Рішення

від 20.08.2019 по справі 216/5915/18

ЦЕНТРАЛЬНО-МІСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 216/5915/18

провадження 2/216/1098/19

РІШЕННЯ

іменем України

20 серпня 2019 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Кузнецова Р.О.,

за участю секретаря судового засідання Марущак І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №4 приміщення суду у м. Кривому Розі, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю ДЖОІН АП! , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - товариства з обмеженою відповідальністю ТРІЄРА , про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої неналежним виконанням договору про надання туристичних послуг, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою, яку обгрунтовував тим, що 21.05.2018 року між ним та турагенством ТОВ Трієра в особі директора ОСОБА_2 , який діяв на підставі агентського договору на реалізацію туристичного продукту від імені та за дорученням туроператора ТОВ Джоін АП! в особі виконавчого директора ОСОБА_3 було укладено договір про надання туристичних послуг № 1141007. Згідно з умов даного договору, туроператор через тур агента зобов`язався надати позивачу та його родині: дружині ОСОБА_4 і малолітнім донькам: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , комплекс туристичних послуг (туристичний продукт) на тур до Кемеру (м. Анталія, Туреччина) тривалістю 10 календарних днів з 20.06.2018 року до 30.06.2018 року, після повної оплати послуг, відповідно до його заявки на бронювання (листа бронювання). Туристичні послуги складалися з інформаційно-консультативних послуг з підбору тур продукту, медичного страхування, авіа перельоту з м. Кривий Ріг до м. Анталія, трансферу від аеропорту до готелю, проживання в готелі, трансфер з готелю до аеропорту та зворотного авіаперельоту з м. Анталія до м. Кривий Ріг. Зі своєї сторони, ОСОБА_1 умови договору виконав повністю, сплативши на поточний рахунок турагента кошти в сумі 77500 грн. Однак, туроператор ТОВ Джоін АП! умови даного договору виконало не належним чином, що в подальшому призвело до неузгоджених даним договором витрат з боку позивача. Так, перебуваючи в м. Анталія 28.06.2018 року представник відповідача, без узгодження з ним, в категоричній формі повідомив, що ТОВ Джоін АП! відмінило рейс 30.06.2018 року до м. Кривий Ріг та зареєструвало його з родиною на рейс до м. Києва на цей же день. Також, представник відповідача повідомив ОСОБА_1 , що наступний рейс до м. Кривий Ріг має відбутися аж 04.07.2018 року і якщо він сплатить суму еквівалентну 760 доларам США, то зможе перебувати в готелі, а якщо ні, то його з сім`єю виселять на вулицю. Коштів сплатити запропоновану суму за проживання або самостійно придбати квитки на авіа переліт з м. Анталія до м. Кривий Ріг позивач не мав, тому був змушений скористатися авіа перельотом до м. Києва, запропонованого відповідачем. Також, здійснивши авіа переліт до м. Києва, позивач змушений був організувати переїзд своєї сім`ї до м. Кривий Ріг, зокрема, на його прохання товариш ОСОБА_7 на автомобілі Фольксваген Т5 , реєстраційний номер НОМЕР_1 приїхав до м. Києва і відвіз позивача з родиною до м. Кривий Ріг. Внаслідок чого, ОСОБА_1 сплатив додаткові кошти за витрачене пальне, а також витрати на харчування сім`ї у дорозі на суму 2776,22 грн. Разом з цим, туроператор Джоін АП ! не відшкодував йому збитки, які виникли внаслідок неналежного виконання ним умов договору. Крім того, діями відповідача ОСОБА_1 було завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких він та його сім`я зазнали у зв`язку з неналежним виконанням договору, зокрема, перебуваючи за межами України, з двома малолітніми дітьми, він отримав емоційний стрес, коли дізнався, що його сім`я може опинитися на вулиці або летіти не додому, а в інше місто, витрачаючи додаткові кошти та зусилля. Разом з цим, у пункті 7.17 договору про надання туристичних послуг № 1141007 відповідач прописав, що можливість відшкодування моральної шкоди стосовно всіх правовідносин, що виникають згідно з даним договором, виключається. Позивач вважає, що вказаний пункт договору необхідно визнати недійсним, оскільки він суперечить ст. 18 ЗУ Про захист прав споживача та обмежує права споживача.

На підставі вищевикладеного, позивач простить стягнути з ТОВ ДЖОІН АП! на його користь майнову шкоду в сумі 2776,22 грн.; визнати недійсним п. 7.17 договору про надання туристичних послуг № 1141007 від 21.05.2018 щодо виключення можливості відшкодування моральної шкоди стосовно всіх правовідносин, що виникають згідно з даним договором; стягнути з відповідача на його користь 10000,00 грн. моральної шкоди, а також 5000,00 грн. на правничу допомогу.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_8 , які вже надавали свої пояснення по суті позову, у судове засідання, призначене на 20 серпня 2019 року не з`явилися, надали суду заяви, в яких підтримали заявлені вимоги та просили розглянути справу за їх відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав до суду відзив на позовну заяву, який обгрунтовував тим, що авіарейс до м. Кривий Ріг було скасовано з ініціативи авіаперевізника Авіакомпанія БРАВО , про що за два дні до вильоту повідомлено позивачу. Тому, у зв`язку зі скасуванням авіарейсу відповідачем було зафрахтовано повітряне судно авіакомпанії ТОВ Скай АП для доставки пасажирів 30.06.2018 року до м. Київ. Посилання позивача на те, що йому погрожували залишити його та дітей на вулиці не відповідає дійсності, коштів з відповідача не вимагали, доплат та продовження туру не пропонували. З урахуванням того, що відповідач є лише замовником-фрахтувальником авіарейсу і його скасування чи затримка здебільшого відбувається з вини/ініціативи авіаперевізника, у договорі на туристичне обслуговування в п. 7.13 визначено, що туроператор не несе відповідальності в разі, якщо турист не скористався туристичним продуктом або спожив його не повністю з причин, що не залежать від туроператора, а саме: відмову консульської установи у видачі візи або, якщо візу було отримано пізніше, ніж дата вильоту, також відповідальність для туроператора відсутня в разі скасування, заміни, перенесення, затримка авіарейсу та/або наземного трансферу у зв`язку з чим турист не скористався турпродуктом та/або отримав його неповністю. Будь-які причини, обставини внаслідок яких туристом послуга спожита та/або спожита не повно не створює зобов`язання для туроператора, якщо ці причини/обставини не залежали від останнього. Пунктом 6.5 Агентського договору на реалізацію туристичного продукту передбачено: відповідальність за скасування чи зміну часу відправлення та прибуття транспортних засобів і пов`язані з цим зміни обсягу і строків туру несе перевізник, відповідно до Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу. Туроператор не несе відповідальності за збитки, завдані туристу у випадку відміни рейсу перевізником, зміни часу відправлення/прибуття транспортних засобів перевізника, а також пов`язані з цим зміни програми туру. Всі претензії, позови, пов`язані з неналежним наданням транспортних послуг пред`являються безпосередньо перевізникам відповідно до Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу. Умовами укладеного договору чітко розмежовано межі відповідальності, разом з цим, турист погодився на те, що такі випадки до компетенції відповідача не відносяться. Відповідач також погодився з тим, що зміни умов договору призвели до витрат позивача, тому у відповіді на його скаргу зазначив про можливість вирішення питання мирним шляхом та відшкодування витрат на дорогу з м. Києва до м. Кривий Ріг в розмірі 1270,00 грн. Щодо вимог позивача відносно моральної шкоди, відповідач у своєму відзиві зазначив, що ні чинним законодавством, ні договором, укладеним між сторонами, не передбачено право позивача на відшкодування моральної шкоди у зв`язку з невиконанням ТОВ Джоін АП умов договору. За таких обставин, відповідач просив відмовити в задоволенні позову.

Позивач, у встановлений законом строк надав відповідь на відзив, в якому зазначив, що згідно з п. 2.1 договору саме відповідач повинен був надати туристичні послуги, до яких входив авіа переліт в напрямку Кривий Ріг - Анталія (Туреччина), проживання в готелі, медичне страхування, наземний трансфер та авіа переліт сполученням Анталія-Кривий Ріг. Однак, всупереч умовам договору, відповідач не забезпечив позивача останнім авіа перельотом та поставив його у становище коли він змушений був скористатися запропонованим йому та не зручним авіа перельотом до м. Києва. На підтвердження цього є письмова відповідь турагента ТОВ Трієра в особі директора ОСОБА_2 в якій зазначено, що заміна авіаперельоту Анталія - Кривий Ріг на Анталія - Київ є рішенням туроператора оптимізувати свою програму польотів. Таким чином було встановлено, що саме туроператор скасував авіарейс позивача та замінив його іншим. Крім того, згідно з п. 3.2.4 Договору туроператор має право на будь-які зміни тривалості, маршруту та інших параметрів туристичних послуг, що входять до складу туристичного продукту, лише за погодженням з туристом. Жодної згоди на зміну рейсу позивач не надавав, а лише був змушений погодитися на запропонований авіарейс, оскільки не мав на той час 760,00 доларів США. Таким чином позивач вважає, що саме протиправна поведінка відповідача, неналежне ним виконання умов Договору про надання туристичних послуг стали причинами завдання йому майнової та моральної шкоди.

Представник третьої особи ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про місце, день та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, заяв про відкладення підготовчого судового засіданні від останнього не надходило. 27 березня 2019 року від нього надійшла копія акту Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, складений за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів, відповідно до якої порушення вимог законодавства про захист прав споживачів з боку ТОВ Трієра перевіркою не встановлено.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні 11 лютого 2019 року пояснив, що є другом позивача вже більше десяти років. 30 червня 2018 року ОСОБА_1 подзвонив йому на телефон та повідомив, що прибуває з Туреччини не до міста Кривого Рогу, а до міста Києва, у зв`язку з чим просив, забрати його та родину з аеропорту Жуляни . Він виконав прохання позивача та перевіз сім`ю до м. Кривого Рогу, у зв`язку з чим, ним було понесено витрати на паливо в розмірі 100,00 літрів, що становить суму 2000,00 грн., яку ОСОБА_1 йому відшкодував.

Суд, вислухавши пояснення позивача, його представника та свідка, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому згідно роз`яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 Про судове рішення у цивільній справі рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

З урахуванням встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Цивільного кодексу України, зокрема розділом I Загальні положення про зобов`язання , розділом II Загальні положення про договір так і Главою 63 Послуги. Загальні положення , Законом України Про туризм , а також Законом України Про захист прав споживачів .

Судом установлено, що 21 травня 2018 року між ТОВ Трієра в особі директора ОСОБА_2 , який виступає від імені Туроператора ТОВ Джоін АП! , виключно в межах агентського договору на реалізацію турпродукту № 4929 від 02.09.2013, з однієї сторони та ОСОБА_1 , який діяв також в інтересах ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_11 , які іменовані далі як Туристи - з другої сторони, був укладений договір № 1141007 про надання туристичних послуг (а.с. 4-8).

Предметом договору № 1141007 згідно з п.2.1 розділу 2 цього договору зазначено те, що туроператор через турагента зобов`язується відповідно до заявки туриста на бронювання забезпечити надання комплексу туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов`язується на умовах даного договору прийняти та оплатити їх.

Відповідно до пунктів 3.4.3 та 3.4.4. договору № 1141007 про надання туристичних послуг турист має право на отримання комплексу туристичних послуг, відповідно до прийнятого та оформленого листа бронювання, відшкодування збитків внаслідок невиконання або неналежного виконання умов договору іншою стороною при дотриманні вимог, передбачених п. 8 цього договору.

Програма туру за узгодженням сторін, яка зазначена у договорі включала в себе наступні позиції: країна перебування Туреччина, транспорт Авіа, виїзд (авіапереліт) 20.06.2018 в 17.30 год. напрям Кривий Ріг - Анталія (Туреччина), повернення 30.06.2018 о 14.00 год., напрям Анталія (Туреччина) - Кривий Ріг, місце перебування Кемер, готель та його категорія: Avantgarde Hotel & Resort 5*, медичне страхування та наземний трансфер враховано. Загальна вартість туру 77500,00 грн.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 20 Закону України Про туризм за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов`язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов`язується оплатити його. До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом. Договір на туристичне обслуговування укладається в письмовій чи електронній формі відповідно до закону. У договорі на туристичне обслуговування зазначаються істотні умови договору: 1) строк перебування у місці надання туристичних послуг із зазначенням дат початку та закінчення туристичного обслуговування; 2) характеристика транспортних засобів, що здійснюють перевезення, зокрема їх вид і категорія, а також дата, час і місце відправлення та повернення (якщо перевезення входить до складу туристичного продукту); 3) готелі та інші аналогічні засоби розміщення, їх місце розташування, категорія, а також строк і порядок оплати готельного обслуговування; 4) види і способи забезпечення харчування; 5) мінімальна кількість туристів у групі (у разі потреби) та у зв`язку з цим триденний строк інформування туриста про те, що туристична подорож не відбудеться через недобір групи; 6) програма туристичного обслуговування; 7) види екскурсійного обслуговування та інші послуги, включені до вартості туристичного продукту; 8) інші суб`єкти туристичної діяльності (їх місцезнаходження та реквізити), які надають туристичні послуги, включені до туристичного продукту; 9) страховик, що здійснює обов`язкове та/або добровільне страхування туристів за бажанням туриста, інших ризиків, пов`язаних з наданням туристичних послуг; 10) правила в`їзду до країни (місця) тимчасового перебування та перебування там; 11) вартість туристичного обслуговування і порядок оплати; 12) форма розрахунку.

Тобто, зі змісту договору №1141007 про надання туристичних послуг, укладеного між сторонами, вбачається узгодження всіх його суттєвих умов, про що свідчать підписи сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно квитанції від 17 травня 2018 року (а.с. 9) туристом ОСОБА_4 було сплачено вартість туру у строки та у розмірі згідно умов договору в розмірі 77500,00 грн., після чого від турагента було надано ваучер-підтвердження від імені туроператора ТОВ Джоін АП! (а.с. 10).

За змістом частин першої, другої статті 23 Закону України Про туризм ваучер - форма письмового договору на туристичне або на екскурсійне обслуговування, яка може використовуватися відповідно до цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Зі своєї сторони, ОСОБА_1 умови договору виконав повністю, сплативши на поточний рахунок турагента кошти в сумі 77500,00 грн. Однак, туроператор ТОВ Джоін АП! умови даного договору виконало не належним чином, що в подальшому призвело до неузгоджених даним договором витрат з боку позивача. Зокрема туроператор змінив істотні умови договору та скасував авіарейс позивача Анталія (Туреччина) - Кривий Ріг з метою оптимізувати свою програму польотів, що підтверджується листом ТОВ Трієра (а.с. 17), доказів, які б спростовували вказану інформацію відповідачем надано не було, разом з цим, посилання відповідача на те, що скасування рейсу було здійснено за рішенням перевізника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про захист прав споживачів , послугою вважається діяльність виконавця послуг з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. Договором є усний чи письмовий правочин укладений між споживачем і виконавцем.

Відповідно до ст. 902 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Статтею 5 Закону України Про туризм передбачено, що учасниками відносин, що виникають при здійсненні туристичної діяльності, є юридичні та фізичні особи, які створюють туристичний продукт, надають туристичні послуги (перевезення, тимчасового розміщення, харчування, екскурсійного, курортного, спортивного, розважального та іншого обслуговування) чи здійснюють посередницьку діяльність із надання характерних та супутніх послуг, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства (туристи, екскурсанти, відвідувачі та інші), в інтересах яких здійснюється туристична діяльність.

Суб`єктами, що здійснюють та/або забезпечують туристичну діяльність (далі суб`єкти туристичної діяльності), є: туристичні оператори (далі - туроператори) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність; туристичні агенти (далі - турагенти) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб`єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг.

Статтею 30 Закону України Про туризм визначено види відповідальності за порушення законодавства в галузі туризму, зокрема ненадання, несвоєчасне надання або надання туристові інформації, що не відповідає дійсності; порушення вимог стандартів, норм і правил у галузі туризму; порушення умов договору між туристом і суб`єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг.

Згідно зі ст. 33 Закону України Про туризм , суб`єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, що завдало шкоду, зобов`язаний відшкодувати туристу збитки у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 32 Закону України Про туризм , за неналежне виконання своїх зобов`язань туроператор, турагент, інші суб`єкти туристичної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства. Розмір майнової відповідальності туроператора, турагента чи іншого суб`єкта туристичної діяльності не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором.

Таким чином, за змістом частин першої, другої, десятої статті 20, частини другої статті 30, частин першої та другої статті 32, частини першої статті 33 Закону України Про туризм , частини четвертої статті 10 Закону України Про захист прав споживачів , статей 610 та 611, частини п`ятої статті 653, частини першої статті 901 ЦК України майнову відповідальність несе суб`єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, порушив умови договору між туристом і суб`єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг, та за вини якого замовнику (туристу) завдано збитків.

У разі встановлення судом фактів видачі туроператором ваучера, який є формою письмового договору на туристичне обслуговування, зміни туроператором в односторонньому порядку істотних умов договору на туристичне обслуговування та невжиття ним необхідних заходів про попередження туриста щодо такої зміни, відповідальність за порушення істотних умов договору не може нести інший суб`єкт туристичної діяльності з надання туристичних послуг, ніж туроператор, який у цій справі є ТОВ Джоін Ап! , а тому позиція відповідача про те, що у даному випадку збитки позивачу ОСОБА_1 заподіяні перевізником відповідно до Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу, до якого позивач вимог не заявляв, є помилковим.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові № 6-42цс13 від 03 липня 2013 року і підстав для відступлення від цієї позиції немає.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та той факт, що свої зобов`язання ТОВ Джоін АП! належним чином не виконало, зокрема в частині повернення позивача та його родини напрямком Анталія (Туреччина) - Кривий Ріг, як було передбачено договором № 1141007, приймаючи до уваги те, що відповідач визнав наявність додаткових, вимушених витрат позивача внаслідок зміни умов договору, суд вважає необхідним стягнути з ТОВ Джоін АП! на користь позивача майнову шкоду в сумі 2776,22 грн., яка складається з витрат на пальне, а також витрат на харчування під час проїзду.

Щодо вимоги позивача визнати недійсним п. 7.17 договору про надання туристичних послуг № 1141007 від 21.05.2018 в частині виключення можливості відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що не має підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 ЦК України).

Згідно зі статтею 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частин третьої та п`ятої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Так, дійсно з пункту 7.17 договору про надання туристичних послуг № 1141007 від 21.05.2018 вбачається, що сторони погодились на умови відносно того, що можливість відшкодування моральної шкоди стосовно всіх правовідносин, що виникають згідно з цим договором, виключається. На теперішній час позивач оскаржує дійсність вказаного пункту, оскільки внаслідок порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором, позивач зазнав моральних страждань, які виразилися у душевних стражданнях, яких він та його сім`я зазнали у зв`язку з неналежним виконанням договору, зокрема, перебуваючи за межами України, з двома малолітніми дітьми, він отримав емоційний стрес, коли дізнався, що його сім`я може опинитися на вулиці або летіти не додому, а в інше місто, витрачаючи додаткові кошти та зусилля на повернення з відпустки.

Відповідно до частин першої та другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 N 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними встановлено, що судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Частиною 3 статті 4 ЦПК України передбачено, що відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

За ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її ст. 13, - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Тобто, істотною гарантією захисту права є положення про те, що відмова від права на звернення до суду є недійсною. Процесуальний закон вважає, що не мають правових наслідків угоди чи умови договорів про відмову від можливості звернутися до суду із заявою про захист своїх прав. Він допускає відмову від судового захисту або в ході розгляду справи, або в тих випадках, якщо заінтересовані особи вирішили звернутися чи зверталися за захистом права до інших юрисдикційних органів, наприклад, третейського суду. Право на звернення з позовом до суду є одним із найважливіших елементів процесуальної правоздатності громадянина. Тому закон і не допускає не тільки обмеження навіть у судовому порядку, а й самообмеження в цивільній процесуальній правоздатності.

У зв`язку з вищевказаним вбачається, що пункт 7.17 договору про надання туристичних послуг №1141007 від 21.05.2018 в частині виключення можливості відшкодування моральної шкоди, є нікчемним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом, оскільки не впливає на виникнення, зміну або припинення прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України Про туризм заподіяна туристу моральна шкода, якою порушені його законні права, відшкодовується суб`єктом туристичної діяльності в порядку встановленому законом.

Разом з тим, визначаючи розмір моральної шкоди, судом приймається до уваги роз`яснення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

З урахуванням ситуації яка склалась з вини відповідача, стан в якому перебував позивач та його дружина з двома малолітніми дітьми, суд вважає, що позивачем надано докази на підтвердження завдання йому моральної шкоди, а тому, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що компенсацію за заподіяні моральні страждання слід призначити у розмірі 5000,00 гривень, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які зазнає позивач, у зв`язку з чим, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем, надано договір про надання правової допомоги (а.с. 22), ордер серії ДП №000020 (а.с. 102), акт №1 про надання юридичних послуг від 11.02.2019 року (а.с. 116) та квитанцію про оплату послуг адвоката від 27.03.2019 (а.с. 156а), з яких вбачається, що позивачем сплачено 5000,00 грн., у зв`язку з чим, вимога про стягнення витрат на правову допомогу підлягає задоволенню.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 857,95 грн. (7776,22 х 1409,6 грн.: 12776,22 грн.). Однак враховуючи, що відповідач звільнений від сплати судового збору у відповідності до вимог чинного законодавства України, судовий збір в частині вимог яких позивачу відмовлено, слід компенсувати за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись Законом України Про туризм , Законом України Про захист прав споживачів , ст.ст. 10, 23, 901, 902 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 82, 137, 141,247, 258, 263-265, 274-283, 354, 355 ЦПК України ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю ДЖОІН АП! , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - товариства з обмеженою відповідальністю ТРІЄРА , про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої неналежним виконанням договору про надання туристичних послуг - задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ДЖОІН АП! на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в сумі 2776,22 грн. (дві тисячі сімсот сімдесят шість гривень двадцять дві копійки).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ДЖОІН АП! на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень).

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю ДЖОІН АП! - відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ДЖОІН АП! на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ДЖОІН АП! на користь держави судовий збір в розмірі 857,95 грн. (вісімсот п`ятдесят сім гривень дев`яносто п`ять копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

-позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання (знаходження): АДРЕСА_1 ;

-відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю ДЖОІН АП! , код ЄДРПОУ: 38729427, місце знаходження: 02121, м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 201-203, літера 2А;

-третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю ТРІЄРА , код ЄДРПОУ: 32264273, місце знаходження: 50000, м. Кривий Ріг, вул. Лермонтова, буд. 11, прим. 44.

Рішення надруковане суддею в одному примірнику.

Суддя Р.О.Кузнецов