Ухвала

від 28.10.2019 по справі 905/1958/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

28.10.2019 Справа № 905/1958/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Фурсової С.М. розглянувши матеріали заяви Обласного комунального підприємства Донецьктеплокомуненерго (84307, Донецька область, Краматорськ, провулок Земляний, будинок №2; код ЄДРПОУ 03337119) в особі виробничої одиниці Краматорськміжрайтепломережа (84307, Донецька область, Краматорськ, провулок Земляний, будинок №2; код ЄДРПОУ 055440936)

до виробничо-комерційної фірми Восток-7 (84331, Донецька область, Краматорськ, вулиця Наді Курченко, будинок №10; код ЄДРПОУ 13488492)

про видачу судового наказу

В С Т А Н О В И В

Обласне комунальне підприємство Донецьктеплокомуненерго в особі виробничої одиниці Краматорськміжрайтепломережа звернулось до господарського суду Донецької області із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з виробничо-комерційної фірми Восток-7 заборгованості у сумі 20867,66 гривень у тому числі основний борг у сумі 16356.20 гривень; інфляційні втрати у сум 2719,02 гривень; 3% річних у сумі 1050,36 гривень, пеню у сумі 742,08 гривень.

Заява обґрунтована тим, що виробничо-комерційною фірмою Восток-7 порушено умови виконання договору на поставку теплової енергії №114 від 01.11.2005 у частині повної та своєчасної оплати вартості поставленої теплової енергії на підставі виставлених рахунків.

Розглянувши заяву та подані комунальним підприємством Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства докази, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про видачу судового наказу, з огляду на наступне.

Частиною 1, 2 статті 147 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.

Згідно з статтею 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Статтею 150 Господарського процесуального кодексу України наведено вимоги щодо форми і змісту заяви про видачу судового наказу, згідно з якими заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником. У заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; 3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

До заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Відповідно до частини 1, 2 статті 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: 1) заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу; 2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу; 4) наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою ; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 36 цієї статті; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; 9) заяву подано з порушенням правил підсудності.

Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Частиною 1 статті 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Положеннями статей 76-78 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги щодо належності, допустимості, достатності та достовірності доказів.

Так, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу. Спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом заяви за вих. №1286/08 від 07.10.2019 встановлено, що заявник просить суд видати наказ про стягнення заборгованості за договором поставки №114 від 01.11.2005 у розмірі 16356.20 гривень.

Як вбачається з матеріалів заяви 01.11.2005 між Обласним комунальним підприємством Донецьктеплокомуненерго в особі виробничої одиниці Краматорськміжрайтепломережа (теплопостачальна організація, стягувач) та Виробничо-комерційною фірмою Восток-7 (споживач, боржник) підписаний договір №114, за умовами якого теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати споживачу теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені договором.

На підтвердження обставин виникнення боргу заявник надає акти включення та відключення опалення будинку в якому знаходиться приміщення боржника, за спірний період: акт включення від 15.10.2016; акт відключення від 06.04.2017; акт включення від 17.10.2017; акт відключення від 12.04.2018.

Вартість поставленої теплової енергії визначена: з 01.10.2016 постановою НКРЕКП від 29.09.2016 № 1757 за 1 Гкал - 1223,77 гривень; з 30.12.201 постановою НКРЕКП від 29.10.2015 № 2690 за 1 Гкал - 1421,23 гривень; з 30.12.2016 постановою НКРЕКП від 02.12.2016 № 2126 за 1 Гкал - 1467,16 гривень; з 24.02.2017 постановою НКРЕКП від 01.02.2017 № 151 за 1 Гкал- 1588,41 гривень; з 29.11.2017 постановою НКРЕКП від 09.11.2017 № 1391 за 1 Гкал - 1500,91 гривень.

Відповідно до умов підписаного договору облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку/розрахунковим способом.(п.6.1 договору).

За п. 6.5. договору про відсутності приладів обліку або виходу його з ладу - кількість визначається розрахунковим способом.

У п. 1.1 договору визначено, що опалювальна площа становить 28,6 кв.м- магазин -вул. Н. Кучеренко,10.

Виходячи з того, що у боржника відсутній прилад обліку, теплова енергія обраховувалась розрахунковим способом, з урахуванням опалювальної площі - 28,6 кв.м.

Заявником до матеріалів заяви надано копії рахунків на оплату споживачу за договором №114 від 01.11.2005 починаючи з квітня 2016 року по квітень 2018 року.

Відповідно до п.7.3 договору споживач за 5 днів до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації 100% вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої в розрахунковий період.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (7.2. договору)

Як вказує заявник у боржника, станом на вересень 2016 була наявна заборгованість у розмірі 1400,00 гривень (за квітень 2016 року) яку останній частково сплатив, зокрема у розмірі 700 гривень.

Виходячи з того, що боржник свої договірні зобов`язання, стосовно своєчасної та повної оплати за одержану теплову енергію не виконав, у нього виникла заборгованість у розмірі 16 356,20 гривень, яка включає 700 гривень боргу за квітень 2016 року.

Як вже зазначалося судом вище, положеннями п. 5 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою.

За приписами ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України), перебіг якої, відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.

Стаття 264 названого Кодексу передбачає, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

За змістом пункту 4.4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів , днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв`язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).

Судом, з поштового штемпеля на конверті адресованому суду встановлено, що позивач надіслав заяву про видачу судового наказу разом з доданими матеріалами на адресу суду - 17.10.2019.

Як стверджує заявник, востаннє боржником було сплачено кошти за поставлену теплову енергію за квітень 2016 року у вересні 2016 року у сумі 700,00 гривень, у той час як до сплати належало 1400 гривень а отже станом на вересень 2016 у боржника була заборгованість у розмірі 700,00 гривень, яка включено до розрахунку суми основної заборгованості та в подальших розрахунках пені, інфляційних втрат і 3% річних.

Тобто, судом встановлено, що частина заявлених вимог знаходиться за межами строку, який перевищує позовну давність.

Окрім того, у зв`язку із порушенням споживачем умов договору та згідно зі ст.625 Цивільного кодексу України, розділом 8 договору №114 від 01.11.2005, на підставі розрахунків і нарахувань, заявник нараховує - 2719,02 гривень інфляційних втрат за період з 21.11.2016 по 07.10.2019; 1050,36 гривень 3% річних за період з 21.11.2016 по 07.10.2019; 742,08 гривень пені за період з 21.05.2018 по 07.10.2019.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань та частиною шостою статті 232 ГК України.

Ураховуючи вищевикладене, судом встановлено, що заявником не було дотримано вимоги пункту 4 частини 2 статті 150 та пункту 5 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України, що, у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для відмови у видачі судового наказу.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до частини першої статті 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Так, заявником нараховано пеню за 17 місяців, в порушення вимог законодавства, та з пропуском строку позовної давності на її пред`явлення.

На підставі викладеного суд відмовляє у видачі судового наказу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, заявник зазначає, що оплата за спожиту теплову енергію мала бути сплачена не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем) відповідно до п.18 постанови КМУ №630 від 21.07.2005.

Однак, договором №114 від 01.11.2005, укладеним між сторонами, передбачені інші умови розрахунків, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про недодержання вимог статті 150 Господарського процесуального кодексу України щодо додержання форми та змісті заяви про видачу судового наказу.

Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч.2 ст.152 ГПК України).

Суд звертає увагу заявника на положення частини 2 статті 153 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

У разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви (ч. 2 ст. 151 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись ст. ст. 147, 148, 150, 152 - 154, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

У Х В А Л И В

У задоволенні заяви (вх. №21166/19 від 21.10.2019) Обласного комунального підприємства Донецьктеплокомуненерго в особі виробничої одиниці Краматорськміжрайтепломережа про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з боржника Виробничо-комерційної фірми Восток-7 заборгованості у сумі 20867,66 гривень - відмовити.

Ухвала підписана 28.10.2019.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її підписання.

Апеляційна скарга може бути подана до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.М. Фурсова