Постанова

від 16.10.2019 по справі 520/5616/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2019 р. Справа № 520/5616/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ральченка І.М.

суддів: Катунова В.В. , Бершова Г.Є.

за участю секретаря судового засідання Патової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2019, суддя Зоркіна Ю.В., повний текст складено 23.08.19, по справі № 520/5616/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОММЕТСПЛАВ"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "ПРОММЕТСПЛАВ" звернулось до суду із позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00000311413 від 28.05.2019 року, № 00000271413 від 28.05.2019 року, № 00000281413 від 28.05.2019 року, № 00000321413 від 28.05.2019 року.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2019 року позовні вимоги задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 28.05.2019 року № 00000311413, № 00000271413, № 00000281413, № 00000321413.

Головне управління ДФС у Харківській області, не погоджуючись із рішенням суду, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначив, що суд першої інстанції не врахував не врахував негативну податкову інформацію щодо контрагентів.

У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважав рішення суду першої інстанції таким, що не підлягає скасуванню, оскільки є законним та прийнятим із дотримання процесуального та матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників судового засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судовим розглядом, у період з 25.03.2019 року по 12.04.2019 року фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "ПРОММЕТСПЛАВ" з питань дотримання податкового, валютного законодавства та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року.

За результатами перевірки складений акт від 19.04.2019 року № 1348/20-40-14-01-08/25611992, яким зафіксовано порушення позивачем, зокрема, п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.185.1. ст.185, п.186.3 ст.186, п.187.8 ст.187, п.190.2 ст.190, п.194.1 ст.194, п.198.1, 198.3 ст.198 ПК України.

На підставі акту перевірки 28.05.2019 року Головним управлінням ДФС у Харківській області видані податкові повідомлення-рішення № 00000311413, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 3565596,25 грн., в тому числі податкове зобов`язання 2852477 грн., штрафні санкції 71311925 грн.; № 00000271413, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 6840621,25 грн., в тому числі податкове зобов`язання 5472497 грн., штраф 1368124,25 грн.; № 00000281413, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1455369 грн.; № 00000321413, яким зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 1561979 грн.

Не погодившись із такими рішеннями відповідача позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем підтверджено реальність здійснення господарських операцій з контрагентами належними первинними документами.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

У пункті 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Таким чином фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

У перевіряємий період позивач мав взаємовідносини із ТОВ Дамера , ТОВ Альфатех Інвест та ПП Укрспецсоюз .

Так, 01.10.2018 року між позивачем та ТОВ Дамера укладено договір поставки № 03-14/2, предметом якого є купівля-продаж продукції виробничо-технічного призначення, а саме: алюмінієвий сплав АК12пч.

На підтвердження реальності зазначених господарських операцій надано податкові накладні № 38 від 10.10.2018р.; № 58 від 11.10.2018р.; № 1 від 02.11.2018р.; № 3 від 09.11.2018р.; № 2 від 05.11.2018р.; № 4 від 15.11.2018р.; № 12 від 20.11.2018р.; № 13 від 22.11.2018р.; № 3 від 05.12.2018р.; № 1 від 03.12.2018р.; № 2 від 04.12.2018р.; № 4 від 06.12.2018р.; видаткові накладні № 188 від 06.12.2018р.; № 181 від 03.12.2018р.; № 183 від 04.12.2018р.; № 185 від 05.12.2018р.; № 105 від 10.10.2018р.; № 106 від 11.10.2018р.; № 108 від 02.11.2018р.; № 109 від 05.11.2018р.; № 110 від 09.11.2018р.; № 111 від 15.11.2018р.; № 112 від 20.11.2018р.; № 113 від 22.11.2018р.

Також на підтвердження господарських операцій із ТОВ Дамера надано специфікації якості товару № 061218 від 06.12.2018р; № 051218 від 05.12.2018р; № 031218 від 03.12.2018р; № 041218 від 04.12.2018р; № 111018 від 11.10.2018р; № 101018 від 10.10.2018р; № 021118 від 02.11.2018р; № 051118 від 05.11.2018р; № 091118 від 09.11.2018р; № 151118 від 15.11.2018р; № 201118 від 20.11.2018р; № 221118 від 22.11.2018р.

У виконання умов договору надано акти виконаних робіт акт виконаних робіт від 06.12.2018 р.; рахунок №06712 від 06.12.2018р.; акт виконаних робіт від 05.12.2018 р.; рахунок №05712 від 05.12.2018р.; акт виконаних робіт від 04.12.2018р.; рахунок №04712 від 04.12.2018р.; акт виконаних робіт від 03.11.2018р.; рахунок №03711 від 03.11.2018р.; акт виконаних робіт від 06.11.2018р.; рахунок №06711 від 06.11.2018р.; акт виконаних робіт від 16.11.2018р.; рахунок №16711 від 16.11.2018 р.; акт виконаних робіт від 21.11.2018р.; рахунок №21711 від 21.11.2018р.; акт виконаних робіт від 23.11.2018р.; рахунок №23711 від 23.11.2018р.

Фактичне отримання та взяття на облік товару підтверджується відповідними довіреностями на отримання ТМЦ, виписками по рахунку, актами приймання брухту та відходів кольорових металів.

Перевезення товару підтверджується товарно-транспортними накладними №Р188 від 06.12.2018р.; №Р181 від 03.12.2018р.; №Р183 від 04.12.2018р.; №Р185 від 05.12.2018р.; №Р105 від 10.10.2018р.; №Р106 від 11.10.2018р.; №Р108 від 02.11.2018р.; №Р109 від 05.11.2018р.; №Р111 від 15.11.2018р.; №Р112 від 20.11.2018р.; №Р113 від 22.11.2018р.

Також, позивачем 10.12.2018 року із ТОВ Альфатех Інвест укладений договір поставки предметом якого є купівля-продаж продукції виробничо-технічного призначення, а саме: алюмінієвий сплав АК12пч.

На підтвердження реальності зазначених господарських операцій надано податкові накладні № 34 від 10.12.2018 р.; № 35 від 12.12.2018 р.; № 36 від 19.12.2018 р.; № 35 від 18.12.2018 р.; видаткові накладні № 10/12-1 від 10.12.2018 р.; № 12/12-1 від 12.12.2018 р.; № 18/12-1 від 18.12.2018 р.; № 19/12-1 від 19.12.2018 р.; сертифікати якості № 101218 від 10.12.2018 р.; № 141218 від 14.12.2018 р.; № 181218 від 18.12.2018 р.; № 191218 від 19.12.2018 р.

Фактичне перевезення товару підтверджується договором на організацію вантажних перевезень № 5 від 01.04.2017 р., товарно-транспортними накладними № 1012-1 від 10.12.2018 р; № 1412-1 від 14.12.2018 р.; № 1812-1 від 18.12.2018 р.; № 1912-1 від 19.12.2018 р.; актами виконаних робіт від 11.12.2018 р.; рахунок №11./12 від 11.12.2018 р.; акт виконаних робіт від 15.12.2018 р.; рахунок № 15712 від 15.12.2018 р.; акт виконаних робіт від 19.12.2018 р.; рахунок № 19712 від 19.12.2018 р.; акт виконаних робіт від 20.12.2018 р.; рахунок № 20712 від 20.12.2018 р.

Крім того, 10.12.2018 року позивачем із ПП Укрспецсоюз укладений договір поставки № 10122018, предметом якого є купівля- продаж продукції виробничо-технічного призначення, а саме: брухт та відходи кольорових металів.

На підтвердження реальності зазначених господарських операцій надано податкові накладні №721 від 01.08.2017 р.; №638 від 03.07.2017 р.; №643 від 05.07.2017 р.; №639 від 07.07.2017 р.; №722 від 01.08.2017 р.; №794 від 28.08.2017 р.; №638 від 03.07.2017 р.; №643 від 05.07.2017 р.; №639 від 04.07.2017 р.; №722 від 01.08.2017 р.; №794 від 28.08.2017 р.; №721 від 01.08.2017 р.; №928 від 04.10.2017 р.; №1070 від 30.11.2017 р.; №818 від 07.09.2017 р.; №820 від 11.09.2017 р.; №873 від 19.09.2017 р.; №875 від 20.09.2017 р.; №974 від 17.10.2017 р.; №941 від 09.10.2017 р.; №810 від 05.09.2017 р.; №899 від 25.09.2017 р.; №1038 від 13.11.2017 р.; №913 від 28.09.2017 р.; №977 від 19.10.2017 р.; №1010 від 31.10.2017 р.; №1044 від 17.11.2017 р.; №1020 від 06.11.2017 р.; №1094 від 15.12.2017 р.; №1072 від 04.12.2017 р.; №1088 від 12.12.2017 р.; №1123 від 27.12.2017 р.; №1124 від 27.12.2017 р.; видаткові накладні №444 від 03.07.2017 р.; №447 від 04.07.2017 р.; №449 від 05.07.2017 р.; №565 від 28.08.2017 р.; №508 від 01.08.2017 р.; №507 від 01.08.2017 р.; №642 від 28.09.2017 р.; №634 від 25.09.2017 р.; №610 від 20.09.2017 р.; №608 від 19.09.2017 р.; №591 від 11.09.2017 р.; №590 від 07.0792017 р.; №582 від 05.09.2017 р.; №715 від 31.10.2017 р.; №680 від 19.10.2017 р.; №671 від 09.10.2017 р.; №658 від 04.10.2017 р.; №771 від 30.11.2017 р.; №745 від 17.11.2017 р.; №740 від 13.11.2017 р.; №724 від 06.11.2017 р.; №825 від 27.12.2017 р.; №824 від 27.12.2017 р.; №795 від 15.12.2017 р.; №798 від 12.12.2017 р.; №773 від 04.12.2017 р.

Фактичне перевезення товару підтверджується товарно-транспортними накладними №633 від 03.07.2017р.; №634 від 04.07.2017р.; №638 від 05.07.2017р.; №795 від 28.08.2017р.; №719 від 01.08.2017р.; №718 від 01.08.2017р.; №920 від 28.09.2017р.; №906 від 25.09.2017р.; №880 від 20.09.2017р.; №878 від 19.09.2017р.; №823 від 11.09.2017р.; №821 від 07.09.2017р.; №1019 від 31.10.2017р.; №985 від 19.10.2017р.; №950 від 09.10.2017р.; №935 від 04.10.2017р.; №1079 від 30.11.2017р.; №1053 від 17.11.2017р.; №1047 від 13.11.2017р.; №1029 від 06.11.2017р.; №1133 від 27.12.2017р.; №1132 від 27.12.201 7р.; №1103 від 15.12.2017р.; №1081 від 12.12.2017р.; №1081 від 04.12.2017р.; актами приймання товару №б/н від 03.07.2017 р.; №б/н від 04.07.2017 р.; №б/н від 05.07.2017 р.; №б/н від 28.08.2017 р.; №б/н від 01.08.2017 р.; №б/н від 01.08.2017 р.; №б/н від 25.09.2017 р.; №б/н від 03.07.2017 р.; №б/н від 20.09.2017 р.; №б/н від 19.09.2017 р.; №б/н від 11.09.2017 р.; №б/н від 07.09.2017 р.; №б/н від 05.09.2017 р.; №б/н від 31.10.2017 р.; №б/н від 19.10.2017 р.; №б/н від 09.10.2017 р.; №б/н від 04.10.2017 р.; №б/н від 30.11.2017 р.; №б/н від 17.11.2017 р.; №б/н від 13.11.2017 р.; №б/н від 06.11.2017 р.; №б/н від 27.12.2017 р.; №б/н від 27.12.2017 р.; №б/н від 15.12.2017 р.; №б/н від 12.12.2017 р.

Із матеріалів справи встановлено, що сторонами проведені фактичні розрахунки, проведена оплату придбаного товару, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, зокрема, №10581 від 06.12.2017 р.; №7061444626 від 27.12.2017 р.; №70614444625 від 27.12.2017 р.; №7061444539 від 15.12.2017 р.; №70614444500 від 12.12.2017 р.; №7061444426 від 05.12.2017 р.; №7061444395 від 30.11.2017 р.; № 061444287 від 20.11.2017 р.; № 7061444243 від 14.11.2017 р.; №7061444170 від 06.11.2017 р.; №7061444124 від 02.11.2017 р.; № 7061444014 від 24.10.2017 р.; № 7061443971 від 18.10.2017 р.; №7061443920 від 10.10.2017 р.; №7061443870 від 05.10.2017 р.; №7061443816 від 29.09.2017 р.; №7061443787 від 26.09.2017 р.; №7061443755 від 20.09.2017 р.; №7061443744 від 19.09.2017 р.; № 7061443677 від 11.09.2017 р.; №7061443650 від 07.09.2017 р.; №7061443622 від 05.09.2017 р.; № 7061443568 від 29.08.2017 р.; №7061443383 від 01.08.2017 р.; №7061443384 від 01.08.2017 р.; №7061443186 від 05.07.2017 р.; № 7061443179 від 04.07.2017 р.; № 7061443166 від 03.07.2017 р.

