Рішення

від 27.09.2019 по справі 452/2873/19

САМБІРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 452/2873/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"27" вересня 2019 р. м.Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого судді Казана І.С.,

секретаря Кафтан О.Ю.,

із участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Дзіковського Р.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Самборі Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Самбірської міської ради Львівської області, Товариства з обмеженою відповідальністю АТЛАНТ СІТІ ГРУП , третя особа Департамент ДАБІ у Львівській області про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просить визнати за нею право власності нежитлову будівлю загальною площею 273,4м.кв. у АДРЕСА_1 . В обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що згідно договору оренди земельної ділянки від 26.03.2019р., укладеного між нею та ТзОВ Атлант Сіті Груп , вона набула в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,0176га призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка розташована у АДРЕСА_1 з кадастровим номером 4610900000:12:029:0001. Після набуття прав на земельну ділянку нею розроблено технічну документацію та в 2019 році здійснено будівництво двоповерхової нежитлової будівлі площею 273,4кв.м., вартість якої становить 1322655грн., що стверджується технічним паспортом від 05.09.2019р. Однак дане будівництво нежитлової будівлі було здійснене позивачем і проведено без відповідного документу, який дає право виконувати будівельні роботи. Подання (виготовлення) такого документу нею до відповідного контролюючого органу не виявилося можливим, через те, що всі попередні документи, а саме Пояснювальна записка, Експертний звіт, Містобудівні умови та обмеження, - виготовлялися на ім`я орендодавця, - відповідача ТзОВ Атлант Сіті Груп , а тому така будівля вважається самочинно збудованою. Відтак ОСОБА_1 просить у судовому порядку визнати за нею право власності на нежитлову будівлю, загальною площею 273,4м.кв. у АДРЕСА_1 .

Позивач у судовому засіданні позов підтримала, наполягала на його задоволенні.

Представник відповідача ТзОВ АТЛАНТ СІТІ ГРУП Дзіковський Р.В. позов визнав, не заперечив проти його задоволення ствердивши, що між товариством і позивачем спорів з приводу використання його земельної ділянки немає, а також надалі всі питання стосовно збудованого нежитлового приміщення будуть урегульовуватись між ними на договірних засадах.

Представник відповідача Самбірської міської ради Львівської області на виклик в суд не з`явився, хоча належним чином повідомлявся у встановленому законом порядку про час та місце розгляду справи; із відзивом на позов не звертався. Тому суд ухвалив розглядати справу в його відсутності; у підготовче судове засідання від відповідача надійшло клопотання про його проведення за відсутності представника та, відповідно, про призначення справи до судового розгляду по суті. Під час підготовчого судового засідання 18.09.19р. судом постановлено ухвалу про залучення представника ДАБІ як третьої особи; на сьогодні представник третьої особи Департаменту ДАБІ у Львівській області аналогічно до суду не з`явився та не повідомив про причини неявки.

Заслухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного:

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст.ст. 15,16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Пунктом 1 ч. 1 ст. 16 ЦК України встановлено спосіб захисту цивільного права шляхом його визнання.

Судом установлено, що згідно договору оренди земельної ділянки від 26.03.2019р. ОСОБА_1 орендує у ТзОВ Атлант Сіті Груп земельну ділянку площею 0,0176га, призначену для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка розташована у АДРЕСА_1 з кадастровим номером 4610900000:12: 029: 0001.

На підставі технічного паспорту на нежитлову будівлю АДРЕСА_1 позивачем на вищевказаній земельній ділянці збудовано нежитлову будівлю загальною площею 273,4кв.м.

Згідно ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Із контексту норм частин третьої та четвертої статті 376 ЦК України випливає, що частина третя цієї статті застосовується не лише до випадків порушення вимог законодавства щодо цільового призначення земель, а й до випадків, коли такого порушення немає, але особа здійснює будівництво на земельній ділянці, яка їй не належить.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності передбачено, що судовий захист права приватної власності громадян здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про визнання права власності на майно.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №6 від 30.03.2012 р. Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) під належним дозволом слід розуміти передбачений Законом України №3038-УІ дозвільний документ (статті 35 - 37), що дає право виконувати підготовчі та будівельні роботи саме того об`єкту і на тій земельній ділянці, яка передана з цією метою певній особі.

Частиною 1 ст. 375 ЦК України визначено, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Згідно п. 12 даної Постанови власник, а в даному випадку користувач земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК).

Згідно ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Звітом про проведення технічного обстеження нежитлового приміщення АДРЕСА_1 від 10.09.2019 року, наданим ФОП ОСОБА_3 , встановлено можливість надійної та безпечної експлуатації вказаного приміщення.

Як встановлено судом, позивач здійснила будівництво нежитлової будівлі на орендованій нею земельній ділянці без відповідного документу, який дає право виконувати будівельні роботи. Прав та інтересів інших осіб самочинно збудований об`єкт не порушує, про що як доповнення стверджено представником відповідача Дзіковським Р.В. , а також відповідні докази на спростування зазначених обставин у матеріалах справи відсутні, а учасниками справи не надані.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Ураховуючи усе вищенаведене, суд, виходячи з положень ст. 376 ЦК України, дійшов висновку про те, що позов слід задовольнити, а саме визнати за позивачем право власності на нежитлову будівлю загальною площею 273,4м.кв. у АДРЕСА_1 , оскільки таке будівництво не суперечить суспільним інтересам, та не порушує прав інших осіб і таке збудоване з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією.

Судовий збір позивачем при зверненні до суду був частково сплачений, а тому слід при ухваленні судового рішення стягнути різницю від п`яти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст. ст. 7, 10, 12, 13, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , - право власності на нежитлову будівлю, загальною площею 273,4м.кв. у АДРЕСА_1 .

Стягнути із ОСОБА_1 8836,6(вісім тисяч вісімсот тридцять шість гривень 60коп.)грн. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення 30.09.2019 року повного судового рішення.

Суддя