заповнено розділ Вантажно-розвантажувальної операції , не зазначено час прибуття автомобіля для завантаження і розвантаження.

Суд зауважує, що ТТН не відносяться до обов`язкових документів податкової звітності, передбаченої Податковим законодавством. Самі ТТН є документами, що регламентують тільки взаємини перевізника й замовника, як учасників транспортного процесу. Відсутність ТТН на перевезення товарів сама по собі не свідчить про безтоварність операцій з їх поставки та не може ставити під сумнів здійснення господарської операції, якщо наявні інші документи, які підтверджують фактичне виконання договірних відносин.

В контексті викладеного, суд зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Позивач на підтвердження реального характеру господарських операцій з контрагентом надав суду первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 15 жовтня 2019 року у справі №802/1921/16-а (адміністративне провадження №К/9901/40808/18).

У цьому випадку суд також зважає на те, що товар належним чином доставлений, а товарно-транспортні накладні містять посилання на видаткові накладні №7 від 19.03.2018 та №8 від 20.03.2018 року, що дозволяє ідентифікувати поставлений товар.

Окрім того, суд зазначає, що як вбачається з товарно-транспортних накладних від 19.03.2018 року та від 20.03.2018 року, у графі автомобіль зазначено- РЕНО Midlum (грузовий) АН2657КВ, в графі пункт навантаження зазначено: 04114, м.Київ, вул.Автозаводська, буд.83, у розділі Вантажно-розвантажувальної операції ТТН від 19.03.2018 року зазначено навантаження: час прибуття 8-00 год, вибуття 9-00 год., розвантаження: час прибуття 18-00 год., вибуття 18-30 год.; ТТН від 20.03.2018 року зазначено навантаження: час прибуття 14-00 год, вибуття 15-00 год., розвантаження: час прибуття 09-00 год., вибуття 09-30 год.

Водночас, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.73 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об`єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до ч. 3 ст. 228 ЦК України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Щодо доводів відповідача стосовно того, що згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень Управлінням з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за 34201700000002966 від 19.09.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205, ч.5 ст.191 КК України та досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлені особи створили суб`єкти підприємницької діяльності (юридичні особи) серед яких у т.ч. ТОВ Бест-Інформ з метою прикриття незаконної діяльності, а саме: здійснення безтоварних операцій з метою надання можливості підприємствам реального сектору економіки безпідставно зменшити суму податків, яка підлягає до сплати, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В ході судового розгляду відповідачем не надано до суду вироків суду за результатами вказаних кримінальних провадження ані щодо контрагентів позивача, ані щодо позивача по даній справі.

Водночас, суд наголошує, що посилання контролюючого органу на кримінальне провадження, відкрите за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 205 КК України відносно контрагента позивача не підтверджується документально та не містить встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентом своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26.06.2018 по справі №808/2360/17, від 05.06.2018 по справі №809/1139/17.

Окрім того, як вбачається з інформації Покуратури Донецької області від 05.09.2019 року №04/2/5-1418 вих-19, у провадженні слідчого управління ГУНП в Донецькій області перебувають матеріали кримінального провадження № 12017050000000092 від 21.03.2017, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 3, 5 ст. 191, ч. 2 ст. 205 КК України за фактом привласнення державних коштів та фіктивного підприємництва, яке об`єднане з кримінальним провадженням № 42017000000002966 від 19.09.2017. Досудове розслідування по вказаному кримінальному провадженню здійснюється слідчою групою слідчого управління ГУНП в Донецькій області. На теперішній час досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває, документи щодо здійснення безтоварних операцій ТОВ Бест-Інформ в матеріалах кримінального провадження відсутні. Відносно ТОВ Бест-Інформ кримінальні провадження не виділялись, обвинувальні акти до суду не направлялись.

Щодо решти тверджень відповідача про певні недоліки в первинних документах, суд зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні витрат та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судом було встановлено, що вони є реальними та підтверджуються матеріалами справи.

При цьому, суд зазначає, що платник податків не може зазнавати негативних наслідків через діяння осіб, що перебувають поза межами його впливу. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб. Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника. Одночасно, платнику необхідно застосовувати розумну обережність при укладенні договорів з постачальниками. Адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб`єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов`язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

У даній справі відповідачем не надано доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, як-от: пояснень посадової особи щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваного суб`єкта господарювання, судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Суд також зазначає, що згідно ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Доказів повернення коштів до контрагента позивача після їх перерахування, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо фіктивного отримання коштів за надані послуги (що могло б мати місце у разі пов`язаності цих осіб), в матеріалах справи не міститься. На час укладання договору, що не спростовується контролюючим органом, контрагент позивача був належним чином зареєстрованим у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, тобто мав достатній об`єм правоздатності для укладення спірних угод.

Посилання відповідача на певне недотримання податкового законодавства контрагентами позивача є неприйнятними.

Так, законодавством України, зокрема Податковим кодексом України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов`язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, подання звітності, сплати податків до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника. Не передбачено ні право, ні зобов`язання будь-якої із сторін правочину здійснювати контроль щодо показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності, що подана іншою стороною правочину. При цьому відповідно до законодавства кожний платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, відповідно до якого до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник. Притягнення ж до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та вимогам законодавства.

В рішеннях Європейського суду з прав людини, що прийняті в справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), БулвесАД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03), Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03) наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв`язку з порушенням податкової дисципліни його контрагентами. Зокрема, зазначено, що платник податку на додану вартість не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо такий платник не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Аналогічна правова позиція щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності платника податків міститься, зокрема, в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 року в справі №816/809/17.

Посилання відповідача на те, що висновки про нереальність здійснення господарських операцій зроблені на підставі аналізу баз даних АІС Податковий блок та податкової інформації щодо контрагента позивача є неприйнятними, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться. А тому нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.06.2016 року в справі №К/800/39786/15.

Інформація з баз даних АІС Податковий блок та податкова інформація, що надана іншими контролюючими органами, щодо контрагентів позивача, на яку посилався відповідач, є неприйнятною, оскільки не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, вона носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 року в справі №816/166/15-а (№К/9901/8403/18), від 27.03.2018 року в справі №816/809/17, від 14.08.2018 року в справі №815/3479/17.

Посилання відповідача на те, що нереальність господарських операцій позивача підтверджена дослідженням ланцюга постачання між контрагентом позивача та його контрагентами, які не є контрагентами позивача, є неприйнятними, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, внаслідок чого не є обов`язковою передумовою для визначення податковим органом грошових зобов`язань по господарським операціям, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Суд визнає, що у будь-якому випадку реалізуючи господарську компетенцію при укладенні та виконанні господарських договорів, сторони цього договору можуть вимагати від контрагента дотримання умов цих договорів, тією мірою якою дозволяють його (їх) умови. Перекладати на сторону договору обов`язки контролю свого контрагента за межами взаємовідносин, як того вимагає податковий орган, знаходиться за межами господарської компетенції суб`єкта господарювання та не входить до прав та обов`язків платника податку, зокрема на додану вартість. Це в свою чергу у межах спірних відносин позивача як платника податку покладає додаткове не передбачене законом обтяження, що є недопустимим.

Аналогічні висновки щодо застосування норм викладені, зокрема в постановах Верховного Суду від 11.12.2018 року в справі №803/2094/15, від 20.12.2018 в справі №815/4992/16.

Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат позивача не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Згідно ухвали Вищого адміністративного суду України від 12.02.2014р. по справі №К/800/42298/13 платник податків має бути обережним та розсудливим.

Дійсно, платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема формування податкового кредиту з ПДВ та його подальше бюджетне відшкодування. Крім того, прояв такої обачності й обережності при виборі постачальника послуг та вчинення будь - яких дій на предмет перевірки податкової доброчесності контрагента, зокрема за доступними електронними базами даних на сайті контролюючого органу (база платників ПДВ, база анульованих свідоцтв платників ПДВ, база недобросовісних платників ПДВ, база місць масової реєстрації платників податків, отримання завірених копій статутних та реєстраційних документів, копій паспорта особи, яка підписуватиме договір, довідку про кількість співробітників контрагента, тощо), перевірки загальнодоступної інформації щодо наявності кримінальних проваджень за участю контрагента, в подальшому свідчитимуть на користь висновку, що платником податків вжито належні та достатні дії щодо його обізнаності на предмет податкової надійності такого контрагента та вказуватимуть на правомірність формування податкового обліку за господарськими операціями з таким контрагентом.

Відповідно обов`язкових до застосування, правових висновків Верховного Суду України, викладених в постановах від 31.01.2011р. у справі №21-47а10, від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, від 01.06.2010р. у справі №21-573 чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

В свою чергу, реальність господарської операції визначається фактом руху активів та зміною стану зобов`язань суб`єкта господарювання, а не повноваженнями осіб із складання первинних документів, що засвідчують здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.11.2015р. № К/800/33480/15.

В акті перевірки відсутні посилання та докази контролюючого органу щодо узгоджених дій позивача з його контрагентом, які б вказували на вчинення умисного порушення податкового законодавства, так само як і відсутні докази того, що Позивач міг знати про можливі порушення, які могли вчинятися його контрагентом.

Частиною 1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до положень статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У той самий час згідно з частиною 1 статті 2 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини рішення є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (надалі також ЄСПЛ).

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

При цьому, суд наголошує на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом. Так, наведені ДПІ аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції , Суд звертав увагу на необхідність покладення обов`язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 77 КАС України.

Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Суд зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Отже, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачем обґрунтовані позовні вимоги щодо протиправності прийнятого контролюючим органом оскаржуваного рішення.

З огляду на наведене, прийняте контролюючим органом податкове повідомлення-рішення від 23 жовтня 2018 року № 0008441414 підлягає визнанню протиправними та скасуванню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р. (заява № 4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 р., серія A, № 303-A, п.29).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбонстілл" до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області № 0008441414 від 23 жовтня 2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028, юридична адреса: 87526, Донецька область, м.Маріуполь, вул.130-ї Таганрозької дивізії,114) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбонстілл" (код ЄДРПОУ 39568987, юридична адреса: 85400, Донецька область, м.Селидове, вул.Кринична,44) судовий збір у розмірі 4 381 (чотири тисячі триста вісімдесят одна гривня) 03 копійки, сплачений платіжними дорученнями від 18.01.2019 року №540 на суму 1 921,00 гривня та від 25 лютого 2019 року №515 на суму 2 460,03 гривні.

Вступну та резолютивну частину рішення складено та підписано у нарадчій кімнаті та проголошено у судовому засіданні 16 жовтня 2019 року в присутності представника відповідача.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 25 жовтня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування

Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя П.В. Кочанова