Крім того подальше використання товару у господарській діяльності підтверджується договорами на поставку алюмінієвого сплаву укладеними між позивачем та іншими суб`єктами господарювання, видатковими накладними на продаж готової продукції, податковими накладними на продаж готової продукції, платіжними дорученнями на оплату поставленого товару, товарно - транспортними накладними на продаж готової продукції, вантажно - митними деклараціями (та інвойсами) на продаж готової продукції, актами приймання - передачі ТМЦ, остаточними калькуляціями, звітами начальників виробництва продукції, накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, що наявні у матеріалах справи.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено обставини здійснення господарських операцій, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, підтверджено здійснення руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлена спеціальна податкова правосуб`єктність учасників господарської операції та зв`язок між фактом придбання товарів, послуг, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Реальність виконання вказаних вище господарських зобов`язань, безпосередньо пов`язаних з основною статутною діяльністю позивача, підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами.

Відповідач не надав належних доказів того, що на момент проведення операцій з позивачем підприємства контрагенти були фіктивними, вчиняли порушення в сфері оподаткування, документували безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту для інших суб`єктів господарювання.

Висновки податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на аналізі узагальненої податкової інформації від 24.05.2018 №348/14-29-14-08/32997427, складеної Головним управлінням ДФС у Миколаївській області щодо ПП „УКРСПЕЦСОЮЗ" за звітний період декларування ПДВ за звітний період декларування ПДВ липень - грудень 2017 року; ухвали Печерського районного суду м. Києва від 04.02.2019 року у справі № 757/4843/19-к та від 04.02.2019 у справі № 757/4856/19-к; податкової інформації стосовно контрагентів позивача та контрагентів поставників, якими підтверджено, що означені підприємства не здійснювали господарської діяльності щодо придбання товарів, які були реалізовані позивачеві, відсутність основних фондів та персоналу тощо.

Колегія суддів зазначає, що наявність певної податкової інформації на яку посилається податковий орган, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі товари (роботи, послуги) не отримувались платником податків від його контрагента.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Таким чином, податковим органом не доведено існування обставин, які виключають право платника податків на формування податкових зобов`язань за наслідками господарських операцій із зазначеними вище контрагентами.

Доводи податкового органу щодо недоліків товарно-транспортних накладних колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Таким чином, первинні документи, якими позивач доводить здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом, оформлені належним чином, містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій.

Щодо посилань контролюючого органу на те, що до перевірки не надано сертифікатів походження сировини, інших документів, що підтверджують відповідність товару державним стандартам, технічним умовам, санітарним нормам, колегія суддів зазначає наступне.

Під час судового розгляду справи встановлено, що товарність господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджено дослідженими належним чином оформленими первинними документами в їх сукупності.

Сертифікати відповідності, паспорти якості - документи, які підтверджують якість товарів, за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів, оскільки вони не містять відомостей про господарську операцію та не фіксують факт їх здійснення, а містять інформацію про товар та його якість, підтверджують відповідність продукції встановленим вимогам та можливість її подальшого використання чи реалізації.

Відтак відсутність вказаного документа не може свідчити про безтоварність господарської операції.

Також безпідставними є доводи апелянта щодо відсутності у контрагентів позивача необхідних трудових ресурсів, оскільки зазначене не виключає можливості реального виконання господарської операції, враховуючи, що залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що факт надання здійснення господарських операцій підтверджується документально, такі операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача та податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, підтверджується належними первинними документами.

За таких обставин, податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 28.05.2019 року № 00000311413, № 00000271413, № 00000281413, № 00000321413 є протиправними та правомірно скасовані судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив докази по справі, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2019 по справі № 520/5616/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді В.В. Катунов Г.Є. Бершов Постанова складена в повному обсязі 28.10.19.