Рішення

від 23.10.2019 по справі 910/1555/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.10.2019Справа № 910/1555/19 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.

при секретарі судового засідання - Жалобі С.Р.,

розглянувши у судовому засіданні матеріали

позовної заяви Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЛВЕР ЦЕНТР"

про стягнення 77 559,70 грн.,

за участю представників:

від позивача: Федорчук О.В.

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячий центр "Плекальня" про стягнення 77 559,70 грн., з яких: 42 597,35 грн. - заборгованість з орендної плати; 34 962,35 грн. - пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором №55-13 від 02.09.2013 в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів за користування нежитловими приміщеннями.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2019 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Під час розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження судом встановлено, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, з 01.04.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Дитячий центр "Плекальня" (ідентифікаційний код: 32041734) змінило назву, керівництво та адресу реєстрації, у зв`язку з чим, за ідентифікаційним кодом 32041734 обліковується юридична особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "КЕЛВЕР ЦЕНТР" (м. Дніпро, вул. Сіцових Стрільців, 92).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2019 ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку загального провадження (в тому числі зважаючи на необхідність належного повідомлення відповідача) та призначено підготовче засідання у справі на 05.06.2019. Крім того, ухвалою було встановлено строк відповідачу, який становить 15 днів з дня вручення вказаної ухвали, для подачі до суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву, а також усіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2019 підготовче засідання відкладено на 10.07.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2019 продовжено строк підготовчого провадження, підготовче засідання відкладено на 12.08.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2019 підготовче засідання відкладено на 02.09.2019.

У підготовче засідання 02.09.2019 представник відповідача не з`явився, жодних заяв, клопотань та пояснень до суду не направив.

У підготовчому засіданні 02.09.2019 представником відповідача надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2019 ухвалено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 30.09.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2019 розгляд справи відкладено на 23.10.2019.

У судовому засіданні 23.10.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 23.10.2019 (як і в усі попередні судові засідання) не з`явився. Відзиву, заяв та клопотань до суду не надав. Про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, направленням на адресу зареєстрованого місцезнаходження ухвали суду.

В свою чергу, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд зазначає, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Разом з цим, згідно з ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у визначений судом строк не подав відзив на позов, не заявив жодних заяв, клопотань та заперечень, не направив повноважного представника у судові засідання, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами.

Разом з цим, судом встановлено, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 01.04.2019 відбулися зміни у назві товариства відповідача та адресі його реєстрації, через що станом на момент ухвалення рішення за кодом ЄДРПОУ 32041734 значиться юридична особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "КЕЛВЕР ЦЕНТР" (м. Дніпро, вул. Сіцових Стрільців, 92).

За змістом п. 1.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (стаття 5 Закону України "Про акціонерні товариства"). Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов`язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на факт того, що під час розгляду даної справи відбулися зміни у найменуванні юридичної особи відповідача та його місці реєстрації, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку про необхідність здійснити зміну назви та реквізитів відповідача у справі № 910/1555/19, через що у даному рішенні (зокрема, у резолютивній його частині) зазначається актуальна назва та адреса місцезнаходження відповідача.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

02.09.2013 між Голосіївською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець), Управлінням освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації (позивач, балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дитячий центр "Плекальня" (відповідач, орендар) було укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 55-13 (далі - Договір), відповідно до умов якого, орендодавець на підставі протоколу постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 13.05.2013 № 148 та розпорядження Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 19.07.2013 № 405 "Про продовження дії договорів оренди нежилих приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва" передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, далі - об`єкт оренди, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Горького, 150-А, для розміщення організації, яка здійснює діяльність у галузі освіти.

Відповідно до додатку №1 до цього договору визначено розмір орендної плати. Річна орендна плата - 77 664 грн., стартова орендна плата за один місяць - 6 472 грн.

02.09.2013 було підписано акт приймання - передачі об`єкта оренди відповідно до якого представники орендодавця та балансоутримувача передали, а орендар прийняв в оренду нежилі приміщення за адресою: м. Київ, вул. Горького, 150-А, загальною площею 252 кв.м.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 08.08.2014 та додаткової угоди № 2 від 29.04.2016 сторонами вносилися зміни до Договору в частині порядку здійснення розрахунків за користування орендними приміщеннями.

Згідно п.9.1. Договору цей Договір є укладеним з моменту його підписання сторонами і діє з 02.09.2013 до 01.09.2016.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що, за твердженням позивача, відповідач фактично використовував орендоване приміщення по 16.08.2018 включно та звільнив його лише на виконання рішення суду, однак не сплатив залишок заборгованості за користування орендним приміщенням у період грудень 2017 року - серпень 2018 року в розмірі 42 597,35 грн., на яку позивачем також було нараховано пеню, передбачену умовами Договору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до частини другої ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Відповідно до п.9.1. Договору цей Договір є укладеним з моменту його підписання сторонами і діє з 02.09.2013 до 01.09.2016.

Разом з цим, судом встановлено, що у 2017-2018 роках тривало господарське провадження по справі № 910/18831/17, в межах якого розглядалися позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячий центр "Плекальня" про визнання договору продовженим, а також зустрічні позовні вимоги Управління освіти Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про виселення та зобов`язання повернути нежитлове приміщення.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 14.03.2018, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2018, у справі №910/18831/17 , яке набрало законної сили 05.06.2018, вирішено виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Дитячий центр "Плекальня" зі спірного приміщення, а також зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Дитячий центр "Плекальня" передати нежитлові приміщення загальною площею 252 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Горького, 150-А Управлінню освіти Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації шляхом підписання акта прийому-передачі приміщення.

Матеріалами справи підтверджується, що 16.08.2018 між сторонами Договору було підписано акт приймання - передачі об`єкта оренди відповідно до якого орендар передав, а орендодавець прийняв з оренди нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, вул. Горького, 150-А, загальною площею 252 кв.м.

Таким чином, суд зазначає про правомірність доводів позивача в частині доведеності факту фактичного користування відповідачем спірними орендованими приміщеннями до 16.08.2018.

Приписами ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно з ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі, а статтею 19 Закону встановлений обов`язок орендаря вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності та в строк, встановлений договором.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України).

Як свідчать матеріали справи, всупереч умов п.п. 3.5, 3.6 договору, оплату обумовлених договором орендних платежів (в тому числі платежів за фактичне користування спірними приміщеннями) за період з грудня 2017 року по серпень 2018 року відповідач здійснив лише частково, внаслідок чого заборгованість орендаря станом на момент пред`явлення позову склала 42 597,35 грн.

Відповідачем належними та допустимими доказами факту наявності заборгованості та її розмір не спростовано, доказів погашення заборгованості в добровільному порядку не надано.

Враховуючи, що відповідач не скористався правом на подання відзиву у визначений судом строк, не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість з орендних платежів, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу по сплаті орендних платежів за період з грудня 2017 року по серпень 2018 року в сумі 42 597,35 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконанням грошових зобов`язань, позивач також просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 34 962,35 грн., яку сторона нараховує за період з 21.09.2018 до 06.02.2019.

Судом з`ясовано, що відповідальність за несвоєчасну сплату орендних платежів у вигляді пені в розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних платежів була передбачена умова п. 6.2. Договору.

Разом з цим, як встановлено з матеріалів справи, підтверджується висновками суду у рішенні Господарського суду міста Києва від 14.03.2018 у справі №910/18831/17, та не заперечується самим позивачем, спірний Договір оренди припинив свою дію у зв`язку з закінченням строку дії, тоді як спірне приміщення фактично було повернуто орендарем 16.08.2018.

Враховуючи те, що згідно ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору припиняються зобов`язання сторін, що виникли з такого договору, обов`язок по сплаті пені, право на нарахування якої було передбачено умовами п. 6.2 Договору, за заявлений період з 21.09.2018 до 06.02.2019 у відповідача відсутній, оскільки у зазначений період не існувало договірних правовідносин між сторонами Договору № 55-13.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи, що відповідач не скористався правом на подання відзиву у визначений судом строк, не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість за фактичне користування орендованим приміщенням, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню, тоді як в задоволенні вимог про стягнення пені за заявлені позивачем періоди суд відмовляє, зважаючи на встановлені у даному рішенні обставини.

Згідно з ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи факт того, що на стадії розгляду справи відбулися зміни у найменуванні юридичної особи відповідача, внаслідок чого ТОВ "Дитячий центр "Плекальня" було перереєстроване на ТОВ "КЕЛВЕР ЦЕНТР", що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку про необхідність зазначення у резолютивній частині даного рішення актуальних відомостей щодо реєстраційних даних відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЛВЕР ЦЕНТР" (49000, м. Дніпро, вул. Сіцових Стрільців, 92, ідентифікаційний код 32041734) на користь Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації (03127, м. Київ, просп. Голосіївський, буд. 118 Б, ідентифікаційний код 37479398) 42 597,35 грн. заборгованості та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 055,05 грн.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 28.10.2019.

Суддя І.В. Приходько