Рішення
від 16.10.2019 по справі 910/11126/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.10.2019Справа № 910/11126/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання Зарудньої О.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, будинок 1-А; ідентифікаційний код: 03327664)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційна організація № 3" (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, будинок 99/4-А, офіс 186; ідентифікаційний код: 33150060)

про стягнення 108 523, 43 грн,

Представники сторін:

від позивача: Карандюк Ю.О.

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційна організація № 3" про стягнення заборгованості в розмірі 108 523, 43 грн., з яких: 83 845, 09 грн. - заборгованість за надані послуги з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, 8 696, 11 грн. - інфляційні втрати, 2 390, 40 грн. - 3% річних, 9 399, 58 грн. - пені, 4 192, 25 грн. - штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідачем неналежно виконуються зобов`язання обумовлені умовами договору № 05831/5-05 від 22.05.2005, внаслідок чого в Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційна організація № 3" виникла заборгованість, що послугувало підставою для звернення позивача до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2019 позовну заву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 18.09.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.10.2019.

У судовому засіданні 16.10.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги та провис суд про їх задоволення.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, причини неявки суд не повідомив, про місце, дату та час судового розгляду повідомлявся за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, будинок 99/4-А, офіс 186), що підтверджується довідкою відділення поштового зв`язку про повернення поштового відправлення та поштовим конвертом, в якому ухвала суду надсилалась на адресу відповідача.

За таких обставин, відповідач вважається належним чином повідомленим про судове засідання, призначене на 16.10.2019.

В той час, відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у визначений судом у відповідності до Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 16.10.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

22.07.2005 між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" яке в свою чергу перейменовано у Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційна організація № 3" (абонент) укладено договір № 05831/5-05 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред`явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва (надалі - дозвіл) приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва (в подальшому - місцеві правила приймання), а абонент зобов`язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 р, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 р за № 165/374 (в подальшому Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 р, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002 р за № 403/6691 (в подальшому Правила приймання), а також дотримуватися норм, зазначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

За умовами пп. 2.1.1. договору облік поставленої води здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об`єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями лічильника. В разі технічної неможливості встановлення лічильника, кількість поставленої для поливу води може визначатися за узгодженим з постачальником розрахунком на підставі наданих абонентом офіційних документів, якими визначена площа полиу.

Відповідно до пп. 2.1.4. договору кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних вод, або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями лічильників води та/або іншими способами визначення об`ємів стоків у відповідності до Правил користування.

Зняття показань з лічильника (-ків) здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента. Для абонента зі стабільним об`ємом водоспоживання (до 30 м.куб із незначним коливанням) зняття показників з лічильника може здійснюватися постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи із його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг (пп. 2.1.2. договору).

За умовами пп. 2.1.6. договору облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов`язковому звірянню у постачальника. Абонент щоквартально, не пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця та в інші строки (за письмовою вимогою постачальника) направляє до останнього письмовий звіт по обсягам наданих послуг та проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. Для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами акту звіряння розрахунків. В разі невиконання абонентом нього пункту договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених абонентом розрахунків вважаються безумовно погодженими абонентом.

Згідно пп. 2.2.1. договору постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміні тарифів у період дії цього договору постачальник доводить абоненту нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів.

Підпунктом 2.2.2. договору передбачено, що у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. У разі утворення боргу оплата за надані послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу.

Положеннями підпункту 2.2.3. договору встановлюють, що у разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов`язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною (пп. 2.2.4. договору).

Відповідно до п. 7.1. договору цей договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить про це іншу сторону. Відносини сторін до укладення нового договору регулюються даним договором.

Мотивуючи позовні вимоги позивач вказує, що виконує покладені на нього договором та чинним законодавством обов`язки належним чином, надаючи відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення цілодобово. Однак, відповідач в порушення договірних зобов`язань, неналежно виконує покладені на нього договором зобов`язання щодо здійснення оплати отриманих ним послуг. Внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість 108 523, 43 грн, з яких: 83 845, 09 грн - заборгованість за надані послуги з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, 8 696, 11 грн - інфляційні втрати, 2 390, 40 грн - 3% річних, 9 399, 58 грн - пені, 4 192, 25 грн - штрафу.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 2 статті 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлене договором або не випливає із суті змішаного договору.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку про його змішану правову природу, а саме, про те, що договір містить елементи договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу (постачання води) та елементи договору про надання послуг (відведення води).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положеннями статті 903 Цивільного кодексу України, унормовано, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 7.2. визначено, що даний договір може бути розірвано у випадках, передбачених чинним законодавством, за згодою сторін або у судовому порядку.

Відповідно до п. 7.3. договору, сторона, що бажає розірвати договір має письмово попередити про це іншу сторону за один місяць до визначеної дати припинення договору.

В той час, суд вказує, що в матеріалах справи відсутні будь які докази оскарження в установленому порядку договору, визнання його недійсним, або його розірвання. Таким чином, договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, Закон України "Про питну воду та питне водопостачання" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров`я людини питною водою.

В статті 1 цього Закону визначено, що централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об`єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов`язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води; централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об`єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов`язаних єдиним технологічним процесом.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов`язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об`єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об`єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Тобто, стаття 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" передбачає надання послуг з питного водопостачання на підставі договору з підприємством питного водопостачання.

Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначається Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190 (далі - Правила), які є обов`язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об`єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Пунктом 1.4. Правил визначено, що приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 № 37, зареєстрованих у Мін`юсті 26.04.2002 за № 403/6691 (далі - Правила приймання № 37), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Згідно з пунктом 1.2. Правил № 37, останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - підприємства).

Відповідно до пункту 1.4 Правил № 37 стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

Згідно з пунктом п. 2.4. Правил № 37 підприємства зобов`язані виконувати в повному обсязі вимоги цих правил, місцевих правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки водоканалу за надані послуги.

Отже, надання послуг із приймання стічних вод регулюється умовами укладеного сторонами договору, а вартість таких послуг підлягає оплаті абонентом (яким є відповідач) на користь водоканалу.

Таким чином, оплаті підлягають послуги з водовідведення стічних вод, що утворились після використання холодної води та води, що підігрівається тепловими пунктами відповідача.

Згідно з пунктом 3.7. Правил розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Як підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, абонент про незгоду щодо кількості або вартості отриманих з 01.09.2017 по 31.10.2018 послуг не повідомляв, свого представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання акту не направляв.

У зв`язую з чим, в силу положень підпунктів 2.1.6. та 2.2.4. договору, кількість та вартість наданих Приватним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" в період з 01.09.2017 по 31.10.2018 послуг з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі вважаються погодженими абонентом.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем згідно пп. 2.2.1. договору у підтвердження направлення до банківської установи абонента розрахункових документів для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів надано довідку з банку за період з 01.09.2017 по 28.02.2019 про надсилання на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційна організація № 3" дебетових повідомлень.

Судом встановлено, що позивачем були присвоєні відповідачу коди № 7-1229 та № 7- 51229 для здійснення розрахунків за послуги з постачання питної холодної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, що вбачається з сукупності наявних в матеріалах справи доказів, а саме з актів про зняття показань з приладу обліку та розшифровок рахунків абонента.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом за кодом № 7-1229 у період з 01.09.2017 по 31.10.2018 позивач здійснив постачання відповідачу питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі у розмірі 59 430,44 гри, з яких сплачено 868,57 грн, внаслідок чого утворилася заборгованість розміром 58 561,87 грн. За кодом № 7-51229 у період з 01.09.2017 по 30.06.2018 позивач здійснив постачання відповідачу питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі у розмірі 25 283,22 грн, з яких нічого не сплачено, внаслідок чого утворилася заборгованість розміром 25 283,22 грн.

Суд вказує, що розмір наданих послуг з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі на загальну суму 83 845, 09 грн, зокрема, за кодом № 7-1229 на суму 58 561,87 грн та за кодом № 7- 51229 на суму 25 283,22 грн підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: актами про зняття показань з лічильників (приладів обліку), погодженими та підписаними абонентом, які є первинними документами й підтверджують факт надання послуг та їх об`єми; розшифровками рахунків відповідача, в яких вказані об`єми спожитих послуг, тарифи, за якими проводилися нарахування та вартість наданих послуг.

В той час, суд вказує, що будь яких заперечень щодо обсягів, тарифів та вартості наданих послуг за якими проводилися нарахування наданих послуг в матеріалах справи не міститься.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Зазначене також кореспондується з нормами статті 193 Господарського кодексу України

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосується предмета доказування.

Частиною 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійснення учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого обов`язку в частині оплати наданих послуг, не спростував заявлених позовних вимог, також в матеріалах справи не міститься будь яких зауважень щодо наданих позивачем послуг, то за таких підстав суд дійшов висновку, що відповідачем були порушені зобов`язання обумовлені договором № 05831/5-05 від 22.07.2005 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України. У зв`язку з чим суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення суми заборгованості в розмірі 83 845, 09 грн підлягає задоволенню.

Що стосується заявлених позивачем до стягнення з відповідача 9 399, 58 грн - пені за кодами 7-1229 та 7-51229 в період виникнення прострочення та 4 192, 25 грн - штрафу у розмірі 5% від суми боргу, то суд вказує наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до п. 4.2 договору у разі порушення строків виконання зобов`язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Положеннями п. 4.6. договору передбачено, що за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми яку відмовився сплатити. Сплата штрафу не звільняє абонента від обов`язку оплатити рахунок постачальника.

Таким чином, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та штрафу, суд вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає положенням договору та приписам законодавства про порядок нарахування, у зв`язку з чим вимога про стягнення з відповідача пені в розмірі 9 399, 58 грн та штрафу в розмірі 4 192, 25 грн підлягають задоволенню.

Крім того, у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у загальному розмірі 2 390, 40 грн та інфляційних втрат у загальному розмірі 8 696, 11 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідний висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду викладено в постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням наведеного, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних, суд вважає його обґрунтованим та таким, що не суперечить приписам законодавства про порядок їх нарахування, у зв`язку з чим вимога про стягнення з відповідача 3% річних у загальному розмірі 2 390, 40 грн та інфляційних втрат у загальному розмірі 8 696, 11 грн також підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору та інші судові витрати, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційна організація № 3" (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, будинок 99/4-А, офіс 186; ідентифікаційний код: 33150060) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, будинок 1-А; ідентифікаційний код: 03327664) заборгованість в сумі 83 845 (вісімдесят три тисячі вісімсот сорок п`ять) грн. 09 коп., пені в сумі 9 399 (дев`ять тисяч триста дев`яносто дев`ять) грн 58 коп., штрафу в сумі 4 192 (чотири тисячі сто дев`яносто два) грн 25 коп., 3% річних в сумі 2 390 (дві тисячі триста дев`яносто) грн 40 коп., інфляційні втрати в сумі 8 696 (вісім тисяч шістсот дев`яносто шість) грн 11 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять один) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 28.10.2019

Суддя Д.О. Баранов

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення16.10.2019
Оприлюднено30.10.2019
Номер документу85240639
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/11126/19

Рішення від 16.10.2019

Господарське

Господарський суд міста Києва

Баранов Д.О.

Ухвала від 18.09.2019

Господарське

Господарський суд міста Києва

Баранов Д.О.

Ухвала від 20.08.2019

Господарське

Господарський суд міста Києва

Баранов Д.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні