Постанова

від 17.10.2019 по справі 520/1810/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2019 р.Справа № 520/1810/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бартош Н.С.,

Суддів: Ральченка І.М. , Подобайло З.Г. ,

за участю секретаря судового засідання Мороза М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції Супрун Ю.О., м. Харків) від 02.07.2019 року (повний текст складено 05.07.2019 року) по справі № 520/1810/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжгалузева Науково-Технічна Компанія "ПРАКТИКА"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "МНТК "ПРАКТИКА", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення: № 00001491412, від 07.11.2018 р., про збільшення податкових зобов`язань з ПДВ на суму 220117,00 грн., та за штрафними фінансовими санкціями на суму 55029,25 грн., а усього на суму 275146,25 грн.; № 00001501412 від 07.11.2018 р., про застосування зменшення розміру від`ємною значення суми податку на додану вартість на загальну суму 137499,00 грн.; № 00001511412, від 07.11.2018 р., про застосування штрафу у розмірі 56088,00 грн.; № 00001521412 від 07.11.2018 р., про застосування штрафу у розмірі 510,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що винесені контролюючим органом податкові повідомлення-рішення є необґрунтованим, незаконним та суперечить обсягу первинної документації по взаємовідносинам з контрагентами позивача.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2019 року по справі № 520/1810/19 позовні вимоги задоволено.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлення від 27.09.2018 р. № 9671 ГУ ДФС у Харківській області та наказу ГУ ДФС у Харківській області № 7231 від 27.09.2018 р. "Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "МНТК "ПРАКТИКА" (код ЄДРПОУ: 39555467), відповідно до п.п. 78.1.1., п.п. 78.1.4 п. 78, ст.78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "МНТК "ПРАКТИКА" з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з контрагентами ТОВ "Дженерал Енерджі" (код за ЄДРПОУ 40106455) за серпень 2016 року, ТОВ "Бізнес Всесвіт" (код за ЄДРПОУ 40471294) за листопад 2016 року, ТОВ "Єко-Клін" (код за ЄДРПОУ 38519001) за грудень 2016 року, ТОВ "Нью Білд Прайм" (код за ЄДРПОУ39918870) за лютий 2017 року, ТОВ "Еванстон" (код за ЄДРПОУ 40636096) за серпень 2017 року, ТОВ "Глобал Хев" (код за ЄДРПОУ 41002402) за серпень 2017 року, ТОВ "ТРК Агропостач" (код за ЄДРПОУ 41002376) за вересень 2017 року, ТОВ "ВКФ Пневмо-Ком" (код за ЄДРПОУ 38630954 за жовтень 2017 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарської діяльності придбаних товарів (робіт, послуг). Копію наказу ТОВ "МНТК "ПРАКТИКА" вручено 03.10.2018 року.

У вищевказаному наказі ГУ ДФС у Харківській області № 7231 від 27.09.2018 року, зазначені підстави призначення перевірки, зокрема п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 41.1 ст. 41, п. 61.1, 61.2., ст. 61, п.п. 62.1.3, п. 62.1 ст. 62, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1, п.п. 78.1.4, п. 78.1, ст. 78, п. 82.2. ст. 82 ПК України, у зв`язку з ненаданням підприємством ТОВ "МНТК "ПРАКТИКА" (ЄДРПОУ 39555467) у запитуваному обсязі пояснень та їх документального підтвердження на обов`язкові письмові запити ГУ ДФС у Харківської області від: 18.07.2017 р. № 10326/10/20-40-14-12-18; 14.11.2017 р. № 24022/10/20-40-14-12-18; 26.01.2018 р. № 2730/10/20-40-14-12-18; 17.07.2018 р. № 29780/10/20-40-14-12-18 .

Згідно з висновками акту перевірки від 12.10.2018 р. № 4279/20-40-14-12-11/39555467 податковим органом встановлено порушення ТОВ "МНТК "ПРАКТИКА": п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 ПК України в результаті чого підприємством завищено податковий кредит на суму 245440 грн., в тому числі за серпень 2016 року на суму 31473 грн., листопад 2016 року на суму 43298 грн., грудень 2016 року на суму 24994 грн., лютий 2017 року на суму 34737 грн., серпень 2017 року на суму 28450 грн., вересень 2017 року на суму 7112 грн., жовтень 2017 року на суму 75376 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 ПК України, що призвело до заниження податкових зобов`язань на загальну суму 121176 грн., в тому числі за лютий 2017 року на суму 36800 грн., жовтень 2017 року на суму 75376 грн.; вищезазначені порушення призвели до завищення від`ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 137499 грн., в т.ч. за серпень 2016 року на суму 31473 грн., за лютий 2017 року на суму 71537 грн., за жовтень 2017 року на суму 34489 грн., та до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі 220117 грн., в т.ч. за листопад 2016 року на суму 43298 грн., за грудень 2016 року на суму 24994 грн., за жовтень 2017 року на суму 151825 грн.; п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого підприємством не здійснено реєстрацію податкових накладних на реалізації товарів у сумі 121176 грн., в тому числі за лютий 2017 року - 36800 грн., жовтень 2017 року - 75376 грн.; п. 121.1 ст. 121 ПК України платником податків не надано контролюючому органу в ході перевірки оригінали/копії документів, що передбачає штраф в розмірі 510,0 грн.

На підставі цього, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: № 00001491412, від 07.11.2018 р.,, яким підприємству позивача збільшено податкові зобов`язання з ПДВ на суму 220117,00 грн., та за штрафними фінансовими санкціями на суму 55029,25 грн., а усього на суму 275146,25 грн.; № 00001501412 від 07.11.2018 р., яким зменшено розмір від`ємною значення суми податку на додану вартість на загальну суму 137499,00 грн.; № 00001511412, від 07.11.2018 р., яким до підприємства позивача застосовано штраф у розмірі 56088,00 грн.; № 00001521412 від 07.11.2018 р., яким до підприємства позивача застосовано штраф у розмірі 510,00 грн.

Не погодившись з винесеними контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що висновок відповідача стосовно податкових правопорушень позивача спростований в ході розгляду справи, а тому, податкові повідомлення - рішення, як наслідки таких порушень у вигляді відповідальності є такими, що підлягають скасуванню.

В доводах апеляційної скарги відповідач по справі послався на те, що 03.10.2018 р. позивачем було під підпис отримано наказ про продовження строку перевірки № 7345. Натомість, позивач у другій половині дня 03.10.2018 р., тобто після отримання наказу про продовження строку перевірки, подає до канцелярії контролюючого органу лист про відмову у допуску до перевірки, в той час як перевірка вже розпочалася (з моменту одержання ним наказу на перевірку ще від 01.10.2018 р. № 7231 та листа про надання документів і тривала.

Враховуючи вищенаведене, у зв`язку з порушенням позивачем ст. 44 ПК України, ненадання останнім документів на перевірку, що засвідчено відповідними актами (від 02.10.2018 року № 7772/20-40-14-12-11/39555467, від 03.10.2018 року № 7853/20-40-14-12-11/39555467, від 04.10.2018 р. № 7898/20-40-14-12-11/39555467, від 05.10.2018 року № 7910/20-40-14-12-11/39555467), контролюючий орган був вимушений провести перевірку на підставі даних з інформаційних ресурсів, наведених в додатку 3 до акту перевірки.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки аргументам відповідача стосовно беззаперечного порушення позивачем податкового законодавства, у зв`язку з ненаданням документів до кінця завершення, визначеного ПК часу, та під час проведення перевірки, на законну та обґрунтовану вимогу контролюючого органу первинних документів, які б підтверджували реальність здійснення господарської діяльності по взаємовідносинам з ТОВ Нью Білд Прайм , ТОВ ВКФ Пневмо-Ком , Дженерал Енерджі , ТОВ Бізнес-Всесвіт , ТОВ Еко-Клін , ТОВ ТРК Агропостач , тобто з кожним контрагентом, що перевірялись під час проведення позапланової перевірки, а саме: договори між контрагентами; видаткові накладні; товарно-транспортні накладні; платіжні доручення; документи щодо навантажувально-розвантажувальних робіт; документи, підтверджуючі якість придбаної продукції; оборотно-сальдові відомості по рахунках 28, 361, 311.

Зазначив, що в лютому 2017 року ТОВ МНТК Практика документально оформлено реалізацію на адресу ТОВ Нью Білд Прайм товарів згідно накладних наведених в додатку 5 до акту перевірки. В той же час, згідно податкової інформації отриманої ГУ ДФС у Харківській області стосовно ТОВ Нью Білд Прайм встановлено, що відповідно до інформація з Єдиного державного реєстру судових рішень: до Єдиного реєстру судових рішень внесено ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 08.06.2017 № 42017000000001846 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 191 КК України, встановлено наступне: За попередньою змовою невстановленою групою осіб протягом 2016-2016 років вчинено фіктивне підприємництво шляхом реєстрації/перереєстрації суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), серед яких є ТОВ Ню Білд Прайм (код 39918870). У подальшому невстановлені слідством особи використали реквізити вказаних підприємств для прикриття незаконної діяльності, направленої на мінімізацію податкових зобов`язань та розкрадання бюджетних коштів, за рахунок відображення в бухгалтерському обліку платників податків реального сектору економіки господарських операцій з підприємствами, що мають ознаки фіктивності. За результатами вказаних суб`єктів підприємницької діяльності, що мають ознаки фіктивності встановлено, що підприємства зареєстровані на осіб за грошову винагороду, без мети зайняття підприємницькою діяльністю, підприємства не встановлені за юридичними та фактичними адресами, основні фонди відсутні. .

Крім того, в рамках цього кримінального провадження відібрані пояснення засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ Нью Білд Прайм ОСОБА_1 про його необізнаність про існування цього суб`єкта господарювання, не створення та не ведення останнім господарської діяльності такого підприємства, а тому, первинні документи, складені від імені вказаної особи, не можуть вважатися такими, що оформлені та відповідають ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Також апелянт зазначив, що враховуючи аналіз наявної в органі ДФС інформації, згідно ІС Податковий блок підсистеми СФП (Суб`єкти фіктивного підприємництва) по контрагенту постачальнику ТОВ Нью Білд Прайм (податковий номер 39918870) рахується інформація щодо порушення кримінальної справи за фактом скоєння злочину, передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України. Зазначена ознака фіктивності - зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичних осіб з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження . ТОВ Нью Білд Прайм (податковий номер 39918870) не подавались Податкові декларації з податку на прибуток підприємства та Фінансові звіти суб`єкта малого підприємництва за період діяльності підприємства. Як наслідок, відсутня інформація про наявність у підприємства основних засобів, запасів, об`єктів оподаткування, тощо. Розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за 1 квартал 2017 року не подавались. Враховуючи зазначене неможливо встановити ким виконувалась задекларована поставка товарів.

Апелянт також вказав, що в жовтні 2017 року ТОВ МНТК Практика документально оформлено на адресу ТОВ ВКФ Пневмо-Ком реалізацію товарів згідно накладних наведених в додатку 5 до акту перевірки. Згідно баз даних ГУ ДФС у Харківській області встановлено розбіжність між задекларованою сумою податкових зобов`язань TOB "MHTK "Практика" в порівнянні з декларуванням податкового кредиту ТОВ "ВКФ Пневмо-Ком" на суму ПДВ 75376 грн. у жовтні 2017 року (ТОВ ВКФ Пневмо-Ком декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2017 року не подано).

Крім негативної податкової інформації отримано також протокол допиту свідка в рамках кримінального провадження, відповідно до якого допитаний як свідок директор ТОВ ВКФ Пневмо-Ком ОСОБА_2 повідомив, що він у нотаріуса перереєстрував на себе підприємство під назвою Пневмо-ком . В подальшому ОСОБА_2 зрозумів, що він став номінальним директором фіктивного підприємства, фактично він не керував та не міг керувати фінансово-господарською діяльністю, а лише підписував договори та первинні бухгалтерські документи, не розуміючи їх наслідки, товари він нікому не продавав та не купував, послуги не надавав та не отримував, у зв`язку з чим, апелянт вважає, що первинні документи, складені від імені вказаної особи, не можуть вважатися такими, що оформлені та відповідають ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . ТОВ ВКФ Пневмо-Ком (податковий номер 38630954) не подавались Податкові декларації з податку на прибуток підприємства та Фінансові звіти суб`єкта малого підприємництва за період діяльності підприємства. Як наслідок - відсутня інформація про наявність у підприємства основних засобів, запасів, об`єктів оподаткування, тощо. Розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за 4 квартал 2017 року не подавались. Враховуючи зазначене неможливо встановити ким виконувалась задекларована поставка товарів.

Апелянт також вказав, що в серпні 2016 року ТОВ МНТК Практика документально оформлено придбання у ТОВ Дженерал Енерджі товарів/послуг згідно накладних наведених в додатку 6 до акту перевірки. ГУ ДФС у Харківській області отримано від ГУ ДФС у Сумській області узагальнену податкову інформацію від 12.01.2017 р. № 4/7/18-28-14-07 по ТОВ Дженерал Енерджі , якою не підтверджено проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за серпень 2016 року.

Згідно цієї податкової інформації, вона складена у зв`язку із відсутністю ТОВ Дженерал Енерджі за місцезнаходженням/місцем проживання: м. Суми, площа Незалежності, 3-Д. Факт відсутності ТОВ Дженерал Енерджі за місцезнаходженням/місцем проживання засвідчено працівниками ОУ ГУ ДФС у Сумській області актом № 307/7/18-28-21-07-07 від 20.12.2016 року. Аналіз можливості виконання оформлених господарських операцій з придбання (виробництва)/продажу ідентифікованих товарів/послуг наявним трудовим ресурсом: Аналіз можливості виконання оформлених господарських операцій з придбання та продажу ідентифікованих товарів з використанням наявних на балансі основних засобів: відсутні відомості про майно, складські приміщення, які ТОВ Дженерал Енерджі використовувало у своїй діяльності. Факт відсутності відомостей щодо наявності у підприємства власних або орендованих складських приміщень, виробничих потужностей, не надання документів стосовно ТОВ Дженерал Енерджі відсутність відомостей щодо придбання товарів та знаходження цих товарів на складах, а також відсутність документів, які свідчать про фінансово-господарську діяльність, техніки та інших засобів, вказує на те, що підприємство (його посадові особи) не могло здійснювати господарську діяльність з постачання товарів. Таким чином, в ході аналізу встановлено відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання, відвантаження товару, та інше в силу відсутності транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність ТОВ Дженерал Енерджі можливостей здійснювати фактичні товарні операції.

Під час проведеного аналізу ТОВ Дженерал Енерджі реалізовували товар, що потребують значного обсягу трудовитрат, наявних трудових ресурсів для надання таких послуг, необхідності наявності спеціальних знань (фаху) працівників для надання послуг, високого рівня їх оплати праці; наявність основних засобів. Операції ТОВ Дженерал Енерджі з реалізації товарів не має можливості підтвердити в зв`язку з тим, що до перевірки не було надано жодних документів, які б підтверджували фінансово-господарську діяльність підприємства.

Інформація слідчих і оперативних підрозділів ДФС, інших правоохоронних органів: від ОУ ГУ ДФС у Сумській області отримано пояснення від 07.11.2016 року, котрі було взято співробітниками оперативного управління у ОСОБА_3 (паспорт НОМЕР_1 Сумським РВ УМВС України в Сумській області від 28.01.2000) яка є заступником директора відділення ПАТ КБ "Приватбанк", розташованого за адресою: Сумська область м. Суми, майдан Незалежності, 6.3/1. Також ОСОБА_3 повідомила, що про будівля, розташована за адресою м .Суми , майдан Незалежності , 6.3/1 належить на правах власності ПАТ КБ "Приватбанк". Підприємство ТОВ Дженерал Енерджі їй не відомо, договорів оренди не заключало.

Також апелянт вказав, що в листопаді 2016 року ТОВ МНТК Практика документально оформлено придбання у ТОВ Бізнес-Всесвіт товарів/послуг згідно накладних наведених в додатку 6 до акту перевірки. ГУ ДФС у Харківській області отримано від Ірпінського відділення Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області узагальнену податкову інформацію від 24.04.2017 р. № 6/12-00/40471294 по ТОВ Бізнес-Всесвіт , якою не підтверджено проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за листопад 2016 року, яка є крайнє негативною. Окрім такої податкової інформації в тексті акту перевірки наведений зміст судових ухвал по кримінальним провадженням, суб`єктом вчинення злочину я яких є, зокрема, і засновники та директори ТОВ Бізнес Всесвіт

В грудні 2016 року ТОВ МНТК Практика документально оформлено придбання у ТОВ Еко-Клін товарів/послуг згідно накладних наведених в додатку 6 до акту перевірки. Окрім отриманої податкової інформації стосовно ТОВ Еко Клін , апелянт зазначає, що згідно Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що підприємство ТОВ Еко-Клін (податковий номер 38519001) є учасником проваджень за фактом скоєння злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України.

В серпні 2017 року ТОВ МНТК Практика документально оформлено придбання у ТОВ Еванстон товарів/послуг згідно накладних наведених в додатку 6 до акту перевірки. В серпні 2017 року ТОВ МНТК Практика документально оформлено придбання у ТОВ Глобал Хев товарів/послуг згідно накладних наведених в додатку 6 до акту перевірки. В вересні 2017 року ТОВ МНТК Практика документально оформлено придбання у ТОВ ТРК Агропостач товарів/послуг згідно накладних наведених в додатку 6 до акту перевірки.

Стосовно цих контрагентів, апелянт вказав, що позивач також не надає ані первинну документацію, ані докази реальності вчинення господарських операцій. Крім того, звертаємо увагу суду апеляційної інстанції, що під час проведення перевірки було встановлено з даних відкритого реєстру судових рішень, що ці, як і всі інші контрагенти, є учасниками кримінальних проваджень за фактом вчинення злочину за ст. 205 КК України.

Враховуючи те, що всі контрагенти підприємства позивача є учасниками кримінальних проваджень, порушених за вчинення злочину, передбаченого ст. 205, 212 КК України за надання послуг з утримання від сплати податків суб`єктам реального сектору економіки, а посадові особи контрагентів позивача надають свідчення, що вони не вели господарську діяльність, не укладали жодних господарських договорів з позивачем, не здійснювали ані продаж, ані купівлю ТМЦ з ТОВ МНТК Практика та з будь-яким іншим суб`єктом господарювання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та відхиляє доводи апелянта, з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що між ТОВ МНТК Практика (покупець) та ТОВ "Бізнес-Всесвіт" укладений договір поставки № 74 від 06.09.2016 р., предметом якого є поставка на адресу підприємства позивача ТМЦ, загальна кількість і асортимент якого визначається у видаткових накладних, рахунках та інших документах (а.с. 13-14, т. 3). На підтвердження реальності вчинення цього правочину позивачем надано копії: платіжних доручень (а.с. 60 т. 3, а.с. 178 т. 1); податкових накладних та квитанцій про їх прийняття контролюючим органом (а.с. 175-177 т. 1), видаткових накладних (а.с. 240 "а"-240 "б" т. 1).

Між ТОВ МНТК Практика (покупець) та ТОВ "Дженерал Енерджі" укладений договір поставки № 70 від 21.03.2016 р., предметом якого є поставка на адресу підприємства позивача ТМЦ, загальна кількість і асортимент якого визначається у видаткових накладних, рахунках та інших документах (а.с. 17-18 т. 3). На підтвердження реальності вчинення цього правочину позивачем надано копії: видаткових накладних (а.с. 236 "б"-239, 239 "б"-240 т. 1), платіжних доручень (а.с. 58, 59 т. 3, а.с. 173, 174 т. 1) ); податкових накладних та квитанцій про їх прийняття (а.с. 158-172, т. 1).

Між ТОВ МНТК Практика (покупець) та ТОВ "Виробничо-комерційна фірма Пневмо-Ком" укладений договір поставки № 92 від 02.10.2017 р., предметом якого є поставка на адресу підприємства позивача ТМЦ, загальна кількість і асортимент якого визначається у видаткових накладних, рахунках та інших документах (а.с. 19-20, т. 3). На підтвердження реальності вчинення цього правочину позивачем надано копії видаткових накладних (а.с. 45-52 т. 3, а.с. 242 "а"-244 "б" т. 1); платіжних доручень; податкових накладних та квитанцій про їх реєєстрацію (а.с. 227-234 т. 1).

Між ТОВ МНТК Практика (покупець) та ТОВ "Еванстон" укладений договір поставки № 89 від 01.08.2017 р., предметом якого є поставка на адресу підприємства позивача ТМЦ, загальна кількість і асортимент якого визначається у видаткових накладних, рахунках та інших документах (а.с. 21-22, т. 3). На підтвердження реальності вчинення цього правочину позивачем надано копії видаткових накладних (а.с. 31-36, т. 3); платіжних доручень (а.с. 54 т. 3, а.с. 212 т. 1), податкових накладних та квитанцій (а.с. 200-211 т. 1).

Між ТОВ МНТК Практика (покупець) та ТОВ "ТРК Агропостач" укладений договір поставки № 91 від 01.09.2016 р., предметом якого є поставка на адресу підприємства позивача ТМЦ, загальна кількість і асортимент якого визначається у видаткових накладних, рахунках та інших документах (а.с. 27-28, т. 3). На підтвердження реальності вчинення цього правочину позивачем надано копії видаткових накладних (а.с. 41-44, т. 3), податкових накладних та квитанцій (а.с. 220-226 т. 1).

Між ТОВ МНТК Практика (покупець) та ТОВ "Глобал Хев" укладений договір поставки № 90 від 17.08.2016 р., предметом якого є поставка на адресу підприємства позивача ТМЦ, загальна кількість і асортимент якого визначається у видаткових накладних, рахунках та інших документах (а.с. 29-30, т. 3). На підтвердження реальності вчинення цього правочину позивачем надано копії видаткових накладних (а.с. 37-40, т. 3). платіжних доручень (а.с. 61 т. 3, а.с. 219 т. 1), податкових накладних та квитанцій (а.с. 213-218 т. 1).

Також судовим розглядом встановлено, що протягом перевіряємового періоду підприємство позивача мало господарські відносини з ТОВ "Еко Клін", на підтвердження чого позивачем надано копії: податкових накладних та квитанцій (а.с. 179-182 т. 1), платіжного доручення (а.с. 183 т. 1), видаткових накладних (а.с. 241-242 т. 1) та з ТОВ "Нью Білд Прайм", про що свідчать надані позивачем копії: податкових накладних та квитанцій (а.с. 184-197 т. 1).

Придбані ТМЦ в подальшому постановлені іншим господарюючим суб`єктам, що підтверджується копіями видаткових накладних, довіреностей, ТТН (а.с. 62-65, 68-250 т. 3, а.с. 1-160 т. 4. На підтвердження руху коштів на рахунку, що відкритий в ПАТ КБ "Приватбанк" позивачем надано виписки з рахунку 260008052334886 за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року (а.с. 161-245, т. 4).

Колегія суддів зазначає, що ст. 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п. 2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 (зі змінами та доповненнями), відповідно до якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Приписами ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з цією нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об`єктивний предметний зв`язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Колегія суддів зазначає, що надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину. При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов`язання).

Однак, податковий орган може довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою. Так, податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). При цьому діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак податкова вигода не є самостійною діловою метою.

Для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку судам слід: з`ясувати реальність задекларованих господарських операцій; встановити наявність ділової мети у операціях, що досліджуються; визначити об`єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; підтвердити або спростувати добросовісність позивача, у зв`язку з тим, що його контрагенти мають дефекти правового статусу; оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Пунктом 44.3 ст. 44 ПК України передбачено, що платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Положеннями ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судовим розглядом встановлено, що контролюючий орган проводив перевірку на підставі даних з інформаційних ресурсів, наведених в додатку 3 до акту перевірки у зв`язку з ненадання позивачем документів на перевірку.

Судова колегія зазначає, що Податковим кодексом України надано право платнику податків на відмову у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків (п.81.2 ст.81 Податкового кодексу України).

Судовим розглядом встановлено, що 03.10.2018 р. в день отримання наказу про продовження строку перевірки № 7345 позивачем подано до канцелярії контролюючого органу лист про відмову у допуску до перевірки.

Отже, оскільки позивач - платник податків вважав порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, то він захищав свої права, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе, шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки.

За таких підстав, судова колегія зазначає, що недопуск до перевірки свідчить про відсутність законних підстав для проведення перевірки, а тому нівелюються наслідки для платника податку, передбачені ст. 54 Податкового кодексу України - прийняття податкових повідомлень-рішень у разі недопуску посадових осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки.

А тому судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування оскаржених податкових повідомлень-рішень.

В свою чергу, первинні документи щодо підтвердження реальності вчинення господарських операцій з переліченими вище суб`єктами господарювання були надані під час судового розгляду справи.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що норми податкового законодавства не обмежують період подання платником необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки, оскільки положення п. 44.6 ст. 44 ПК України лише визначають статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежують право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

В свою чергу, обов`язок суду оцінити відповідні докази за правилами ст. 90 КАС України є однією з гарантій встановлення об`єктивної істини у справі та прийняття правильного рішення у відповідності з вимогами ст. 242 КАС України.

Також, з урахуванням того, що в силу ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд не повинен обмежуватися встановленням формальних умов застосування податкового законодавства, та у випадку сумнівів у правомірності донарахування грошових зобов`язань повинен встановити, дослідити та оцінити усю сукупність обставин, що мають значення для оцінки поведінки платника у сфері оподаткування.

У зв`язку з цим, судом першої інстанції правомірно прийнято та враховано надані позивачем документи для підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Що стосується посилання апелянта, як на одну з підстав підтвердження факту нереальності вчинення правочинів з вказаними вище контрагентами, щодо не подання ними звітностей, суд зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10 вересня 2018 року справа № 826/8016/13-а, адміністративне провадження № К/9901/4058/18, від 10 вересня 2018 року справа № 826/25442/15, адміністративне провадження № К/9901/24925/18, від 11 вересня 2018 року у справі № 810/2677/17, адміністративне провадження №К/9901/47242/18 та ін.

За таких обставин, позивач не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами, за умови необізнаності позивача щодо таких порушень.

Відповідачем не надано доказів того, що підприємство позивача порушує вимоги податкового законодавства. Проте, з огляду на викладені позиції вищих судових інстанцій та положення норм права, факти порушень контрагентами позивача податкового законодавства не приймаються судом як доказ того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагента у системі оподаткування і тому повинен бути позбавленим права на податковий кредит з податку на додану вартість, відповідно до отриманих податкових накладних після отримання робіт/послуг. Крім того, на момент здійснення господарських операцій з підприємством позивача, всі перелічені вище контрагенти були зареєстровані платниками ПДВ.

Щодо посилання податкового органу на неможливість здійснення господарських операцій, у зв`язку з відсутністю у контрагентів відповідних трудових ресурсів, суд зазначає, що контрагенти підприємства позивача не позбавлені залучати під час здійснення своєї діяльності осіб до виконання певних робіт на підставі цивільно-правових угод. При цьому, не надання позивачем таких угод під час проведення перевірки окремо не свідчить про неможливість здійснення господарських операцій, оскільки такі угоди не є документами первинного бухгалтерського обліку та не повинні бути в наявності підприємства позивача.

Що стосується посилання апелянта на узагальнені податкові інформації, суд зазначає, що податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення зустрічної звірки, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Зокрема посилання контролюючого органу на наявність акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, під час складення акту про неможливість проведення звірки будь - які первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, а отже оформлення вказаного акту з відображенням в ньому окремих відомостей, не відповідають критерію юридичної значимості, а отже не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд звертає увагу, що податковим органом не надано доказів, що договори, які були укладені між підприємством та контрагентами, визнані судом недійсними, а тому відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, а тому щодо таких правочинів слід застосувати презумпцію правомірності, оскільки вона є конститутивною ознакою правочину, як юридичного факту.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 215 ЦК України правочин є нікчемним лише, якщо його недійсність встановлена законом.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Аналогічна позиція міститься в постановах Верховного Суд по справі № К/9901/1424/18 від 20.03.2018 та по справі № К/9901/1514/18 від 13.03.2018, де вказано, що жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях. Відтак, встановлення актом перевірки нікчемності правочину знаходиться за межами компетенції податкового органу, не належить до функції контролю дотримання платниками податків податкового законодавства.

Верховний Суд вважає за наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право та повинні звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність, а не класти власний висновок в основу податкового правопорушення та визначати на цій підставі грошове зобов`язання.

Відповідачем доказів звернення до суду із такими позовами не надано.

Що стосується посилання податкового органу на наявність вироку Дзержинського районного суду м. Харкова від 17.05.2019 р. відносно посадової особи ТОВ "ВКФ Пневмо Ком", суд зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні який набрав законної сили, є обов`язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В свою чергу, сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій.

Вирок, на який посилається податковий орган, як на аргумент фіктивності операцій позивача, винесений щодо посадової особи контрагента позивача, а не посадової особи позивача. Суд зазначає, що цим вироком не встановлено безтоварність спірних господарських операцій, які здійснювалися підприємством позивача з ТОВ "ВКФ Пневмо Ком". Суд визнає, що наведені обставини, можуть бути підставою окремої перевірки за наслідками кримінального провадження, разом із тим врахування цих обставин для визначення податкових правопорушень у межах цієї справи неможливе.

З аналогічних підстав, необґрунтованим є і посилання податкового органу на те, що інші контрагенти підприємства позивача є учасниками кримінальних проваджень, порушених за вчинення злочину, передбаченого ст. 205, 212 КК України, оскільки відповідачем не надано доказів, що в рамках цих кримінальних проваджень встановлювалася безтоварність господарських операцій з такими контрагентами.

На підставі цього, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не надано належних доказів на обґрунтування правомірності винесення відносно позивача податкових повідомлень-рішень, які є предметом судового оскарження, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями ч. 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини Щокін проти України (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про закон , стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі Шпачек s.r.о. проти Чеської Республіки (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Колегія суддів враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують з наведених вище підстав.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2019 року по справі № 520/1810/19 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для його скасування.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2019 року по справі № 520/1810/19 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2019 року по справі № 520/1810/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош Судді (підпис) (підпис) І.М. Ральченко З.Г. Подобайло

Повний текст постанови складено 28.10.2019 року