Постанова

від 15.10.2019 по справі 454/15/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 454/15/17 Головуючий у 1 інстанції: Струс Т.В.

Провадження № 22-ц/811/670/19 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.

Категорія:16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2019 року м.Львів

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря - Юзефович Ю.І.,

з участю: прокурора Заяць І.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою прокуратури Львівської області на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 26 грудня 2018 року у справі за позовом Червоноградської місцевої прокуратури до Острівської сільської ради Сокальського району Львівської області та ОСОБА_1 , треті особи: державний реєстратор речових прав на нерухоме майно Сокальської районної державної адміністрації, ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, внесення змін до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, повернення земельної ділянки,

в с т а н о в и л а:

У січні 2017 року керівник Червоноградської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати незаконним та скасувати рішення сесії Острівської сільської ради Сокальського району Львівської області від 30.09.2015 року №943 Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 ; внести до Державного реєстру прав на нерухоме майно запис про скасування запису №13159360 про право власності, внесеного до Державного реєстру прав на нерухоме майно 02.02.2016 року державним реєстратором Сокальського районного управління юстиції Львівської області; витребувати із володіння ОСОБА_1 та повернути у власність територіальної громади Острівської сільської ради земельну ділянку площею 0,1779га, кадастровий номер 4624884200:21:008:0074, по АДРЕСА_1 .

Свої вимоги прокурор обґрунтовував тим, що постановою Сокальського районного суду Львівської області від 11.11.2016 року, третю особу ОСОБА_2 , який є батьком відповідача ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-7 КУпАП, за те, що він, як голова Острівської сільської ради, будучи суб`єктом відповідальності за корупційні правопорушення відповідно до підпункту б пункту 1 частини першої статті 3 Закону України Про запобігання корупції , не повідомив у встановленому Законом порядку перед прийняттям оспорюваного рішення сільської ради за результатами розгляду заяви своєї дочки ОСОБА_1 про затвердження їй проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність про наявність у нього реального конфлікту інтересів і, в подальшому, голосував на користь позитивного розгляду вказаної заяви своєї дочки ОСОБА_1 .

На підставі цього рішення сільської ради, відповідач ОСОБА_1 02.02.2016 року зареєструвала своє право власності на вказану вище земельну ділянку.

Прокурор зазначає, що всупереч інтересам держави та територіальної громади села Острів Сокальського району Львівської області, ОСОБА_2 порушив вимоги закону щодо прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів, тому оспорюване рішення підлягає скасуванню у судовому порядку, що є підставою для скасування державної реєстрації права власності відповідача ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку та повернення її у власність територіальної громади села.

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 26 грудня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду оскаржила прокуратура Львівської області, просить його скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що відповідно до ст.35 Закону України Про запобігання корупції , у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів в особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи, яка входить до складу колегіального органу, така особа не має права брати участі у прийнятті рішення цим органом.

Апелянт вважає, що судом не враховано вказану норму Закону, відповідно до якої ОСОБА_2 не мав права брати участі у прийнятті оспорюваного рішення ради, оскільки таке стосувалось вирішення заяви його дочки.

Недотримання ОСОБА_2 вимог Закону України Про запобігання корупції при прийнятті оспорюваного рішення ради свідчить про його незаконність, незважаючи на вирішальність голосу, оскільки таке прийняте в умовах реального конфлікту інтересів.

В судове засідання апеляційного суду інші учасники справи, окрім прокурора, не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи всі були належним чином повідомлені (а.с.187-190), клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, а тому справу розглянуто апеляційним судом відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України у їхній відсутності.

Заслухавши пояснення сторони позивача в підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, ЗК України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є головою Острівської сільської ради Сокальського району Львівської області.

ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1 - набувача земельної ділянки.

30 вересня 2015 року 38 сесією 6-го скликання Острівської сільської ради Сокальського району Львівської області прийнято рішення №943 Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 , яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано безоплатно у власність ОСОБА_1 земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, площею 0,1779га за кадастровим номером 4624884200:21:008:0074 в АДРЕСА_1 .

02.02.2016 року ОСОБА_1 зареєструвала своє право власності на вказану земельну ділянку.

Постановою Сокальського районного суду Львівської області від 11 листопада 2016 року, яка набрала законної сили, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-7 КУпАП.

Цією постановою суд встановив, що ОСОБА_2 , як голова Острівської сільської ради, порушив вимоги Закону України Про запобігання корупції , а саме: не повідомив про наявність конфлікту інтересів та прийняв участь у розгляді питання про затвердження проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність своїй дочці - ОСОБА_1 на сесії ради.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України, постанова суду в справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_2 у вчиненні вказаного вище адміністративного правопорушення встановлена названим судовим рішенням, яке набрало законної сили, і вже не потребує доказуванню в даній цивільній справі.

Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначені Законом України Про запобігання корупції .

Відповідно до п.11 ч.1 ст.1 Закону України Про запобігання корупції , реальний конфлікт інтересів - це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Згідно з п.1 ч.2 ст.35 Закону України Про запобігання корупції , у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи, яка входить до складу колегіального органу (комітету, комісії, колегії тощо), вона не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом.

Статтею 140 Конституції України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно з пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради здійснюється вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

У статті 45 названого Закону передбачено, що сільська, селищна, міська, районна в місті (у разі її створення), районна, обласна рада складається з депутатів, які обираються жителями відповідного села, селища, міста, району в місті, району, області на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Загальний склад ради визначається відповідно до закону про вибори .

Відповідно до частин 1-3 статті 59 Закону, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Рішення ради приймається відкритим (у тому числі поіменним) або таємним голосуванням.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина десята статті 59 Закону).

З аналізу частини другої статті 59-1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні убачається, що обов`язки щодо попередження конфлікту інтересів у голови, секретаря та депутата місцевої ради покладено не лише на вказаних осіб, але і на відповідну постійну комісію, інших депутатів відповідної ради.

При виникненні конфлікту інтересів у голови, депутата місцевої ради вони мають діяти не лише у відповідності до правила, передбаченого у статті 59-1 Закону, згідно з яким сама можливість брати участь у розгляді, підготовці та прийнятті рішень відповідною радою пов`язана з виконанням ними такої умови: самостійного публічного оголошення про це під час засідання ради, на якому розглядається відповідне питання, але і з урахуванням вимог статті 35 Закону України Про запобігання корупції .

У частині другій статті 35 Закону України Про запобігання корупції зазначено, що у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи, яка входить до складу колегіального органу (комітету, комісії, колегії тощо), вона не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом.

Отже, для встановлення порушення процедури прийняття рішення, визначальним є сам факт участі такої особи у голосуванні за наявності конфлікту інтересів (незалежно потенційного чи реального), а не вплив такого голосування на прийняте рішення з урахуванням наявності кваліфікованої більшості, необхідної для прийняття позитивного рішення колегіальним органом.

Особа, яка зверталася до органу місцевого самоврядування з відповідною заявою про набуття права чи визнання такого права, не позбавлена можливості звернутися до відповідного органу про розгляд такої заяви у встановленому законом порядку, оскільки порушення, допущене радою при прийнятті оскаржуваного рішення не є перешкодою для повторного розгляду вказаного питання із дотриманням вимог чинного законодавства.

До такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року (справа №442/730/17, провадження №14-557цс18), відступивши від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 червня 2018 року у справі №459/2673/16 у подібних правовідносинах.

Таким чином, враховуючи положення Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та Закону України Про запобігання корупції , ОСОБА_2 не міг брати участі у розгляді, підготовці та прийнятті оспорюваного рішення сільської ради, оскільки ним в порушення вимог названої вище статті Закону України Про запобігання корупції самостійно публічно не оголошено про конфлікт інтересів під час засідання сесії ради.

При цьому, не має правового значення та обставина, чи був його голос вирішальним у голосуванні при прийнятті сесією ради рішення.

Частиною першою статті 67 Закону України Про запобігання корупції встановлено, що нормативно-правові акти, рішення, видані (прийняті) з порушенням вимог цього Закону, підлягають скасуванню органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, або можуть бути визнані незаконними в судовому порядку за заявою заінтересованої фізичної особи, об`єднання громадян, юридичної особи, прокурора, органу державної влади, зокрема Національного агентства, органу місцевого самоврядування.

Отже, оспорюване рішення сесії Острівської сільської ради є незаконним та підлягає скасуванню за позовом прокурора.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Підстави для державної реєстрації прав визначені статтею 27 цього Закону.

Записи про державну реєстрацію скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.

Зважаючи на те, що рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого здійснено державну реєстрацію прав власності, скасовано, тому державна реєстрація такого права власності також підлягає скасуванню органом, уповноваженим вчиняти такі реєстраційні дії, тому необхідності вирішувати це питання в судовому порядку немає.

Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_1 незаконно набула у власність спірну земельну ділянку, то у зв`язку із скасуванням рішення ради про передачу їй земельної ділянки у власність, така земельна ділянка підлягає поверненню у комунальну власність територіальної громади села, однак, підстав для витребування цієї земельної ділянки в порядку ст.ст.387, 388 ЦК України, як просить прокурор, немає.

Суд першої інстанції не в повній мірі визначився з характером спірних правовідносин і не застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про часткове задоволення позову з наведених вище мотивів.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, у зв`язку із частковим задоволенням позову, відшкодуванню за рахунок відповідачів у рівних частинах підлягають понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви лише у розмірі 3200 грн. та за подання апеляційної скарги, відповідно, у розмірі 4800 грн., що сумарно становить 8000 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.4, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

апеляційну скаргу прокуратури Львівської області задовольнити частково.

Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 26 грудня 2018 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов Червоноградської місцевої прокуратури задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення Острівської сільської ради Сокальського району Львівської області від 30.09.2015 року №943 Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 .

Повернути у власність територіальної громади села Острів Сокальського району Львівської області земельну ділянку, надану ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, площею 0,1779га (кадастровий номер земельної ділянки: 4624884200:21:008:0074), яка знаходиться на АДРЕСА_1 .

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 та Острівської сільської ради Сокальського району Львівської області у користь прокуратури Львівської області судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі по 4000 гривень з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 25 жовтня 2019 року.

Головуючий: Бойко С.М.

Судді: Копняк С.М.

Ніткевич А.В.