Рішення

від 09.10.2019 по справі 361/7506/18

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/7506/18

провадження № 2/361/1131/19

09.10.2019

РІШЕННЯ

Іменем України

09 жовтня 2019 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого-судді Дутчака І.М., за участю секретарів: Срібної Ю.О., Зазимко А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Громадської організації "Тонус Плюс" про визнання недійсним договору оренди житлового приміщення та усунення перешкод у користуванні майном,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати недійсним договір оренди житлового приміщення від 10 листопада 2017 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про передачу у безоплатне користування (благодійність) житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; усунути йому перешкоди в користуванні нерухомим майном - земельною ділянкою площею 0,1797 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських споруд, та житловим будинком, загальною площею 330,2 м 2 , житловою площею 113,6 м 2 , із господарськими будівлями і спорудами: літня кухня - "Б", огорожа - "N", що знаходяться за вказаною вище адресою, шляхом зобов`язання ОСОБА_2 вчиняти правочини щодо розпоряджання цим майном виключно лише за його письмовою згодою та шляхом зобов`язання ОСОБА_3 і Громадської організації "Тонус Плюс" припинити протиправне використання цього нерухомого майна та звільнити його.

В обґрунтування позову зазначав, що 26 серпня 1997 року на території Німеччини ним був зареєстрований шлюб із ОСОБА_2 , який не розірваний. З дати укладення цього шлюбу і до липня 2016 року подружжя проживало на території Німеччини, проте з лютого 2016 року фактично вони припинили шлюбні відносини. У період шлюбу ними набуто нерухоме майно: земельну ділянку площею 0,1797 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських споруд, та житловий будинок, загальною площею 330,2 м 2 , житловою площею 113,6 м 2 , із господарськими будівлями і спорудами: літня кухня - "Б" та огорожа - "N", що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Вважаючи, що це майно має бути поділене між ними, у 2016 році він звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя та визнання права власності на частку у спільному майні подружжя. У ході розгляду цією справи ухвалою суду від 05 серпня 2016 року на вказане спірне майно накладено арешт. У 2018 році він дізнався, що спірне нерухоме майно використовується Громадською організацією "Тонус Плюс", яка є реабілітаційним наркологічним центром, керівником якої є ОСОБА_3 . Для встановлення обставин щодо користування майном, що є спільним сумісним майном подружжя, його адвокатом було здійснено численні запити. Листом від 25 вересня 2018 року керівник Громадської організації "Тонус Плюс" ОСОБА_3 повідомив його про те, що на підставі договору оренди від 10 листопада 2017 року, укладеного між ним і ОСОБА_2 , дане нерухоме майно передано в безоплатне користування (благодійність). Позивач вважає, що цей договір оренди укладений з порушенням норм чинного законодавства, оскільки він як співвласник даного нерухомого майна дозволу на укладення договору оренди не надавав, тому цей договір має бути визнаний судом недійсним.

Також посилався на те, що ОСОБА_2 , знаючи про триваючий судовий спір про поділ майна подружжя, у порушення вимог законодавства передала спірне нерухоме майно подружжя без його згоди в оренду інших осіб. Безпідставне користування юридичною особою належним йому нерухомим майном, а саме розміщенням наркологічного центру без його згоди, створює йому перешкоди в користуванні цим майном та порушує його права.

Представник позивача Іванюк В.І. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеному, просив суд задовольнити позов повністю.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_5 у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, проти задоволення позову заперечували повністю.

Відповідачі ОСОБА_3 та Громадська організація "Тонус Плюс" у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися судом належним чином, про причини неявки суд вони не повідомили, відзив на позов та заяву про розгляд справи за їхньої відсутності до суду теж не подавали.

З`ясувавши позицію сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

26 вересня 1997 року на території Федеративної Республіки Німеччини у місті Ессен був укладений шлюб між громадянином Німеччини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та громадянкою України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судом встановлено та сторонами не заперечувалося, що шлюб між ними не розірвано, проте з лютого 2016 року шлюбних відносин вони не підтримують та проживають окремо.

За період перебування у шлюбі, з 1997 року по 2016 рік подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було придбано земельну ділянку площею 0,1797 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських споруд, та житловий будинок, загальною площею 330,2 м 2 , житловою площею 113,6 м 2 , із відповідними господарськими будівлями і спорудами: літня кухня - "Б" та огорожа - "N", що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності на зазначені вище земельну ділянку та житловий будинок зареєстровані за відповідачем ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 29 липня 2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Базир В.Г., зареєстрованого в реєстрі за № 3998, та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 15 серпня 2005 року серії ЯЯЯ в„– 229971 , виданого виконавчим комітетом Погребської сільської ради Броварського району Київської області відповідно.

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, визнання права власності на Ѕ частку спільного майна подружжя, зокрема, земельної ділянки площею 0,1797 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських споруд, та житлового будинку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 серпня 2016 року відкрито провадження у цивільній справі № 361/4435/16-ц за вказаним позовом ОСОБА_1

Того ж дня, 05 серпня 2016 року, у даній справі ухвалою суду вжиті заходи забезпечення позову ОСОБА_1 шляхом накладення арешту на спірне майно подружжя - земельну ділянку площею 0,1797 га та житловий будинок, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Під час розгляду цієї цивільної справи № 361/4435/16-ц позивач ОСОБА_1 дізнався про те, що всупереч правовому статусу спільного сумісного майна подружжя, без його згоди, під час перебування на розгляді в суді спору щодо поділу спільного сумісного майна подружжя, 10 листопада 2017 року його дружина, відповідач ОСОБА_2 уклала із ОСОБА_3 договір оренди житлового приміщення, яким передала орендареві у безоплатне користування (благодійність) житловий будинок загальною площею 110 м 2 , який складається із 6 кімнат за адресою: АДРЕСА_1 , для проживання орендаря.

У п. 1.3 цього договору оренди житлового приміщення від 10 листопада 2017 року визначено, що строк оренди приміщення з моменту його прийняття за актом прийому-передачі становить один років/місяців.

Відповідно до акту прийому-передачі нерухомого майна, який є додатком № 1 до цього договору оренди житлового приміщення від 10 листопада 2017 року, прийняття орендованого приміщення здійснено того ж дня 10 листопада 2017 року.

У Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься інформація про те, що відповідач ОСОБА_3 є керівником Громадської організації "Тонус Плюс" (код ЄДРПОУ 40241109).

Із заяви компетентним органам, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клітко В.В., вбачається, що ОСОБА_12 та ОСОБА_13 здійснено огляд інтернет сайту за адресою: https://www.tonusplus.com.ua, у розділі контакти якого міститься: "Наркологічний центр "Тонус Плюс", адреса: Київська область, Броварський район , село Погреби, вулиця Каштанова, 30.

12 вересня 2018 року на адресу керівника Реабілітаційного центру "Тонус Плюс", відповідача ОСОБА_3 позивач ОСОБА_1 направив повідомлення-вимогу про те, що згоди іншому співвласнику на укладання будь-яких правочинів, предметом яких є майно спільної сумісної власності, він не надавав, укладання таких правочинів є протиправним, порушує його права та інтереси, вимагав негайно припинити протиправне користування цим майном.

Листом від 25 вересня 2018 року на адвокатський запит адвоката Іванюка В.І. відповідач ОСОБА_3 повідомив, що 10 листопада 2017 року між керівником Реабілітаційного центру "Тонус Плюс" в особі його керівника ОСОБА_3 та ОСОБА_2 як власником житлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , було укладено договір оренди, за умовами якого вона передала дане приміщення у безоплатне користування зі сплатою всіх комунальних послуг за будинок. Також повідомляв, що у провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області на розгляді перебуває цивільна справа № 361/4435/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, визнання права власності на частку у спільному майні, до вирішення судом по суті цієї справи ОСОБА_2 є єдиним власником нерухомого майна за вказаною вище адресою, тому вона має право вчиняти будь-які правочини щодо цього майна.

27 вересня 2018 року позивачем ОСОБА_1 на адресу відповідача ОСОБА_2 було відправлено лист про заборону співвласнику на вчинення правочинів щодо розпорядження майном спільної сумісної власності подружжя, яким повідомлено, що він (позивач) не надавав, не дає та заперечує проти вчинення будь-яких правочинів (як письмових, так і усних) щодо розпорядження майном спільної сумісної власності подружжя та повідомляв, що укладання таких правочинів є протиправним, порушує його права та інтереси.

Зазначені вимоги позивача ОСОБА_1 з боку відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишилися без реагування, тому він звернувся до суду з цим позовом, посилаючись на те, що земельна ділянка площею 0,1797 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських споруд, та житловий будинок, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , придбані у період його перебування у шлюбі з ОСОБА_2 та є спільною сумісною власністю подружжя, тому при укладенні 10 листопада 2017 року договору про передачу в оренду житлового приміщення необхідною була його згода на розпорядження цим майном. Проте такої згоди він не надавав, що в силу положень ч. 1 ст. 203 ЦК України є підставою для визнання правочину недійсним.

За змістом ч. 1 ст. 15, ч. ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У ст. 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 368 ЦК України).

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 69, ч. 1 ст. 70 СК України, ч. 2 ст. 372 ЦК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. У разі поділу майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у цивільній справі № 372/504/17 зазначила, що аналіз норм ст. ст. 60, 70 СК України, ст. 368 ЦК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Суд встановив, що земельна ділянка та житловий будинок із господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , є спільним сумісним майном подружжя, позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 , будь-яких доказів на спростування презумпції спільності права власності на це майно, набуте подружжям у шлюбі, відповідачем ОСОБА_2 суду не надано, тому підстави вважати, що це майно належить виключно їй особисто, відсутні.

Розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

У ч. 1 ст. 65 СК України встановлено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

За змістом ч. 2, 3 ст. 65 СК України дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із вимогами ч. 4 ст. 369 ЦК України правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у цивільній справі № 372/504/17 зазначила, що відсутність згоди одного із співвласників на розпорядження нерухомим майном є підставою визнання правочину, укладеного іншим співвласником щодо розпорядження спільним майном, недійсним.

Судом встановлено, що на момент укладення 10 листопада 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 оспорюваного договору оренди житлового приміщення у провадженні суду на розгляді перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, визнання права власності на частку у спільному майні подружжя, яке передано в оренду за цим договором. Позивач ОСОБА_1 свою згоду на передачу в оренду спільного сумісного нерухомого майна подружжя - земельної ділянки та житлового будинку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , не надавав, укладення будь-яких правочинів, як письмових, так і усних, предметом яких є зазначене майно, повністю заперечував. Ці обставини достовірно були відомі відповідачу ОСОБА_2 при укладенні нею 10 листопада 2017 року з ОСОБА_3 договору оренди житлового приміщення, яке є спільним сумісним майном подружжя.

У ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За змістом п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства.

Враховуючи встановлені судом обставини справи та норми цивільного законодавства, суд вважає, що відсутність згоди позивача ОСОБА_1 як співвласника спільного нерухомого майна на укладення договору оренди житлового приміщення позбавляла співвласника цього майна відповідача ОСОБА_2 права та необхідних повноважень на укладення 10 листопада 2017 року оспорюваного договору оренди житлового приміщення із ОСОБА_3 , наявність цих обставин свідчить про невідповідність договору оренди актам цивільного законодавства, що є підставою для визнання такого правочину недійсним відповідно до положень ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України.

20 грудня 2018 року рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області, ухваленим у цивільній справі № 361/4435/16-ц, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 07 травня 2019 року, у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя за позивачем ОСОБА_1 було визнано право власності на Ѕ частку житлового будинку, загальною площею 330,2 м 2 , житловою площею 113,6 м 2 , із відповідними господарськими будівлями і спорудами: літня кухня - "Б" та огорожа - "N", та Ѕ частку земельної ділянки площею 0,1797 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно із ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За змістом ч. ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України, ч. 1 ст. 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно із ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

У ст. 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Верховний Суд України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-709цс16 висловив правову позицію та зазначив, що ст. 391 ЦК України визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Враховуючи право власності позивача ОСОБА_1 на Ѕ частку земельної ділянки та Ѕ частку житлового будинку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , перебування на території належного йому нерухомого майна Громадської організації "Тонус Плюс", що є перешкодою у користуванні цим майном, суд вважає, що дане право позивача на користування належним йому майном потребує захисту, тому необхідним є усунення перешкод ОСОБА_1 у користуванні цим нерухомим майном та зобов`язання ОСОБА_3 та Громадської організації "Тонус Плюс" звільнити зазначені вище земельну ділянку та житловий будинок.

Що стосується вимоги про усунення перешкод позивачу ОСОБА_1 у користуванні вказаним вище нерухомим майном шляхом зобов`язання відповідача ОСОБА_2 вчиняти правочини щодо розпоряджання цим нерухомим майном виключно за його письмовою згодою, то в цій частині позов задоволенню не підлягає, оскільки це майно втратило статус спільної сумісної власності подружжя та набуло статусу спільної часткової власності.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України із відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Громадської організації "Тонус Плюс" у рівних частинах із кожного на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2819 грн. 20 коп.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76, 77, 79, 81, 89, 141, 259, 263 - 265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним договір оренди житлового приміщення від 10 листопада 2017 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про передачу у безоплатне користування (благодійність) житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 належним йому на праві спільної часткової власності нерухомим майном та зобов`язати ОСОБА_3 звільнити земельну ділянку площею 0,1797 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських споруд та житловий будинок (загальною площею 330,2 м 2 , житловою площею 113,6 м 2 ) із господарськими будівлями і спорудами: літня кухня - "Б", огорожа - "N", що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 належним йому на праві спільної часткової власності нерухомим майном та зобов`язати Громадську організацію "Тонус Плюс" (Реабілітаційний центр "Тонус Плюс") (ідентифікаційний код 40241109) звільнити земельну ділянку площею 0,1797 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських споруд та житловий будинок (загальною площею 330,2 м 2 , житловою площею 113,6 м 2 ) із господарськими будівлями і спорудами: літня кухня - "Б", огорожа - "N", що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Громадської організації "Тонус Плюс" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі по 939 (дев`ятсот тридцять дев`ять) грн. 73 коп. із кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Дутчак І. М.