Постанова

від 17.10.2019 по справі 761/5622/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-А

Справа № 761/5622/19 Головуючий у 1 інстанції - Пономаренко Н.В.

Апеляційне провадження № 22-ц/824/13775/2019 р. Доповідач - Мараєва Н.Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2019 р. Київський Апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду

цивільних справ :

Головуючого - Мараєвої Н.Є.,

Суддів - Заришняк Г.М., Рубан С.М.

При секретарі - Камінській Є.М.

Розглянули у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного

суду в порядку спрощеного позовного провадження

Цивільну справу за апеляційною скаргою

представника ОСОБА_1

на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 серпня 2019 року

в справі за позовом ОСОБА_1 до Благодійної організації Благодійний

Фонд Хало Траст Україна

про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього

заробітку за час вимушеного прогулу

Заслухавши доповідь судді Мараєвої Н.Є., пояснення осіб, які з`явилися, перевіривши

матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

В с т а н о в и л а :

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 02 серпня 2019 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Благодійної організації Благодійний Фонд Хало Траст Україна про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 серпня 2019 року та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги апелянта в повному обсязі, посилаючись на незаконність даного рішення, зокрема, на те, що суд неповно з`ясував обставини справи, не дав належної оцінки доказам, порушивнорми матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, згідно наказу (розпорядження) за № 38-к від 30.12.2016 року, між сторонами було укладено строковий договір та обумовлено строк дії договору з 10.01.2017 року до 31.12.2017 року.

Наказом від 23.06.2017 року ОСОБА_1 було звільнено з посади керівника нетехнічного нагляду з 26.05.2017 року на підставі п.3 ст. 36 КЗпП України, яку він обіймав з 10.01.2017 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21.11.2017 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 13.11.2018 року, вказане звільнення було визнано незаконним та поновлено позивача на займаній ним посаді із стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На виконання вищезазначеного рішення, наказом №539к від 18.12.2018 року ОСОБА_1 було поновлено на посаді з 29.05.2017 року (а.с.8).

В подальшому, наказом менеджера з персоналу БО Благодійний Фонд Хало Траст Україна ОСОБА_2 за № 119к/з від 18.12.2018 року було припинено трудовий договір та звільнено позивача із займаної посади з 31.12.2017 року (а.с.7).

Так, обґрунтовуючи позов, позивач зазначав, що вважає своє звільнення незаконним і просив поновити його на роботі у відповідача.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно п.п.1, 2 ч.1 ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк, і строковим, що укладається на визначений строк, установлений за погодженням сторін.

Згідно п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів , контракт є особливою формою трудового договору і укладається він, коли його застосування відповідає законодавству (ст.21 КЗпП України). Власник або уповноважений ним орган може вимагати від працівника, який працює за трудовим договором, укладення контракту тільки в тому разі, коли він відноситься до категорії працівників, які згідно з законодавством працюють за контрактом (наприклад, керівники підприємств).

При цьому, згідно п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України підставою для припинення трудового договору є закінчення строку (п.п.2, 3 ст. 23 КЗпП України), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або іншого волевиявлення працівника.

Вказаний висновок суду також ґрунтується і на тому, що, як вбачається з наявної в матеріалах справи копії заяви позивача, останній, власноруч написавши заяву із зазначенням в ній строку трудового договору по 31 грудня 2017 року , виявив свою волю на укладення строкового договору та припинення такого договору після настання такої дати.

Звертаючись до суду з позовом, позивач, як на підставу для задоволення своїх позовних вимог, посилався на те, що станом на 18.12.2018 року він вважав, що трудові відносини між ним та відповідачем фактично тривали.

Однак, вказані твердження спростовуються як вище встановленими обставинами щодо строку дії договору до 31.12.2017 року, так і наявною в матеріалах справи копією попередження позивача №79 від 15.12.2017 року про відсутність у відповідача наміру продовжувати трудові відносини з позивачем, що відповідно до копії опису вкладень у лист була надіслана на адресу позивача 15.12.2018 року (а.с.24-25).

Крім того, судом було встановлено, що фактично позивач після його звільнення згідно наказу від 23.06.2017 (який в подальшому було скасовано) трудові обов`язки більше не виконував.

Заперечуючи проти апеляції представник відповідача, зокрема, зазначав, що відповідач - Благодійний Фонд Хало Траст Україна - це британська благодійна організація, що займається очищенням та наземних мін та таких, що не розірвалися боєприпасів; що діяльність відповідача провадиться під координацією МО України, яке планує заходи з організації робіт гуманітарного розмінування виключно на календарний рік.

Зазначав також, що фінансування робіт відповідача з гуманітарного розмінування здійснюється його засновником ОСОБА_3 (Великобританія) шляхом залучення грантів від іноземних донорів, якими є Уряди та урядові органи і організації іноземних держав : Фонд проблем, конфліктів, стабільності та безпеки, Міністерство закордонних справ Великобританії, Бюро Державного департаменту США з військово-політичних питані, Управління з усунення та боротьби із звичайними видами зброї, Міністерство закордонних справ ФРН, Міністерство закордонних справ Королівства Норвегії, Швейцарське Агенство з розвитку та співпраці, та інших, а також договорами, якими передбачено виключно цільовий характер грантів і обов`язок із відшкодування коштів грантів, витрачених не за цільовим призначенням, що фінансування на вказані цілі надходить із бюджетних джерел іноземних бюджетів; що таке фінансування здійснюється виключно на календарний рік.

Також посилався на те, що МО України, планує роботи з гуманітарного розмінування також виключно на один рік, що у відповідача всі працівники наймаються строком на один рік, що залежить від наявності обсягу робіт та фінансування; що заява позивача із зазначенням строку працевлаштування свідчить про те, що він укладаючи трудовий договір, був обізнаний із умовами свого працевлаштування, в т.ч. і щодо строковості укладеного ним трудового договору.

Крім того, посилався на те, що позивач, під час дії трудового договору з відповідачем Хало Траст уклав контракт із Збройними Силами України, де проходить військову службу не за призовом, а добровільно на контрактній основі і до теперішнього часу; що з часу попереднього звільнення на роботі у відповідача не з`являвся; що строк дій укладеного з ним трудового договору скінчився, що він (позивач) не продовжував фактично роботи у відповідача після закінчення строку дії трудового контракту.

Згідно п.26 постанови Пленуму Верховного Суду України Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції від 12 червня 2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Тому, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що за вказаних обстави, а також враховуючи те, що посилання позивача щодо фактичного продовження трудових відносин із позивачем після закінчення строку трудового договору спростовуються вище встановленими обставинами справи, що звільнення позивача із займаної посади за п.2 ст.36 КЗпП України відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача про визнання звільнення неправомірним, поновлення його на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

За таких обставин судова колегія вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом повно з`ясовано обставини справи, дана належна оцінка доказам.

Висновки суду відповідають вимогам закону, підтверджуються матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Підстав для скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись ст.ст.268, 352, 367, 368, 374, 375, 376, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 серпня 2019 р. - залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 28.10.2019 р.

Головуючий :

Судді :