Постанова

від 17.10.2019 по справі 520/2574/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2019 р.Справа № 520/2574/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бартош Н.С.,

Суддів: Катунова В.В. , Подобайло З.Г. ,

за участю секретаря судового засідання Мороза М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції Рубан В.В., м. Харків) від 04.06.2019 року (повний текст складено 19.06.2019 року) по справі № 520/2574/19

за позовом Приватної фірми "Орія"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПФ "Орія", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00002811411 від 04.12.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у період з 02.11.2018 р. по 08.11.2018 р. ГУ ДФС у Харківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПФ "ОРІЯ" з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з ТОВ "АВАНТА СЕРВІС" за грудень 2015 року, ТОВ "ЕВАНТЕС КОМПАНІ" за лютий, березень 2017 року, ТОВ "СПЕЦРЕМПІДРЯД" за січень 2017 року, ТОВ "АРСЕНАЛ ПРОМ" за лютий, березень 2017 року, ТОВ "ЕЛВІС КОМПАНІ" за серпень 2016 року. За результатом перевірки складено акт № 4760/20-40-14-11/24472933 від 15.11.2018 р., за наслідками якого прийняте податкове повідомлення-рішення № 00002811411 від 04.12.2018 р., позивач з цим рішенням не погоджується, вважає його незаконним та не обґрунтованим.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2019 року по справі № 520/2574/19 позовні вимоги задоволено.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням ДФС у Харківській області засобами поштового зв`язку направлено запити підприємству ПФ "ОРІЯ": від 05.10.2017 р. № 19334/10-20-40-14-11-18, який отримано підприємством 09.10.2017 р., за фактами, що свідчать про недостовірність визначення ПФ "ОРІЯ" даних щодо взаємовідносин з ТОВ "АВАНТА СЕРВІС", що містяться у податкових деклараціях з ПДВ за грудень 2015 року та ТОВ "ЕВАНТЕС КОМПАНІ", що містяться у податкових деклараціях з ПДВ за лютий, березень 2017 року. ПФ "ОРІЯ" надано відповідь № б/н від 30.10.2017 р. з поясненнями згідно яких відмовлено у наданні документів; від 03.10.2017 р. № 19027/10/20-40-14-11-18, який отримано підприємством 09.10.2017 р., за фактами, що свідчать про недостовірність визначення ПФ "ОРІЯ" даних щодо взаємовідносин з ТОВ "СПЕЦРЕМПІДРЯД", що містяться у податкових деклараціях з ПДВ за січень 2017 року, з ТОВ "АРСЕНАЛ ПРОМ", що містяться у податкових деклараціях з ПДВ за лютий, березень 2017 року, та з ТОВ "ЕЛВІС КОМПАНІ", що містяться у податкових деклараціях з ПДВ за серпень 2016 року. ПФ "ОРІЯ" надано відповідь № б/н від 30.10.2017 р. з поясненнями згідно яких відмовлено у наданні документів.

У зв`язку з ненаданням ПФ "ОРІЯ" у запитуваному обсязі пояснень та їх документального підтвердження на обов`язковий письмовий запит, на підставі направлення від 02.11.2018 р. № 11044, виданого Головним управлінням ДФС у Харківській області, відповідно до п.п. 78.11 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 ПК України та відповідно до наказу Головного управління ДФС у Харківській області від 02.11.2018 р. № 8201 проведена позапланова виїзна перевірка Приватного підприємства "ОРІЯ" з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з ТОВ "АВАНТА СЕРВІС" за грудень 2015 року, ТОВ "ЕВАНТЕС КОМПАНІ" за лютий, березень 2017 року, ТОВ "СПЕЦРЕМПІДРЯД" за січень 2017 року, ТОВ "АРСЕНАЛ ПРОМ" за лютий, березень 2017 року, ТОВ "ЕЛВІС КОМПАНІ" за серпень 2016 року та подальшої реалізації.

Копію наказу від 02.11.2018 р. № 8201 вручено під розписку директору ПФ "ОРІЯ" Паньків І.В. 05.11.2018 року. Перевірку проведено з відома та у присутності директора ПФ "ОРІЯ" Паньків І.В .

За наслідками перевірки контролюючим органом складено акт перевірки від 15.11.2018 р. № 4760/20-40-14-11/24472933 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПФ "ОРІЯ" (податковий номер 244729330), з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з ТОВ "АВАНТА СЕРВІС" (податковий номер 39555297) за грудень 2015 року, ТОВ "ЕВАНТЕС КОМПАНІ" (податковий номер 40934089) за лютий, березень 2017 року, ТОВ "СПЕЦРЕМПІДРЯД" (податковий номер 40981961) за січень 2017 року, ТОВ "АРСЕНАЛ ПРОМ" (податковий номер 41039118) за лютий, березень 2017 року, ТОВ "ЕЛВІС КОМПАНІ" (податковий номер 40465590) за серпень 2016 року ".

Перевіркою встановлено порушення позивачем : п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкових зобов`язань у сумі ПДВ в розмірі 516 280 грн., в тому числі у грудні 2015 року на суму ПДВ 6235 грн., у серпні 2016 року на суму ПДВ 222000 грн., у січні 2017 року - 18733 грн., у лютому 2017 року на суму ПДВ 177258 грн., у березні 2017 року - 91964 грн.; п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит на суму 48444 грн., в тому числі у грудні 2015 року на суму ПДВ 6077 грн., у серпні 2016 року на суму ПДВ 215000 грн., у січні 2017 року на суму ПДВ 17480 грн., у лютому 2017 року на суму ПДВ - 166314 грн., у березні 2017 року на суму ПДВ 79973 грн.

На підставі вищезазначених висновків акту перевірки, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.12.2018 року № 00002811411, яким підприємству позивача зменшено суму податкового зобов`язання для цілей розділу VПК України у розмірі 516280,00 грн. та зменшено суму податкового кредиту за платежем - податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 484844,00 грн.

Позивач скористався правом адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення, але рішенням ДФС України № 16/99-98-11-04-04-25 від 14.02.2019 р. скаргу позивача залишено без задоволення, а прийняте контролюючим органом податкове повідомлення-рішення без змін.

Не погодившись з прийнятим контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що встановлені відповідачем за наслідком проведеної перевірки порушення позивачем вимог діючого законодавства не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

В доводах апеляційної скарги відповідач послався на наступні обставини.

Щодо взаємовідносин з ТОВ СПЕЦРЕМПІДРЯД (податковий номер 40981961), апелянт зазначив, що між підприємством ПФ "ОРІЯ" (податковий номер 24472933) та ТОВ СПЕЦРЕМПІДРЯД укладено Договір поставки сульфанованого асфальту (виробництво Китай) № 5 від 16.01.2017 р. Від Центрального відділення Маріупольської ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області надійшла узагальнена податкову інформацію від 23.02.2017 № 4781/05-81-12-01/40981961 по ТОВ "СПЕЦРЕМПІДРЯД" (ЄДРПОУ 40981961) з питань проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами покупцями та постачальниками за грудень 2016 р., та січень 2017 р. За результатами аналізу баз даних ДФС по постачальнику ТОВ СПЕЦРЕМПІДРЯД (податковий номер 40981961) встановлено наступне: 1) згідно звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 17.02.2017 р. № 9022683328 за січень 2017 р. - у штаті працювала 1 особа - керівник ОСОБА_2; 2) фінансовий звіту (форма № 1) Баланс за 2016 рік не надавався, таким чином інформація щодо основних засобів відсутня. Згідно аналізу ЄРПН за січень 2017 ТОВ СПЕЦРЕМПІДРЯД (податковий номер 40981961) придбав товар (Сульфанований асфальт (виробництво Китай) реалізовані на адресу ПФ ОРІЯ , у ТОВ "ВІРКОНС КОРПОРЕЙШН" (податковий номер 40558191), який в свою чергу даний товар у 2016 р та січні 2017 року а ні придбавав, а ні імпортував. Таким чином спостерігається обрив ланцюга постачання товарів по другій ланці. Враховуючи вагу нібито реалізованого товару, в ЄРПН відсутня інформація щодо вантажно-розвантажувальних робіт за січень 2017 року.

Щодо подальшої реалізації ТОВ НТП БУРОВА ТЕХНІКА : специфікації до договору поставки від № 11/1-17 від 11.01.2017 р. не наддавались та згідно наданої до перевірки ТТН відсутня інформація щодо посвідчення водія, не зазначено адресу вантажовідправника та вантажоодержувача, неможливо з`ясувати пункт навантаження (не зазначено адресу навантаження вказано тільки м. Київ), та пункт розвантаження (не зазначено адресу розвантаження вказано тільки м. Полтава).

На підставі цього, апелянт вказав, що не має можливості підтвердити факт реальності здійснення господарських операцій щодо придбання ПФ ОРІЯ (податковий номер 24472933) у ТОВ СПЕЦРЕМПІДРЯД (податковий номер 40981961) товарів у січні 2017 р. та подальшої реалізації на адресу ТОВ НТП БУРОВА ТЕХНІКА (податковий номер 31174865).

Щодо взаємовідносин з ТОВ "АРСЕНАЛ ПРОМ" (податковий номер 41039118), апелянт зазначив, що між ПФ ОРІЯ" (податковий номер 24472933) та ТОВ АРСЕНАЛ ПРОМ (Продавець) укладено Договір поставки № 7 від 01.02.2017 р. Згідно аналізу наданих до перевірки видаткових накладних встановлено відхилення у видаткових та податкових накладних а саме: 1) у ВН № 2 від 02.02.2017 року зазначено номенклатуру (Стрічка 08КП 0,5*20 у кількості 100 кг на суму без ПДВ 2000 грн., та Стрічка 08КП 0,1x200 у кількості 5 кг на суму без ПДВ 485 грн., а у ПН від № 2 від 02.02.2017 р. зазначено номенклатуру (Стрічка 65 Г=0,36х80 у кількості 100 кг на суму без ПДВ 2000 грн., та Стрічка 08КП 0,05x180 у кількості 5 кг на суму 485 грн.); 2) У ВН № 149 від 13.02.2017 року зазначено не всю номенклатуру не вистачає Лист г/к 130 мм ст3 у кількості 5,448 т на суму ПДВ 81502,08 грн. хоча підсумкову суму вказано з урахуванням даної номенклатури. Згідно наданих до перевірки ТТН відсутня інформація щодо посвідчення водія, не зазначено адресу вантажовідправника та вантажоодержувача.

Щодо подальшої реалізації товару контрагентам: ненадання ТТН та згідно наданих до перевірки ТТН відсутня інформація щодо посвідчення водія (окрім ТТН № 114 від 13.12.2017 р.), не зазначено адресу вантажовідправника та вантажоодержувача. Неможливо з`ясувати пункт навантаження (не зазначено адресу навантаження вказано тільки м. Харків), та пункт розвантаження (не зазначено адресу розвантаження вказано тільки м. Харків).

Від ГУ ДФС у м. Києві надійшла податкова інформація від 07.07.2017 № 317 /26- 15-14-04-05 щодо ТОВ АРСЕНАЛ ПРОМ (код ЄДРПОУ 41039118) з питань проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами-покупцями та контрагентами- постачальниками за 01.02.2017 по 31.03.2017, згідно висновків якої встановлено наступне: відсутній рух активів, зобов`язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції, відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме: відсутні основні фонди (за умови, що вони необхідні для здійснення операцій); неможливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару та надання послуг у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; відсутність реального ланцюга постачання реалізованих товарно-матеріальних цінностей; відсутні первинні документи, які підтверджують реальність здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства по факту придбання товару та продажу товару, встановити походження самого товару не можливо. У ТОВ АРСЕНАЛ ПРОМ відсутні складські приміщення для зберігання продукції та будь-які основні та виробничі фонди для транспортування такої кількості товарів. Номенклатура та обсяг реалізованих товарів свідчить про фізичну неможливість здійснення такого об`єму господарської діяльності семи людьми без наявності допоміжних послуг, таких як транспортування, зберігання, сортування, пакування тощо та без залучення субпідрядних організацій. Також вбачається надання можливості формування штучного схемного кредиту без реального здійснення господарських операцій в подальшому по ланцюгу постачання товарів/робіт (послуг).

Щодо взаємовідносин з ТОВ АВАНТА-СЕРВІС (податковий номер 39555297), апелянт вказав, що між ПФ ОРІЯ" (податковий номер 24472933) (Покупець) та ТОВ АВАНТА-СЕРВІС (Продавець) укладено Договір поставки № 35 від 01.09.2015 р. Від слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Харківській області надійшов протокол допиту директора ТОВ АВАНТА-СЕРВІС (податковий номер 39555297) ОСОБА_1 від 16.01.2017 року № б/н, в якому, зокрема, зазначено, що ця особа від імені цього підприємства ніякі документи не підписував, де знаходиться підприємство йому не відомо, паспорт свій він не губив, нікому не передавав, але у 2015 році віддавав у паспортний стіл для вклеювання фото, договір доручення МЗО/07 від 30.07.2015 року на пошук потенційних покупців автомобілів з ТОВ АД Соллі-плюс не підписував, підпис пред`явлений на цьому документі йому не належить. Довіреностей на здійснення діяльності від свого імені нікому не давав.

За результатами аналізу баз даних ДФС по постачальнику ТОВ АВАНТА-СЕРВІС (податковий номер 39555297) встановлено наступне: сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) від 27.01.2016 р. № 9274327447 за грудень 2015р. - у штаті працювали 2 особи одна з яких - керівник ОСОБА_1 Згідно фінансового звіту (форма № 1) Балансу за 2015 рік від 29.02.2016 р. № 9276421097, балансова вартість основних засобів як на початок періоду так і на кінець склала 0 грн.

Згідно аналізу ЄРПН за грудень 2015 ТОВ АВАНТА-СЕРВІС (податковий номер 39555297) товари (Сходи металеві-1. Сходи металеві-2. Двері металеві однопільні суцільні утеплені, 21-10 мм. Двері металеві однопільні суцільні утеплені, 20-8 мм. Двері металеві однопільні суцільні утеплені, 20-10 мм) нібито реалізовані на адресу ПФ ОРІЯ , 2015 році а ні придбавало, а ні імпортував. Таким чином спостерігається обрив ланцюга постачання товарів по першій ланці.

Щодо подальшої реалізації на адресу ПП ІКАР-97 : згідно наданої до перевірки ТТН відсутня інформація щодо посвідчення водія, не зазначено адресу вантажовідправника та вантажоодержувача.

Враховуючи наведене вище не має можливості підтвердити факт реальності здійснення господарських операцій щодо придбання ПФ ОРІЯ (податковий номер 24472933) у ТОВ АВАНТА-СЕРВІС (податковий номер 39555297) товарів у грудні 2015р. та подальшої реалізації на адресу ПП ІКАР-97 (податковий номер 25178199).

Щодо взаємовідносин з ТОВ СПІВДРУЖНІСТЬ ПІДРОЗДІЛІВ ТА ВЕТЕРАНІВ ДРА (попередня назва ТОВ ЕЛВІС КОМПАНІ ) (податковий номер 40465590), апелянт зазначив, що між ПФ ОРІЯ" (податковий номер 24472933) та ТОВ СПІВДРУЖНІСТЬ ПІДРОЗДІЛІВ ТА ВЕТЕРАНІВ ДРА (попередня назва ТОВ ЕЛВІС КОМПАНІ ) (Продавець) укладено Договір поставки № 32 від 15.08.2016 р. Від Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області надійшла податкова інформація від 24.10.2016 р. № 580/10-13-14-04/40465590 щодо ТОВ Елвіс Компані (код за ЄДРПОУ 40465590) з питань проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками за серпень-вересень 2016 року, згідно висновків якої встановлено наступне: реалізацію товарів та послуг за номенклатурою, відмінною від номенклатури документально оформленого попереднього придбання, відповідно до податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; відсутність можливості виконання операцій з постачання товарів та надання послуг наявним трудовим ресурсом з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного; відсутність будь-якої інформації про зберігання товарів (наявність власних або орендованих складських приміщень, угоди зберігання ТМЦ, відомості про місцезнаходження складів, їх площа, власник складських приміщень/орендодавця); відсутність інформації про транспортування та надання в оренду транспортних засобів (наявність власних або орендованих транспортних засобів, посередників у транспортуванні); відсутність інформації про власні або орендовані фонди, що необхідне для здійснення фінансово- господарської діяльності підприємства.

Щодо подальшої реалізації на адресу ТОВ НТП БУРОВА ТЕХНІКА : згідно наданої до перевірки ТТН відсутня інформація щодо посвідчення водія, не зазначено адресу вантажовідправника та вантажоодержувача, неможливо з`ясувати пункт навантаження (не зазначено адресу навантаження вказано тільки м. Суми), та пункт розвантаження (не зазначено адресу розвантаження вказано тільки м. Полтава).

Враховуючи наведене вище, апелянт вважає, що не має можливості підтвердити факт реальності здійснення господарських операцій щодо придбання ПФ ОРІЯ (податковий номер 24472933) у ТОВ СПІВДРУЖНІСТЬ ПІДРОЗДІЛІВ ТА ВЕТЕРАНІВ ДРА (попередня назва ТОВ ЕЛВІС КОМПАНІ ) (податковий номер 40465590) товарів у грудні 2015р. та подальшої реалізації на адресу ТОВ НТП БУРОВА ТЕХНІКА (податковий номер 31174865).

Щодо взаємовідносин з ТОВ ЕВАНТЕС КОМПАНІ (податковий номер 40934089), апелянт зазначив, що між підприємством ПФ "ОРІЯ" (податковий номер 24472933) (Покупець) та ТОВ ЕВАНТЕС КОМПАНІ (Продавець) укладено Договір поставки № 8 від 10.02.2017 р. Від ОУ з ОВС МОУ ОВПП ДФС надійшов протокол допиту свідка ОСОБА_6 від 25.05.2017 р. № б/н згідно якого встановлено, що ОСОБА_7 приблизно з червня 2015 року працюю програмістом на підприємстві ПП СТЦ-ЩИТ код 27283809. Підприємство ТОВ ЕВАНТЕС КОМПАНІ код 40934089 та ТОВ Герміон стійл код 40934183 йому не знайомі, ніколи на цих підприємствах не працював, у посадовою особою директором або головним бухгалтером не був. Угоди з постачальниками та покупцями цих підприємств він не складав і не підписував, акти виконаних робіт та податкові накладні він не складав та не підписував. Печаткою та штампами ТОВ ЕВАНТЕС КОМПАНІ та ТОВ Герміон стійл ніколи не розпоряджався, де і у кого вони знаходяться йому не відомо.

За результатами аналізу баз даних ДФС по постачальнику ТОВ ЕВАНТЕС КОМПАНІ (податковий номер 40934089) встановлено наступне: 1) згідно звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 11.04.2017 р. № 9060912802 за березень 2017 р. - у штаті працювала 1 особа - керівник ОСОБА_6; 2) згідно фінансового звіту (форма № 1) Балансу за 2017 рік від 24.01.2018 р. № 9296995479, балансова вартість основних засобів як на початок періоду так і на кінець склала 0 грн.; 3) згідно аналізу ЄРПН за лютий, березень 2017 ТОВ ЕВАНТЕС КОМПАНІ (податковий номер 40934089) товари (Поліаніонная целюлоза РАС-LV (виробництво Китай), Поліаніонная целюлоза РАС-LV (виробництво Китай), Домішка змащувальна Eco lube) нібито реалізовані на адресу ПФ ОРІЯ , були придбані в 2017 році у ТОВ"АРТІ ПРОМ" (податковий номер 41084878) яке в свою чергу ці товари а ні придбавало, а ні імпортував. Таким чином спостерігається обрив ланцюга постачання товарів по другій ланці.

Щодо подальшої реалізації на адресу ТОВ НТП БУРОВА ТЕХНІКА : згідно наданих до перевірки ТТН відсутня інформація щодо посвідчення водія, не зазначено адресу вантажовідправника та вантажоодержувача, неможливо з`ясувати пункт навантаження (не зазначено адресу навантаження вказано тільки м. Київ), та пункт розвантаження (не зазначено адресу розвантаження вказано тільки м. Полтава).

Враховуючи зазначене вище, в ході проведення перевірки представлених ПФ ОРІЯ (податковий номер 24472933) первинних документів, бухгалтерського та податкового обліку, аналізу укладених правочинів, які висвітлюють взаємовідносини ПФ ОРІЯ (податковий номер 24472933) з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з ТОВ АВАНТА СЕРВІС (податковий номер 39555297) за грудень 2015 року, ТОВ ЕВАНТЕС КОМПАНІ (податковий номер 40934089) за лютий, березень 2017 року, ТОВ СПЕЦРЕМПІДРЯД (податковий номер 40981961) за січень 2017 року, ТОВ АРСЕНАЛ ПРОМ (податковий номер 41039118) за лютий, березень 2017 року, ТОВ ЕЛВІС КОМПАНІ (податковий номер 40465590) за серпень 2016 року на предмет відповідності господарських операцій діючому законодавству, встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій з придбання ПФ ОРІЯ (податковий номер 24472933) товарів у даних суб`єктів господарювання та подальшої їх реалізації.

На підставі викладених доводів, апелянт вказав, що судом першої інстанції не враховано: наявність негативної податкової інформації по контрагентам; порушені кримінальні провадження відносно контрагентів та отримані протоколи допитів; відсутність можливості виконання господарських операцій наявними ресурсами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та відхиляє доводи апелянта, з огляду на наступне.

Положеннями ст. 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п. 2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 (зі змінами та доповненнями), відповідно до якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Приписами ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з цією нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об`єктивний предметний зв`язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Колегія суддів зазначає, що надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину. При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов`язання).

Однак, податковий орган може довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою. Так, податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). При цьому діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак податкова вигода не є самостійною діловою метою.

Для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку судам слід: з`ясувати реальність задекларованих господарських операцій; встановити наявність ділової мети у операціях, що досліджуються; визначити об`єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; підтвердити або спростувати добросовісність позивача, у зв`язку з тим, що його контрагенти мають дефекти правового статусу; оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

Судовим розглядом встановлено, що 16.01.2017 р. між підприємством позивачем (у якості покупця ) та ТОВ "СПЕПРЕМПІДРЯД" (в якості постачальника) укладено Договір поставки № 5, предметом якого є поставка продукції (Товару), найменування, асортимент, ціна і якість вказуються в Додатках до Договору (Сульфановий асфальт, виробництва Китай та ін). Потреба в укладанні згаданого правочину обумовлена необхідністю закупівлі вищевказаного товару та подальшої її реалізації.

На підтвердження реальності вчинення цього правочину, позивачем надано. видаткову накладну № 50 від 23.01.2017 р. на суму 104880,00 грн. (у тому числі ПДВ 17480,00 грн). На адресу позивача згідно бази даних ЄРПН зареєстровано податкові накладні по взаємовідносинам з ТОВ "СПЕЦРЕМПІДРЯД", а суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду за січень 2017 р., відображених у ЄРПН, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за січень 2017 р. у сумі ПДВ 17480 грн. Зобов`язання по оплаті вартості придбаного товару були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента коштів згідно з платіжного доручення № 73 від 31.01.2017 р. на загальну суму 104880,00 грн. (у тому числі ПДВ 17480,00 грн), а також випискою і банківського рахунку АТ "Укрсиббанк" за датою операції 31.01.2017 р. № 73 (виписка сформована 23.04.2019 р).

Придбаний товар було використано при організації господарської діяльності, а саме: реалізовано ТОВ "НТП "БУРОВА ТЕХНІКА" згідно Договору № 11/1-17 від 11.01.2017 р., відповідно видаткової накладної № РН-0000050 від 23.01.2017 р. на суму 112400,00 грн (у тому числі ПДВ 18733,33 грн) та рахунку-фактури № СФ- 0000071 від 23.01.2017 р.

Також, судовим розглядом встановлено, що 10.02.2017 р. між підприємством позивача (у якості покупця ) та ТОВ "ЕВАНТЕС КОМПАНІ" (в якості постачальника ) було укладено Договір поставки № 8, предметом якого є продукція (Товар), найменування, асортимент, ціна і якість вказуються в Додатках до Договору (Поліаніона целюлоза РАС-LV та ін.).

На підтвердження реальності вчинення цього правочину позивачем надано: видаткову накладну № 26 від 09.03.2017 р. на загальну суму 274507,20 грн. (у тому числі ПДВ 45751,20 грн), видаткову накладну № 4 від 22.02.2017 р. на загальну суму 247896,00 грн. (у тому числі ПДВ 41316,00 грн). На адресу позивача згідно бази даних ЄРПН зареєстровано податкові накладні по взаємовідносинам з ТОВ "ЕВАНТЕС КОМПАНІ", а суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду за лютий, березень 2017 р. Зобов`язання по оплаті вартості придбаного товару були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента коштів згідно з платіжного доручення № 240 від 28.03.2017 р. на загальну суму 25000,00 грн (у тому числі ПДВ 4166,00 грн), № 245 від 29.03.2017 р. на загальну суму 150000,00 грн (у тому числі ПДВ 25000,00 грн), № 283 від 07.04.2017 р. на загальну суму 99507,20 грн (у тому числі ПДВ 16584,53 грн), а також випискою з банківського рахунку АТ "Укрсиббанк" за датою операції 07.03.2017 р. № 181 (виписка сформована 23.04.2019 р).

В подальшому, придбаний товар було використано при організації господарської діяльності, а саме: реалізовано ТОВ "НТП "БУРОВА ТЕХНІКА" на підтвердження чого відбувся відпуск товарів на підставі рахунків- фактури № СФ -0000185 від 15.02.2017 р., № СФ -0000254 від 06.03.2017 р., виписано видаткову накладну на адресу контрагента- покупця № РН-0000145 від 23.02.2017 р. на загальну суму 263760,00 грн. (у тому числі ПДВ 43960,00 грн.).

Зобов`язання по оплаті вартості придбаного товару були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента коштів згідно платіжного доручення № 73 від 31.01.2017 р. на загальну суму 104880,00 грн (у тому числі ПДВ 17480,00 грн.), а також випискою з банківського рахунку АТ "Укрсиббанк" за датою операції 31.01.2017 р. № 73 (виписка сформована 23.04.2019 р).

У подальшому придбаний товар було використано при організації господарської діяльності, а саме: реалізовано ТОВ "НТП "БУРОВА ТЕХНІКА" згідно Договору № 11/1-17 від 11.01.2017 р., відповідно видаткової накладної № РН-0000050 від 23.01.2017 р. на суму 112400,00 грн (у тому числі ПДВ 18733,33 грн.). Позивачем також надано Рахунок-фактуру № СФ- 0000071 від 23.01.2017 р.

Судовим розглядом також встановлено, що 10.02.2017 р. між підприємством позивача (у якості покупця ) та TOB "ЕВАНТЕС КОМПАНІ" (в якості постачальника ) було укладено Договір поставки № 8, предметом якого є продукція (Товар), найменування, асортимент, ціна і якість вказуються в Додатках до Договору (Поліаніона целюлоза PAC-LV та ін.).

На підтвердження реальності вчинення цього правочину позивачем надано: видаткову накладну № 26 від 09.03.2017 р. на загальну суму 274507,20 грн. (у тому числі ПДВ 45751,20 грн.), видаткову накладну № 4 від 22.02.2017 р. на загальну суму 247896,00 грн. (у тому числі ПДВ 41316,00 грн.). На адресу позивача згідно бази даних ЄРПН зареєстровано податкові накладні по взаємовідносинах з ТОВ "ЕВАНТЕС КОМПАНІ", а суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду за лютий, березень 2017 р. Зобов`язання по оплаті вартості придбаного товару були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента коштів згідно з платіжного доручення № 240 від 28.03.2017 р. на загальну суму 25000,00 грн (у тому числі ПДВ 4166,00 грн), № 245 від 29.03.2017 р. на загальну суму 150000 грн. (у тому числі ПДВ 25000 грн), № 283 від 07.04.2017 р. на загальну суму 99507,20 грн. (у тому числі ПДВ 16584,53 грн.), а також випискою з банківського рахунку АТ "Укрсиббанк" за датою операції 07.03.2017 р. № 181 (виписка сформована 23.04.2019 р).

У подальшому придбаний товар реалізовано ТОВ "НТП "БУРОВА ТЕХНІКА" на підтвердження чого відбувся відпуск товарів на підставі рахунків-фактур № СФ -0000185 від 15.02.2017 р., № СФ-0000254 від 06.03.2017 р., виписано видаткову накладну на адресу контрагента-покупця № РН-0000145 від 23.02.2017 р. на загальну суму 263760,00 грн. (у тому числі ПДВ 43960,00 грн.).

Також, судовим розглядом встановлено, що 01.09.2015 р. між підприємством позивача (у якості покупця) та TOB "АВАНТА-СЕРВІС" (у якості постачальника ) було укладено Договір поставки № 35, предметом якого є продукція (Товар), найменування, асортимент, ціна і якість вказуються в Додатках до Договору (Двері металеві, сходи металеві).

На підтвердження реальності вчинення цього правочину позивачем надано видаткову накладну № 14 від 15.12.2015 р. на загальну суму 36459,60 грн. (у тому числі ПДВ 6076,6 грн.). На адресу позивача згідно бази даних ЄРПН зареєстровано податкові накладні по взаємовідносинам з ТОВ "АВАНТА-СЕРВІС", а суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду за грудень 2015 р. Зобов`язання по оплаті вартості придбаного товару були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента коштів згідно з платіжного доручення № 871 від 28.12.2015 р. на загальну суму 36459,60 грн. (у тому числі ПДВ 6076,6 грн), а також виписки з банківського рахунку АТ "Укрсиббанк" за датою операції 28.12.2015 р. № 871 (виписка сформована 23.04.2019 р.). Придбаний товар було реалізовано ПП "ІКАР" згідно видаткової накладної № РН- 0000991 від 15.12.2015 р. на загальну суму 37950,00 грн. (у тому числі ПДВ 6325,00 грн.).

Також судом встановлено, що 15.08.2016 р. між підприємством позивача (у якості покупця) та ТОВ "СПІВДРУЖНІСТЬ ПІДРОЗДІЛІВ ТА ВЕТЕРАНІВ ДРА" (попередня назва ТОВ " ЕЛВІС КОМПАНІ") у якості постачальника) було укладено договір поставки № 5, предметом якого є продукція (Товар), найменування, асортимент, ціна і якість вказуються в Додатках до Договору (Домішка змащувальна Eco lube).

На підтвердження реальності вчинення цього правочину позивачем надано видаткову накладну № 49 від 22.08.2016 р. на загальну суму 1290000 грн. (у тому числі ПДВ 215000,04 грн). На адресу позивача згідно бази даних ЄРПН зареєстровано податкові накладні по взаємовідносинам з ТОВ "СПІВДРУЖНІСТЬ ПІДРОЗДІЛІВ ТА ВЕТЕРАНІВ ДРА" (попередня назва ТОВ " ЕЛВІС КОМПАНІ"), а суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду за серпень 2016 р. Зобов`язання по оплаті вартості придбаного товару були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента коштів згідно з платіжного доручення № 661 від 22.08.2016 р. на загальну суму 430000,00 грн. (у тому числі ПДВ 71666,67 грн), № 662 від 22.08.2016 р. на загальну суму 430000,00 грн (у тому числі ПДВ 71666,67 грн), № 663 від 22.08.2016 р. на загальну суму 430000,26 грн (у тому числі ПДВ 71666,71 грн), а також виписки з банківського рахунку АТ "Укрсиббанк" за датою операції 22.08.2017 р. № 661, № 662, № 663 (виписка сформована 23.04.2019 р.). У подальшому, придбаний товар було реалізовано ТОВ "НТП "БУРОВА ТЕХНІКА" згідно видаткової накладної № РН-0000738 від 25.08.2016 р. на загальну суму 1332000,00 грн (у тому числі ПДВ 222000,00 грн).

Судом також встановлено, що 01.02.2017 р. між підприємством позивача (у якості покупця) та ТОВ "АРСЕНАЛ ПРОМ" (у якості постачальника ) було укладено письмовий правочин у формі Договору поставки № 7, предметом якого є продукція (Товар), найменування, асортимент, ціна і якість вказуються в Додатках до Договору (стрічка, дріт, лист, крут та ін.).

На підтвердження реальності вчинення цього правочину позивачем надано: видаткову накладну № 2 від 02.02.2017 р. на загальну суму 59997, 60 грн. (у тому числі ПДВ 9999,00 грн); видаткову накладну № 3 від 02.02.2017 р. на загальну суму 46685 грн (у тому числі ПДВ 7780,86 грн.); видаткову накладну № 150 від 13.02.2017 р. на загальну суму 57565,80 грн (у тому числі ПДВ 9595,30 грн.); видаткову накладну № 151 від 13.02.2017 р. на загальну суму 9984,00 грн (у тому числі ПДВ 1664,00 грн.); видаткову накладну № 149 від 13.02.2017 р. на загальну суму 408600,44 грн. (у тому числі ПДВ 81720,09 грн.); видаткову накладну № 271 від 22.02.2017 р. на загальну суму 85433,28 грн. (у тому числі ПДВ 14238,88 грн.); видаткову накладну № 59 від 07.03.2017 р. на загальну суму 35755,74 грн. (у тому числі ПДВ 5959,29 грн.); видаткову накладну № 58 від 07.03.2017 р. на загальну суму 8748,00 грн. (у тому числі ПДВ 1458,00 грн.); видаткову накладну № 141 від 20.03.2017 р. на загальну суму 160 829,91 грн. (у тому числі ПДВ 26804,98 грн.). На адресу позивача згідно бази даних ЄРПН зареєстровано податкові накладні по взаємовідносинам з ТОВ "АРСЕНАЛ ПРОМ", а суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду за січень 2017 р., відображених у ЄРПН, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ 2017 р.

Зобов`язання по оплаті вартості придбаного товару були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента коштів згідно з платіжного доручення: № 161 від 01.03.2017 на загальну суму 218569,00 грн. (у тому числі ПДВ 36428,18 грн.); № 211 від 16.03.2017 на загальну суму 110000,00 грн. (у тому числі ПДВ 18333,33 грн.); № 223 від 20.03.2017 на загальну суму 110000,00 грн. (у тому числі ПДВ 36428,18 грн.); № 233 від 24.03.2017 на загальну суму 150000,00 грн. (у тому числі ПДВ 25000,00 грн.); № 226 від 21.03.2017 на загальну суму 110000,00 грн. (у тому числі ПДВ 18333,33 грн.); № 236 від 27.03.2017 на загальну суму 11433,00 грн. (у тому числі ПДВ 1905,55 грн.); № 287 від 10.04.2017 на загальну суму 35755,74 грн. (у тому числі ПДВ 5959,29 грн.); № 288 від 10.04.2017 на загальну суму 8748,00 грн. (у тому числі ПДВ 1458,00 грн.); № 322 від 19.04.2017 на загальну суму 80000,00 грн. (у тому числі ПДВ 13333,33 грн.); № 325 від 19.04.2017 на загальну суму 80829,90 грн. (у тому числі ПДВ 13471,65 грн). Згідно виписки з банківського рахунку АТ "Укрсиббанк" за датою операції: від 01.03.2017 р. № 160 (виписка сформована 23.04.2019 р); від 01.03.2017 р. № 161 (виписка сформована 23.04.2019 р); від 16.03.2017 р. № 211 (виписка сформована 23.04.2019 р); від 10.04.2017 р. № 288 (виписка сформована 23.04.2019 р); від 10.04.2017 р. № 287 (виписка сформована 23.04.2019 р); від 10.04.2017 р. № 288 (виписка сформована23.04.2019 р); від 27.03.2017 р. № 236 (виписка сформована 23.04.2019 р); від 19.04.2017 р. № 322 (виписка сформована23.04.2019 р); від 19.04.2017 р. №325 (випискасформована23.04.2019 р); від 20.03.2017 р. № 223 (виписка сформована 23.04.2019 р); від 21.03.2017 р. № 226 (виписка сформована23.04.2019 р); від 24.03.2017 р. №233 (виписка сформована23.04.2019 р.)

Придбаний позивачем товар було реалізовано ТОВ "Форекс ЛТД", ТОВ ДП "Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка", ДП "Новатор", TOB "МК Інпром", TOB "Астер-В", ТОВ "ТД Металопром", ТОВ "СМП "Магніт", ПП "Голеол", ТОВ "Машинобудівний завод "Електромашстан", ТОВ "Стальпром", TOB "AB Трейдинг", ТОВ "Укр.Агро-Сервіс", ПАТ "Кондитерська фабрика "Харків`янка", ТОВ "НВП "Електропівденмонтаж", ТОВ "ТД "Агротем", ТОВ "Аксіос Груп", ПВП "Сейм", ТОВ "ТД Металострой", ТОВ "Метконбуд", ПАТ "Дніпропетровський завод прокатних валків", ПАТ "ХЗ "Точмедприлад", TOB "Востмехсервіс", TОB "НВП Хартрон-Плант ЛТД", ТОВ "ВКФ Електробритва-Харків", ТОВ "Медтехніка Орто", ПрАТ "Будматеріали", ТОВ "Альянс Техфарфор", ПП "Промтехобладання", ДП "Харківський завод спеціальних машин", ПП "Сталь Плюс", ПП "Гетьман Трейд", ПрАТ "Завод "Запоріжавтоматика", ТОВ "Укрметалсервіс", TOB "Закарпатська фірма "Медтехніка", ТзОВ "Аптека № 31", TOB "ТК Айгрант", ТОВ "Сумський машинобудівний завод", ТОВ "Техма-М", що підтверджується відповідними видатковими накладними, платіжними дорученнями, виписками з банківського рахунку.

Перевіряючи правомірність прийняття контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд апеляційної виходить з наступного.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Пунктом 44.3 ст. 44 ПК України передбачено, що платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Положеннями ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Надані позивачем первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків.

Що стосується посилання податкового органу на нереальність здійснення господарських операцій зі своїми контрагентами, у зв`язку з неможливістю постачання ним ТМЦ по ланцюгу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальних характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, оскільки вони перебувають поза межами його впливу.

З огляду на викладене, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням контрагентами контрагента правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами його контрагента податкових зобов`язань.

Під час дослідження обсягу податкових прав і обов`язків платника за господарською операцією суд не обмежується перевіркою формальної відповідності поданих платником податків документів вимогам податкового законодавства, а оцінює всі докази в сукупності та взаємозв`язку для встановлення дійсного економічного змісту господарської операції.

Водночас, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст.ст. 73, 74 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об`єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Колегія суддів зазначає, що за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагентів для одержання незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини.

На думку колегії суддів Судової плати в адміністративних справах Верховного Суду України (постанова від 27 березня 2012 року № 21-737во10), надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" визначив, що "... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Відповідні положення про податкові штрафи передбачають певні засоби захисту, які ґрунтуються на суб`єктивних ознаках, що вимагає від суду враховувати нюанси і не бути занадто рестриктивним в оцінці кожної конкретної справи щодо наявності в ній підстав для скасування податкового штрафу чи звільнення від його сплати.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.09.2018 р. справа № 826/8016/13-а, адміністративне провадження № К/9901/4058/18, від 10.09.2018 р. справа № 826/25442/15, адміністративне провадження № К/9901/24925/18, від 11.09.2018 р. у справі № 810/2677/17, адміністративне провадження № К/9901/47242/18 та ін.

За таких обставин, позивач не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами, за умови необізнаності позивача щодо таких порушень.

Відповідачем не надано доказів того, що підприємство позивача порушує вимоги податкового законодавства. Проте, з огляду на викладені позиції вищих судових інстанцій та положення норм права, факти порушень контрагентами позивача податкового законодавства не приймаються судом як доказ того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагентів у системі оподаткування і тому повинен бути позбавленим права на податковий кредит з податку на додану вартість, відповідно до отриманої податкової накладної після отримання робіт/послуг.

Посилання апелянта на те, що у ТТН відсутня інформація щодо посвідчення водіїв, не зазначено адреси вантажовідправників та вантажоодержувачів та неможливо з`ясувати пункти навантаження (не зазначено адресу навантаження) та пункти розвантаження (не зазначено адресу розвантаження), суд зазначає, що незначні недоліки в документах носять оціночний характер та не є підставою для висновку про позбавленні юридичної сили і доказовості зазначеного первинного документа щодо наданих позивачу послуг чи факту отримання ним ТМЦ. Крім того, згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. В свою чергу, сама по собі відсутність ТТН не є достатнім аргументом, який доводить нереальність господарської операції. Наявність або відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням або порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов`язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

У зв`язку з цим колегія суддів зазначає, що відсутність ТТН або незаповнення всіх її реквізитів на транспортування продукції не може автоматично свідчити про безтоварність господарської операції, за наявності інших належних доказів. З огляду на це, певні недоліки у ТТН або відсутність певних ТТН не може спричиняти для позивача негативних наслідків в аспекті свідчення про безтоварність господарської операції. Аналогічна правова позиція викладена колегією Касаційного адміністративного суду в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 р. у справі № 821/589/17.

Щодо посилання податкового органу на неможливість здійснення господарських операцій, у зв`язку з відсутністю у контрагентів відповідних трудових ресурсів, суд зазначає, що контрагенти підприємства позивача не позбавлені залучати під час здійснення своєї діяльності осіб до виконання певних робіт на підставі цивільно-правових угод. При цьому, не надання позивачем таких угод під час проведення перевірки окремо не свідчить про неможливість здійснення господарських операцій, оскільки такі угоди не є документами первинного бухгалтерського обліку та не повинні бути в наявності підприємства позивача.

Посилання апелянта на наявність фінансових звітів по контрагентам підприємства позивача, відповідно до яких у них відсутні основні засоби, колегія суддів також визнає безпідставними, оскільки ці контрагенти не позбавлені можливості укладати угоди щодо оренди майна, приміщень, залучати до господарської діяльності третіх осіб, та інше. В свою чергу, доказів проведення перевірки, яка б встановила факт не можливості контрагентами позивача вчиняти вищезазначені операції, відповідачем до суду не надано.

Що стосується посилання апелянта на узагальнені податкові інформації, суд зазначає, що податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення зустрічної звірки, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Щодо посилання апелянта на протокол допиту директора ТОВ "АВАНТА-СЕРВІС" ОСОБА_1 від 16.01.2017 р., суд зазначає, що вказана особа не була директором цього підприємства на час існування господарських відносин з підприємством позивача, оскільки договір поставки між ПФ "ОРІЯ" та ТОВ "АВАНТА-СЕРВІС" був укладений 01.09.2015 р. та підписувався директором Сотулою С.П. , а тому цей протокол не є належним доказом на спростування факту реальності вчинення правочину між вказаними суб`єктами господарювання.

Щодо посилання апелянта на протокол допиту свідка (у рамках кримінального провадження № 32017100110000009 від 30.01.2017 року) ОСОБА_6 , суд зазначає, що відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як зазначив Верховний Суд в постанові від 27.03.2018 р. у справі № 816/809/17, сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що на час розгляду справи відповідачем до матеріалів справи не надано копію вироку в рамках кримінального провадження № 32017100110000009, а тому відсутні правові підстави вважати належним та допустимим доказом пояснення ОСОБА_6 , надані під час допиту його в якості свідка в порядку досудового розслідування № 32017100110000009 від 30.01.2017 р. або в ході розгляду справи по суті щодо заперечення у здійсненні ним господарських операцій з позивачем.

На підставі цього, колегія суддів зазначає, що висновки відповідача, Головного управління ДФС України у Харківській області ґрунтуються на припущеннях, належних доказів, що свідчать про безтоварність здійснених операцій відповідачем до суду не надано, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Враховуючи те, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2019 року по справі № 520/2574/19 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для його скасування.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2019 року по справі № 520/2574/19 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2019 року по справі № 520/2574/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош Судді (підпис) (підпис) В.В. Катунов З.Г. Подобайло Повний текст постанови складено 28.10.2019 року