Постанова від 23.10.2019 по справі 355/2561/13-ц

Постанова

Іменем України

23 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 355/2561/13-ц

провадження № 61-26890св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство Комерційний банк Надра ,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , та ОСОБА_2 на рішення Баришівського районного суду Київської області від 31 березня

2014 року в складі судді Лисюка О. Д. та рішення Апеляційного суду Київської області від 22 червня 2017 року в складі колегії суддів: Волохова Л. А.,

Матвієнко Ю. О., Данілова О. М.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2013 року публічне акціонерне товариство Комерційний банк Надра (далі - ПАТ КБ Надра ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 25 лютого 2008 року між відкритим акціонерним товариством Комерційний банк Надра (далі - ВАТ КБ Надра ), правонаступником якого є ПАТ КБ Надра та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 16/АПМК/69/2008/840, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 36 237,62 доларів США для придбання транспортного засобу, зі сплатою 14,9 % річних, строком до 20 лютого 2015 року. Нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів у періоді на залишок заборгованості. На забезпечення виконання ОСОБА_1 вказаного грошового зобов`язання того ж дня були укладені договори поруки між банком та ОСОБА_2 та між банком та ОСОБА_3 , відповідно до умов яких поручителі поручилися солідарно відповідати за належне виконання позичальником умов кредитного договору. У зв`язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 кредитного зобов`язання утворилась заборгованість у розмірі 68 835,29 доларів США, що еквівалентно 550 200,47 грн.

З урахуванням викладеного, ПАТ КБ Надра просило суд стягнути на користь банку солідарно з відповідачів заборгованість у розмірі 550 200,47 грн, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 31 березня

2014 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ Надра заборгованість за кредитним договором від 25 лютого

2008 року № 16/АПМК/69/2008/840 у розмірі 550 200,47 грн, яка складалася із: непогашеного кредиту - 276 813,98 грн; несплачених відсотків -

200 861,24 грн; несплаченої пені за прострочення строків виконання зобов`язань - 43 560,52 грн; несплаченого штрафу за прострочення строків сплати мінімально необхідного платежу - 28 964,73 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ Надра витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 441,00 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ Надра судові витрати, пов`язані із публікацією у пресі (газеті Урядовий кур`єр ) оголошення про виклик відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у розмірі 420,00 грн.

Усього стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ Надра кошти у розмірі 554 061,47 грн.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 22 червня 2017 року рішення Баришівського районного суду Київської області від 31 березня 2014 року в частині стягнення судових витрат скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь

ПАТ КБ Надра витрати зі сплати судового збору по 1 147,00 грн з кожного.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь

ПАТ КБ Надра судові витрати, пов`язані із публікацією у пресі (газеті Урядовий кур`єр ) оголошення про виклик відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 140,00 грн з кожного.

У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення суду першої інстанції, з висновками якого в частині стягнення заборгованості за кредитним договором погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що у зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору у ОСОБА_1 утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню та враховуючи те, що відповідачі є відповідальними перед кредитором за порушення зобов`язань ОСОБА_1 , тому з них підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором від 25 лютого 2008 року

№ 16/АПМК/69/2008/840 у розмірі 550 200,47 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, апеляційний суд виходив з того, що під час розподілу судових витрат судом першої інстанції було порушено норми процесуального права та помилково розподілено такі витрати у солідарному порядку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2017 року ОСОБА_2 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення судів попередніх інстанцій.

Також у липні 2017 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення судів попередніх інстанцій в частині вимог щодо стягнення заборгованості скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішення апеляційного суду в частині розподілу судових витрат скасувати, у задоволенні цієї частини вимог відмовити.

Аргументи учасників справ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційні скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій не в повному обсязі досліджено всі обставини справи, не взято до уваги доводи та докази заявника у справі та неправильно застосовано норми матеріального права та порушені норми процесуального права .

Заперечення на касаційні скарги не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом установлено, що 25 лютого 2008 року між ВАТ КБ Надра , правонаступником якого є ПАТ КБ Надра , та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 16АПМК692008840, відповідно до умов якого останній отримав у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у розмірі 36 237,62 доларів США на придбання транспортного засобу, зі сплатою 14,9 % відсотків річних, строком до 20 лютого 2015 року.

Нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів у періоді (28-29-30-31/360) на залишок заборгованості.

Відповідно до розділу 3.2 кредитного договору ОСОБА_2 та

ОСОБА_3 зобов`язалися безвідривно та безспірно відповідати перед банком за належне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань, що витікають з кредитного договору від 25 лютого 2008 року № 16АПМК692008840. При цьому поручителі повинні виконати всі зобов`язання в тому ж порядку, який встановлений для позичальника за кредитним договором, а саме: повернути кредит; сплатити відсотки за користування кредитними коштами; сплатити інші платежі передбачені кредитним договором; сплатити можливі штрафні санкції (штраф, пеню).

У зв`язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 кредитного зобов`язання, станом на 15 березня 2013 року, виникла заборгованість у розмірі

68 835,29 доларів США, що еквівалентно 550 200,47 грн, яка складається із: непогашеного кредиту - 34 632,05 доларів США (276 813,98 грн); несплачених відсотків - 25 129,64 доларів США (200 861,24 грн); несплаченої пені за прострочення строків виконання зобов`язань - 5 449,83 доларів США

(43 560,52 грн); несплаченого штрафу за прострочення строків сплати мінімально необхідного платежу - 3 623,76 доларів США (28 964,73 грн).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частинами першою та другою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами

(з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно із частинами першою та другою статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку в силу вимог статей 10, 60, 212 ЦПК України 2004 року, встановивши, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором не виконує, що призвело до виникнення заборгованості , з урахуванням того, що кожен із поручителів поручився відповідати перед кредитором разом із позичальником як солідарні боржники,дійшов обґрунтованого висновку про те, що він та поручителі, на підставі статей 530, 553, 554, 1050, 1054 ЦК України, несуть відповідальність за неналежне виконання зобов`язання .

Доводи про те, що позивач пропустив шестимісячний строк від дня настання строку виконання основного зобов`язання ОСОБА_1 , відхиляються, оскільки судом встановлено, що заборгованість виникла у серпні 2013 року, а позов було направлено до суду у грудні 2013 року, тобто у шестимісячний строк, визначений статтею 559 ЦК України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат та ухвалюючи в цій частині нове рішення, апеляційний суд, обґрунтовано вважав, що у відповідності до вимог статті 88 ЦПК України 2004 року не передбачено солідарного стягнення судових витрат та дійшов правильного висновку про новий розподіл судових витрат у відповідності до вимог ЦПК України.

Доводи касаційних скарг є необґрунтованими, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки доводи касаційних скарг висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційних скарг відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Баришівського районного суду Київської області від 31 березня

2014 року у незміненій частині та рішення Апеляційного суду Київської області

від 22 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська