Постанова

від 23.10.2019 по справі 826/6153/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2019 року Справа № 826/6153/18

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Лічевецького І.О.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

представника позивача Коломієць І.О.,

представника відповідача Зайкіної К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 липня 2019 року у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Тієнс Україна

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування

податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю Тієнс Україна (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.12.2017 р. № 0065721409.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 липня 2019 року адміністративний позов було задоволено в повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем своєчасно та в повному обсязі було оприбутковано готівку шляхом проведення відповідних розрахункових операцій через РРО та обліку їх в КОРО.

При цьому, суд зазначив, що проведення готівкових коштів через РРО із роздрукуванням фіскальних чеків (Z-звітів) сум розрахунків та заповненням у КОРО сум розрахунків є свідченням їх занесення до фіскальної пам`яті, що виключає приховування відповідної суми виручки.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що позивачем не внесено до КОРО на підставі Z-звітів записи про оприбуткування готівки, що за твердженням податкового органу свідчить про не оприбуткування готівки в касі.

З цих та інших підстав апелянт просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, вважаючи, що судом першої інстанції було неповно встановлено обставини та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2019 р. було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на тому, що ним були роздруковані фіскальні Z-звіти сум розрахунків, які вклеєні до КОРО, що саме по собі виключає можливість приховування відповідної суми виручки.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю Тієнс Україна (далі - ТОВ Тієнс Україна ) зареєстрована як юридична особа та перебуває на податковому обліку в Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві).

ГУ ДФС у м. Києві проведена фактичну перевірку магазину суб`єкта господарювання - ТОВ Тієнс Україна за адресою: м. Київ, пр. Степана Бандери, буд. 13-Б, літ. А , за результатами якої складено акт від 08.12.2017 р.

У вказаному акті перевірки, зокрема, зазначено, що позивачем порушено п. 2.6 гл. 2 Положення у редакції, чинній до 05.01.2018 р., що виявилося в наступному:

1) не оприбуткування готівкових коштів в розділі 2 (обліку руху готівки та сум розрахунків) КОРО від 27.08.2015 р. № 2654009500 на підставі фіскального звітного чеку Z - звіту від 27.11.2015 р. № 1091 у сумі 110 грн., а саме у графі 5 розділу 2 КОРО від 27.08.2015 року №2654009500 р/в відсутній запис про оприбуткування готівкових коштів (облік зазначених готівкових коштів у повній сумі їх надходження) на підставі фіскального звітного чеку Z - звіту №109 за 27.11.2015 р.;

2) не оприбуткування готівкових коштів у розділі 2 КОРО від 16.08.2016 р. № 2654009500 р/8 на підставі фіскального звітного чеку Z - звіту від 31.10.2016 р. № 1361 в сумі 422,99 грн., а саме сума готівкових розрахунків за 31.10.2016 року до графи 5 розділу 2 КОРО не облікована, запис за 31.10.2016 р. відсутній;

3) не оприбуткування готівкових коштів в розділі 2 обліку руху готівки та сум розрахунків КОРО від 10.08.2017 р. № 2654009500 р/10 на підставі фіскального звітного чеку Z - звіту від 26.10.2017 р. № 1622 в сумі 13620,96 грн., а саме сума готівкових розрахунків за 26.10.2017 року (до графи 5 розділу 2 КОРО від 10.08.2017 року № 2654009500р/10 не облікована, запис за 26.10.2017 р. відсутній.

На підставі висновків зазначеного акта та відповідно до абзацу 3 статті 1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки від 12.06.1995 р. № 436/95 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.12.2017 р. № 0065721409, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 70769,75 грн. за не оприбуткування готівкових коштів в КОРО.

Позивач, вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, звернувся до суду з позовом у цій справі.

Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Законом України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР), Положенням про ведення касових операцій, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Положення № 637), Указом Президента України від 12.06.1995 р. № 436/95 Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки (далі - Указ № 436/95), Порядком ведення книг обліку розрахункових операцій, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 р. № 547 (далі - Порядок № 547).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У п.п. 3, 5, 9, 10 ст. 3 Закону № 265/95-ВР закріплено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані:

- застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування;

- у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів;

- щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій;

- друкувати або створювати в електронній формі на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років.

Пунктом 1.2 Положення № 637 передбачено, що оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій; книга обліку розрахункових операцій - це прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що мітить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Згідно з абз. 2 п. 2.2 Положення № 637 підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Відповідно до п. 2.6 гл. 2 Положення № 637 вся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням розрахункової книги оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних розрахункової книги).

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Згідно з п. 6 Порядку № 547 використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає, зокрема, щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків.

Відповідно до абз. 3 ст. 1 Указу № 436/95 у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб`єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються НБУ, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п`ятикратному розмірі не оприбуткованої суми.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що в разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є відображення повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО та здійснення обліку зазначених готівкових коштів у КОРО.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до сторінок книг обліку розрахункових операцій №№ 2654009500Р/6, 2654009500Р /8, 2654009500Р /10 позивачем готівкові кошти у сумі 14153,95 грн. оприбутковано у повній сумі в день їх фактичного надходження, роздруковано з РРО та вклеєно у книги обліку розрахункових операцій Z - звіту від 26.10.2017 р. № 1622 в сумі 13620,96 грн., від 31.10.2016 р. № 1361 в сумі 422,99 грн., від 27.11.2015 р. № 1091 в сумі 110 грн.

Тобто, у даному випадку відсутні підстави вважати, що позивачем допущено приховування готівки в касі та її не оприбуткування, за що його притягнуто до відповідальності.

Доводи апелянта про те, що позивачем не внесено до КОРО на підставі Z-звітів записи про оприбуткування готівки, що за твердженням податкового органу, свідчить про не оприбуткування готівки в касі, апеляційний суд вважає необґрунтованими з огляду на вищезаначене.

Посилання відповідача на висновки Верховного Суду у постанові від 23.01.2018 р. по справі № 12605/11/2670 колегія суддів приймає до уваги, враховує та зазначає, що висновки Верховного Суду у вказаній справі за даних обставин та виниклих правовідносин підтверджують, а не спростовують, протиправність оскаржуваного в цій справі податкового повідомлення-рішення.

Надаючи оцінку всім доводам апелянта, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що …хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід… .

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем, який є суб`єктом владних повноважень, не доведено факту вчинення ТОВ Тієнс Україна правопорушень, за яке його було притягнуто до відповідальності.

Водночас, постулатом адміністративного процесуального законодавства є презумпція винуватості відповідача у справі - суб`єкта владних повноважень (ч.2 ст.77 КАС України).

У свою чергу податковим законодавством презюмується правомірність рішень, дій та бездіяльності платника податків (ст. 4 ПК України).

Зазначене в сукупності обумовлює покладення обов`язку доказування в податкових спорах на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з`ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов`язань, та правомірність прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20.02.2018 р. у справі № 817/149/17, від 29.03.2018 р. у справі № 813/2758/16 та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов`язковим для колегії суддів при вирішенні даної справи.

Судова колегія також враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 23.07.2002 р. у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції , відповідно до яких адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, має саме податкове управління.

Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини висновки ЄСПЛ є джерелом права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення даного адміністративного позову та вважає, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 липня 2019 року - без змін.

Розподіл судових витрат.

При цьому, оскільки судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, то відповідно до ст. 139 КАС України, понесені відповідачем та апелянтом у цій справі судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст., 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 липня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлено 28 жовтня 2019 року.

Головуючий суддя

Судді: